Читайте также:
|
Укладаючи словничок відродженого наголосу (Розділ XVII), автор подеколи виходив з логічних міркувань, підтверджених практикою мовлення. Так у словах
| літописний |
| машинописний |
| правописний |
| рукописний |
| часописний |
ціла низка міркувань промовляла за дактилічний наголос. Міркування ці такі:
1. Прикметники, утворені від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом, не міняють наголошеного звуку, набуваючи дактилічного чи супердактилічного наголосу:
| Іменник з жіночим наголосом | Прикметник з дактилічним наголосом | Прикметник із супердактилічним наголосом |
| Бор и спіль | Бор и спільський | (1) |
| Вод о хрещі | вод о хресний (Пан.) | |
| дур и світ | дур и світський | |
| кол о дязь | кол о дязний | |
| кошт о рис | кошт о рисний | |
| нен а висть | нен а висний | |
| нен а сит | нен а ситний (Гр.) | |
| чорн о биль | чорн о бильний | |
| чорн о зем | чорн о земний (Гр.) | |
| чорн о клен | чорн о кленовий (Гр.) | |
| Йдучи за цим зразком, можна продовжити попередній список: | ||
| літ о пис | літ о писний | (2) |
| машин о пис | машин о писний | |
| прав о пис | прав о писний | |
| рук о пис | рук о писний | |
| час о пис | час о писний |
2. У лексикографічних пам'ятках наголос (2) засвідчують:
а. словник Грінченка: рук о писний
б. словник Желехівського: прав о писний
3. У живому мовленні дуже поширено наголошення (2).
Виходячи з цих трьох міркувань, я визнав за можливе дати два наголоси у словах (2) (див. Словничок, Розділ XVII):
| літ о п и сний |
| прав о п и сний |
| рук о п и сний |
Після занесення цих слів з подвійним наголосом до Словничка я переглядав з іншої причини твори Шевченка. І от в укладеному Шевченком "Букварі южноруському" натрапляю цілком несподівано на слово рукописний з позначеним Шевченком наголосом. Для наочности відтворюю усю сторінку, де цей наголос зафіксовано:
Цікаво, що Шевченко відзначив наголос лише на слові рукописний (і то двічі). Очевидно, вимову цього слова Шевченкові треба було підкреслити. На інших словах цієї сторінки більше наголосів не позначено. Шевченко поставив наголос там, де на його думку, могла мати місце помилкова вимова.
Сучасні ж "академічні" видання встановили для слова рукописний наголос на звукові И, і перебувають, отже, у прямій суперечності з мовою Шевченка.
Цей випадок свідчить, з одного боку, про недорозробленість наших "канонізованих" наголосів, а, з другого, — що аналіза мовних явищ з поміччю моделювання та реконструкції веде до правильних висновків і може бути дуже помічним знаряддям у процесі відродження Шевченкового духу в українській мові.
Принагідно зазначу, що й інші наголоси у Словничку (Розділ XVII) підперто аналогічними міркуваннями. Наприклад, наголос слова кладовище. Словники УССР так визначають наголос цього слова:
| кл а дов и ще |
Проте в живому мовленні дуже поширено наголос на О: клад о вище. Саме цей наголос фіксують у цьому слові і деякі словники (Пан.). Чи цей наголос нелітературний? Зберім "сім'ю" слів з кінцівкою -овище:
| зим о вище |
| пристан о вище |
| руйн о вище |
| серед о вище |
| сміх о вище |
| стан о вище |
| стид о вище |
| страм о вище |
| страх о вище |
| сх о вище |
| торф о вище |
Чи є підстави виключати слово кладовище з цієї родини? На мою думку, це слово слід фіксувати з кількома наголосами: кл а д о в и ще. У процесі ж дальшого спілкування мовці віддадуть перевагу саме тому наголосові, який найбільше відповідає українській мовній стихії.
Провівши подібні дослідження із словом пасовисько, висновуємо, що наголос на О
у цьому слові безпідставно "скасовано" мовознавцями УССР. Ось "Одіссея" цього слова:
| У Желехівського: | пас о висько |
| У Грінченка: | пасов и сько |
| У Голоскевича: | пас о висько |
| У словниках УССР після 1933 р.: | пасов и сько |
| У Андрусишина: | 1. пас о в и сько (земля); 2. пасов и сько (сезон) |
Знову таки, зберім сім'ю слів з кінцівкою -овисько:
| збіг о висько |
| посміх о висько |
| поштурх о висько |
| пристан о висько |
| страх о висько |
Які підстави виключати з цієї сім'ї слово пасовисько? Я таких підстав не бачу. Як на мене, найправильніше розв'язано проблему наголошення слова пасовисько у словнику Андрусишина. Але коли вже наголос виконує морфологічну функцію, тобто розрізнює значення слова, то доцільно форми 1 і 2 у поясненні Андрусишина рекомендувати з різними наголосами:
| 1. пас о висько (земля) |
| 2. пасов и сько (сезон випасу) |
Саме так фіксує ці слова Словничок відродженого наголосу (Розділ XVII).
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 123 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| XVII. ВІДРОДЖЕНИЙ НАГОЛОС. СЛОВНИЧОК | | | XIX. БЕЗ ЗОЛОТА, БЕЗ КАМЕНЮ... |