Способи вимірювання сальдо платіжного балансу

Одна з головних задач складання платіжного балансу — вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема. Загальновизнаний метод визначення дефіциту або активного сальдо платіжного балансу — розподіл його на основні і балансуючі статті. Сальдо основної статті називають «сальдо платіжного балансу», а залежно від того, позитивна ця величина чи негативна, — активом або дефіцитом платіжного балансу. Воно покривається за допомогою балансуючої статті. Сальдо платіжного балансу є важливим показником. Тому найважливішою проблемою, що виникає при вимірюванні сальдо платіжного балансу, є класифікація статей на основні або балансуючі.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ дозволяє проілюструвати еволюцію методів визначення його сальдо.

Концепція балансу поточних операцій. В сучасному платіжному балансі операції торгівлі і послуг займають важливе місце в числі основних статей. Торгівельний баланс і баланс послуг тісно пов'язані із станом внутрішньої економіки країни і з її позицією в світовому господарстві. Дефіцит або актив зовнішньої торгівлі відображає конкурентоспроможність товарів цієї країни на світових ринках, слабкість або силу її економіки та може послужити причиною серйозних економічних заходів. Більш широко економічні зв'язки цієї країни із зовнішнім світом відбиває баланс поточних операцій платіжного балансу. Сальдо поточних операцій платіжного балансу часто застосовується задля характеристики зовнішньоекономічного становища країни.Вважається, що баланс поточних операцій відображає величину реальнихцінностей, якікраїнапередала іншим країнам або одержала від них на додаток до валового внутрішнього продукту. Він показує в техніко-економічному плані, чи живе країна «по своїх доходах».

Відповідно до цієї концепції за рахунок активу балансу поточних операцій повинно було здійснюватися фінансування вивозу довгострокового капіталу.

Концепція базисного балансу. З розвитком урахування руху довгострокового капіталу і його більш повного відображення в платіжному балансі була висунута концепція базисного балансу. Вона була поширена в США, Великобританії і інших країнах після другої світової війни і застосовувалася в якості головної або разом з іншими задля визначення стану платіжного балансу. Суть цієї концепції полягає у виділенні базисних, стійких операцій, що включаються в основні статті, які, на думку її авторів, характеризують стійкість в часі і несприйнятливість до коливань економічної кон'юнктури. Такими стали рахувати не тільки поточні операції, але і рух довгострокового капіталу. Балансуючими операціями сталі вважати рух короткострокового капіталу і валютних резервів.

Відповідно концепції базисного балансу, актив поточних операцій не стільки врівноважує рух капіталу, скільки забезпечує задля цієї мети приток валюти. Остаточне балансування платіжного балансу повинно було забезпечити рух короткострокового капіталу, яким в певних межах можна було маніпулювати шляхом зміни валютних курсів, відсотків і інших засобів економічної політики. Такий підхід можна пояснити тим, що до певного часу руху короткострокового капіталу не приділялося великого значення як самостійному процесу. Вважалося більш важливим забезпечувати стійкий ріст вивозу довгострокового капіталу, нарощувати зарубіжні інвестиції, а отже, розширювати свої позиції на світових ринках.

Концепція ліквідності. Концепція ліквідності виходила з того, що долар США був резервною валютою і широко застосовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб. Згідно концепції ліквідності до числа основної статті, окрім тих, що включаються прихильниками базисних операцій, входять ще три види операцій: рух приватного короткострокового національного капіталу, іноземних комерційних кредитів і сальдо за статтями «Помилки і пропуски».

В якості балансуючих беруться статті, що відбивають зміни в міжнародній ліквідній позиції країни. В балансуючі статті входять зміни: валютних резервів (включаючи внесок в МВФ), ліквідних зобов'язань перед іноземними офіційними установами і приватними особами. Особливістю цієї концепції є розмежування державних валютних резервів і валютних активів в руках приватних утримувачів.

Концепція балансу офіційних розрахунків. З переходом до концепції офіційних розрахунків короткострокові зобов'язання країни перед іноземцями, іноземними приватними установами, банками, включаючи приватні депозити в національних банках, а також приватні іноземні інвестиції в державні цінні папери на руках іноземних приватних осіб почали розглядатися не як загроза платіжному балансу, а як надходження капіталу, власники якого знаходять в країні вигідне поле для його примноження. В якості балансу статей автори концепції запропонували розглядати офіційні резервні і спеціальні міжурядові операції.

Дата добавления: 2015-10-16