Які підстави позбавлення батьківських прав та хто має право звернутися до суду з позовом, правові наслідки відносно осіб, позбавлених батьківських прав?

Законодавство, а саме Сімейний кодекс України, встановлює підстави позбавлення батьківських прав, а не батьківства, як іноді говорять люди. Батьківство базується на кровному спорідненні, а тому ні відібрати, ні позбавити його неможливо.

Позбавлення батьківських прав – це з одного боку спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому в кожному випадку суд повинен виявити та оцінити той позитивний результат у долі дитини, який має настати. З іншого боку – це санкція за протиправну поведінку матері або батька.

Позбавлення батьківських прав встановлюється лише до настання повноліття дитини (18 років).

Наведемо перелік підстав позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України). Отже мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявили щодо неї батьківського піклування. Обов’язок забрати дитину з пологового будинку або іншого лікувального закладу встановлюється статтею 143 Сімейного кодексу України;

2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Ухилення від виконання юридичного обов’язку – це завжди свідома поведінка, оскільки особа (мати або батько) має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Наприклад, батько буде вважатись таким, що ухиляється від обов’язку по вихованню дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє до неї найменшої батьківської турботи, хоч і має таку можливість.

Разом з тим, не можна позбавити батьківських прав того батька або мати, які намагались, але так і не змогли виховати дитину доброю і порядною людиною;

3. Жорстоко поводяться з дитиною. Це можуть бути різні прояви: тілесне покарання, мордування голодом, психічне насильство, споювання алкоголем, втягування до вживання наркотичних засобів тощо.

Одним із прикладів може стати така проста життєва ситуація. З метою помсти дружині, яка оголосила про намір розірвати шлюб, чоловік викинув чотирирічну доньку з вікна, але вона на диво не постраждала. За рішенням суду він був позбавлених батьківських прав і засуджений за вчинення злочину;

4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами. Ця обставина існує, як правило, сукупно з іншими підставами для позбавлення батьківських прав;

5. Вдаються до будь – яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. Конвенція ООН про права дитини у статтях 32, 34 та 36 забороняє економічну, сексуальну та інші види експлуатації дитини, які завдають шкоду будь – якому аспекту добробуту дитини. Про експлуатацію дитини може йти мова у разі залучення її для непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю;

6. Засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Цей перелік підстав є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

При цьому варто застережити, що позбавлення батьківських прав відбувається не тільки по відношенню до повнолітніх батьків. Неповнолітні (до 18 років) мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у двох випадках:

1. Якщоне забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявили щодо неї батьківського піклування;

2. Жорстоко поводяться з дитиною.

Якщо мати, батько страждають на душевну хворобу та у зв’язку з цим визнані недієздатними, вони не можуть бути позбавлені батьківських прав. Захист прав дитини у цій ситуації може відбуватися за допомогою інших правових засобів, зокрема, відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (стаття 170 Сімейного кодексу України).

Для вирішення питання про позбавлення батьківських прав не вимагається, щоб до винуватих матері, батька застосовувались заходи попереднього, досудового впливу (накладання адміністративної відповідальності, розгляд їх поведінки органом опіки та піклування, виховний вплив з боку дільничного уповноваженого міліції тощо).

Суд не одразу може вирішити таку справу, суду не заборонено відкласти розгляд справи на певний час для з’ясування, наскільки після каяття змінилася поведінка того, до кого пред’явлено позов про позбавлення батьківських прав. Суд також може відмовити у позові, попередивши відповідача (матері, батька), що у разі продовження протиправної поведінки він буде позбавлений батьківських прав, і дитина буде у нього відібрана. У багатьох випадках така практика судових попереджень є виправданою.

Хто ж може звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав? Статтею 165 Сімейного кодексу України таке право надається:

- одному з батьків;

- опікуну;

- піклувальнику;

- особі, в сім’ї якої проживає дитина;

- закладу охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладу, в якому вона перебуває;

- органу опіки та піклування;

- прокурору;

- самій дитині, яка досягла 14 років.

У статті 166 Сімейного кодексу України визначаються також наслідки позбавлення батьківських прав. Отже така особа:

1. Втрачає особисті немайнові права дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання. Це стосується, наприклад, обов’язку батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану (стаття 144), визначення прізвища, імені, по батькові дитини (статті 145 - 147), виховання дитини, піклування про її здоров’я, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, виявлення поваги до дитини та інше.

2. Перестає бути законним представником дитини. Отже не може бути учасником процесуальних дій, які за законом мають вчиняти батьки, наприклад, бути присутньою при допиті дитини як свідка.

3. Втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми.

4. Не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником.

5. Не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6. Втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Отже, на таку особу не розповсюджуються правові норми, де носіями права є „батьки”, „мати” та „батько”. Зокрема, особі, позбавленій батьківських прав, повторні свідоцтва про народження дітей не видаються (пункт 7 розділу VI Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 із наступними змінами).

Які особливості реєстрації дітей, народжених жінками, які утримуються у виправних установах чи слідчих ізоляторах?

Ізоляція людини в місцях позбавлення волі не може бути абсолютною. У зв’язку з цим закон встановлює певні її межі, закріплюючи їх у вигляді суб’єктивних прав чи законних інтересів засуджених.

Відповідно до частини 3 статті 63 Конституції України та норм Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду.

Зокрема, держава гарантує всім засудженим жінкам право на реєстрацію народження дитини.

У разі народження дитини жінкою, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, реєстрацію народження проводиться на підставі заяви матері та одного із документів, що посвідчує факт народження, визначених в пункті 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 22.11.2007 №1154/5)(далі - Правил), а саме: медичне свідоцтво про народження; медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я; акт, складений відповідними посадовими особами за участю двох свідків і лікаря або фельдшера, у випадку народження дитини у потязі або в іншому транспортному засобі; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, у разі мертвонародження.

При відсутності вищезазначених підстав для реєстрації народження реєстрація проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини даною жінкою.

Одночасно з заявою матері про реєстрацію народження подається:

- паспорт або паспортний документ уповноваженого представника адміністрації установи чи слідчого ізолятору, який реєструє дитину.

Паспорт або паспортний документ матері подається тільки в тому разі, якщо він зберігається в її особовій справі;

- документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб батьків, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька про визнання батьківства). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.

Яким органом і в який термін проводиться реєстрація дитини та яким документом засвідчується реєстрація народження дитини?

Реєстрація народження дитини жінкою, яка утримується в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі проводиться в органі реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи уповноваженим представником адміністрації установи чи слідчого ізолятору, який після реєстрації отримує документ про народження, що надалі зберігається в особовій справі жінки.

Визначення походження дитини проводиться в момент реєстрації її народження, яка має бути здійснена невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини.

При реєстрації народження дітей, народжених при багатоплідних пологах, про кожного з них складається окремий актовий запис про народження і видається окреме свідоцтво про народження.

---

Дата добавления: 2015-10-21