Особливості семантичного простору мови.

Концептосфера- мисленнєва сфера концептів, існує у вигляді картинок, понять, мис. схем. Семантичний простір- частина концептосфери, яка отримала вираження за допомогою мовних знаків. Це- сукупність значень, що передаються мовними знаками певної мови, складна система структур та груп, що існує в ланцюгах. Можна говорити про поля, з центром та периферією.

Конотація(конот.аспект) не накладається на основне значення слова, а знаходиться в складній єдності з ним, оскільки існує не тільки раціональне, але і тісно з ним зв'язане чуттєве пізнання дійсності. До коно­тації звичайно включають емотивний, експресивний і оціночний компоненти. І. В. Арнольд включає до складу конотації ще стилістичний компонент [4, с.105]. Мабуть, мається на увазі функціонально-стилістичний компонент. Всі чотири компоненти коно­тації можуть виступати разом в різних комбінаціях або бути відсутніми. П'ятим компонентом є образність. В подальшому викладі дається коротка характери­стика емотивного, експресивного (без оціночного та оці­ночного), образного і функціонально-стилістичного компонентів конотації.Емоції є однією з форм віддзеркалення дійсності і пізнання її. Емоції виражаються мовними засобами тільки тоді, коли вони є відображеними свідомістю. Панфілов вважає, що в мовних засобах фіксуються швидше не самі емоції, а розумовий зміст про них - саме він у відповідних випадках входить в лексичне значення. Емотивність - це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об'єкту, вираз мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини.[14, с.153] Емотивність завжди експресивна та оціночна, але не навпаки. Експресивність - це обумовлені образністю, інтенсивністю або емотивністю образотворчо-виразні якості слова. Інтенсивність - це властивість слова усилювати ознаки об'єктів, що позначаються ними.

Оцінка - це об'єктивно-суб'єктивне або суб’ек­тивно-об’ективне ставлення людини до об'єкту, яке виражене мовними засобами експліцитно або імплі­цитно.

Питання 17. Розкрити особливості складу та структури семантичних і тематичних полів в ідеографічному аспекті. Одним з центральних питань лінгвістики є питання про системність мови, яка проявляється в сукупності елементів, пов'язаних внутрішніми відносинами. Погляд на лексику як на систему оформився в т.зв. теорію семантичного поля, або лексико-семантичних угруповань. Лексико-семантичної групою (ЛСГ) називається сама велика за обсягом своїх членів організація слів, яка об'єднана базовим семантичним компонентом. Семантичний компонент узагальнює кілька різних Гіперсем (родових сем), позначаючи клас предметів, ознак, процесів, відносин. Наприклад, базовий семантичний компонент ЛСГ предмет квартирної обстановки включає в свою смислову сферу наступні гіперсеми: меблі кімнатна, меблі для кухні, покриття підлог / стін та ін. Лексико-семантичне поле - більш широке об'єднання, ніж лексико-семантична група: це ієрархічна структура безлічі лексичних одиниць, об'єднаних загальним (інваріантні) значенням і відображають в мові певну понятійну сферу.

Таким чином, можна говорити про семантичне поле спорідненості, руху, почуттів, їжі, посуду і т.д.У лінгвістиці виділяють різні види семантичних полів: крім лексико-семантичних полів, дослідники розглядають асоціативно-семантичні поля, що складаються на основі асоціативного експерименту, і функціонально-семантичні поля, що включають лексичні і граматичні значення.

На самому початку досліджень, що стосуються полів, вчені виділяли два типи полів: понятійні поля і словесні поля. Але поступово лінгвісти стали виділяти семантичні поля не на понятійній основі, а на мовній. Семантичне поле в їхньому розумінні - це сукупність слів, що знаходяться у вільних зв'язках по лінії їх лексичних значень у той чи інший історичний період часу. Слова, складові такі об'єднання, пов'язані або парадигматичними, або синтагматичні (синтаксичними) відносинами.Типи семантичних (значеннєвих) відносин визначаються основними видами підгруп і підсистем, існуючих в так званому тематичному полі. Тематичні поля - це більш широкі об'єднання слів, тобто групи слів різних частин мови, об'єднаних спільністю теми.Семантичне поле може також включати слова, що належать до різних частин мови, але пов'язані вони між собою не тільки семантичними, але й словотворчими відносинами.Караулов вважає, що поняття семантичне поле і тематичне поле є синонімами. Під семантичним (лексико-семантичним) полем він розуміє групу слів однієї мови, тісно пов'язаних один з одним за змістом.Але тим не менш між тематичним полем і семантичним полем мається все ж істотна відмінність. Семантичні поля вбирають в себе частково і властивості асоціативного поля, і властивості тематичного класу.В залежності від частеречного складу виділяються наступні структурні типи поля:

1) лексичне семантичне поле, що складається або з імен іменників, або з імен прикметників, або з дієслів та ін;

2) лексико-граматичне семантичне поле, яке включає в свій склад іменник і дієслово, іменник і прикметник та ін;

3) лексико-словотвірне семантичне поле, що об'єднує однокореневі похідні слова.

