Роль емоцій у сприйнятті музики і її вплив на людину

Потрібно визнати особливу роль емоційного начала, яке є невід’ємною стороною змісту музичного твору і невід’ємною стороною його впливу.

Один з провідних дослідників емоційної сфери особистості К.Е. Ізард дає наступне визначення поняттю: «Емоція - особлива форма психічного відображення, яка у формі безпосереднього переживання відображає не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення. Емоція - це щось, що переживається як почуття, яке мотивує, організовує і направляє сприйняття, мислення і дії»[8, с. 29]. Кожен аспект даного визначення надзвичайно важливий для розуміння природи емоцій. Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія у випадках відчувається суб'єктом як тенденція до вчинення дії. Емоція керує розумової та фізичної активністю індивіда, спрямовує її в певне русло. Якщо ви охоплені гнівом, ви не кинетеся навтьоки, а якщо ви перелякані, ви навряд чи зважитеся на агресію. Емоція регулює або вірніше сказати, фільтрує наше сприйняття. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають значимість діючих на індивіда об'єктів і ситуацій, обумовлену відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта. Емоції виконують функції зв'язку між дійсністю і потребами.

Емоції охоплюють широке коло явищ. Так, П.Мілнер вважає, що хоч і прийнято відрізняти емоції (гнів, страх, радість і т.п.) від так званих загальних відчуттів (голоду, спраги і т.д.), тим не менше вони виявляють багато спільного і їх поділ досить умовно[11, с. 147]. Однією з причин їхнього розходження є різна ступінь зв'язку суб'єктивних переживань з порушенням рецепторів. Так, переживання спеки, болю суб'єктивно пов'язують із порушенням певних рецепторів (температурних, больових). На цій підставі подібні стану зазвичай і позначаються як відчуття. Стан же страху, гніву важко пов'язати з порушенням рецепторів, і тому вони позначаються як емоції.

Інша причина, через яку емоції протиставляються загальним відчуттям, полягає у нерегулярному їх виникненні. Емоції часто виникають спонтанно і залежить від випадкових зовнішніх факторів, тоді як голод, спрага, статевий потяг виникають з певними інтервалами. Однак і емоції, і загальні відчуття виникають в складі мотивації як відображення певного стану внутрішнього середовища, через порушення відповідних рецепторів. Тому їх відмінність умовно і визначається особливостями зміни внутрішнього середовища.

У мистецтві життєвий зміст неможливо виразити неемоціональним шляхом, як неможливо таким шляхом сприйняти укладену в художньому творі життєве багатство.

Відомий дослідник процесів музичного сприйняття Б.М.Теплов, узагальнюючи результати багатьох психологічних експериментів, виклав свої висновки в наступних двох тезах:

1) неемоціональним шляхом не можна осягнути зміст музики;

2) сприйняття музики йде через емоції, але емоціями не кінчається: через них ми пізнаємо світ[16, с. 69].

Поширюючи ці питання на всі мистецтва, Б.М.Теплов висловлював думку про те, що ми маємо тут справу не тільки з різним (мав на увазі конкретно - чутливе відображення фактів, явищ, подій життя), але також емоційним пізнанням дійсності. Він писав: «Зрозуміти художній твір - значить, перш за все, відчути, емоційно пережити його і вже на цій підставі поміркувати над ним. З почуття повинно починатися сприйняття мистецтва; через нього воно має йти, а без нього воно неможливе. Але почуттям художнє сприйняття, звичайно, не обмежується»[16, с. 95]. Вчений мав на увазі, що кінцевим результатом сприйняття художнього твору має бути усвідомлення його ідей.

Музичне переживання трактується Б.М.Теплова як осмислене, змістовне переживання, що припускає розуміння мови мистецтва і зміст самого твору. У зв'язку з цим вчений детально зупиняється на естетичної проблематики в музиці.

У своїх працях Б.М. Теплов наводить численні висловлювання композиторів і письменників (П.Чайковського, Ф.Шопена, П.Тургенева, Л.Толстого, М.Горького), аргументуючи виключно важливу роль емоцій і почуттів у якості предметного змісту музики, доводячи можливість відображення якісного різноманіття емоцій в музиці [16, с. 119].

Однак специфікою переживання, по Б.М.Теплову, є не осягнення «значення» шляхом інтелектуального узагальнення, а емоційне пізнання, в якому чуттєвий компонент відіграє провідну роль[16, с. 73].

У фундаментальній монографії з проблем психології музичних здібностей Б.М. Тепловим на експериментальному матеріалі підтверджені висловлені ідеї про музичному переживанні, підкреслюється, що мовою музики є переживання музики як вираження деякого змісту. Здатність емоційно відгукуватися на музику, відповідно до його теорії, є центром музичності, в структурі якої синтетично злиті емоційні і слухові моменти.

Використовуючи категорії «переживання» і «почуття» по відношенню до всіх структурним зіставляти музики (ладове почуття, музично-ритмічна здатність, музично-слухові уявлення), а також до елементарних проявів слуху (почуття висоти, почуття інтервалів), Б.М. Теплов підкреслює емоційну природу всіх музичних здібностей, пов'язуючи, наприклад, ладове почуття безпосередньо з емоційним переживанням.

Дата добавления: 2015-10-21