II! ІІ і

Глава 2

Предмет, метод і система трудового права

ся на підприємства, установи і організації всіх форм власності... Положення цієї Угоди є обов'язковими як мінімальні гарантії для застосування під час ведення колективних переговорів і укла­дення колективних договорів та галузевих і регіональних угод". Юридичні норми, встановлені у Генеральній угоді, наприклад, тарифна ставка робітника 1-го розряду, Перелік надбавок і до­плат, що мають міжгалузевий характер, мають загальну дію і по­ширюються на всіх суб'єктів трудових правовідносин у державі.

Засоби забезпечення виконання обов'язків (санкції). Трудо­ве право має самостійні санкції, які застосовуються для забезпе­чення виконання зобов'язань суб'єктами трудових правовідно­син. Це — засоби дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Поряд із цим для захисту трудових прав працівників на підпри­ємствах обираються комісії з трудових спорів, розширено судо­вий захист трудових прав громадян. У перспективі планується створення спеціалізованих трудових судів. Нині згідно з Кон­ституцією України працівник має право оскаржити до суду будь-яке порушення норм трудового законодавства. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я пра­цівників на виробництві здійснюють органи, які діють за межа­ми підприємства і не залежать від власника або уповноважено­го ним органу.

Таким чином, для методу трудового права характерними є: договірний характер виникнення, зміни і припинення правовідно­син; юридична рівність суб'єктів; поєднання державно-право­вого і договірно-правового, імперативного і диспозитивного, цен­тралізованого і локального правового регулювання суспільних відносин у сфері праці; наявність специфічних способів захис­ту трудових прав і забезпечення виконання трудових обо­в'язків.

2.3. Система трудового права

і система трудового законодавства

Для юридичних норм характерною є їх системність. Тобто вони діють не кожна сама собою, а переважно в комплексах, асоціаці­ях, у складі цілих правових інститутів і у більш широких підроз­ділах — галузях права. Система галузі права — це сукупність елементів, які певним чином зв'язані між собою та утворюють певну цілісність.

Системність — закономірна, неодмінна властивість об'єктив­ного права. її деформація, руйнування — аномалія, "хвороба" права, яка може звести нанівець його регулятивні можливості, перешкодити очікуваному законодавцем соціальному результа­ту. Соціальне призначення, соціальна сутність системи права — слугувати нормативною базою, підмурівком державного забезпе­чення певних суспільних відносин, цілеспрямованого впливу на них (Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. — К., 1994. — С. 94—95).

Структура будь-якого суспільного явища, у тому числі й га­лузі права, являє собою внутрішню будову, закономірну органі­зацію змістовних компонентів системного цілого. Структура системи трудового права втілюється у внутрішній організації цієї галузі права, в єдності, узгодженості, розподілі правових норм за інститутами та іншими галузевими структурними утвореннями, в їх зв'язках та взаємодії. Елементом системи права виступає норма права, яка регулює будь-яку одну сторону суспільних від­носин. Для правової регламентації відносин у цілому необхідна взаємодія комплексу норм (матеріальних, процесуальних, норм-принципів, норм-дефініцій).

Норми права об'єднуються в інститут права, який становить відособлену групу юридичних норм, які регулюють суспільні відносини певного виду.

Система трудового права є сукупністю об'єктивно пов'язаних правових інститутів і норм, які розподіляються у певній струк-турованій послідовності та у відповідності до специфіки суспіль­них відносин, що ними регулюються.

У науці трудового права склалася загальна думка про те, що система трудового права структурно складається із Загальної та

Глава 2

Предмет, метод і система трудового права

Особливої частин, хоча між авторами немає єдності з приводу на­лежності окремих правових інститутів до Загальної або Особли­вої частини.

Є й інші думки. Так, П.Д. Пилипенко вважає, що поділ трудо­вого права на Загальну і Особливу частини має штучний харак­тер (див. Трудове право України: Курс лекцій для студентів За ред. П.Д. Пилипенка. — Л.: В-во Львів, нац. ун-ту імені Івана Франка, 2002. — С. 22).

