Святий Юрій відмикає землю і небо.

О. Воропай

ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

Святий великомученик і побідоносець Юрій, що загинув у Нікомедії (Мала Азія) року 303 по Хр., вважається за покровителя хліборобства й скотарства у всіх християнських народів, саме це ім'я, Юрій, у грецькій мові вимовляється «георгос», або "георіос" (у латинській - Gergius), що значить "землероб", або той, хто обробляє землю, - хлібороб оп-нашому.

В християнському іконописі св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, що ним він забиває дракона. Цей святий лицар, за християнською легендою, врятував невинну дівчину в лівійських степах. Дівчина, за поганським звичаєм, була принесена в жертву драконові. Сам дракон у християнській символіці — це і є переможене поганство, на руїнах якого відродилася християнська церква.

В стародавній західноукраїнській легенді-пісні, що її записав Ян Колляр, ця християнська символіка зображена так:

Святи Ири знамена Христа Спасителя,

А драк сатана, злего непрителя;

Панна Цирков святу знамена,

Котра єсть крови Христову викуплена.

День святого Юрія святкується в Україні в сімнадцятому тижні після Різдва, тепер це припадає на шосте травня, а за старим календарем — на 23-тє квітня. Це свято в нашого хліборобського населення завжди було у великій пошані. Ім'я святого лицаря Юрія зустрічається в багатьох українських народніх піснях, переказах та легендах.

За стародавнім народнім віруванням, у цей день «весна сходить на землю». Перед тим люди тільки кликали її, запрошували, як бажаного гостя, зустрічали піснями й хороводами, а тепер, мовляв, вона вже тут поміж нами, зійшла на землю й починає господарювати: з'являються перші сходи ярих, відживають озимі посіви, зазеленіли гаї й сади...

Святий Юрій відмикає землю і небо...

В одній з народніх веснянок, що записана на Волині, співається-:

Та Юрій мати кличе:

— Та подай, Мати, ключі відімкнути небо,

відімкнути небо — випустити росу,

випустити росу — дівочу красу.

Дівоча краса, як літня роса:

в меду потопає, з вином виринає.

А в стародавній коляді весняні та літні свята в'яжуться з іменами церковних святих. Першим серед цих імен згадується святий Юрій:

Перше свято — Святе Юр'є,

Друге свято — Святий Петро,

Третє свято — Святий Ілля.

Кожний із цих трьох святих уосібнює в собі одну пору року: весну, літо й осінь. Відповідно до цього і розподіляються обов'язки:

Святий Юрій землю відмикає,

Святий Петро жито зажинає,

Святий Ілля у копи складає.

В іншій колядці святий Юрій протиставиться святому Дмитрові — четвертому святому, який уосібнює зиму:

У Святого Дмитра труба із срібла,

У Святого Юра — труба із тура.

Як затрубить Святий Дмитро —

Та й покрив зимков усі гори біло.

Святий Юрій як затрубив, —

Усю кригу розбив і дерева розвив.

Далі розгортається широкий образ чудотворної діяльности святого Юрія:

А як затрубив пресвятий Юрій, —

Зазеленіли гори, долини, —

Гори, долини ійе й полонини.

Пішли голоси ііо всіх низинах,

По буковинах, по всіх рівнинах,

Та по річинах, по керничинах.

Усі низини зазеленіли,

Усі буковини сі зашаріли.

Та зозулечки повилітали,

Повилітали, защебетали,

Усі ся річки порозмерзали.

Усі кернички повиповняли,

Пообцвітало все лататтям.

Та всі овечки та й заблеяли

Усі ся вівчарі ізрадували.

Вірування в те, що св. Юрій відмикає землю, існує і в інших слов'янських народів. Так, у Чехії, в «okoli Zatce» дівчата співають:

Svaty Jiri vstava, zem odmykava,

aby trava rostia, travicka zelena,

ruzicka cervena, fialka modra.

За моравським народнім віруванням, ключі має Марена і пісня звертається до неї з запитанням:

Helo, held, ma mila Mareno!

Komus dala klice?

або:

Mafena, Marena,

Kdes ty kluce podela?

Далі, як випливає з пісні, Марена «па oleji srnazcna», або сама відмикає землю, що трапляється рідко, або передає ключі святому Юрієві, щоб він відімкнув небо й землю та випустив на волю росу та свіжу зелену рослинність.

Про Юрієві ключі співає й білоруська «волочобна» пісня:

Юрья, Юрья, Боже мой,

Подай ключи, землю одмикать,

Бьічка напасать!

Латиші в своїх піснях запрошують Усіня:

Прийди, Усінь, прийди, Усінь!

Довго тебе сподівалися:

Коні ждуть зеленої паши,

А парубки — веселих пісень.

І Усень прибув до них:

Сюди прибув панцероносець верхи,

На кам'яноподібному коні:

Деревам приніс він листя,

А землі — зелену траву.

Уява про те, що святий Юрій приносить зелену траву чи взагалі рослинність, у хорватів і словенців виявляється тим, що: хор, який цього дня ходить від хати до хати з привітальними піснями, водить з собою «Зеленого Юрія» — молодого хлопця, з ніг до голови вкритого зеленим гіллям.

Сербські жінки й дівчата в день св. Юрія ходять «за билячки», за рослинами, а потім тим зелом оздоблюють церкви й свої житла, ніби тим самим показуючи, що Святий Юрій зелень їм таки приніс.

Дата добавления: 2015-10-21