Чом ти, друже, зажурився? Чом голівоньку повісив? 5 страница

– Куме Андрію, куди це ви поспішаєте?

– Піду болото запалю!

– Та що ви, куме? Не буде горіти.

– Біс із ним, та хоч злість ізжену.

– Куме, дай у борг двісті гривень до зарплати.

– А коли зарплата?

– Звідки я знаю? Адже це ти працюєш, а не я.

– Куме, у мене такий дивний приймач, що я можу слухати по ньому лише одну місцеву станцію.

– Ну, мій вашого переплюнув. Працює ледь‑ледь. Коли у ньому диктор повідомляє, що зараз друга година, це означає, як мінімум, уже третя.

– Куме, а чому шабля крива?

– А була б рівна – у піхви не влізла б!

– Кумасю, а де працює ваш синок, який, пригадую, в дитинстві проковтнув золоту монету?

– Тепер він у банку.

– Ви одержуєте з нього проценти?!

– Куме, як почуваєтесь в нових окулярах?

– Чудово! Тепер постійно стрічаю знайомих, котрих уже багато років не бачив.

– Куме, як ви думаєте, чи може сімдесятип’ятирічний чоловік мати дитину?

– Може, куме, якщо має молодого сусіда і той зголоситься.

Кум з кумою у ліжку. Дзвонить телефон. Кума знімає трубку:

– Алло… Так. Гаразд…

– Хто дзвонив? – запитує кум.

– Та мій чоловік.

– І що ж він хотів?

– Пусте… Сказав, що затримується, оскільки грає з тобою у шахи.

– Кумонько, відгадай загадку: вранці на двох, вдень на трьох, ввечері – на чотирьох?

– Мій чоловік в день зарплати!

– Прийшов я сьогодні додому, куме, та й кажу до жінки: «Ти знаєш, жінко, що верблюд може вісім днів робити і нічого не пити?»

– А що відповіла твоя жінка?

– Сказала, що такого знає верблюда, який вісім днів п’є і нічого не робить.

– Кумонько, як ти можеш так зраджувати своєму чоловікові?

– Як і всі. А що, ти знаєш інший спосіб?

– Чому це у куми чоловік, як чоловік; коли вже й п’є, то з розумом, а ти?

– Я теж починаю пити з розумом, а потім хтозна де він і дівається.

Чоловік з жінкою сидять поруч у гостях у кума. Кум пропонує випити по чарці горілки, а чоловік виказує:

– Не п’ю!

Коли жінка вийшла, чоловік поспішно сказав:

– Куме, ану повтори те, що ти говорив раніше!

– Знаєш, кумо, твій Петро біля магазину п’яний лежить.

– Цього не може бути, – заперечила кума. – Якщо він п’яний, то лежати не буде: він тоді або свариться, або б’ється.

Лежить кума з кумом у постелі. Раптом – дзвінок. Прийшов чоловік.

– Мені тебе нема куди сховати, куме, залишайся у ліжку і лежи тихенько під ковдрою. Може пронесе.

Наступила ніч. Чоловік лягає в ліжко і раптом помічає, що з‑під ковдри стирчить шість ніг.

– Жінко, а звідки це у нас шість ніг?

– Як це шість? Порахуй краще!

Чоловік встає з ліжка, рахує:

– Раз, два, три, чотири… Хм, і справді, чотири… Значить, здалося…

Кум Іван читає в газеті: «Контракт з футболістом на 10 мільйонів доларів!» Переводить погляд на Василя, який готує уроки…

– Ну що ти мучиш той задачник?! Краще йшов би у футбол пограв!

Чоловік несподівано повертається з відрядження. Дружина ховає кума у шафу. Чоловік роздягається, відчиняє шафу, щоб повісити піджак, і бачить у шафі голого кума.

– Ти що тут робиш, куме?

– Їду в трамваї.

– Ну ти вигадав, куме, що сказати!

– А ти теж – придумав, що спитати!

– Дивні звірі ці чоловіки.

– Чому це?

– У них навіть хвіст спереду…

– Кумо, пам’ятаєш, кілька років тому моя двоюрідна сестра Марія поїхала до Америки?

– Так, вона там добре влаштувалася.

– Ага. Пише, що цього літа знову поїде за кордон.

– Тю, кумо, вона ж і так за кордоном!

– Куме, що б ти робив, якби оце кінець світу настав?

– Мерщій біг би до гастроному й хапав би ящик з горілкою!