Розвиток трудового права в постсоціалістичних та індустріаль­но розвинутих державах свідчить про новий підхід до системи трудового права. Він набув практичного застосування, зокрема у Трудовому кодексі Угорщини (1992 р.), про який згадувалося вище, котрий синтезував усі позитивні надбання попереднього угорського трудового права і положення трудового законодавства розвинутих країн Заходу, передусім ФРН, і становить собою євро­пейський тип трудового права, для якого характерним є одно­часне визнання ролі капіталу, приватної власності, прерогативи підприємців і не менш важливої ролі праці, профспілок, трудо­вих колективів, встановлення численних обмежень господарської влади (Киселев И.Я. Цит. соч. — С. 214). Цей Кодекс складається з таких частин: загальні положення; колективні трудові відно­сини; індивідуальні трудові відносини, трудові спори; заключні та перехідні положення.

І.Я. Кисельов на підставі аналізу досвіду зарубіжних країн у регулювання трудових відносин визначає структуру сучасного трудового права як таку, що складається із загальних положень; індивідуального трудового права; колективного трудового права; процесуального трудового права; колізійного трудового права.

Ці ідеї відповідають і реальному розвиткові трудових відно­син в Україні, а також тенденції до уніфікації моделей правово­го регулювання на міжнародному рівні, зокрема європейському.

Під час обговорення концепції проекту нового Трудового ко­дексу України українські вчені-трудовики мали нагоду ознайо­митися з думкою зарубіжних колег щодо системи трудового права, представленою у доповіді польського професора, доктора юридичних наук Марії Матей-Тирович, яка детально виклала позицію щодо розмежування індивідуального і колективного трудового права як "загальновизнаного і глибоко вкоріненого". М. Матей-Тирович зазначила, що підставою для такого розмежу-

вання є відмінність прав та інтересів, що потребують захисту: індивідуальні права та інтереси працюючих утворюють основу індивідуального трудового права, а предметом колективного тру­дового права є колективні трудові відносини, змістом яких ви­ступають колективні права та інтереси працівників і роботодав­ців. При цьому автор навела широкий перелік робіт науковців країн Західної Європи, які підтримують цю позицію.

Нині в Польщі відбувається рекодифікація трудового законо­давства, що ґрунтується на концепції, згідно з якою між індиві­дуальними та колективними трудовими відносинами є тісний ге­нетичний і функціональний зв'язок, оскільки без індивідуаль­них трудових відносин не можуть з'явитися колективні трудові відносини, а останні служать реалізації індивідуальних трудо­вих відносин — і тому належать до спільної галузі трудового права, — проте відособленість предмета і принципів колектив­ного трудового права є підставою для його регулювання в окре­мому законі, можливо, навіть, піднесеному до рангу "кодексу ко­лективного права". Звертається увага на те, що таке інтеграль­не регулювання зробило б свій внесок у піднесення ваги цієї юри­дичної сфери, з огляду на важливу роль, яку відіграє колектив­не трудове право в політичному, економічному та суспільному житті. У зв'язку з такою концепцією готується Кодекс індивіду­ального трудового права, після ухвалення якого буде підготовлено кодекс або окремий закон колективного трудового права (див.: 2іе1іпвкі Т. Роіесіе і рггесітіоі гЬіогошео ргаша ргасу; Оогсііе-тсг О. Росізашое газасіу гЬіоголуео ргалуа ргасу 2Ьіого\уе рга\уо ргасу ш зроіесгпеі озросіагсе гупколуеі. — Тогип, 2000; М. 8е\уегупзкі. РгоЬіешу гекосіуіікасД ргалуа ргасу Рга\уо рга­су а мгугапіа ХХІ-£о теки. — \Уагвалуа, 2002).

Норми трудового права, які регламентують колективні трудові відносини, зокрема щодо діяльності профспілок та їхнього пра­вового статусу, щодо утворення та діяльності організацій робото­давців, щодо укладення колективних договорів та угод, проведен­ня колективних переговорів, консультацій, розв'язання колектив­них трудових спорів — містяться в окремих законах КЗпП, підза-конних нормативно-правових актах. Такі норми містять визна­чення термінів і понять, завдання, цілі, принципи регулювання колективних трудових відносин, порядок утворення організацій, набуття ними представницьких повноважень, процедури арбіт-

Глава 2

Предмет, метод і система трудового права

ражно-третейського розгляду колективних трудових спорів. І хоча сьогодні формування колективного трудового законодавства ще не завершено, вважаємо, є підстави стверджувати, що в націо­нальному трудовому законодавстві утворюється відносно відо­соблена частина — колективне трудове право.