В залежності від складу і значення лексичних одиниць, що входять в поле, розрізняються структурно-семантичні типи поля:

1) поле однотипного складу, куди входять синонімічне семантичне поле, антоніміческое семантичне поле, гіпер-Гіпоніміческій семантичне поле та ін.

2) поле різнотипного складу, або синкретично поле, що має в основі смислової організації гіпер-Гіпоніміческій структуру, яка наповнюється синонімічними, антоніміческімі та іншими парадигмами.

Таким чином, як ми бачемо, чіткого розмежування вищезазначених понять поки не склалося. Одне і те ж лексичне угруповання можна назвати і лексико-семантичної групою, і лексико-семантичним полем, і тематичним полем (або тематичною групою). Хоча все ж семантичне поле є більш різнобічним поняттям зі специфічною структурою, ніж тематичне поле, яке є, швидше за все, понятійної сферою мови.

18. Концепція семантичних примітивів: джерела, постулати, шляхи застосування. Мовна картина світу як спосіб осмислення концептуалізації дійсності в мові – одне з центральних питань, якими займаються представники різних напрямків мовознавства, передусім, когнітивісти. Починаючи з кінця вісімдесятих років у працях Рея Джекендоффа, Рональда Лангакера, Леонарда Тальмі, Джона Лейкоффа, Елеанор Рош, Анни Вєжбицької та інших теоретиків когнітивізму розглядаються «проектування» дійсності через семантику природніх мов і сформована в такий спосіб мовна картина світу («projected world” згідно з Джекендоффом (Jackendoff 1983). Під мовною картиною світу згадані дослідники мають на увазі комплекс певних параметрів реальних ситуацій та відповідних їм семантичних показників. Когнітивісти вважають, що мовна картина світу заснована на перцептивній діяльності (Рахилина, 1997, 283). Все, що людина може збагнути за допомогою своїх органів перцепції, вона вміщає в калейдоскоп уявлень про навколишній світ. Так, наприклад, людина оперує назвами кольорів, що є відображенням її картини світу, але виключає з неї рентгенівське проміння тощо.

Таким чином, мовну картину світу можна визначити як комплекс семантичних показників, що актуалізуються в кожній конкретній ситуації представниками певної культури.
Мовна картина світу відрізняється від усіх вироблених когнітивістами моделей дійсності. Питання про tertium comparationis для порівняння різних концептів дійсності, а також мовних картин, що належать різним культурам, спровокувало виникнення більшості когнітивних моделей, між якими найвідомішими є теорія семантичних прототипів Елеанор Рош (Rosh, 1977), таксономія та опис семантичних примітивів Анни Вєжбицької (Wierzbicka, 1972; 1996), гештальт-психологічна дихотомія фігури та фону, запроваджена у мовознавство Леонардом Тальмі.

Програма А.Вежбицької. В 1970-1980-е роки польський і австралійський дослідник Ганна Вежбицька розробила мову семантичних примітивів — універсальний словник базових слів, що дозволяє описувати і порівнювати значення слів, граматичних елементів і фраз в різних мовах з позиції мовника і сприймаючого мову індивіда. З погляду Вежбицької, в мові немає нічого випадкового — будь-який елемент вислову важливий, тому що він реалізує певні комунікативні наміри мовника і співвідноситься з установками слухаючого. Особлива увага Вежбицька приділяє виявленню схожості і відмінностей близьких значень у різних мовах як що відображають ті або інші культурно-залежні форми світобачення. Наприклад, за допомогою описів, що використовують тільки мову примітивів, Вежбицька показала культурно-обумовлену різницю в інтерпретаціях багатьох понять, які ми схильні вважати загальнолюдськими і тому ймовірно мають для всіх один і той же сенс. Це такі поняття, як друг, родина, доля, любов. Тому можна вважати, що Вежбицька розробила і застосувала в своїх працях метод порівняльної психолінгвістики.