– Який там ящик, як воно отак тільки – гу‑гу‑гух!!! – і кроку не встигнеш зробити!

– Та ну?! Тоді, поки не пізно, позич грошей, я зараз збігаю.

Допивають куми вже п’яту чарку.

– До дна, куме, до дна дотягніть…

– Я то її дотягну, а хто ж тоді мене дотягне на той кінець села?

Їдуть два куми з ярмарку. І як п’ять верст проїхали, так і відпочити треба, бо як п’ять верст – то і корчма стоїть. От їдуть і забалакалися:

– А що, куме, якби його злічити, скільки‑то верст до неба?

– А Бог його святий знає, скільки. Думка така, що верст із п’ять буде.

– Ще пам’ятаю, як ми з кумом заспівали «В кінці греблі…», а от як під греблею опинилися – не пам’ятаю.

– Де це ви, куме, так набралися?

– Та… Склалися на трьох.

– Щось не віриться…

– Їй‑бо, склалися на трьох, але… двоє не прийшли.

Два куми, зустрівшись увечері, пішли до шинку й пропили усі гроші. Вранці знов зустрілися:

– Ну як, куме, справи?

– Та нічого, тільки голова щось дуже шумить, а в кишені тихо‑тихо.

Чоловік із жінкою збираються до кума – сина відряджати в армію. Чоловік щось шукає і питає жінку:

– Маріє, де поділися мої рукавиці?

– А навіщо вони тобі, чоловіче, надворі ж літо.

– Ти ж знаєш, яким я повертаюся з гулянки.

Отож, треба, щоб і руки були взуті.

– Знаєте, кумонько, по останній війні на двох жінок припадає один з половиною чоловік.

– Ой, так‑так, кумасю! Мені випала саме ота половинка.

– Куме, а коли ти бачиш на вулиці красиву дівчину, то на яку деталь, передусім, звертаєш увагу.

– Чи немає поблизу моєї ревнивої дружини!

Розмовляють дві куми:

– Уяви собі, сусід Петро застрелив свою невірну дружину!

– О Боже! Як добре, що я вийшла заміж не за нього!

Зустрілися дві куми:

– Ну як сімейне життя?

– Мій чоловік останні два тижні так мені допомагає: доглядає дітей, готує їжу, бігає по магазинах, прибирає квартиру, пере, прасує…

– Кумонько, як же ти цього домоглася?

– Він прочитав у журналі, що, коли дружина не дуже втомлюється, вона активніше поводить себе у сексі.

– Ну то як? Допомогло?

– Слово честі, ще не знаю. На кінець дня він, бідолаха, ледве доповзає до ліжка.

Кум з кумою пасуть череду, нікого поблизу немає. Кум:

– Кумо, давайте зіграємо у карти на роздягання.

– А вам, куме, цікаво побачити чи похвастатися?

Чоловік повертається з новорічного гуляння додому і застає у ванні кума:

– Що ви тут робите, куме?

– Ви мені не повірите, але миюся. У мене вдома вода пропала.

– Снилось мені, кумонько, що мій чоловік залицяється до якоїсь блондинки! Негідник!

– Але навіщо нервуватися, то ж було тільки у твоєму сні.

– Якщо він робить це в моєму сні, то я уявляю, які штучки він виробляє у своїх снах!

– Кумо, я ще ніколи не зрадила свого чоловіка.

– Радієш чи шкодуєш?

Зустрілися два куми. Один питає:

– Та знаєш, є проблеми. Учора в ліжку дружини знайшов гайковий ключ. Може, вона мені зраджує з машиністом?

– Ну ти даєш! Я учора у своєї машиніста знайшов, так що ж мені думати, що вона мені з паровозом зраджує?

– Я вчора, куме, повернувся з роботи додому і застукав свою жінку з худющим поляком.

– І що ти йому сказав?

– А що я міг йому сказати, якщо я ані словечка не тямлю по‑польському?

– Куме, а що це ви в одному черевикові?

Десь другого загубили?

– Ні, цей знайшов!

Стоять два куми. Мимо проходить красива молодичка.

– Куме, ти її знаєш?

– Знаю. А ти?

– Ясна річ.

– А у тебе з нею щось було?

– Ні. А в тебе?

– Теж ні.

– От… повія!

У залі кінотеатру вимкнули світло. Почався сеанс. За якусь хвилину лунає вигук:

– Приберіть руку з мого коліна!

