Чом ти, друже, зажурився? Чом голівоньку повісив? 3 страница

– Ет, куме! На природі ліпше п’ється. Якоїсь травички на закуску увірвемо. Та й захмеліємо…

– Ні. Куме, ходімо до мене!

– Не піду…

– Чому?

– Я з вашою жінкою сплю…

– І я з нею сплю. То що ж, мені теж додому не ходити?…

– То ви, куме, цілий вечір один вдома?

– Так. Кума на хвильку до сусідки вийшла…

– Куме, як вам моя жінка на цьому знімку?

– Гарна. Знімок, мабуть, миттєвий.

– Чому?

– Та в неї рот закритий…

– Іване, он кум завжди цілує жінку, як іде на роботу.

– Я б залюбки її теж цілував кожного ранку, але ж вони живуть далеко.

– Куме, я тобі співчуваю.

– Отакої!! Чому ж?

– А в моєї Марійки нова сукня!

– Що мені з того?

– Сьогодні увечері вони з твоєю Ганнусею йдуть на концерт…

– Куме, можна у вас в садочку яблучко зірвати?

– А чого ж…

Тільки до яблуні – а там собацюра, як теля.

– Куме, так тут пес…

– Так отож…

Продає дід на базарі чарівну шаблю. Дорого.

– А чому то вона чарівна? – питає кум Іван.

– Замахнешся нею – видовжується на повну довжину.

– Хіба то чари! Он у моєї Марійки, як прийду п’яним, качалка на весь коридор видовжується.

Проводиться світовий експеримент: чого досяг розум у ХХ столітті. Жереб упав на японців, французів і українців. Покликало світове журі по два чоловіки від кожної країни. З України приїхали кум Іван і кум Петро. Дали кожній команді з двох чоловік по дві металеві кульки і зачинили на добу в окремих кімнатах. Японці за добу з двох кульок зробили комп’ютер. Французи вивели новий закон тяжіння. А українці… зачинилися і не виходять. Їх вже й просять.

– А бити, лаяти не будете?

– Та ні, вже виходьте!

Вийшли куми.

– А де кульки? – їх питають.

– Одна загубилась, друга зламалась.

Йдуть два куми лісом темної ночі. Аж той, що передній, схопив раптом дрюка та з повороту як вріже заднього в лоба, що той упав, – і втік.

Наступного дня зустрілися. Побитий кум, перев’язаний весь, запитує:

– За що, куме?

– Уявіть, куме, ситуацію: йдемо ми темної ночі лісом, я попереду, а ви – позаду… Звідки я знаю, куме, що у вас на думці?!

Японці готують на світовий ринок новий холодильник. Запросили Білла з Америки, Жоржа з Франції та Івана з України. Білл приїхав зі скафандром і спецапаратурою. Жорж з дамою. Іван з кумом. Кожна представницька команда мала годину пробути в холодильнику. Білл у скафандрі і спеціальному костюмі пробув 10 хв. Не витримав. Жорж з дамою пробув 15 хвилин. Не витримав. Іван з кумом взяли 3 літри горілки. Година минула – їх немає. Японці зібралися, хвилюються. Головний інструктор відчиняє двері холодильника. Звідти вилітає кулак Івана – японцю в ніс. І голос кума:

– Так його, Іване! Тут і так колотун, а він ще протяг влаштовує.

Кум Петро ішов лісом і наступив на мурашок. Приходить у церкву і до батюшки:

– Гріх на мені великий! Висповідатися хочу…

– Який же гріх?

– У лісі я роздавив мурашок, жаль їх… Так тепер дзвіночок на ногу причепив, задзеленчить – мурашки і розбіжаться.

– Так ти майже святий!

– Батюшко, це не все. Є у мене дружина, я з нею сплю кожної ночі.

– Ти і справді святий. Це не гріх. У Біблії написано: «Люби дружину свою».

– І це ще не все. Сестра моєї дружини якось білизну прала, нахилилася, я не втримався…

– Так… Це великий гріх…

– І це ще не все. Якось теща нахилилася гривню підняти…

– Це дуже великий гріх! Не знаю, чи зможу його відпустити…

– Ой, батюшко. А ще тесть нахилився шнурок зав’язати…

– Ну, знаєш, тобі дзвіночок на інше місце чіпляти треба!

– Куме, ви на курорт зібралися?

– Ага…

– Без жінки?

