Формування економічної думки в період становлення ринкової економіки України

Перехід до нового етапу економічної системи, яка ґрунтується на взаємодії різних соціальних типів господарств, пов'язаний з існуванням протиріч між максимізацією добробуту і умовами переходу до змішаної ринкової економіки.

Завдання перехідного періоду зводиться, до вирішення питання: як із усіх можливих ситуацій зуміти вибрати найкращу, найменш болісну для народу?

В період організації ринку на перший план висувається проблема створення:

- детальних економіко-освітніх і наукових передумов кардинального повороту;

- механізму ринкової конкуренції;

- інфраструктури ринку.

При розвитку ринкового ціноутворення слід:

- по-перше, враховувати соціальний розряд ринку, наявність різних господарських структур у результаті утворення різноманітних форм власності;

- по-друге, ціна має проходити перевірку ринком на основі врахування попиту, а на стадії виробництва слід визначати лише лімітні рівні;

- по-третє, для досягнення ринкової рівноваги (що слід ураховувати в ціноутворенні) необхідне балансування товарних ринків із ресурсними;

- по-четверте, структура оптових і роздрібних цін має бути приведена до нормального стану.

Для пом'якшення впливу спонтанних ринкових сил необхідна монетарна і фіскальна по­літика:

1. Перша має регулювати попит на ринку капіталів, забезпечити стабільність вартості грошей.

2. Друга полягає у ліквідації бюджет­ного дефіциту.

Початковий етап переходу до ринкових відносин визначає формуван­ня нових не завжди позитивних тенденцій щодо:

- мобільності ринку праці;

- зниження інтенсивності перерозподілу робочої сили на постійну і тимчасову роботу.

В умовах переходу до змішаної ринкової економіки, де має місце недостатній сукупний попит, слід стимулювати інвестиційну діяльність підприємств.

Суть інвестицій полягає не у гарантії повної зайнятості, а в створенні можливостей для її реалізації.

Капітал при цьому найдо­цільніше витратити:

1) на виплату соціальних дивідендів усім членам су­спільства;

2) на фінансування інвестицій, які не під силу окремим під­приємствам.

Для підтримки соціальних програм, на думку авторів, слід зробити наступне:

а) розширити соціальне забезпечення за місцем роботи (через хворо­бу, вагітність, пологи, звільнення у розмірах, які перевищують законо­давче встановлений державний мінімум). Підприємства, які застосову­ють власне страхування, мають отримувати податкові субсидії;

б) витрати на соціальні потреби мають становити приблизно З0 % дер­жавних видатків; 2/3 соціального бюджету слід спрямувати на охорону здоров'я, освіту, пенсійне забезпечення;

в) забезпечення соціальної справедливості має бути покладено на профспілки;

г) у структурі витрат на 1-му місці мають знаходитися пенсії, на 2-му - медицина, на 3-му - сімейна допомога; на 4-му - допомога із безробіття, далі - професійна освіта, забезпечення житлом, допомога при нещасних випад­ках і профзахворюваннях, жертвам війни;

д) проводити антиінфляційну індексацію соціальних витрат.

Дата добавления: 2015-10-13