Збором ідемо.

В день Святого Юрія відбуваються традиційні обходи полів: ідуть збором, всією громадою в поле, «на жита», і там відправляють молебні — спільні молитви за врожай. У кожній місцевості України цей старий, але добрий, звичай має деякі свої особливості. Так, люди з Уманщини розповідають:

«У нас із зеленого жита дівчата плетуть вінки, святять їх в церкві, а коли йдуть у поле хресним ходом, то кладуть ті вінки на хоругви, бо то й гарно, і жито, кажуть, від того ліпше родить. Часом дівчата кладуть зелені вінки собі на голову, щоб голова не боліла».

На Волині (с. Носильці) «на Юрів день ходять на жита. Після обідні священик іде з хресним ходом на поля, править молебень і кропить свіжу зелень свяченою водою». Люди всі разом моляться за врожай. Потім просять священика обійти поле кожного господаря окремо, читати євангеліє та кропити ниви свяченою водою».

Люди з Поділля згадують про цей звичай так: «Ідучи в поле, кожний селянин бере з собою крашанку й калач. Протягом цілого дня люди п'ють,. їдять на полях, а дехто й качається по посівах, щоб жито родило... Наївшись та напившись, люди закопують у землю „свячене", що залишилось від Великодніх свят: крашанку чи тільки лушпиння з неї, шматок паски, кісточки зі свяченого поросяти... Тут же в полі часом п'ють і горілку та промовляють: „Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю" або „Роди, Боже, на всякого долю: бідного й багатого". Прийшовши з поля додому, сш'я, звичайно, сідає обідати. Тут знову п'ють по чарці й співають:

Ой, випиймо, родино,

Щоб нам жито родило;

І житечко, і овес, —

Щоб зібрався рід увесь...

А часом жартують:

І гречичка на крупи, —

Як не стане, то купи!..»

У нас на Херсонщині (с. Надлак), ще в тридцятих роках цього століття, перед колективізацією, такі обходи поля відбувалися дуже врочисто, — це було справжнє свято всієї сільської громади: відправлялося Богослуження, співав хор, а потім обідали на полях. По обіді відбувалися розваги... Діти качалися по цозимих посівах — «на всі чотири сторони». Одні говорили, що |це для того, щоб жито родило, а інші — «щоб зробитися дужи-|ми, здоровими, ніякої хвороби не боятися».

На Лемківщині, обходячи поля — «царини», лемки співають:

Збором ідемо, полон несемо,

Мольмося Богу і всі посполу,

Жеби нас тучі не заходили, '

Злиї ветрове не пановали.

Оборонь, Боже, гори, долини,

Гори,долини, наші царини.

Прийми, Божейку, труд дорожейку.

Же-сме обійшли гори, долини,

Гори, долини, наші царини.

Або:

Кади ідемо, Бога слідиме,

Бога слідиме, Бога просиме:

Зароди, Боже, гори й долини,

Гори й долини, наші царини.

Наша царина преч поорана,

Сріблом-золотом преч засіяна,

Стріцовим пірком заволочена.

Весняні обходи поля відомі й у інших європейських народів. Болгари такий обхід називають «Крестноше», а серби — «Заветина». Тут навколо поля йде довга процесія на чолі з духовенством; несуть хрест, хоругви... Процесія зупиняється на кожному розі або в кінці поля, і там священик читає євангеліє. Обходячи поля, серби співають:

Чесне кресте ми понесемо,

Господи помилу;і,

Господи помилуі,

Амин!

_. Чесно кресте милог Бога,

Милог Бога Руіевита

РуІевита сильног Бога.

Што нам 6nje душманине,

Душманине Тартарине.

Што нам даjе бериЬета

БериЬета изобильа.

Отже, в пісні кажеться, що люди несуть хрест на угоду Богові, з надією, що Бог пошле їм добрий урожай на полях.