– Ага, куме…

– І обручку зняли…

– Обручку? Та хто обручку в таку спеку носить…

Заробив кум Іван грошей, купив «мерседес» і їде в рідне село, аби всіх здивувати. Аж тут піймав цвяха. Знімає колесо, щоб запаску поставити.

Із села навпроти їде трактором кум Петро. Зупинився. Вийшов.

– Привіт, куме, що робиш?

– Та ось колесо знімаю…

Кум Петро швидко схопив «монтіровку» та як лупоне «мерседес» по склу.

– Мені колеса не треба, я собі магнітофон візьму…

Кум – кумові:

– Чуєш, виявляється, твоя жінка нам зраджує…

– Куме, я читав, що під час одного поцілунку передається п’ять мільйонів мікробів!..

– Але ж, куме, з іншого боку, п’ять мільйонів і ти збуваєш…

Кум Іван іде з кумою Марійкою за селом. А там теля облизує ніс його корови.

– Кумо, як би мені хотілося того самого…

– Так у чому справа? Це ж твоя корова…

Кум Петро старається запхнути до рота великий шматок сала та все не може.

– Куме, давайте надріжу, – хоче виручити кум Іван.

– Добре, куме, надріжте. Ось тут і ось тут, – показує на куточки рота кум Петро.

– Кумо, покличте нашого Андрійка, у вас все одно рот відкритий.

– Куме, я вчора читав, що тютюн і алкоголь дуже шкідливі для здоров’я, і вирішив з понеділка кинути…

– Курити чи пити?

– Читати…

– Куме, я, між іншим, одружений вже вшосте. Причому моя четверта дружина – це колишня перша, а п’ята – колишня друга.

– Я вже, куме, здогадався, що ваша шоста дружина – це колишня третя.

– Хіба я схожий на чоловіка, який вдруге одружується зі своєю третьою дружиною? Ні, моя шоста – це колишня перша і четверта.

– Сьогодні ви вже кашляєте краще, – каже лікар куму Івану.

– Так цілісіньку ж ніч тренувався…

Кум Іван і кум Петро ловлять рибу. Зо дві години мовчали. Коли кум Петро каже:

– Чуєш, куме, не подобається мені, що ти до моєї Надійки ходиш!..

– Я нічого не розумію, – відгукується кум Іван. – Їй подобається, тобі не подобається. Ви вже вдвох там розберіться.

Приїздить Марійка з курорту і привозить повну валізу грошей.

– Де взяла? – наступає на неї кум Іван.

– Сама заробила! – відрізала Марійка.

– Комусь іншому розкажеш! Та за тебе більше п’яти гривень ніхто не дасть!

– А я більше і не брала!!!

– Кумо, а хочете, я покатаю вас на великому авто?

– Хочу, куме!

– Тоді ходімо на зупинку автобуса…

Кума Марійка хвалиться:

– Мій Іван працює як віл, щоб заробити більше грошей!

– Якби він ще не тратив їх, як осел! – озвався кум Петро.

– Мабуть, вночі буде буря, – каже кум Іван.

– Не буде… Якщо вчасно прийдеш додому, – впевнено відповідає жінка.

На двадцятих роковинах весілля кум Іван каже жінці:

– Марійко, знаєш, наш шлюб, взагалі, наслідок помилки.

– Як?! – аж підскакує Марійка.

– Уяви собі, я свиснув того дня тільки за тим, щоб зупинити таксі…

– А чи не піти нам сьогодні десь відпочити? – зітхнула Марійка.

– Фантастична ідея! – підхопив кум Іван. – Тільки, жінко, не зачиняй двері на засув, якщо повернешся раніше від мене.

– У тебе нова секретарка? Скільки їй років? – починає розмову Марійка.

– Дев’ятнадцять, – неуважно відповідає кум Іван.

– Як працює?

– Нормально, я задоволений.

– Гарна?

– Симпатична.

– А як одягається?

– Дуже швидко…

Кум Петро збирається у закордонне відрядження.

– Усі гроші покладу, а стриптиз там обов’язково подивлюсь.

– Дурню, та мені ліпше гарні речі привези, а стриптиз я тобі покажу, – сердиться Надія.

– А ну ж покажи!

Надія вмикає музику і починає роздягатися.

– Ну як? – запитує.

– Правду казав кум Іван, що дивитись ні на що…

Їде кум Іван в поїзді Івано‑Франківськ – Київ. З ним в купе тільки файна молодиця і більше нікого.