З урахуванням викладеної аргументації вважаємо, що струк­тура трудового права України, що формується, складається з трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове пра­во; колективне трудове право.

Загальні положення містять норми, що визначають предмет, сферу дії, функції трудового права, принципи правового регулю­вання, єдність і диференціацію, суб'єктів трудового права, їхній правовий статус. Належне місце в загальних положеннях має бути відведено нормам, які закріплюють право на працю, його по­няття, зміст, гарантії.

Індивідуальне трудове право включає такі правові інститути: трудовий договір; нормування праці; оплата праці; робочий час; час відпочинку; охорона здоров'я працівників на виробництві; дисципліна праці; дисциплінарна відповідальність працівників; оцінка результатів праці та атестація працівників; навчання і підвищення кваліфікації працівників; матеріальна відповідаль­ність сторін трудового договору; індивідуальні трудові спори.

Колективне трудове право включає такі правові інститути: соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів; правовий статус профспілок та інших органів представництва трудового колективу; правовий статус об'єднань роботодавців; колективний договір і колективні угоди; вирішення колектив­них трудових спорів.

Нині, на нашу думку, ще не має підстав вважати, що норми про розгляд індивідуальних і колективних трудових спорів об'єдну­ються в єдиний самостійний правовий інститут "процесуальне трудове право".

Не важко помітити, що правові інститути не завжди збігають­ся з видами трудових відносин, які становлять предмет трудово­го права і викладені у відповідному розділі підручника. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що окремі правові інститути здійснюють правову регламентацію кількох видів трудових від­носин. Так, у рамках правового інституту трудового договору здійснюється правове регулювання відносин професійної орієн-

тації та професійного добору кадрів, яке проводиться роботодав­цем, укладання, зміни і припинення трудового договору, відсто­ронення працівника від роботи. Водночас деякі відносини пере­бувають під впливом не одного, а декількох правових інститутів.

Наведена структура трудового права викладена з урахуванням нового законодавства і тенденцій розвитку сучасного трудового права. Система трудового права не є застиглим конгломератом правових норм, вона — динамічна, розвивається під впливом но­вих економічних і соціальних відносин і зазнає змін. Переваж­на більшість дослідників поділяють думку про те, що система права має об'єктивний характер, у зв'язку з чим її розвиток зу­мовлює відповідну трансформацію системи законодавства, що створюється законодавцем (Теория государства и права: Учеб-ник Под ред. В.К. Бабаева. — М.: Юристь, 1999. — С. 406). Трансформація системи трудового права під впливом процесів інтеграції, диференціації, поширення сфери правового регулюван­ня тягне за собою зміни системи трудового законодавства.

Система трудового законодавства, на відміну від системи тру­дового права, що містить правові норми, становить собою сукуп­ність нормативно-правових актів про працю. Система трудово­го права співвідноситься із системою трудового законодавства як зміст і форма. Слід констатувати, що сучасна система трудово­го права вийшла за рамки структури, відображеної в КЗпП. Це, звичайно, не дивно, адже КЗпП було прийнято майже ЗО років тому. Зміни, що вносилися до нього, не вплинули на структуру основного трудового закону, яка залишилася "старомодною", мов сукня, що вийшла з моди. Значною мірою нові умови праці ре­гламентуються більш сучасними законами та підзаконними нор­мативно-правовими актами, тому далеко не всі названі правові інститути відображені у КЗпП. Проте не було і немає чистого збігу між системою права і системою законодавства у традицій­ному його розумінні, якщо навіть відкинути усі нові тенденції. Так, у системі трудового права є інститут "Охорона праці", а в КЗпП йому відповідають три глави — "Охорона праці" (глава XI), "Праця жінок" (глава XII) і "Праця молоді" (глава XIII). Не є самостійним інститутом глава VII "Оплата праці". Правовому ін­ституту "Матеріальна відповідальність сторін трудового догово­ру" не відповідає глава КЗпП. До глави IX входять норми про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну

6 — 3-595

Глава 2

Предмет, метод і система трудового права

підприємству, установі, організації, тоді як норми про матеріаль­ну відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, заподіяну працівникові, містяться у різних главах КЗпП (глава VII "Оплата праці", глава XI "Охорона праці", глава XV "Індивідуальні трудові спори"). Слід також врахувати, що відпо­відальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові каліц­твом або іншим ушкодженням здоров'я нині регулюється спеці­альним актом — Законом України "Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням" від 23 вересня 1999 р. (Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — С. 2080).