Трохи пізніше:

– Та не ви, куме, а мужчина справа!

– Кумо, що б ви подумали про мене, якби я зараз послав вам повітряний поцілунок?

– Що ви, куме, ледар і уникаєте справжньої роботи.

– Кумо, а чи знаєте, яка різниця між чоловіком і Парижем?

– Ні…

– Париж – завжди Париж!..

Їдуть у купе спального вагона кум з кумою.

Уважно дивиться кум на коліна куми. Кума питає:

– Куме, а про що ви зараз думаєте?

– Про те, що і ви.

– Ну й нахаба ви, куме!

Кум іде з роботи додому і зустрічає куму:

– Сьогодні, кумо, в трамваї була така товкотнеча, що одна вагітна народила.

– Здивував. Мене вчора так стисли, що я завагітніла.

– Куме, чому такий зажурений?

– Та, вчора заходжу в метро, дивлюсь, така класна дівчина сидить, молода, гарна, ноги від зубів – лялечка. Я їй і підморгнув.

– А вона?

– Місцем поступилася!

Повернувся чоловік додому, застає жінку з кумом.

– Що це таке?! – галасує жінка. – Де ти вештаєшся так довго. А я мушу тебе чекати!..

– А що тут кум робить?

– Не ухиляйся від теми! – зупиняє його жінка. – Відповідай, негіднику!

– Куме, а ти не сваришся, коли твоя жінка раптом прийде додому о третій ночі?

– Ні! Я б радів, бо, як правило, вона повертається вранці.

– Куме, уявляєш, я геть спантеличився: учора в ліжку даю жінці сто гривень.

– Ну ти, куме, даєш! А вона що?

– Тиць‑тиць, у тому ж і фокус: вона взяла!

– Ти знаєш, кумонько, я така самотня.

– Тобто, як самотня, – дивується кума. – Усім відомо, що в тебе є не тільки люблячий чоловік, але й коханець…

– У тому то й річ. Вони постійно надіються один на одного.

– Знаєш, куме, я, мабуть, сьогодні утримаюсь від чарки. У мене на горілку, здається, алергія: вип’ю трохи зайвого – і на тілі з’являються сині плями…

– Ну, що ж, розумію, звичайно. У моєї жінки теж важка рука!..

Кум Петро збирається на риболовлю.

– 3нову прийдеш пізно і п’яний? – сердиться дружина.

О третій ночі кум Петро відчиняє двері і з порога кричить на дружину:

– Ну що, накаркала?!

Кум вирішив прописатися в місті. Для цього вирішили піти на фіктивний шлюб. Кум Степан, який жив у місті, вирішив деякий час «позичити» кумові свою жінку. Але у паспортному відділі запідозрили лихе і не повірили фіктивному свідоцтву про шлюб. Як вирішальний аргумент запропонували новому подружжю лягти у постіль. Кум Степан на це погодився. Але сам вирішив для контролю сховатися під ліжком, і шепоче звідти:

– Куме, ти мимо, мимо…

А той відповідає:

– Ні, Степане, вдруге я владу ошукувати не буду!

Кум Іван диктує заповіт:

– Дружині – десять тисяч гривень, синові – п’ять, донечці – п’ять… Господи, де ж я візьму стільки грошей?!

– Що б ви, куме, зробили, якби гроші знайшли?

– Ну, ясно, зрадів би.

– Я теж такої думки. А жінка моя свариться. Я знайшов гроші, зрадів, випив на радощах, здачу їй приніс, а вона все одно лається.

– А де ж ви, куме, їх знайшли?

– Та на печі в цибулі!..

– Ой, куме, моя жінка порося більше шанує, ніж мене. От присягаюся!

– Звідки ти це взяв?

– Коли порося їсть, то Горпина стоїть біля нього та все примовляє: «Гляди‑но, як воно гарно їсть, а як гарненько п’є, любе моє поросятко». А як тільки я вип’ю хоч сто грамів, так відразу ж кричить: «О, вже нажерся, немов свиня».

Прокинувся чоловік та й гукає:

– Кумо! Налийте склянку горілки!

– Нема горілки, – почулося у відповідь.

– Ну, то пива.

– Немає й пива.

– А де ж це я?

– Дома, ідоле, дома.

– А‑а‑а… Тоді подай води.

– Куме, а що ви вживаєте від безсоння?

– Склянку теплого вина кожні дві години.