– Так, – задумливо мовить жінка, – їду на три дні і майже впевнена, що чоловік приведе коханку.

– У мене така ж ситуація, – додає кум Іван, – моя Марійка вдома не всидить.

Коли вже прийшов час лягати спати, кум Іван каже:

– Може, відомстимо вашому чоловікові і моїй жінці.

– Я не проти.

Відомстили один раз. Кум Іван перебрався на свою полицю і задрімав. Аж це жінка голосно мовить:

– Уявляю, що зараз витворяє мій чоловік. Я би йому всю ніч мстила!

– А ви знаєте, – відізвався кум Іван, – я вже своїй Марійці пробачив.

– Куме, як уберегтися від СНІДу?

– Можна, куме… Одягаєте презерватив, змащуєте його олією, зверху одягаєте ще один презерватив, змащуєте його йодом, накладаєте пластир, бинт, поливаєте клеєм. І головне – ніяких статевих контактів.

Приходить Марійка до лікаря і жаліється.

– Мій Іван мене змордував. Приходить додому, з’їдає полумисок борщу і тягне мене до ліжка. Так кожного дня. Звідки тільки сили беруться.

– А ви так лагідно попросіть його ще на одну роботу влаштуватися, – каже лікар. – Буде втомлюватися більше.

Марійка попросила, Іван погодився. Приходить після всіх робіт Іван додому, ледве ногами човгає.

– Борщ будеш? – запитує Марійка.

– Який там борщ?! Втомився, як пес… В ліжко!

– Куме, як вам вдалося влітку схопити запалення легенів?

– Ой, куме, я три дні тому на чужому балконі до ранку простояв майже роздягнений…

– Як майже роздягнений?!

– В одному презервативі…

– Куме, а вам буває таке, що ви чуєте голос і не знаєте, хто говорить і звідки?

– Дуже часто, куме.

– І коли?

– Коли я розмовляю по телефону.

– Куме, п’єте багато?

– Ні!

– Більше курите?

– Ні!

– В карти граєте?

– Ні!

– А до жінок як?

– Не дай Боже!

– І ніяких вад не маєте?

– Маю. Одну.

– Яку?

– Брешу багато, куме…

Кум Петро приїхав до санаторію. На медогляді лікар йому каже:

– Ви вже лікувалися у нас в минулому році, обіцяли кинути пити і стати нормальною людиною.

– Я й став нормальною людиною, – киває кум Петро. – А та нормальна людина теж почала випивати.

– Лікарю, ви подивилися мої аналізи? – запитує кум Іван.

– У печінці у вас камінчик, в сечі – пісок, в легенях – вапно…

– Лікарю, скажіть, де в мене глина, – і я почну будівництво.

– Куме, у мене так гепа болить, що сісти не можу! – жаліється кум Іван.

– Мабуть, у тебе, куме, геморой. Сходи в аптеку, там тобі ліки порадять.

Пішов кум Іван до аптеки, там йому порадили свічі. Він успішно з’їв цілу упаковку – не допомагає. Телефонує кумові.

– Петре, я прийняв цілу упаковку, а воно болить!

– Ти що, їх їв?

– А ти що думаєш, що я їх в гепу пхав?!

– Лікарю, – жаліється кум Іван, – у мене ноги потіють і від них неприємний запах.

– Це вас дуже турбує?

– Мене – ні. Жінку. Порадьте, що робити?

– Є непогана мазь…

– Всілякі мазі пробував. Не допомагає.

– Можна присипати тальком.

– Вже. Ніякого ефекту.

– Слухайте, а ви їх мили?

– Лікарю, а що таке «їхмили»?

– Каже, куме, мені моя Наталя, що піде з подругами на дискотеку і танцюватиме там до ранку. А їй: «Нікуди ти не підеш!» Засперечалися.

– Пішла?

– Ні.

– Що їй завадило?

– Синець під оком!

– У цьому році я прекрасно відпочив! – радісно виголошує кум Іван.

– Де? На морі? – запитує заздрісно кум Петро.

– Ні, вдома. На море їздили жінка з тещею.

– Куме Іване, за що так тебе Микола побив?

– Бо вернувся з пошлюбної подорожі.

– І що ж з того?

– Так то ж я познайомив його з жінкою.

– Коли я піду у відпустку? – запитує підлеглий у кума Івана.