Підбиваючи підсумки, слід визнати, що прийняття нового Тру­дового кодексу — нагальна потреба нинішнього стану суспіль­них відносин у сфері застосування праці, і в його структурі має знайти відображення структура сучасного трудового права, яка відповідає принципам демократичного суспільства і соціальної ринкової економіки.

Наука трудового права вивчає трудове право шляхом ком­плексної розробки ефективності правових норм, відповідності правових моделей реальним суспільним відносинам. Великий внесок у становлення та розвиток науки трудового права зроби­ли відомі російські вчені В.М. Догадов, Ф.М. Левіант, М.О. Алек-сандров, А.А. Абрамова, В.С. Андрєєв, Б.К. Бегічев, Л.Я. Гінцбург, К.П. Горшенін, В.В. Глазирін, К.Н. Гусов, С.О. Іванов, С.С. Карин-ський, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, С.П. Маврін, М.В. Молодцов, В.І. Нікітінський, Ю.П. Орловський, А.Є. Пашерстник, О.С. Паш-ков, А.В. П'ятаков, В.М. Скобєлкин, О.В. Смирнов, В.І. Смоляр-чук, І.О. Снігірьова, О.І. Ставцева, Л.А. Сироватська, В.М. Тол-кунова, К.П. Уржинський, А.А. Фатуєв, О.С. Хохрякова, О.І. Цепін, українські вчені — М.Й. Бару, О.Т. Барабаш, ЯЛ. Безугла, В.С. Ве-недиктов, Г.С. Гончарова, О. Єрьоменко, П.І. Жигалкін, В.В. Жер-наков, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, Р.І. Кондратьєв, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, О.І. Процевський, В.І. Прокопенко, С.М. Прилипко, П.Д. Пилипенко, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, О. Ярошенко таін.

Система науки ширша за систему трудового права, оскільки вона вивчає трудове право як галузь права не тільки "зсереди­ни", а й "зовні", тобто досліджує найближчі суспільні зв'язки, які

забезпечують функціонування чинної правової моделі. Зокрема,
це стосується проблем забезпечення зайнятості та працевлаш­
тування, що здійснюється органами державної служби зайнятості,
а також посередницькими фірмами недержавної форми влас­
ності; відносин щодо державного нагляду за додержанням тру­
дового законодавства; розгляду трудових спорів поза рамками
підприємств, тобто у судовому порядку. Актуальним є встанов­
лення зв'язків з правом соціального забезпечення та в цілому
визначення місця трудового права у соціальному праві. Надзви­
чайно важливою проблемою науки сучасного трудового права є
встановлення рівня відповідності трудових прав, закріплених
законодавством України, міжнародним стандартам прав люди­
ни в галузі праці та вироблення на цій основі рекомендацій щодо
нормотворчості й правозастосування. Об'єктами дослідження є
предмет, метод, джерела трудового права, історія його розвитку,
порівняльний аналіз із законодавством зарубіжних країн, пер­
спективи розвитку тощо. Система науки трудового права в ос­
новному відповідає системі трудового права, однак вона ширша
за системи галузі трудового права за своїм предметом та змістом.
Система навчального курсу "Трудове право України" ширша
за систему трудового права. Вона включає розділи про предмет,
метод, принципи трудового права, його систему, проблеми фор­
мування індивідуального і колективного трудового права. Крім
того, в навчальному курсі вивчаються правові питання забезпе­
чення зайнятості й працевлаштування, а також нагляду і кон­
тролю за додержанням трудового законодавства. Під час розгляду
конкретних правових інститутів проводиться порівняльно-пра­
вовий аналіз національного законодавства про працю із законо­
давством зарубіжних країн..,.

2.4. Відмежування трудового права від суміжних галузей права

Трудове право слід відмежовувати від суміжних галузей пра­ва (цивільного, адміністративного, аграрного, права соціального забезпечення) за його предметом і методом.