Цього дня там же, в полі, дівчата водять хороводи, а хлопці високо вгору шпурляють каміння або грудки землі й самі підстрибують якомога вище; таким чином вони начебто наврочують високий зріст хліба.

В німецькій літературі весняний обхід поля відомий з XVI-ro століття; тогочасний письменник, Себастиян Франк, описує цей звичай так: «Цього дня в багатьох місцях люди йдуть із палицями навколо поля, тобто навколо засіяних хлібів; священик їде верхи і везе з собою святі дари в торбинці, що висить у нього на шиї; на певних місцях він злізає з коня й тоді над засівом читає євангеліє, відбуваються співи. Так робиться доти, аж поки

не об'їдуть усі поля. В кінці процесії йдуть веселі, гарно одягнені дівчата й співають; при цьому відбувається багато жартів, біганини, розмов. Люди бажають і себе показувати, й на інших подивитися».

Подібний обхід поля в Німеччині подекуди зберігся й дотепер; німці називають цей звичай «Flurumritt». Мангардт у свій час зібрав багато цікавих відомостей про цей звичай з різних частин Німеччини й Австрії. Такий традиційний обхід поля тепер відбувається в день Великодня, в день

Святого Духа або на 1-ше травня, — як де ведеться, залежить від місцевости. Обхід, чи, краще сказати, об'їзд починається дуже рано, ще до сходу сонця. Вершників називають у цей день Usterreiter, або Saatreiter; їхні коні вириті барвистими стрічками та іншими оздобами. В такому об'їзді поля не завжди бере участь священик, часом на чолі процесії йде хтось із сільської управи, а в Силезії, наприклад, — сільський суддя.

Іноді при обході поля люди несуть у руках запалені смолоскипи й тоді такий обхід називається Molkentonerschen brennen. Із смолоскипами в руках обходять весною свої засіви й селяни в Бельгії та у Франції.

Весняні обходи полів були відомі і в стародавньому Римі. Саме в кінці квітня та наПочатку травня там відбувалися обхідні процесії на полях: Ambarvalia і Robigalia. Це останнє свято припадало на 25-те квітня й мало за своє завдання очистити хлібні посіви від іржі, грибкової хвороби злаків (Puccinia graminis Pers.). Коли саме відбувалося Ambarvalia, точно не відомо, але напевно це було рухоме свято, бо в північній Італії воно святкувало-ся 29-го травня, а в південній — першого травня.

Як бачимо, в стародавньому Римі обхід поля весною мав очищувальний характер. Дуже ймовірно, що і в інших європейських народів цей звичай спочатку теж мав характер очищування, але з приходом християнства значення його змінилося. У всякому разі, у наш час це є добрий християнський звичай: спільно молитися за врожай.

* * *

Для забезпечення врожаю як хліба, так і трави, потрібна насамперед волога, а тому треба накликати дощ; звідси повівся звичай — у день святого Юрія обливати водою пастуха чи якусь іншу, окремо визначену для того особу.

Такий звичай з давніх-давен існує не тільки в нас, на Україні, а й у інших народів: естонців, латишів, греків, німців та в усіх південних слов'ян.

Найкольоритніше цей звичай відбувається в Сербії. Одна з дівчат укривається з ніг до голови зеленими гілками й листями; вона ходить по селу у супроводі хору й перед кожною хатою її обливають водою, а вона при цьому ще й танцює. Хор співає:

Ми йдемо преко села,

А облаци преко неба,

А ми бржи, облак бржи,

Облаци нашь претекоше

Жито, вино поросише.

(«Ми ідемо через село, а хмари через небо; ми швидше і хмари швидше.

Хмари нас перегнали, змочивши хліба і виноградники»).

Існує приповідка: «Як дощ на Юр'я, то буде хліб і в дурня».

Приміти: Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо, а як горобцеві по коліна, то буде лиха година.

Якщо чути голос птаха або гримить грім під час молебеня в полі — погана прикмета на врожай.

Редьку треба сіяти на Юр'я — соковита буде.

Дата добавления: 2015-10-21