Роль музики та іі вплив на людину

Про роль і вплив музики на людину замислювалися ще древні греки. Відповідно до Аристотеля, музика відтворює рух, всяке ж рух несе в собі енергію, що містить етичні властивості. Подібне прагне до подібного, і тому людина буде отримувати насолоду від музики в тій мірі, в якій музика відповідає його характеру або настрою в даний момент. Для стародавніх греків - Арістотеля, Платона, піфагорійців - музика була засобом, який врівноважував зовнішню сторону протікання життя з психологічним станом самої людини. Давньогрецькі філософи, виходили з її наслідувальної природи. Наслідуючи того чи іншого афекту за допомогою ритму, мелодії, тембру, звучання того чи іншого музичного інструменту, музика, на думку древніх, викликає в слухачах той же самий афект, якому вона наслідує. У відповідності з цим положенням у античній естетиці були розроблені класифікації ладів, ритмів, музичних інструментів, які слід застосовувати для виховання у особистості античного громадянина відповідних рис характеру.

Серед сучасних авторів існують різні точки зору. У своєму дослідженні, присвяченому впливу різної музики на поведінку людини, Б.Г.Ананьєв вивчав зміни в ритмах коливальних рухів, а так само мімічні і соматичні реакції індивіда в процесі прослуховування музичного твору[1, с. 39].

Для даних цілей проводився наступний експеримент: випробуваним пропонувалися до прослуховування два різнохарактерних уривка - фрагмент з першого скрецо Ф.Шопена для фортепіано і фрагмент з другого фортепіанного концерту К. Сен-Сана. В процесі слухання музики випробувані повинні були ритмічно натискати на гумовий балончик, з'єднаний гумовою трубкою з барабанчик Марея і кімограф, а після закінчення прослуховування відповісти на ряд питань. Б.Г.Ананьєв пише «Завдання дослідження - простежити як відбивається на поведінці людини слухання«ліричної»і«драматичної»музики.... Бажаючи отримати повну і цільну картину поведінки особистості в момент музичного впливу, нами був обраний комбінований метод досліджень, що поєднує суб'єктивні дані самоспостереження з об'єктивними даними, які можна охарактеризувати, як об'єктивні симптоми реагування на музику». В результаті експерименту Б.Г.Ананьев прийшов до висновку, що музика регулює і спрямовує поведінку особистості:«Будучи знаками афективних станів, музичні твори організують поведінку (в першу чергу афекти), то опановуючи їм, то долаючи його» [1, с. 95].

Схожої точки зору дотримувався видатний теоретик радянської психології Л.С.Виготський. У своїй праці «Психологія мистецтва» він погоджується з дослідником Геннек, в тому що естетична емоція (емоція викликана за допомогою сприйняття твору мистецтва, у тому числі музичного) не викликає негайної дії, на відміну від емоції, викликаної реальними життєвими обставинами. Л.С. Виготський так само підтримує висновок Геннек про те, що така естетична емоція, не отримуючи вираження в дії позначається на зміні установки, і не тільки не викликає тих дій, про які говорить, але, навпаки, відучує від них. Проте додає: «Естетична реакція є не просто розряд даремно, холостий постріл, вона є реакція у відповідь на витвір мистецтва і новий сильний подразник для подальших вчинків. Мистецтво вимагає відповіді, спонукає до певних дій і вчинків» [6, с. 28].

Музика спонукає нас до чого то, діє на нас дратівливим чином, але самим невизначеним, тобто таким, який безпосередньо не пов'язаний ні з якою конкретною реакцією, рухом, вчинком. У цьому бачимо ми доказ того, що вона діє просто катартического, тобто прояснюючи, очищаючи психіку, розкриваючи і викликаючи до життя величезні і до того пригнічені і обмежені сили...... дія музики позначається незмірно тонше, складніше, шляхом, так би мовити, підземних поштовхів і деформацій нашої установки. Воно може позначитися небудь абсолютно необиденного, хоча в негайному дії воно не отримає свого здійснення.

Сама по собі естетична емоція як би ізольована від нашого щоденного поведінки, вона безпосередньо ні до чого не тягне нас, вона створює тільки невизначену і величезну потребу в якихось діях, вона розкриває шлях і розчищає дорогу самим глибоко лежачим нашим силам; вона діє подібно землетрусу, оголюючи до життя нові пласти. Якщо музика не диктує безпосередньо тих вчинків, які повинні за нею піти, то все ж від її основної дії, від того напрямку, який вона дає психічному катарсису, залежить і те, які сили вона додасть життя, що вона вивільнить і що відтіснить вглиб. Мистецтво є скоріше організація нашої поведінки на майбутнє, установка вперед, вимога, яка, можливо, ніколи й не буде здійснено, але яке змушує нас прагнути поверх нашого життя до того, що лежить за нею. Тому мистецтво можна назвати реакцією, відстроченої по перевазі, тому що між його дією і його виконанням лежить завжди більш-менш тривалий проміжок часу».

Говорячи про роль і прикладному значенні мистецтва, Л.С.Виготський бачить цю роль насамперед у виховує і перетворюючої дії мистецтва, і музики зокрема. Згідно його думки, мистецтво є найважливіше осереддя всіх біологічних і соціальних процесів особистості в суспільстві, воно є спосіб урівноваження людини зі світом в самі критичні і відповідальні хвилини життя[6, с. 41].

Дата добавления: 2015-10-21