– Коли, коли… – задумливо передражнив кум Іван. – Розбалувалися ви тут. Ти ціле літо біля відчиненого вікна просидів і ще тобі відпустки треба?!

– Юлю, ти важиш скільки?

– 98 кіло.

– А говориш всім?

– 95 кіло.

– А смисл?

– Куме, де цього літа родина відпочиватиме?

– Доня – в Парижі, син – в Лондоні, дружина – в Барселоні…

– А ви, куме?

– А я, мабуть, куме, з цієї причини – у в’язниці…

– Кумо, ви так схудли… Що то за дієта? – То треба, кумо, курячий бульйон китайськими паличками їсти…

Кум Іван бігає по перону і репетує:

– Боже мій! Запізнився на поїзд! Що тепер робити?

Підходить кум Петро:

– Чого кричиш?

– На поїзд запізнився!

– На скільки?

– На п’ять хвилин…

– А репетуєш так, ніби на годину запізнився…

Кум Іван:

– Олю, що тобі подарувати на день народження?

Знітилася, зашарілася, у роздумах:

– Ой, навіть і не знаю…

– Добре, даю тобі на роздуми ще рік.

Куми сіли в поїзд і відразу ж подалися до вагона‑ресторану. Добре випили, вертають назад, а в якому купе їдуть – забули.

– Куме Іване, згадуйте!

– Так, я пам’ятаю, куме Петре! Вікна нашого купе виходять на річку…

– Куме, ви вирішили не їхати влітку в Одесу?

– Ні, в Одесу ми не їздили минулого року. Цього року ми не їдемо в Сочі.

– Куме, як відпустка?

– Ет, куме, як на роботі. Сидиш, нічого не робиш, чекаєш обіду.

– Куме, кума казали, що ви щось вечорами пишете…

– Та про всілякі пригоди в житті. Мемуари…

– А ви вже дійшли до тієї пригоди, коли позичили в мене 100 гривень?

Приїхав кум Петро з Англії. Новий автомобіль шикарний, квартиру купив.

– Як то ти розбагатів? – запитує кум Іван.

– В карти виграв!

– Ти?!

– В очко грали. Перший раз роздали карти, то британець каже: «Очко». Я йому: «Покажи!». А він: «Ми джентльмени». Після того, куме, мені карта як пішла!..

– Куме, що це ви надумали розводитися з жінкою?

– Та вона косоока!

– А куди ж ви дивилися до весілля?

– Я думав, що вона мені «очками стріляє»…

Кум Петро запитує в магазині:

– У вас мило є?

– Тільки яєчне.

– А я хотів увесь помитися…

Кум Іван прийшов у гості до кума Петра.

– Куме, трохи заробив грошей. Піди купи пляшку, посидимо.

Пішов кум Петро в лавку.

Тим часом виходить на кухню симпатична молодиця в прозорому пеньюарі. Куму Івану подих перехопило, він прохрипів:

– Ви хто?

– Світлана…

– А вас можна… запросити?

– Можна…

До приходу кума Петра кум Іван справився. Кум Петро прийшов, пляшку на стіл, дві чарки.

– Куме, а чому ви своїй гості чарку не ставите?

– А то однокласниця моєї дружини, приїхала з села від гонореї лікуватися…

Кум Петро сидить на лавочці і розбирає гранату.

– Куме, не дай Боже, бабахне!

– Не біда, у мене ще одна є…

Кум Іван перевернув чарку догори дном і показує куму Петру:

– Дивись, куме, згори запаяли!

– Це ти, куме, дивись, у неї ще й дна немає!

– Куме, чим краще запивати страви мексиканської кухні?

– Текілою.

– А страви німецької кухні?

– Пивом.

– А страви італійської кухні?

– Вином.

– А російську кухню?

– А російську кухню не запивають, її закусюють!

– Куме, що подаруємо директору?

– Може, книгу…

– Ти що, куме, у нього одна вже є…

Спека. Куми сидять біля річки. Роззулися.

Зняли шкарпетки.

– Куме Петре, ой і брудні у тебе ноги!

– Та у вас, куме Іване, не кращі!

– Так я ж старший…

– Знаєш, куме, в 30‑ті роки моєму дідові дали анкету. Там було питання: «Як ви спите з дружиною?». Він довго думав, що написати. Напишеш «зліва» – запідозрять лівий нахил, «справа» – правий, «згори» – піднявся над масами, «знизу» – йдеш на поводу у мас, «ззаду» – відстаєш від мас…

– Що ж він написав?