– І після цього засинаєте?

– Під ранок – неодмінно. Крім того, так веселіше не спати.

Прийшов кум Микола додому п’яний, а жінка давай його лаяти на чім світ стоїть. Почув це кум Іван та й каже:

– Це щоб на мене так, то я б показав, де раки зимують, – десятому б заказала!

Минув деякий час. Приходить кум Іван додому п’яний, жінка його так само лає. Почув це кум Микола, та й каже:

– Що ж це ти мовчав і слова не сказав їй? А ще нахвалявся: десятому б заказала…

– Так то ж я про твою казав – нехай би спробувала мене вилаяти!

Стоїть п’яний кум під стовпом і гамселить по ньому кулаком з усієї сили. Підходить другий кум та й питає:

– Що, нема нікого вдома?

– Та ні, – відповідає той, – світиться. Не хочуть відчиняти.

– Куме, чому ви, граючи зі мною, завжди виграєте?

– Тому що ви завжди програєте.

– Дивися, куме, які дивні люди. Скажіть, що на небі один мільярд двісті тридцять чотири мільйони п’ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто зірок, і кожен повірить. А напишіть на лавочці «Обережно, пофарбовано» – і кожний неодмінно помацає пальцем (аби переконатися) і, звичайно, забрудниться. Дива та й годі!

– Куме, чому ви такий засмучений?

– Мій пес утік.

– То дайте оголошення в газеті.

– Хіба ж собаки читають газети? Хіба що оголосити по телебаченню. Він так розумів кожне моє слово…

– Уявіть собі, кумонько, у мене завжди так і крутяться думки в голові! Так і бігають!

– Що ж тут дивного?! Вони мають багато вільного простору.

Два куми на іподромі:

– Куме, постав на ту третю конячку. Вона прийде першою – я домовився з жокеєм.

– А з конем?

Іде Іван п’яний додому та ще й босий. По дорозі зустрічає його кум і питає:

– Де ж це тебе, куме, носило, що нові черевики загубив?

– Та потрапив у калюжу і загубив один черевик… Шукав‑шукав – не знайшов.

– А де ж другий?

– Та, думаю, висохне калюжа, знайде хтось один черевик… Що він з ним робитиме? То я взяв та й другий туди кинув. До пари!..

– Кажуть, куме, що ви кинули пити. То правда?

– Так, куме. Оце, – почав підраховувати в пам’яті, – післязавтра буде три дні.

Розмова двох кумів:

– Ти, я чув, удруге оженився?

– Еге ж, куме!

– То яка жінка краща: перша чи друга?

– Перша!.. Та спочатку в хату впускала, а потім уже била, а ця спочатку на вулиці б’є, а потім в хату не пускає…

Кум так напився, що ледве до хати дочвалав. Вийняв з кишені ключ, тицяв, тицяв ним у замок, а попасти не може. Побачив це кум та й каже:

– Давай, куме, я відімкну.

– Ні, я сам відімкну, а ти краще підіпри хату, щоб не хиталася.

Розповідає кум кумові:

– То правду кажуть люди, що горілка вкорочує життя. Як вип’єш, куме, зранку грамів триста, то день пролетить, як одна година. А як немає в кишені навіть на кухоль пива – день такий довгий…

– Кумонько, а по скільки ж років вашим дітям?

– Ну, Марія народилася, як було два тижні до Різдва, а в піст царя скинули. А Степан тоді, як через місяць у Вінниці трамвай пішов.

– Дай, куме, чарку, – сказав кум Іван, ледве переступивши через поріг.

– Чарку дам, а по горілку біжи в магазин, поки відчинено, – відповів той.

Каже кум до кума:

– Я читав у газеті, що в Європі від алкоголю помирає кожен третій.

– Чого тобі, куме: нас же лише двоє!

Прийшов якось кум Гнат до кума Івана в гості. А той такий скупердяга був. Налив по склянці води і каже:

– Випиймо, куме, думаючи, що це горілка.

Випили. За якусь хвилину Гнат як зацідить кумові у вухо:

– А тепер, куме, думайте, що я напився.

Зустрілися за чаркою двоє кумів. Один і каже:

– Ти знаєш, куме, коли я вчора їхав другим номером трамвая по вулиці Зеленій, то навпроти мене сидів письменник Василь Стефаник.

Кум подумав і сказав:

– Знаєш що? Хоч ти і кум, але не бреши! Бо другий номер по вулиці Зеленій не ходить!

