Вогнегасники вуглекислотні

Зарядом вуглекислотних вогнегасників є зріджений вуглекислий газ. Дуже часто в промисловості зріджений С0₂ називають "вуглекислота". Він не проводить струм, його можна використовувати для гасіння електроустано­вок під напругою до 1000 В.

Фізико-хімічні властивості С0₂

Вуглекислий газ (С0₂) - інертний безколірний газ з ледве відчутним запа­хом. При введенні 12-25% (за об'ємом) вуглекислого газу в приміщення, горін­ня припиняється. С0₂ добре розчиняється у воді, з підвищенням температури розчинність понижується. Маса одного літра дорівнює 1,97686 г. Характерною особливістю вуглекислоти є те, що при підвищенні тиску вона переходить з газоподібного стану в рідкий. При однаковій масі об'єм рідкої вуглекислоти при переході в газ збільшується в 400 - 500 разів, причому більша кількість тепла поглинається з навколишнього середовища, а при нестачі тепла газ переходить в снігоподібну масу, яка потім поступово випаровується.

Зріджена вуглекислота являє собою безбарвну рухливу рідину, її густина при 20°С і тиску 58,5 атм (5,85 МПа) складає 774 кг/м3. Густина зрідженої вуг­лекислоти змінюється залежно від температури.

Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв'язку з чим нею не можна гасити тліючі матеріали. Ефективною дія вуглекис­лотних вогнегасників і обладнання пожежного захисту є в температурних межах від +50°С до -25°С. При нижчих температурах, наприклад -30°С, тиск вуглекислоти в балоні складає 1,45 МПа (14,5 атм), при якому вихід струменю з вогнегасника відбувається з меншою швидкістю, і його вогнегасна здатність різко знижується.

Характеристика вуглекислотних вогнегасників

Вуглекислотні вогнегасники бувають:

· ручні - ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5, ВВ-2ММ, ВВ-5ММ;

· пересувні - ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400;

· стаціонарні - ВВС-5, ВВС-5П.

За допомогою вуглекислотних вогнегасників можна гасити різні речови­ни, електроустаткування під напругою до 1000 В, за винятком тих, що горять без доступу повітря.

Ручні вогнегасники головним чином застосовуються на автотранспорті, в приміщеннях, де зберігаються цінні матеріали (картинні галереї, музеї, архіви, бібліотеки, приміщенням з ПЕОМ).

В основному за будовою всі вогнегасники однакові. Будову вуглекислот­них вогнегасників розглянемо на прикладі ВВ-2 (рис. 3). Вогнегасник являє собою балон, в горловину якого на конусній різьбі закручений запірно-пуско-вий пристрій (ЗПП) з сифонною трубкою, яка не доходить до дна балона на 3-4 мм. Для перенесення вогнегасника служить ручка, яка кріпиться на горловинах балона за допомогою хомута. На вогнегасник встановлюється ЗПП трьох типів.

Рис. 3. ВВ-2: 1 - балон, 2 - сифонна трубка, 3 - запобіжна мембрана, 4 - клапан, 5 - шток. 6 - пусковий кулачок, 7 - пусковий важіль, 8 - запобіжна чека з кільцем, 9 - раструб.

Для приведення вогнегасника в дію ЗПП пістолетного типу необхідно розтруб вогнегасника спрямувати на вогнище, важіль повернути на себе. Ва­жіль повернеться на осі і виступом натисне на шток, шток, пересилюючи зу­силля пружини, відсуває клапан від сідла. Під тиском газу, який міститься у верхній частині корпусу, зріджена вуглекислота через сифонну трубку видаля­ється з балона в штуцер, розтруб. Проходить різке збільшення об'єму і погли­нання великої кількості тепла внаслідок того, що розтруб не Дає можливості для підводу достатньої кількості тепла для переходу рідкого С0₂ в газ С0₂ тобто проходить переохолодження рідини з утворенням снігоподібної маси.

Для припинення випуску заряду необхідно важіль повернути на 180°, при цьому клапан під дією пружини і тиску газу в балоні закриває випускний отвір в головці..В ЗПП важільного типу необхідно припинити тиск на важіль, і пода­ча вогнегасної речовини припиниться. ВВ-3 і ВВ-5 за будовою аналогічні ВВ-2. ВВ-8 від попередніх вогнегасників відрізняється тим, що з'єднання не з допомогою поворотного пристрою, а з допомогою шланга. На кінці шланга є ебонітова накладка. При гасінні тримати розтруб тільки в місці, де є ебонітова або дерев'яна накладка. Балон має плоске дно, що дозволяє ставити вогнегасник на підлогу. За необхідності випуску заряду без розтруба вогнегасник повинен бути закріплений, виникаюча реактивна сила може його перекинути.

Вогнегасник ВСВ-5 (вогнегасник стаціонарний вуглекислотний) призна­чений для гасіння займань на літаках. Вогнегасник відрізняється від раніше розглянутих ЗПП. В якості ЗПП застосовуються вуглекислий затвор з піротех­нічним пуском, комбінованим (ВЗГЖМ).

За допомогою вогнегасника ВВ-80 можна погасити пожежу на площі до 5 м². До місця пожежі вогнегасник транспортується двома особами, які його обслуговують, а потім у двох спрямувати розтруби на вогнище пожежі і відривають клапани з них.

ВВ-400 призначений для гасіння ЛЗР (легкозаймистих рідин) і ГР (горю­чих рідин) на площі 25 м~, пожеж в закритих приміщеннях або важко доступних місцях об'ємом до 75 м. ВП є пересувною установкою газового пожежогасіння, яка складається з восьми балонів, заряджених зрідженою вуглекислотою.

Вуглекислотна установка приводиться в дію з допомогою важеля ЗПП, який дозволяє використати заряд частинами від одного або декількох балонів одночасно.

При гасінні пожежі застосовується один або два дифузори-снігоутворю-вачі.

Для введення в дію вуглекислотної установки потрібно:

1. зняти з кронштейна дифузор;

2. протягнути до місця пожежі шланг;

3. спрямувати дифузор на вогонь, а потім повернути "на себе" до відказу важіль затвору на балоні.

При роботі з дифузором бойова обслуга установки повинна складатися з 3-х осіб: двоє працюють з дифузорами, один - біля колектора.

Дата добавления: 2015-10-16