Психолого-педагогічні особливості проектної діяльності

В процесі "викладання - навчання" відбувається постійна взаємодія учителя і учнів. Вчення, що має яскраво виражене особове забарвлення, кожним з учнів здійснюється по-різному: один не може продемонструвати засвоєння знань, іншій на основі раніше отриманого досвіду, навпаки, показує феноменальні здібності, а третій засвоїв певний стиль відношення до предмета і наполегливо "не хоче" вчитися. Не можна заперечувати і особове сприйняття (чи не сприйняття) учителя учнем і навпаки, що також, поза сумнівом, чинить вплив на прогрес у вченні.

Особовий характер також носить і навчання. Передаючи учбову інформацію, учитель вносить в зміст предмета і своє емоційне і ціннісне забарвлення. Незалежно від бажання учителя в процесі передачі знань беруть участь і його переконання, пріоритети, мотивації, життєві концепції.

Учитель з'являється всезнаючим оракулом, що викладає істини, а ось процес пізнання і відкриття цих істин часто залишається за рамками вчення. Ось тут-то і виникає проблема необхідності розвитку творчого мислення учнів і як обов'язкова умова реалізації цього на практиці - усунення домінуючої ролі педагога в процесі привласнення знань і досвіду.

Введення в педагогічні технології елементів дослідницької діяльності учнів дозволяє педагогові не лише і не стільки учити, скільки допомагати, школяру вчитися, направляти його пізнавальну діяльність. Одним з найбільш поширених видів дослідницької праці школярів в процесі вчення сьогодні являється метод проектів.

Метод проектів не є принципово новим у світовій практиці. Він виник ще на початку нинішнього століття в США. Його називали також методом проблем і зв'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії і освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюи, а також його учнем В. Х.Килпатриком.

Метод проектів притягнув увагу і російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С. Т. Шацкого в 1905 році була організована невелика група співробітників, що намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

Пізніше, вже при радянській владі ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно і постановою ЦК ВКП/би/ в 1931 році метод проектів був засуджений, і відтоді до недавнього часу в Росії більше не робилося серйозних спроб відродити цей метод в шкільній практиці. В той же час в зарубіжній школі він активно і дуже успішно розвивався. Метод проектів активно використовують в США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччині, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах. "Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я можу ці знання застосувати" - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, який і притягає багато освітніх систем, прагнучих знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Необхідно уточнити поняття проекту, перш ніж розглянути сам метод проектів.

На думку, Полат Е.С., проект - це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум для створення реального об'єкту, предмета, створення різного роду теоретичного продукту. Це завжди творча діяльність. У основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних творчих навичок учнів; умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

У сучасній педагогічній літературі існує чимале число визначень методу проектів в навчанні (С. І. Горлицкая, В. В. Копылова, Н. В. Матяш, В. М. Назаренко, В. В. Николина, Е. С. Полат, 3. І. Равкин, І. Д. Чечель та ін.).

Серед них як основне нами узято визначення цього поняття, це В. В. Копыловой: "Метод проектів - цілеспрямована, в цілому самостійна діяльність учнів, здійснювана під гнучким керівництвом учителя, спрямована на вирішення дослідницької або соціально значущої прагматичної проблеми і на отримання конкретного результату у вигляді матеріального і (чи) ідеального продукту".

Освіта повинна базуватися не на тих знаннях, які коли-небудь в майбутньому йому згодяться, а на тому, що гостро потрібне дитині сьогодні, на проблемах його реального життя. Всяка діяльність з дітьми, у тому числі і навчання, повинна будуватися з урахуванням їх інтересів, потреб, грунтуючись на особистому досвіді дитини.

Метою проектної діяльності є розуміння і застосування учнями знань, умінь і навичок, придбаних при вивченні різних предметів (на інтеграційній основі).

Завдання проектної діяльності:

· Навчання плануванню (учень повинен уміти чітко визначити мету, описати основні кроки по досягненню поставленої мети, концентруватися на досягненні мети, упродовж усієї роботи);

· Формування навичок збору і обробки інформації, матеріалів (учень повинен уміти вибрати відповідну інформацію і правильно її використовувати);

· Уміння аналізувати (креативність і критичне мислення);

· Уміння складати письмовий звіт (учень повинен уміти складати план роботи, презентувати чітко інформацію, оформляти виноски, мати поняття про бібліографію);

· Формувати позитивне відношення до роботи (учень повинен проявляти ініціативу, ентузіазм, прагнути виконати роботу в строк відповідно до встановленого плану і графіку роботи).

Програма в методі проектів будується як серія взаємозв'язаних моментів, витікаючих з тих або інших завдань. Хлопці повинні навчитися будувати свою діяльність спільно з іншими хлопцями, знаходити необхідну інформацію для виконання того або іншого проекту. Таким чином, дозволяючи свої життєві завдання, будуючи стосунки один з одним, хлопці отримують необхідні для цього життя знання.

Переваги цієї технології це: ентузіазм в роботі, зацікавленість дітей, зв'язок з реальним життям, виявлення лідируючих позицій хлопців, наукова допитливість, уміння працювати в гурті, самоконтроль, краща закріплена знань, дисциплінованість.

У основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізку часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.

Метод проектів завжди припускає вирішення якоїсь проблеми, що передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, з іншою інтеграція знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Робота по методу проектів припускає не лише наявність і усвідомлення якоїсь проблеми, але і процес її розкриття, рішення, що включає чітке планування дій, наявність задуму або гіпотези вирішення цієї проблеми, чіткий розподіл ролей (якщо мається на увазі групова робота), тобто завдань для кожного учасника за умови тісної взаємодії. Результати виконаних проектів мають бути, що називається, "відчутними", предметними, тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична, конкретний практичний результат, готовий до застосування.

Розглянувши проектний метод для вибору найбільш ефективних форм роботи необхідно розглянути класифікацію проектів.

Дата добавления: 2015-09-07