– «Сплю окремо, займаюсь онанізмом».

– Ну і…?

– Йому дали 10 років «за зв’язок з кулаком і розтрату сімейного фонду»…

Кума Марійка сварить сина:

– Ромчику, ти щойно ходив на зірки подивитися, а тепер цими самими руками береш хліб!

– Куме, якої нації були Адам і Єва?

– Та москалі, куме!

– Чому?!

– А хто б ще погодився ходити босим, голим, їсти одне яблуко на двох і при цьому кричати, що вони в раю.

– Куме, позичте 100 гривень!

– У кого, куме?

Куми, геть п’яні, повзуть по шпалах. Кум Петро:

– Господи, які щаблі високі!

Кум Іван:

– І перила низькі!

Кум Петро:

– Нічого, куме, дивіться, он ліфт їде.

– Куме, у вас вдома нічого немає від молі?

– Жінка купила нафталінові кульки.

– Позичте трохи…

– Та вже дам.

Через день.

– Куме, а де ви їх купували, ті кульки?

– Та не треба віддавати!

– Та що там віддавати! Я вчора кидав ті кульки в моль, але не завжди попадаю…

– Куме, скільки візьмемо, дві чи три?

– Давай три.

– Вчора взяли три – одна залишилась…

– Тоді дві…

– Пані, дайте нам, будь ласка, чотири пляшки горілки і дві цукерки.

– Марійко, – каже кум Іван, – я лягаю спати, а коли захочу випити, ти мене торкни.

– А як же я узнаю, коли ти захочеш?

– Ти мене тільки торкни.

Помирає кум Петро на 90‑му році життя. Кличе дітей.

– Діти, – каже, – дайте некролог до газети, що я помер від СНІДу…

– Ви що, тату, здуріли?!

– Ага! Точно знатиму, що по моїй смерті ніхто до жінки приставати не буде!

– Кумо! Що то буде? Я голку ковтнула!

– Не репетуй! Візьми другу…

– Куме, як ти думаєш, скільки років Надії?

– Якщо вірити їй, то вона молодша від свого сина…

Під час війни куми потрапили в полон. Кума Івана забрали на допит. З допиту приволокли в камеру побитого.

– Що випитували, куме?

– Військову таємницю…

– Не сказав?

– Я ж просив тебе, давай запишемо! А ти – запам’ятаємо, запам’ятаємо.

– Куме, чому ви після зустрічі з друзями додому попадаєте, а я – ні!

– А я норму знаю.

– Навчіть!

– Дуже просто. З самого початку я знаходжу очима в залі бридку жінку. Як тільки вона починає мені подобатися – все! Норма!

Лектор:

– Скільки відомо випадків, коли дружина йде від чоловіка, тому що він п’є!

Кум Іван:

– А ви знаєте точно, скільки треба випити для цього?

– Куме Іване, це правда, що кум Петро вчора упав у бочку з вином?

– Правда.

– І не захлинувся?

– Тю! Він тричі за закускою вилазив.

Пояснювальна записка кума Івана:

«Я виготовив три літри горілки і повіз пляшку на пробу куму Петру. В автобусі мене затримали, бо я не оплатив проїзд. При цьому у мене вилучили пляшку і справу передано в слідчі органи. Я визнаю свою вину і завжди буду купувати квиток».

Стоїть кум Іван на зупинці і тримається за ліхтар.

– Чому не їдеш? – запитує кум Петро.

– В автобус не пускають…

– А навіщо ж ти такий торшер великий купив?…

Кум Іван прийшов у бюро знахідок.

– Чи не повертали вам трилітрову банку горілки?

– На жаль, ні… Але принесли того, хто її знайшов.

– Як ти можеш пити оту гидоту? – запитує Марійка Івана.

– Отож, а ти кажеш, що я приємно відпочиваю…

Кум Петро на возі, який з горою повен вугілля, заїжджає в село і кричить:

– Люди, вугілля привіз!

Кобила повертає голову:

– А я тоді що робила?

– Де був? – накинулась на кума Петра дружина. – Я всю ніч очей не стулила.

– А ти думаєш, я спав?

– Куме, ви демократ?

– Ні, але випити можу завжди.

– Куме, як там в Англії?

– Ну й п’ють ті англійці!

