Вплив на характер шлюбу міжособистісних взаємин, задоволеність шлюбом, міжособистісної симпатії і привабливості, подружньої сумісності та інших чинників

Прочитайте та виділіть основні риси

Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосункі подружжя.

За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.

Складовим компонентом будь-яких міжособистісних стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість.

Запишіть

Існують таки критерії симпатії та привабливості у шлюбі:

- Емоційність взаємин подружжя співчуття, співпереживання, взаєморозуміння.

- Психологічна сумісність.

- Зовнішня привабливість.

- Психо-сексуальна привабливість.

Міжособистісна симпатія завжди взаємна та корисна і створює свою специфіку: індивідуальну своєрідність стосунків та умов, які визначають прихильність і привабливість двох особистостей.

Індивіди, які відчувають взаємні антипатії та притягання один до одного, при міжособистісних стосунках приймають до уваги упередження та слабкості, які притамані кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним.

Симпатія робить індивіда більш відкритим для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.

При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються:

- високим рівнем довіри між партнерами, взаєморозкриттям внутрішнього світу (довіра інтимних переживань, скритих рис особистості, мрій, фактів біографії).

- можливістю бути самим собою (зняттям “маски”);

- розкутість у спілкуванні;

- позитивно-оціночні відносини (відсутність осудження, насмішки).

Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистості партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки.

Наявність схожості в цінносних орієнтаціях викликає більшу згоду між індивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків.

Велике значення для стабільності міжособистісної симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну дистанцію між шлюбними партнерами.

Наявність вищезазначених показників приводить до успішності міжособистісними стосунками в подружніх парах.

В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволених своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зайва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підозрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки.

Виявлено, що симпатія та привабливість (високий рівень) більш властивий вступаючим в шлюб (55%) ніж подружнім парам. Низький рівень симпатії та привабливості виявили 30% подружжя й лише 7% вступаючих в шлюб.

Графік 1 демонструє отримані дані.

Розподіл респондентів за рівнями симпатії та привабливості

Графік 1.

(вступаючі в шлюб та сімейні пари в %)

%

Рівні прояву симпатії та привабливості: (в., с., н.)

1. показники симпатії (вступаючі в шлюб);

2. показники привабливості (сімейні пари);

3. показники привабливості (вступаючі в шлюб);

4. показники симпатії (сімейні пари).

Однак, слід зазначити, що симпатія та привабливість у вступаючих в шлюб і сімейних парах детермінована дією різних чинників. Симпатія і привабливість у вступаючих в шлюб підтримується за рахунок емоційного компоненту кохання, палкого кохання, яке характерне дошлюбному періоду, а також синдрому “соціальної бажаності” або “маски”, що веде до програвання чужих ролей, маскування недоліків іншими якостями, не властивими особистості, впливу дії мотиву підтримки “ідеалізованого образу партнера”.

У подружніх парах привабливість і симпатія зумовлена дією соціально-психологічних факторів: подружньої сумісності, задоволеності шлюбом, сексуальною гармонією, зовнішньою і особистою привабливістю.

Також були отримані дані, про те що рівень зовнішньої привабливості в подружніх парах тим вищий, чим більше співпадають фізичні дані шлюбних партнерів.

Важливим показником міжособистісної симпатії та привабливості виступає сексуальна привабливість, високий рівень якої був виявлено у 37% шлюбних пар, середній рівень спостерігається в більшості респондентів (45%), низький рівень у 18%.

Аналізуючи особливості прояву сексуальної привабливості у чоловіків та жінок слід відмітити, що рівень сексуальної привабливості у жінок значно вищий ніж у чоловіків (за оцінкам партнерів). Однак, оцінюючи сексуальну привабливість чоловіків виявлено переоцінку себе, як сексуального партнера з боку чоловіків в порівнянні з оцінкою їх жінками.

Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1.	1. Алёшина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы // Вестник МГУ. Психология. Сер 14. ‑ 1987. ‑ № 2. ‑ С. 60 ‑ 72.
2.	2. Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. ‑ М., 1990.
3.	3. Эйдемиллер Э.Т., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. ‑ Л., Медицина, 1990.
4.	4. J. Bradshow. Bradshow on: The Family a revolutionary Way/ Self-Discovery. Houston, Texas, 1988.

Спочатку наведу визначення сім’ї, з яким згодна більшість соціологів. Сім’я - „...суспільний механізм відтворення людини, стосунки між чоловіком та дружиною, батьками та дітьми, заснована на цих стосунках мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою”[1]. Сім'я має подвійний характер: це і мала група і соціальний інститут. Перша характеристика сім'ї пов’язана з тим, що її утворює невелика чисельність людей. В процесі цього утворення важливу роль відіграє ставлення цих людей один до одного. Як мала група кожна сім'я створюється свідомим рішенням чоловіка та жінки, що украдають шлюб, а в певних випадках і їх родичів. Друга характеристика сім'ї пов’язана з тим, що її існування пов’язане з могутнім ціннісно-нормативним комплексом, який регулює утворення сім'ї, внутрішньо сімейні стосунки, стосунки між батьками та дітьми та ін.

