Чарівниці-лиходійниці.

В Конятині, над Білим Черемошем на Буковині, о. В. Козарищюк записав таке заклинання:

Коровки-благунки спали собі у свого ґазди

в кошарах, в облогах:

встали рано, пішли собі пасти

не пасену травицю, не збиту росицю

і пити пречисту водицю.

Перебігли чародійниці-лиходійниці,

травицю загрузили, росицю збили,

водицю скаламутили

і відобрали манну-сметану,

ладне молоко, товсту сметану,

густий сир, жовте масло.

Коровки-благунки,

єк зачали рижати-гикати,

де Бога три голоси пускати, —

ніхто того не вчюв,

учула Матінка Божа

і зіслала Юрія святого:

«Іди, Юрію, перевідай, запитайся,

чого вони так ричут,

до Господа Бога кличут?»

Прийшов Юрійко і єв си питати:

«Коровки-благунки!

чого ви так ричете,

до Бога личете?»

— «Єк би ми не рикали,

єк би ми не гикали,

коли неребігли нас чарівниці-лиходійниці,

та відібрали у нас манну, товсту сметану,

ладне молоко, густий сир, жовте масло!»

Юрію святий! пускаєш нори-принори,

луги, береги, керниці-теплиці, —

тепер опусти нам так манну-сметану,

ладне молоко, густий сир, жовте масло

Тьфу, тьфу, тьфу! Зчізай!

Манну не віднімай!

І я чужого си не приймаю,

але свого не попускаю.

Пристріте, пристрітище,

зчізай у болотище!

А ви, коровки, а ви, благунки,

оминайте луги-береги,

куди погань ходила,

шьоби вас не зчередила

ні чередільниця, ні її сила!

А ти, солице, допомогай,

чередільниці пожирай!

зчізай! зчізай! зчізай!

В селі Мшанці Старомиського повіту ґазда Грицаків Гриць оповідав, що день святого Юрія — «се день чарівниць, бусур-кань і бусурменів; вони вночі перед Йірьом відбирають людським коровам молоко. Чарівниця має два духи, як опир: єдин правидний, чистий, а другий нечистий. Чистий дух не піде ніде. Як ляже опир, а го ся будять і не мож го збудити, то це другого духа нема в нім. Як би го обернув, там де була голова, щоб були ноги, то би він спав аж доки не вмер, бо злий дух не може ввійти в него, не може потрафити».

В тому самому селі Мшанці, року 1893-го, було записане й друге оповідання про чарівниць: «На Йірья іде чарівниця, опи-риця, під людські стайні і лупає тріску з обох одвірків і клабука з гори, що над дверима. Раз під Йірьа спав... під вікнами, гонив вночі кота і пса, а такой чарівниця одлупила тріску над одвірком. Бодай хрестика, що ся робить на другий святий вечір, облупить. На Йірька в день, як ввійде ґазда до стайні, дивит ся на двері і видить, що бодай малу тріску на одвірку відлупила. Бусуркані напроти ночі стягають дощ на Йірьа, щоби відібрати молоко... Вночі набирають в скопиць води з бродів, куди худоба ходить, а прийде на добиччьачий слід, бере з сліду глини в скопиць. Перемітуються в кота, пса. Мазярі, або олейкарі привозять дьоготь, у них купують люди, або в місті в крамниці, і вночі перед Йірьом намащують двері, роблять хрестики, щоби бісурканя не взяла молока. Чарівницю мож імити на нову борону. В Бопдарові... імив німець,,, перед стайнев кітку на борону. Борона була цілком нова і зуби нові... Імив на шнурок, як гицель пса. Пробував всякого, щоби ся перевернула в чоловіка, і не хтіла. Він відтяв їй пазур, а коли вернула домів — не мала пальця, то була його сусідка...».

В інших місцевостях України, як свідчить Терещенко, селяни оздоблювали стайні своїх корів гілками свяченої верби й запалювали страсні свічі, — «щоб відьом і нечисту силу відігнати». Більше того, окроплювали стійла свяченою водою і обкурювали ладаном, — «щоб оборотні не ховалися по хлівах та загородах». Селяни вірили, що знахарки й відьми на зорі дня святого Юрія виходили в поле, розстеляли по росі полотнища, а потім накидали їх коровам на роги, від чого корови ставали худими й недійними. В Закарпатті виганяли худобу на Юр'єву росу і вірили в те, що відьми не матимуть сили над коровами.

Подібні вірування існували і в інших народів. Так, сербські жінки вночі, напередодні святого Юрія, верхи на патику, голими, або лише з накидкою на плечі, облітали своє «бачило», щоб відьми не крали молока та щоб молоко не псувалося від літньої спеки.

В Ісляндії й Фінляндії селяни святкували день святого Юрія з багатьма поганськими обрядами: чоловіки співали пісень, а жінки молоком поливали священні дерева.

В тому самому селі, Мшанці, М. Зубрицький записав, що в день святого Юрія «бусуркані... збирають коріння, щоб корови літили ся, жовте коріння свічок, щоб масло було жовте». Отже, збирають зілля. Збирають зілля — ходять «за билячки» — і жінки в Сербії, там при цьому співають і спеціяльну «билярську» пісню, де зображена розмова юр'євської квітки з квіткою купальською.

Що ж до самого зілля, то з запису Зубрицького важко розпізнати, що то за рослини. «Жовте коріння свічок, щоб масло було жовте» — це може бути Galium verum L. fam. Rubiaceae, коріння якого має в собі барвники, що ними й справді можна зробити масло жовтішим. Мелашка Гробиха з Київщини казала про це зілля: «...Дають з хлібом корові, щоб вона була молочна, щоб масло було жовте», але в Мшанці це могла бути й зовсім інша рослина.

Дата добавления: 2015-10-21