Читайте также: |
|
Функціональний стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовних засобів, зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.
Кожний стиль має:
- функцію (мету мовлення);
- сферу поширення (коло мовців);
- систему мовних засобів;
- стилістичні норми (правила використання мовних засобів);
- підстилі;
- жанри реалізації.
Офіційно-діловий стиль -функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
Основна функція – настановчо-інформативна.
Сфера використання – офіційно-ділові стосунки в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.
Основні ознаки:
- ґрунтується на логічній основі;
- послідовність і точність викладу фактів;
- документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість;
- емоційно-експресивна нейтральність вислову;
- неприпустимість двозначності тлумачень змісту;
- високий рівень стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій);
- одноманітність, усталеність форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту
Мовні засоби:
- широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо;
- номенклатурні найменування;
- іменний характер;
- використання віддієслівних іменників, назв осіб за їх функцією, словосполучень із дієсловами у теперішньому часі для позначення постійності дії;
- своєрідність синтаксису: прямий порядок слів, найхарактерніші речення – прості поширені, використання і складносурядних та складнопідрядних речень, нанизування однорідних членів речення, ускладнення речень численними однотипними конструкціями.
Підстилі:
- законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо;
- юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо;
- адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо;
- дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
Основні жанри: закон, указ, статут, постанова, акт, позовна заява, протокол, запит, наказ, договір, характеристика, автобіографія, розписка, доручення, розпорядження, інструкція, довідка, заява, звіт, конвенція, комюніке, звернення, нота, міжнародний протокол.
Науковий стиль обслуговує різні сфери і потреби науки.
Основна функція – пізнавально-інформативна.
Сфера використання – наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів (монографії, спеціальні журнали, підручники для вищих шкіл, філософські трактати тощо).
Основні ознаки:
- понятійність і предметність;
- об’єктивний і змістовний аналіз;
- логічна послідовність і доказовість викладу;
- узагальненість понять і явищ;
- однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;
- точність і лаконічність висловлювань;
- аргументація висловлених положень і переконливість твержень;
- докладні висновки.
Мовні засоби:
- значна кількість наукової термінології;
- наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;
- оперуванням абстрактними, переважно іншомовними словами;
- уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
- залучення цитат і посилань на першоджерела;
- здебільшого відсутність авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики;
- наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);
- наявність дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища;
- специфічна монологічність текстів;
- переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).
Підстилі:
- власне науковий, основним призначенням якого є об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги);
- науково-навчальний, головною рисою якого є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики;
- науково-публіцистичний, що передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів. Прикладом може слугувати стаття в ЗМІ про певну історичну подію, де як використовуються урочисті, поетичні лексеми, складні синтаксичні конструкції, так і образні вислови, за допомогою яких автор висловлює власну думку;
- науково-популярний, щохарактеризується використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори).
Основні жанри: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація тези, підручник, посібник та ін.
Публіцистичнй стиль призначений для передачі масової інформації.
Основна функція – інформативно-пропагандистська та агітаційна.
Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича, культурно-освітня діяльність.
Основні ознаки:
- доступність мови й формулювань;
- поєднання логічності доводів і полемічності викладу;
- поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;
- присутність позитивного чи негативного авторського тлумачення;
- наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).
Мовні засоби:
- поєднання складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
- насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;
- використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз;
- уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів;
- використання іншомовних слів із суфіксами -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксами псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо;
- різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше;
- влучні афористичні, інтригуючі заголовки.
Підстилі:
- підстиль засобів масової інформації вирізняється викладенням інформаційних дописів короткими реченнями у часописах, на радіо, телебачення;
- науково-публіцистичний підстиль характеризується викладом наукової інформації із залученням емоційних засобів (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).
- художньо-публіцистичний підстиль, у якому за допомогою художніх засобів порушуються певні суспільно-політичні чи соціальні проблеми (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);
- есе (короткий нарис вишуканої форми), в якому висловлюються особисті думки, враження з певного питання і яке не претендує на вичерпне висвітлення теми; Основні жанри: передовиця, репортаж, інтерв’ю, замітка, аналітичний огляд, літературно-критична стаття, огляд, рецензія, памфлет, фейлетон, політична доповідь, нарис.
