Певні вказівки, які потрібні в ділі переборення пристрастей і набування чеснот

Хоч я вже багато сказав тобі, вказуючи на засоби, якими треба користуватися для переборення пристрастей і набування чеснот, але залишається викласти тобі ще щось.

По-перше, кажу тобі: «Не наслідуй, брате, в набутті чеснот тих, які протягом тижня свої духовні вправи розприділяють так, щоб одна слугувала для однієї чесноти, инша — для иншої і т. д., не беручи того до уваги, чи потрібно для них те чи те в цей час. Ні, не так слід тобі діяти, озброюйся проти тієї пристрасти, яка найбільше тобі докучає, яка не раз вже поборювала тебе та знову готується напасти. Озброюючись проти неї, скільки є сил, намагайся встано­витися в тій чесноті, яка протилежна цій пристрасті, вживаючи всі необхідні для того вправи й подвиги. Бо наскільки швидко досяг­неш в цьому успіху, настільки й оживиш в собі всі инші чесноти та вдягнешся в них як в броню, що буде захищати тебе від усіх при­страсних стріл. Серце наше за природою сповнене добрих намірів, але приходять пристрасті й придушують їх. Пристрасті ці не у всіх однакові: в одного переважає одна, а в другого - инша, які домі­нують над иншими. Як швидко ти, проженеш цю головну, то всі инші послабнуть і зліквідуються самі собою. Коли ж це станеться, добрі наміри, звільнившись з-під гніту, сприймуть в тобі належну їм силу, й завжди будуть напоготові, стоячи біля дверей твого серця, щоб з'явитися тобі на службу тоді, коли це буде потрібно.

По-друге: на здобуття чеснот не призначай ні певного часу, ні днів, ні тижнів, ні місяців, ні років, кажучи собі: «Попрацюю, а там відпочину, щоб, відпочивши, знову взятися за цю працю». Ні, від­починку тут не може бути. Приготуйся до безперервної праці, под­вигу та боротьби, не допускаючи й думки про послаблення, наслідуючи св. Павла, який говорить про себе: «Не те, щоб я досягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі...» (1 Кор. 9,26; и Фил. 3,12-14). Зупинитися на дорозі до чесноти для відпочинку — значить не набратися нових сил, а змарнувати набуті. Це те саме, що повертатися назад або руйнувати з трудом влаштоване. Під зупинкою я розумію те, що ти уявив собі, нібито чесноту вже досконало набув, але не звертаєш уваги на те, що все-таки щось бракує і не використовуєш нагоди чинити добро. Не ставай таким, а будь завжди бадьорим і ревним. Не закривай очей і не відвертайся, коли зустрінеш такі нагоди, а навпаки, виглядай їх і радо приймай. З любов'ю дивись на них — на всі, особливо на ті, які виявляють певні труднощі, щоб учинити добро. Напруження сил для усунення перепон, щоб учинити добро, швидше вселяє в нас навик до чесноти й глибше вкорінює її в серце. Тільки тих нагод, які можуть привести до небезпеки загорітися нечистою похіттю, якомога уникай. Краще не допускати членів твоїх до цього вогню, щоб не обпектися і не згоріти.

По-третє; будь мудрий і розсудливий в тілесних подвигах - по­стах, чуваннях, фізичних роботах тощо. Вони, звичайно, необхідні, й без них навіть не думай про поступ в духовному житті, але май розумну міру. Ця міра - середина між самодогідливою поблажли­вістю щодо плоті та безжалісним виснаженням її без крайньої на це потреби. Цю середину шукай на досвіді та на ділі, а не теоретично, і за правило при цьому візьми поступовість, йдучи знизу вверх. Шу­кай і знайдеш. Щодо внутрішніх, душевних чеснот, таких як: любов до Бога, зневага до світу, самоприниження, відвернення від при­страстей і гріха, терпіння та лагідність, мир зі всіма, навіть з тими, що ненавидять тебе та ображають, тощо, то тут не варто визначати якусь міру, бо поступовість їх вдосконалення сама собою визнача­ється там, у нутрі. Твоя справа безнастанно та всіма силами спону­кати себе на кожне потрібне діло й робити його завжди без зволі­кання. У цьому — вся твоя мудрість і сила.

По-четверте: серед такого діяння, всім помислом думай, всім бажанням бажай, і всім серцем шукай одного — перемогти ту при­страсть, з якою тепер борешся, і яка тебе тепер поборює, а на її місце возвести в силі протилежну їй чесноту. Нехай це одне буде для тебе — весь світ, все небо та земля, весь твій скарб і остання твоя мета, у впевненості що цим одним ти гідно можеш вгодити Богові. Приймаєш їжу чи постиш, працюєш чи відпочиваєш, спиш чи чуваєш, сидиш дома чи перебуваєш поза ним, молитовним ділом зайнятий чи звичайною роботою — нехай все це буде скеро­вано в тебе до того, щоб перебороти розпалену пристрасть і відно­вити пригнічену нею чесноту. Про переборення твоєї головної при­страсті я згадав вище, а тут мається на увазі пристрасть, яка поборює тебе зараз, без огляду на те: головна вона чи ні. Як на війні видимій деколи трапляється вступити в бій з загоном, яким коман­дує сам головнокомандуючий, а деколи з таким, яким командує простий офіцер; подібно і в духовній боротьбі: не завжди поборю­ється головна пристрасть; иноді вона замість себе підсуває своїх спільниць, і з ними часом доводиться частіше мати справу, ніж з нею. Але отримувати перемогу й в цих випадках лежить на тобі обо­в'язок не менший, ніж у першому.

По-п'яте, будь непримиримим ворогом всіх земних утіх і чуттє­вих задоволень, які народилися від самовгодження. І будеш рідше та легшим піддаватися нападам не тільки тілесних, але й усіх при­страстей; бо всі вони мають корінь у самовгодженні, зі знищенням і відрізанням якого вони, не маючи основи, тратять свою силу, твердість і стійкість. Не спокушайся помислом: прийму участь в одному задоволенні, попробую однієї насолоди. Бо нехай це буде щось не грішне, але як воно допускається через одне догоджання собі, то під час цього послаблення піднімуть голови всі пристрасті й зарухаються як придушені черв'яки, коли їх полити водою, — і не дивно, що якась між ними загориться з такою силою, що боротьба з нею буде жорстокою, а перемога над нею сумнівною. Тому не ви­пускай ніколи з пам'яті слів Божественного Писання: «Хто життя своє любить (тобто є самоугодливий), той погубить його; хто ж зне­навидить своє життя на цьому світі (не поблажаючи самовгодливости), той збереже його, щоб жити вічно» (Йо. 12, 25). «Тим то, бра­ти, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; бо коли живете за тілом, помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити» (Рим. 8,12-13).

По-шосте: на кінець даю тобі останню пораду: дуже корисно для душі, або, краще сказати, необхідно, тобі спочатку уважно зробити генеральну сповідь, з усіма необхідними для цього вправами, розгляданнями й рішеннями, щоб через неї твою душу виповнило повне засвідчення, що ти стоїш в благодаті Бога, єдиного Подателя и всіх духовних дарувань, чеснот і перемог.

ГЛАВА 36

Дата добавления: 2015-09-06