Куми стоять під копицею сіна і п’ють. Мороз. Холодно. Кум Іван взяв і підпалив копицю. Коли це дивиться – від села люди біжать. Кум Петро киває на людей:

– Бачиш, куме, як підпалити – нікого немає, а погрітися – всі біжать.

Марійка йде з магазину з новою качалкою. Кум Іван:

– Геть з розуму з’їхала! В хаті ні крапельки горілки, а вона меблі купує!

– Куме, я чув по радіо, що французи провели дуже серйозні дослідження і визначили: від алкоголю страждає кожний другий француз.

– А ми тут при чім, куме? Ми – українці.

– Куме Петре, коли я був холостяком, дуже боявся подружнього життя!

– А нині, куме?

– Нині переконався, що недаремно боявся!

Кум Іван чує стукіт у двері. Відчиняє. П’яний кум Петро без слів падає на поріг.

– Ну, можна випити літр, два, п’ять… Але навіщо було, куме, напиватися, як свиня?!

Кум Іван написав у заповіті, щоб його поховали зі своїм авто.

– Навіщо це тобі? – дивується кум Петро.

– Ще не було ями, з якої я не вискакував на своїх «Жигулях».

Зустрілися дві куми на базарі, давно не бачились.

– Ой, кумо, розкажу тобі зараз анекдот, сміятися будеш – груди відпадуть!

– Ой, кумо, тобі цей анекдот мабуть давно розказали.

– Востаннє запитую, куме, коли повернеш мені борг?

– Слава Богу, куме, що ви запитуєте мене про це востаннє…

Кум Петро ставить диск і каже:

– Галю, ти дивишся цей фільм, а я виконую шлюбний обов’язок.

– Я не можу дивитися цей фільм, я бачила його десятки разів, від нього мене нудить!

– Мила, ми повинні бути в однаковій ситуації.

– Куме, чому ви крадете сіно вдень?

– Ой, куме, я темряви боюся.

– Куме, як добре холостякувати! Живу, як хочу. Сам собі господар. Перу, прасую…

– А хіба погано мені, одруженому? Прийду додому – дружина мене зустрічає, цілує, до столу кличе, обід подає. Я сиджу, їм, а вона щебече, щебече… зараза!

Кум Іван:

– Дівчата, можна я посиджу з вами поруч, я такий самотній…

– Іди геть, негіднику, це жіночий туалет!

– Ой, кумо, мені рано заводити дітей!

– Чому?

– Я морально не готова купувати кіндер‑сюрприз і віддавати його комусь.

– Куме, ви забули, як грати в шахи? Так ходити не можна. Я заберу у вас короля.

– Ну то й що? Я проголошу республіку і буду грати далі.

– Куди, куме, зібрався?

– Нема в житті щастя! Іду топитися.

– Ти що, здурів?! У новому костюмі!

– Кумо, оце була на пляжі…

– Ну?

– Виявляється, вагітних чоловіків більше, ніж вагітних жінок!

– Куме, я не розказував, яка біда сталася з моєю мамою в Калуші?

– Куме, ви ж казали, що народилися в Трускавці…

Кум Петро працював у цеху дитячих візочків. Кожного дня кум Петро приносив з цеху одну деталь. До кінця місяця приніс повний комплект. Запросив кума Івана. Посиділи. Випили. Зібрали. Вийшов кулемет.

На мосту натовп. Під мостом хтось тоне. Усі хвилюються, кричать. Але ніхто не спішить на допомогу. Раптом з мосту прямо в одязі стрибає кум Іван. Пірнає, випливає. За нього чіпляється той, хто тоне. Вони ледве допливають до берега. Натовп оточив їх обох. Усі радіють. До кума Івана пробирається кум Петро:

– Куме, ви – герой! Як ви ризикували життям!..

– Герой? Хотів би я бачити ту наволоч, яка мене з мосту штовхнула!..

– Куме, дайте закурити…

– А що це ви, куме, у всіх цигарки стріляєте?

– А що ж, мені цілий день за одним ходити?!

Добре випили куми на весіллі. Пора додому. Один ледве йде, а другий рачкує поруч нього.

– Куме, – каже той, що йде, – ви мене поважаєте?

– Куме, – ледве підводить голову товариш, – я вами горджуся…

Суддя до кума Івана:

– Пане Іване, ваша дружина стверджує, що ви тримаєте тещу в постійному страхові?!