Двоє кумів добре напилися в корчмі та й пішли додому. Один кум помітив собачу будку.

– Шарику! Гей, Шарику!.. Ну, що ти мовчиш? Тобі що, важко загавкати до хазяїна? От ледацюга! Мовчиш… У тебе ж зовсім проста робота – гавкати і все. Мені б таку роботу!..

Прийшов кум Панас до кума Остапа в гості.

Господар дістав кварту і дві чарки: одна величенька, грамів на двісті, а друга – грамів на п’ятдесят. Наливши, Остап каже:

– Ви, куме, беріть чарку, яку хочете, а я оцю, – і взяв велику.

Прийшов якось до кума Дмитра у гості кум Іван з жінкою. Посідали за стіл, налили, випили. Коли вже усі традиційні тости вичерпалися, кум Іван каже:

– Давайте вип’ємо за Дмитрового сина!

– А навіщо за нього пити? – здивувався Дмитро. – У мене такий син, що й сам здужає випити за себе. Тільки дай…

– Куме, ти знаєш, що моя жінка каже? Каже, що усіх би п’яниць примусила блекоту їсти.

– Е, куме, що твоя! Он моя нахваляється як! Каже, коли б моя воля, то зібрала б усіх алкоголіків, напоїла б до посиніння, а похмелитися на другий день не дала б.

Зустрілися два куми.

– Ти так схуд. Що сталося?

– А я періодично стрес роблю організмові.

– Це ж як? Щось не второпаю…

– П’ю місяць, другий, третій, а потім – як дам! – день, два, як дам стрес – краплі не беру! От!

Каже кум до кума:

– Коли я вперше поцілував сусідку Марію, то вона вліпила мені потиличника. А коли я почав присягати, що більше ніколи такого не зроблю, то вона вліпила мені другого.

Ідуть два куми парком. Аж тут оголошення: «Собакам без намордників входити заборонено».

– Дивись‑но, куме, у нас уже і собаки грамотні.

– Куме, мій собака такий же розумний, як я сам.

– Ось як! Дивно, таке не часто почуєш! Як правило, люди мають звичку вихвалятися своїми собаками…

Посварилися куми. Кум Іван лається:

– Ти, куме, злодій! Ти – сволота! Ти – негідник! Ти – мерзотник!

Аж кум Петро озвався:

– А чому це ви, куме, до мене на «ти»?

– Куме, якщо ви не перестанете грати на своєму клятому саксофоні, я точно зійду з розуму!

– Я думаю, куме, що вже пізно. Я перестав грати годину тому.

– Куме, а то правда, що в армії вас нагородили медаллю? За що?

– Я врятував цілий полк.

– Яким чином?

– Я застрелив полкового кухаря!

Їдуть куми до міста в автобусі. Поговорили про се, про те. А головна проблема – діти:

– Кумо, твоя Ляля на роботу влаштувалася?

– Майже, а твоя Неля?

– Ой, кумо, робота не для неї! Вона призначена тільки для кохання, тільки для кохання!..

– А, ну нехай іде працювати за спеціальністю…

Кум Петро служить пожежником, а кум Іван – старшина міліції. Приходить Іван з нічного чергування вранці. Тільки роздягнувся, а дружина із спальні кричить:

– У домі ні крихти хліба, сходи, купи!

Одягнувся, іде в магазин. Знайома продавщиця вітається і запитує:

– Ви що, службу змінили?

– Ні, а з чого ви взяли?

– Так ви у формі пожежника…

Два куми сіли в лісосмузі, відкрили пляшку. Раптом поруч з’явився якийсь неоковирний чоловік. То був інопланетянин, хотів установити контакт. Він і каже:

– Я – Сатурн.

– Куме, налийте Сатурну!

Випили. Інопланетянин знову:

– Я – Сатурн…

– Куме, налийте Сатурну!

Випили. Інопланетянин каже:

– Я – інопланетянин…

– Куме! Сатурну більше не наливайте!

Прийшов кум до кума, бо більше нема до кого. Крізь сльози:

– Куме, ти розумієш, моя сьогодні зранку обізвала мене старим смердючим цапом.

– Ну, не плач… Не такий ти вже й старий… не такий ти вже й смердючий…

– Куме, після декількох випитих пляшок скажи мені, але по правді, чому ти мене називаєш джином?

– Бо як тільки я сідаю їсти і відкриваю пляшку, ти одразу й з’являєшся.

