Які підстави відстрочки виконання рішення суду по конфіскації майна та яке майно не підлягає конфіскації?

Законом України «Про виконавче провадження», а саме ч. 1 ст. 34 передбачено можливість учасників виконавчого провадження звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання, а саме з буквального аналізу даної норми випливає, що порушувати відповідне питання вправі:

1) державний виконавець за власною ініціативою;

2) державний виконавець за заявою сторін;

3) самі сторони.

Розглядувані випадки потребують тлумачення. Так, при зверненні до суду державного виконавця порушуватимуться принципи диспозитивності і змагальності, оскільки державний виконавець буде ініціювати процес зміни способу і порядку виконання рішення, на що може не погоджуватися стягувач, а також така позиція представника державної влади неодмінно впливатиме на його безсторонність. Тому вважається, що в разі неможливості або виникнення ускладнень у процесі виконання рішення державний виконавець може звертатись до суду лише за заявою заінтересованої особи - стягувача або боржника, а також має роз’яснити цим особам їх право на безпосереднє звернення до суду на підставі ст. 373 Цивільного процесуального кодексу, якою передбачено за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що по інших рішеннях відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.

Оскільки, зазвичай, рішення суду та іншого уповноваженого органу, які підлягають виконанню, мають бути чіткими і однозначними, процедура їх виконання має відрізнятись також однозначністю, тому державний виконавець має виконувати їх в безспірному порядку і відповідно до вимог Закону. Отож відповідні зміни у виконанні рішення мають обумовлюватись обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

З аналізу даної статті та ст. 373 ЦПК можна зробити висновок, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення без згоди однієї із сторін. Це положення випливає з того, що рішення про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку. Винятковими слід вважати обставини, пов’язані з життям і смертю людини, оскільки у такому разі порушуватимуться права та інтереси стягувача. На ухвалу суду про відстрочку або розстрочку виконання може бути подано скаргу.

Відповідно до чинного законодавства, виконання кримінальних покарань покладено на Державний департамент з питань виконання покарань. Однак ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» зараховує до виконавчих документів виконавчі листи, що видаються судами, що в тому числі включає виконавчі листи, видані на підставі вироків судів у кримінальних справах з покаранням у вигляді штрафу або конфіскації майна.

Поняття конфіскації майна викладено в ст.59 Кримінального кодексу України - це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Проте питання про забезпечення можливої конфіскації майна вирішується набагато раніше, ще на стадії досудового слідства, коли в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачено конфіскацію майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову відповідно до ст.125 Кримінально-процесуального кодексу України. Зазначене забезпечення провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії, де б вони не знаходились, а також шляхом вилучен­ня майна, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам під­приємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. Статтею 388 КК встановлюється кримінальна відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банківської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами), на які накладено арешт.

Якщо у обвинуваченого не виявлено майна, яке може бути описане, орган досудового слідства повинен скласти протокол про відсутність майна, що підлягає опису.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання щодо видів майна, на яке не може бути звернено стягнення. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні і включені до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Так, зокрема, не допускається звернення стягнення на майно, яке використовується у професійній діяльності, дитячі речі та певний мінімум, що входить до предметів повсякденного вжитку (продукти харчування, взуття, одежа, меблі та ін.).

Аналіз Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, свідчить про те, що законодавцем встановлено його виходячи з умов забезпечення життєдіяльності сім'ї.

Додаток до Закону України

«Про виконавче провадження»

ПЕРЕЛІК

видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення

за виконавчими документами

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;

б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е) один холодильник на сім'ю;

ж) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення);

з) всі дитячі речі.

2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - на три місяці.

3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.

4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у осіб, які займаються сільським господарством.

5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та не знятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

Дата добавления: 2015-10-21