Кум Іван:

– Але…

Суддя пошепки:

– Добре, добре… Лише скажіть, як чоловік чоловікові, як вам це вдається?

– Кумо, як ви думаєте, лікування в цьому санаторії комусь іде на користь?

– А що ви, кумо, не бачите, як прекрасно виглядає персонал?…

– Куме, – торкає кум Іван кума Петра в корчмі, – ти вже три роки холостякуєш!

– Та я, куме, за три роки в нашій корчмі жодної порядної жінки не побачив…

Зайшли куми в магазин, купили по коробці цигарок. На вулиці кум Петро каже:

– Куме Іване, дайте закурити.

– Так ви ж маєте!

– Та, розумієте, розкривати не хочеться…

Кум Іван дав кумові цигарку, сам закурює. Кум Петро ховає цигарку за вухо та й знову до кума Івана:

– Куме, залишите покурити…

– Куме, як ваш новий начальник?

– Та так, нічого собі…

– А наш, куме, усе – собі!

– Куме, а ви знаєте, що шуруп, забитий молотком, тримається міцніше, ніж цвях, закручений викруткою?!

Кум Іван запитує сина:

– Курив?

– Ні, тату, стояв там, де курили…

– Ага! А ще сидів там, де пили!..

– Кумо! Рік не бачилися! Як живеш?

– Та нічого… Навіть за дровами не треба ходити, самі за мною літають…

Були куми на заробітках за кордоном. Запросили їх у гості. Кум Іван приходить у костюмі, а кум Петро у джинсах і футболці.

– Що це ти, куме? – дивується кум Іван.

– Село ти, куме! Не бачиш – написано: «Ноу смокінг».

– Куме, це у вас картопля на посадку?

– Ні, куме, на зліт…

Чоловік із дружиною на гостинах. Дружина:

– Іване, тобі досить, пора додому.

– Кумо, я тверезий, прекрасно все контролюю.

– Я не кума, я твоя жінка!

– Куме, дайте закурити.

– Нате…Тільки щось ви, куме, кашляєте…

– Та весь час різні сигарети курю…

– Куме, ви задоволені своїми бджілками?

– Дуже задоволений! Меду ще не скачав, але вони вже покусали всіх моїх сусідів!

– Тату, дайте нам з Оксаною машину на вечір, – просить Іванко.

– Там немає бензину, – вдоволено відповідає кум Петро синові.

– А нам і не треба!

Пішли куми на полювання. Вийшли прямо на ведмедя. Той за ними погнався. Куми – на дерево. Кум Петро рушницю загубив, а ведмідь якраз за ним і поліз.

– Стріляйте, куме Іване! – кричить кум Петро.

– Не кричіть, куме! Я – снайпер! Зараз поцілю в ліве яйце.

Бах! Ведмідь заревів і лізе далі.

– Ой, куме Іване, стріляйте ще!

– А зараз, куме, поцілю в праве яйце…

Бах! Ведмідь реве страшно, але лізе вище.

– Куме! Рятуйте! – аж піниться кум Петро.

– Тепер я тому ведмедю в пуцьку поцілю!

– Ой, куме, стріляйте в голову, нутром чую – не за тим він лізе!..

Зустрілися дві куми. Кума каже:

– Кумо, я ніяк не можу зрозуміти, за що мене чоловік постійно б’є. Вдома все поперу, попрасую, їсти наварю, в хаті завжди прибрано, діти – відмінники.

– А може ти, кумо, підгулюєш?

– Ну, хіба що тільки за це…

Зустрілися два куми у шинку. Шинкарка їх обслуговує, заграє з ними. Один з кумів домовився провести з шинкаркою ніч. Наступного дня інший кум запитує:

– Ну, як, куме, шинкарка?

– Та, моя жінка краща.

Наступну ніч із шинкаркою проводить інший кум.

На другий день:

– Ви знаєте, куме, ваша правда: ваша жінка таки краща.

– Кумо, мені здається, що я здатний читати ваше серце, як розгорнуту книгу!

– Читайте, куме, на здоров’ячко, лиш не мацайте обкладинку руками!

– Не витримаю, кумонько! Покинув мене мій чоловік‑небіжчик. І такий у мене жаль, що піду за ним у могилу…

– Кумцю, майте Бога в серці… Дайте небіжчикові хоч там спокій.

– Куме, ти чому дозволяєш своїй дружині палити?

– Але ж має вона колись і помовчати, куме!

Дата добавления: 2015-10-16