Художній стиль -це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості.
Основна функція – вплив на людськупсихіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів.
Сфера використання – індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.
Основні ознаки:
- образність;
- поетичність опису подій у прозових і драматичних творах;
- естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного;
- експресія та інтенсивність вираження;
- зображувальність (конкретно-чуттєве відображення дійсності — людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень);
- відсутнє певне регламентування вживання засобів і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування;
- визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення.
Основні мовні засоби:
- багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);
- уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);
- запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів;
- уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів;
- поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі), особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу), у наказовому способі;
- широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
- представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).
Підстилі та жанри:
- епічний (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);
- ліричний (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);
- драматичний (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
- комбінований (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
Розмовний стиль -це стиль, який використовується в усному повсякденному офіційному та неофіційному спілкуванні.
Основна функція – інформативна.
Сфера використання – усне щоденне спілкування у побуті, родині, на виробництві.
Основні ознаки:
- безпосередня участь у спілкуванні;
- усна форма;
- часто спостерігається неформальність, невимушеність спілкування;
- непідготовленість до спілкування (при неформальному спілкуванні);
- уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації);
- уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),
- емоційні реакції,
- потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.
Мовні засоби:
- емоційно-експресивна лексика (метафори, порівнянння, синоніми тощо),
- суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);
- активізація особових форм;
- прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);
- часте вживання займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);
- специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна, стилістично маркована лексика, скорочені слова, вигуки тощо;
- заміна термінів розмовними словами.
Підстилі:
- розмовно-побутовий;
- розмовно-офіційний.
Типові форми мовлення: усні діалоги та полілоги.
Епістолярний стиль -це стильовий різновид української мови, який обслуговує сферу письмових приватних та приватно-офіційних відносин.
Основна функція – обмін інформацією з діловими партнерами чи близькими людьми.
Сфера використання – офіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв'язки.
Основні ознаки:
- персональність;
- інформаційна цілеспрямованість (зазвичай на конкретного адресата);
- авторське «я»;
- наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання, головна частина, у якій розкривається зміст листа, кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум.
Мовні засоби:
- адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;
- різнотемна конкретним змістом лексика, вільний виклад змісту у приватних листах;
- емоційно-експресивні засоби, варіантність норм і особливості порушення їх в інтимному листуванні;
- поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів та вироблення індивідуального авторського образу в листах-сповідях, листах-творах, листах-інформаціях.
Типи листування:
- офіційне листування - між державними органами, установами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки (офіційно-діловий стиль);
- неофіційне (приватне) листування - між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий характер – родинний, інтимний, дружній – і перебуває у сфері дії усного розмовного стилю.
Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.
Конфесійний стиль – один із функціональних стильових різновидів української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства.
Основна функція – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства.
Сфера використання – культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.
Основні ознаки:
- урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти;
- благозвуччя;
- символізм;
- стійкість (стандартність) стильової норми.
Мовні засоби:
- суто церковна термінологія, символічні стилістеми, мовні формули із сакральним значенням;
- наявність архаїзмів, старослов’янізмів;
- значна кількість епітетів, метафор, алегорій, порівнянь;
- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні;
- поширеність повторів слів, словосполучень, речень.
Підстилі та жанри:
- біблійний (Біблія);
- молитовний (молитва, тропар, кондак тощо);
- проповідницький (проповідь, духовна бесіда);
- агіографічний (житія святих);
- церковні послання.
Ораторський стиль -це стиль промови, доповіді, лекції, публічного виступу.
Основна функція – інформативно-емоційна.
Сфера використання – публічний виступ.
Основні ознаки:
- безпосередність (спілкування віч-на-віч або з аудиторією);
- невимушеність (природність, розкутість спілкування);
- шанобливе звертання до слухачів;
- емоційність спілкування, що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних та невербальних засобів;
- точність;
- стислість;
- виразність.
Мовні засоби:
- образні вислови, фразеологічні звороти;
- риторичні питання;
- окличні речення.
Підстилі та жанри публічних виступів:
- громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);
- академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);
- промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 124 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Термінологічний мінімум | | | Термінологічний мінімум |