– Куме, чому горілку п’єш?

– Бо рідка. Була б тверда – їв би.

Після хорошого банкету, де були і пісні, і танці, і бійки, кум запитує кума:

– Ну як забава?

– Нічого.

– А хочете, куме, загадку?

– Давай.

– Скільки у мене зубів?

– Ну… вісімнадцять.

– Правильно. А в якій руці?

– Куме, як буде по‑українськи «о’кей»?

– Так і буде.

Ідуть два куми напідпитку. Побачивши гарну жінку, один другому каже:

– Ти глянь‑но, яка!

– А комусь то вона вже й набридла…

Питає кум у кума:

– Куме, а чому ти лисий?

– Багато почав останнім часом думати.

– А чому в твоєї дружини така велика шевелюра?

– Е, куме, давайте вип’ємо!..

Прийшов кум до кума‑лікаря. Той його оглянув повністю, та і каже:

– Ну, що, куме, будемо праву легеню вирізати?

– Куме, але ж я не кашляю?

– Але печінці тісно…

– Кумо, чому з Іваном розвелась?

– У нас не збігалися релігійні погляди!

–???

– Я не визнавала, що він Бог!

– Куме, твій Василь гриби їсть?

– Їсть. А твій?

– Вчора останній раз попробував – завтра похорон.

– Куме Петре, що ви скажете про кума Івана?

– Ой, куме Миколо, непоганий він чоловік. Одна тільки вада – не розбереш у ньго толком, про що він каже правду, а про що бреше. А чому знаю, що – бреше? Бо клянеться своїми дітьми, а він же їх ніколи не мав…

– Як вийду на пенсію, куме, першим ділом куплю крісло, таке, що гойдається, і два тижні у ньому сидітиму…

– А потім?

– А потім почну гойдатися…

Війна в Афганістані. Два куми‑медики потрапили туди вільнонайманими. Кум питає кума:

– Куме, а чому он той афганець жінку пустив попереду, адже в Корані сказано, що жінка має йти позаду?

– Коли Коран писали, мінних полів не було…

На початку масової еміграції українців до Канади здибалися два куми.

– Куме, поїхали разом на заробітки до Канади?

– Ви, куме, їдьте перші. Якщо там буде зле – вишліть фото, де ви курите люльку, якщо добре – де ви усміхаєтесь.

Пройшло кілька років, присилає кум фотографію, на якій курить аж дві люльки. Кум, який не емігрував:

– Коли мені тут стає зле, я беру фото кума і сам радію.

– Куме, чули, Микола з крайньої хати помер.

– Не чув! Відколи він помер, то я його не бачив.

– Куме, а що таке щастя?

– Це, куме, міцне здоров’я і погана пам’ять.

Приїхали куми на море відпочивати. Кум Петро вперше. Викупався та й питає:

– А чому, куме, море таке солоне?

– Дивись, куме, скільки людей, усі в те море «ходять», з себе піт обмивають…

– Ой, куме, то що то буде з того моря за десять років?

– Куме, ти знаєш, був оце недавно у ворожки.

– І що вона тобі сказала?

– Та… неправду.

– Чому?

– Сказала, що в мене двоє дітей, а їх у мене троє.

– Та правду сказала, бо третє дитя моє.

– Куме, ти був у голови сільради на іменинах?

– Був.

– І що ти йому подарував?

– П’ять гектарів місячної поверхні.

– Кумо, твій багато заробляє?

– Багато. Але того замало.

– Куме, як то ви маєте двометровий шмат сала?!

– А я, куме, коли поросятко маленьке – задні ноги йому замуровую, а корито з їжею кожного дня від нього відсовую…

– Куме, щось у вас руки тремтять… Ви останнім часом не переживали нервового потрясіння?

– Ага! Коли мій Микола на моїх очах комп’ютер спиртом промивав!

– Кумо, як видавати доньку заміж за військового, на яке звання орієнтуватися?

– Дивлячись чого ви хочете. Можна брати лейтенанта або полковника.

– А чому?

– У лейтенанта грошей, звичайно, немає, але він завжди готовий. А полковник, звичайно, вже не готовий, зате у нього є гроші.

– А інші звання?

– Інші звання не обговорюються.

– А майор?

– Ну, це найгірше. Проміжний етап – грошей ще немає, і вже не готовий.

– Куме, коли я служив у армії, то командував танком, який міг рухатися при температурі мінус 150 градусів!

