Про те, що ті чуттєві предмети, про які ми

Говорили, бувають засобами та знаряддями

Для правильного керування нашими

Почуттями, якщо від них ми будемо

Переходити до думок про воплочення Бога

Слова і про тайнн Його життя, страждання і

Смерти

Вище я показав тобі як від чуттєвих речей можемо підносити свій ум до споглядання Бога. Тепер повчись другим способом піднести свій ум від чуттєвого до божественного, а саме через перехід від нього до розважання про воплочення Бога Слова і про святі тайни Його життя, страждання і смерти. Всі чуттєві речі цього світу можуть бути причиною такого розважання і споглядання, якщо після того, як спершу, дивлячись на них, пригадаєш собі, що Всевишній Бог є причиною, яка дала їм буття і все, що в них є — силу, досконалість, дієвість, становище серед инших творінь; задумаєшся, яким великим і безмірним є милосердя цього ж таки Бога, коли Він, початок вся­кого створеного буття, захотів зійти до такого смирення і понижен­ня, щоб стати чоловіком, постраждати й вмерти за людей, дозволив­ши творінню власних рук виступити проти себе і розіп'ясти себе.

Отже, коли побачиш, почуєш або торкнешся знаряддя, моту­зок, бичів, стовпів, тернових гілок, цвяхів, молотків і таке инше — подумай в умі своїм, що все це було колись знаряддям страждань твого Господа. Коли бачиш бідні хатини або живеш в такій хаті, пригадай вер­теп і ясла, де воплотився твій Господь. Коли побачиш дощ, згадай про ті криваві краплі поту, які капали з божественного тіла найсолодшого Ісуса в Гетсиманському саду й скропили землю. Коли побачиш море і на ньому човни, згадай, як колись твій Бог ходив по водах і, стоячи в човні, навчав народ. Каміння, яке ти бачиш, нехай нагадає тобі те каміння, яке розпалося в момент смерти Гос­пода твого; і земля, по якій ходиш, нехай нагадує тобі той земле­трус, який потряс нею на завершення Христових страстей.

Сонце нехай наводить тобі на думку ту темряву, яка затьмарила тоді Його; вода нехай нагадує ту воду, яка разом з кров'ю витекла із Божественних ребер Господа, коли воїн проколов Його мертвого на хресті. Коли п'єш вино або яке инше пиття, пригадай про оцет і жовч, якими на хресті напоїли твого Владику.

Коли одягаєшся, згадай, що предвічне Слово зодягнулось в людське тіло, щоб тебе зодягнути своїм Божеством. Якщо ти — одягнений, подумай про Христа Господа, який зволив бути роздяг­неним, щоб ради тебе прийняти бичування і бути розп'ятим на хресті. Якщо якийсь голос тобі здасться лагідним і привабливим, перенеси цей любовний потяг на твого Спасителя, з уст якого виливалась всяка благодать і лагідність — як співається, в псалмах: «„.краса розлита на устах у тебе» (Пс. 45,3) — і через лагідність мови якого народ невідступно ходив за Ним, бажаючи Його слухати, — як свідчить святий євангелист Лука: «...весь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього» (Лк. 19,48). Коли почуєш крик і лемент натовпу, подумай про той беззаконний крик юдеїв: «Геть! Геть! Розіпни Його!» (Йо. 19,15), яким були вражені тоді вуха Гос­пода. Коли побачиш красиве обличчя, згадай, «що найкращий на вроду між людськими синами» (Пс. 45,3) Господь Ісус Христос з лю-бови до тебе зволив піти на хрест «зневажений, останній між людь­ми,., що зазнав недуги» (Іс. 53,3). Щоразу, як цокає годинник, нехай проходить тобі на думку та туга на серці, яка охопила Господа Ісуса, коли Він в Гетсиманському саду жахався наближення години страждань і смерти; або уяви, що чуєш удари молотів, якими при­бивали Господа до хреста. І взагалі, при кожному сумному випадку, який побачиш ти або хто инший, пам'ятай, що всяка наша печаль, скорбота та страждання є ніщо в порівнянні з болісними муками й ранами, якими були вражені душа і тіло Господа в час Його спасительних страждань заради нашого спасіння.

ГЛАВА 23

Дата добавления: 2015-09-06