Вежбицька користується переважно методом інтроспекції, послідовно розкриваючи читачу свою рефлексію як дослідника і пояснюючи мотиви своїх висновків. Хоча Вежбіцкая і не асоціює свої праці психолінгвістичними програмами, саме їй належить заслуга реалізації на конкретному мовному матеріалі побажання Е.Бенвеніста описувати людину в мові.

19. Відмінкова граматика: основні одиниці, поняття, особливості актантної (аргументної рамки). Відмінкова (рольова) граматика описує семантику речення як систему семантичних валентностей, у якій значення вершинного дієслова визначає ролі (відмінки), які виконують іменні складники. Так, наприклад, дієслово дати вимагає заповнення валентностей агенса (суб’єкта), адресата і об’єкта передачі. Відмінкова граматика оформилася завдяки працям Ч. Філлмора. Науковець зосередив увагу на універсально-логічних ознаках речення. Аналізуючи реченнєвеутворення, Ч. Філлмор розбиває його на пропозицію (P), тобто позачасовий „набір відношень між дієсловами й іменами” і модальний комплекс (М), який включає в себе заперечення, час, спосіб і вид. На наступному етапі аналізу семантичної структури речення дослідник зосереджується на описові пропозиції, що структурується дієсловом та його аргументами. Останні автор витлумачує за допомогою певноїкількості семантичних функцій (ролей) – глибинних відмінків. Такі функції лінгвіст кваліфікує, спираючись на реальні ситуації, що відображені в мові, „оскільки змісти відмінків утворюють набір універсальних, можливо, вроджених понять, що ідентифікують деякі типи суджень, які людина спроможна робити про події, що відбуваються навколо неї, – суджень про речі такого характеру, як „хто зробив щось”, „з ким щось сталося”, „що зазнало якоїсь зміни” [Филлмор]. На основітаких тверджень Ч. Філлмор виокремлює шість відмінкових функцій, що, на його думку, є достатніми для опису англійського речення: 1) аґентив – відмінок позначення продуцента дії, позначеної дієсловом, – істоти; 2) інструменталіс – відмінок позначення причинового продуцента дії або стану, позначених дієсловом; 3) датив – відмінок істоти, якої стосується дія або стан, позначені дієсловом; 4) фактив – відмінок предмета або істоти, які виникають внаслідок дії або стану, позначених дієсловом; 5) локатив – відмінок, що вказує на місцезнаходження або просторову орієнтацію дії або стану, позначених дієсловом; 6) об’єктив – відмінок чогось, що позначається іменником, роль якого у дії або стані, позначених дієсловом, зумовлюється або визначається безпосередньосемантикою дієслова. На думку науковця, відмінки не слід ототожнювати з членами речення як одиницями поверхневої структури, адже, наприклад, аґентив може бути репрезентований різними членами речення (пор., Я читаю книгу. Книга читається мною і под.). „Глибинний” характер відмінка, на думку Ч. Філлмора, полягає в його семантичній вартості, яка може виражатися в поверхневій структурі й невідмінковими в морфологічному розумінні засобами. Окрім того, „типи ролей самі по собі не піддаютьсяаналізові, вони відповідають елементарним людським сприйняттям”, а також „створюють універсальний правильно визначений набір понять».

20. Прикладні напрями комп’ютерної лінгвістики: автоматичнобробка природної мови, гіперртекстові технології. Комп'ютерна лінгвістика, англ. computational linguistics) - Напрям штучного інтелекту, яке ставить за мету використання математичних моделей для опису природних мов. Комп'ютерна лінгвістика також перетинається з дослідженням "штучного інтелекту", але тому це завдання поки що надто складна для сучасної науки, вчені перевели акцент з штучного інтелекту - на комп'ютерну лінгвістику, більш прості питання - наприклад, автоматичний переклад текстів, нехай навіть і неточний. Проте для вирішення деяких прикладних питань, використовувати такі розробки можливо, але насамперед у зв'язку з філософією. Наприклад ще Аристотель (хоча його часто критикують, і загалом справедливо, адже він часто не погоджувався з учителем його - Платоном) говорив про зв'язок мови і логіки, називаючи філософські поняття для обох цих областей. Зараз цим займається аналітична філософія.Комп'ютерна лінгвістика частково перетинається з обробкою природних мов. Однак в останній акцент робиться не на абстрактні моделі, а на прикладні методи опису та обробки мови для комп'ютерних систем. Якщо говорити загалом, то полем діяльності є розробка алгоритмів і прикладних програм для обробки мовної інформації.

Дата добавления: 2015-09-06