– Але сучасна фізика не знає таких температур!

– Звідки ж їй, куме, то знати – танк у нас був секретний…

– Бачиш, – каже кум Петро малому, – ми без мами обійшлися, тато теж тебе гарно викупав.

– Але мама перед тим, як мене купати, завжди знімає з мене ботики…

Куми зайшли випити пива. Кум Петро підказує:

– Будь ласка, тільки в чистому бокалі…

Через хвилину офіціант приносить пиво.

– Хто з вас замовляв у чистому бокалі?

Кум Петро прийшов додому о п’ятій ранку.

– З’явився! – зустрічає його жінка. – Що, де б не був, а вдома краще?!

– Та… просто це єдине місце, де ще відкрито…

– Куме, ходімо в корчму!

– Ідіть, куме, я пізніше підійду.

– Та я без вас, куме, не можу!

– Чому?

– У мене грошей немає…

Кум Іван дивиться у вікно і каже жінці:

– Сьогодні прекрасний день!

– І що з того?

– Ти казала, що в один прекрасний день підеш від мене…

Жінка лає кума Петра:

– Приходиш додому – витирай ноги!

– Можу й не приходити!

– Куме, хто розумніший, жінки чи чоловіки?

– Мабуть, жінки…

– Чому?

– А ти знаєш хоч одну, яка вийшла заміж тільки тому, що у чоловіка гарні ноги?…

– Кумо, твій чоловік жалівся мені, що живе, як собака…

– Істинна правда! Він заходить у дім з брудними ногами, сідає біля столу і чекає, поки я його погодую…

В п’ятницю жінка дзвонить чоловіку на роботу:

– Сьогодні, любий, 10 років як ми одружилися. Давай влаштуємо святкову вечерю! Принеси із «Фуршету» креветок або мідій… Гарного вина… Ну, придумай що‑небудь смачненьке!

– Добре! Чекай мене, дорогенька, десь після 18‑ї години. Я постараюсь тебе порадувати!

Жде жінка, а його нема і нема. А чоловік по дорозі у парку зустрів кума, та й відзначають несподівану зустріч другою пляшкою…

Спохопилися куми десь опівночі.

– Ой, жінка чекає з тими, як його…, молюсками. А всі магазини вже закриті! Ох і влетить!!!

А винахідливий кум радить:

– Та ось тут, під кущами, давай назбираємо звичайних равликів. Чим тобі не молюски?!

…Вже вдосвіта чує жінка дзвінок у двері. Роззлючена і ображена, вискакує на поріг. На сходовій площадці – веселий чоловік. А перед ним у кілька рядів шикуються равлики. Він до них:

– Ось бачите, як нас чекають?! А ви так довго повлзли!.. Ану ломанулися вперед!!!

– Кумо, у ваших устах фраза «Я тебе ніколи не забуду» звучить ніжно й лагідно. А от «Я тебе запам’ятала» – вже якось загрозливо.

Куми випивають і бесідують: – Куме, ти якою твариною хотів би бути у наступному житті?

– Ну… Собакою.

– Тобто, ти нічого не хочеш міняти?

Здибалися два євреї і один каже до другого:

– Куме…

– Куме, у твоєї жінки головні болі бувають?

– Та бувають, куме.

– І які ліки вона приймає? Щось моя ніяк собі добрі не підбере. І що мені робити…

– Ой, куме, та і я чим тільки не лікував. А оце зовсім недавно таки знайшов дуже дієвий засіб.

– Та який же? Підкажіть і мені.

– Купив я їй добротні супермодні італійські чоботи. Прийшов додому і приклав до голови… Як рукою всі болі зняло!

– Невже?… Прийдеться і собі чоботи купувати… Куме, а це обов’язково, щоб італійські?

Кум Петро піднімає голову від газети:

– Галю, ти щось казала?

– Так, але ще вчора…

– Я, куме, застосовую біологічний засіб боротьби з міллю!

– Краще спробуйте, куме, будь‑які хімічні засоби. Бо я вам її дуже не раджу їсти.

– Яка ж я була дурна, коли виходила за тебе заміж! – дорікає Галя.

– Але я так тобою захопився, що того не помітив, – парирує кум Петро.

– Куме, коли я вранці чую будильник, мені здається, що в мене вистрілили.

– І ти підскакуєш?

– Та ні, лежу, як убитий…

Дата добавления: 2015-10-16