Державної виконавчої служби щодо конфіскації майна.

Рішення суду про конфіскацію майна боржника на користь держави виконуються органами державної виконавчої служби у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Так конфіскація майна полягає в арешті, визначеного в рішенні суду майна, його описі та передачі для реалізації.

Арешт на майно боржника може бути накладено при відкритті виконавчого провадження; шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження або складання акту опису і арешту, визначеного рішенням суду, майна боржника.

При конфіскації майна акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику та представнику державних податкових органів (якщо він був при­сутній) або надсилаються їм.

Загальний процесуальний порядок проведення опису та вимоги до акта опису мають передбачатися в Інструкції про проведення виконавчих дій, при цьому сам процес проведення опису відтворюється у акті опису.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучають­ся і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Існують випадки, коли в ході виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) державним виконавцем порушуються права сторін виконавчого провадження, стягувача або боржника, до яких відносяться:

- право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання;

- брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи;

- заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом,

- оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Таке порушення може полягати у дії (бездіяльності) державного виконавця та інших осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення суду або відмові у здійсненні передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» дій.

З метою захисту порушених прав та законних інтересів стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду, яким виданий виконавчий документ. В тому разі, коли виконавчий документ виданий іншим органом (посадовою особою), наприклад, Чернігівським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, скарги подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати: 1) назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга; 2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання
чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних
осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження,
коли скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа); 4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена; 5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана до начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, дії або бездіяльність якого оскаржуються, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить відповідну постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги. Дана постанова може бути оскаржена до вищестоящого
органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк. Скарги, подані без додержання вищевикладених вимог, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст. ст. 386, 387 Цивільного процесуального кодексу України скарга, подана до суду, розглядається у 10-денний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги, якщо судом вона визнана достатньо обґрунтованою, постановляється ухвала про задоволення вимог заявника, визнання оскаржуваних рішень, дії чи бездіяльності неправомірними і зобов’язання державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби усунути порушення прав і свобод заявника. У протилежному випадку, якщо суд дійшов висновку про відсутність порушень у діях державного виконавця, виноситься ухвала про відмову в задоволенні скарги.

Дата добавления: 2015-10-21