Як мала група сім’я має визначену структуру, розподіл рольових стосунків. Аспектами ролей є зразки поведінки, стратегії оволодіння кризовими ситуаціями, системи очікувань, дії. В сучасних сім’ях існують три групи ролей: подружні ролі, батьківські ролі та дитячі ролі. В межах цих типів ролей вирізняються ролі жінки і чоловіка, батька чи матері, дочки чи сина, сестри чи брата. Стосунки між ролями можуть характеризуватися як рольовою гармонією, так і рольовим конфліктом. Рольовий конфлікт є не виключенням, а правилом для сучасної сім'ї[2]. Це пов’язано з тими процесами, які характерні для сім'ї в сучасному світі. Зараз відбувається еволюція рольових зразків, які впливають на поведінку конкретних людей. З одного боку, зберігаються старі рольові зразки, які орієнтовані на уявлення про розподіл гендерних ролей в суспільств і в сім'ї, що склалися протягом історії. Вони дуже різні. Фактично ці рольові зразки є багатошаровими. Є зразки, що склалися ще в традиційному суспільстві. Вони передбачають домінування чоловіка. Це відображається у факті збереження патрілійнійного успадкування. Лінія батька і в сучасних суспільствах начебто є головною. Отже, всі діти наслідують його прізвище. Але патрілінійність є в сучасних суспільствах, скоріше, знаковою. Вона не розповсюджується на успадкування майна та ін. В сучасних рольових зразках є шар, утворений індустріальним суспільством. Він стосується ствердження юридичної рівності чоловіка та жінки при збереженні в поділі праці гендерного аспекту. Згідно з цими зразками чоловіки повинні займатися більш важкою і небезпечною роботою. Але саме така робота найбільш цінується у суспільстві. Безумовно, цим не вичерпується відмінність рольових зразків. Індустріальне суспільство ствердило рівні можливості чоловіків та жінок у приватному життя, а визнання браку поклало на державу. В сучасному суспільстві складаються нові зразки поведінки. Вони допускають значно більшу свободу для жінок, навіть їх певне домінування. Ці норми терпимо ставляться до конкубінату (лат concubinatus), тобто подружні стосунки без офіційної реєстрації шлюбу. Ще більшої мішанини у ці нормативні зразки додає розповсюдження на Заході терпимого ставлення до одностатевих шлюбів. Отже, мабуть можна сказати, що інститут сім'ї зараз знаходиться у перехідному стані. Люди самі повинні обирати, за якими стандартами вони можуть будувати свою власну сім’ю. В певних умовах інститут сім'ї в сучасному світі опиняється в кризовому стані. Так, за даними останнього перепису в США 51% жінок не перебувають у шлюбі і не бажають цього. Перш за все таке явище є характерним для мегаполісів, в яких жінки мають можливість зробити кар’єру.

Безумовно, не можна всі сімейні проблеми зводити до конфлікту рольових зразків. Це – найбільш глибинний шар конфліктного потенціалу сучасного сімейного життя. Існують також міжрольові конфлікти, які можуть виникати, коли члени сім'ї не можуть гармонізувати свої сімейні ролі з ролями, які вони виконують на роботі чи в інших місцях. Є також клас внутрішнорольових конфліктів. Вони пов’язані з соціологічною амбівалентністю (двоспрямованістю) будь-якої соціальної ролі. Наприклад, роль батька передбачає матеріальне забезпечення сім'ї і участь у вихованні дітей. Але ці аспекти ролі часто важко узгодити, адже матеріальне забезпечення сім'ї може не залишати часу для того, щоб займатися з дітьми.

Сім'я як соціальний інститут є насправді системою соціальних інститутів. Провідними серед них в сучасному світі є шлюб та батьківство. Шлюб є історичною формою впорядкування сексуальних стосунків в суспільстві. Деякі соціологи пропонують більш розлогі визначення цього інституту: „...Історично обумовлена, санкціонована та регульована суспільством форма стосунків між чоловіком та жінкою, що встановлює їх права та обов’язки у відношенні один до одного, до дітей та суспільства. <….>У шлюбі упорядковується та реалізується природна потреба людей у продовженні роду, перетворена соціальними умовами та культурою”[3]. З таким визначенням можна погодитися, але тут не дуже чітко описується характер стосунків між чоловіком та жінкою, які регулюються шлюбом.

Соціологи давно знають, що існують різні форми шлюбних відносин. Колись їх називали історичними формами шлюбних відносин. Зараз до подібної термінології ставляться більш обережно. Справа в тому, що при такому розгляді саме європейські форми шлюбних відносин опинялися на самому верху цього історичного ряду. До того ж ще порівняльні дослідження Джорджа Мердока у 1949 р. показали, що 80% суспільств визнають полігамію. Це примусило дещо скептично поставитись до історичного ряду шлюбних відносин. Зараз виділяють їх різні форми, не стверджуючи, що якась з них є більш прогресивною. Всі типи шлюбних відносин в сучасному світі, по-перше, можна поділити на моногамні та полігамні. Моногамія передбачає, що у одного чоловіка є лише одна дружина, а у однієї жінки – лише один чоловік. Полігамія передбачає наявність декількох шлюбних партнерів. Відволікаючись від групового шлюбу, як історичної гіпотези, сучасні форми полігамії можна розділити на полігінію та поліандрію. Полігінія передбачає, що один чоловік може мати декілька дружин. Так, іслам припускає можливість мати 4 законні дружини. Але ця можливість обумовлюється матеріальними можливостями чоловіка. Поліандрія передбачає, що одна жінка має декількох чоловіків. Така форма шлюбних відносин зустрічається в Непалі та в південних районах Індії. Зараз західна сімя є далекою від строгої моногамії. Протягом ХХ ст. вона про еволюціонувала до серії парних шлюбів, у яких чоловіки та жінки перебувають протягом свого життя.

Соціологи виділяють два типи сім’ї – традиційний та сучасний. Традиційна сімя була великою, об’єднуючи під одним дахом два чи три покоління. Сучасна сімя є переважно нуклеарною, тобто об’єднує чоловіка та дружину і їх дітей. Є і інші відмінності. Соціолог М.С.Мацковський звів їх у таблицю, яку я вважаю доцільним навести з невеликими змінами[4].

Дата добавления: 2015-10-16