До сфери дії цивільного права рівною мірою належать як май­нові, так і немайнові відносини незалежно від зв'язку останніх

Глава 2

Ппедмет, метод і система трудового права

відносин з майновими (див. Цивільне право. — Ч. 1. — К., 1997. — С. 8—9). Предмет трудового права становлять індиві­дуальні й колективні трудові відносини. Праця як об'єкт тру­дових правовідносин виступає у вигляді трудової функції і є ви­дом або родом суспільно корисної діяльності індивіда. Отже, предметом трудового права є відносини, які складаються у про­цесі праці. Натомість цивільно-правові договори про працю аб­страгуються від процесу праці та включають як об'єкт резуль­тат або продукт праці (Маврин С.П. Рьінок труда и трудовое пра­во: проблеми юридической терминологии Правоведение. — 2000. — № 3. — С. 42). За трудовими відносинами працівник зобов'язується виконувати роботу певного роду (за конкретною спеціальністю, посадою, кваліфікацією), а в цивільно-правових відносинах, пов'язаних із застосуванням праці, виконується інди­відуально-конкретне завдання. У трудових відносинах праців­ник включається до складу трудового колективу підприємства (установи, організації) і внаслідок цього зобов'язаний виконува­ти певну міру праці, підлягати правилам внутрішнього трудово­го розпорядку. У цивільно-правових відносинах усі ці моменти відсутні, громадянин виконує завдання на свій розсуд і на свій ризик. Тому норми інститутів трудового права — робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці й дисциплінар­ної відповідальності на суб'єктів цивільно-правових відносин не поширюються. Такі працівники не можуть вимагати надання що­річної відпустки, виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю, оплати надурочної роботи та інших гарантій, пе­редбачених законодавством про працю для суб'єктів трудових відносин. За шкоду, заподіяну роботодавцеві при виконанні тру­дових обов'язків, працівник несе відповідальність на підставі норм трудового права (матеріальна відповідальність), а у цивіль­но-правових відносинах — на підставі норм цивільного права (майнова цивільно-правова відповідальність).

Трудове право відрізняється від цивільного також і за мето­дом правового регулювання. Про метод трудового права вже йшлося. Характерними рисами методу цивільного права є такі: юридична рівність сторін; ініціатива сторін при встановленні правовідносин; диспозитивність правового регулювання; мож­ливість вибору варіанта поведінки, що не суперечить чинному законодавству (див. Цивільне право: визначення, поняття, зако-

нодавство: Навч.-практ. довідник За ред. Є.О. Харитонова. — X.: ТОВ "Одісей", 1998. — С. 6).

Схожість трудового й адміністративного права виявляється в наявності спільних рис предмета і методу правового регулюван­ня. Але саме за предметом і методом вони відрізняються. До предмета трудового права належать індивідуальні та колективні трудові відносини, яким рівною мірою притаманний організацій­но-управлінський елемент, трудове право регулює управління в процесі праці всередині підприємства. Тут суб'єкти й об'єкти управління (висловлюючись мовою адміністративного права) по­в'язані договірними відносинами. Щоправда, тепер організаційні відносини у сфері соціально-трудових відносин вийшли за рам­ки організацій, але суттєвою відмінністю у такому разі є відсут­ність владного припису, який видається органами виконавчої вла­ди або органами місцевого самоврядування і є обов'язковим до виконання. До предмета адміністративного права входять відно­сини у сфері державного управління, які характеризуються вла­дою і підпорядкуванням.

Спільність трудового й аграрного права виявляється в тому, що вони регулюють відносини у сфері колективного процесу пра­ці. Водночас трудове право регулює трудові відносини найманих працівників (несамостійна праця), а аграрне право — трудові від­носини власників засобів виробництва: членів колективних сіль­ськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

Трудове право пов'язане з правом соціального забезпечення, оскільки донедавна відносини щодо соціального забезпечення входили до предмета трудового права. Сьогодні це дві окремі галузі права, між якими є істотні відмінності. Предметом права соціального забезпечення є суспільні відносини, що виникають внаслідок реалізації громадянами права на соціальне забезпечен­ня у випадку настання соціальних ризиків, внаслідок яких осо­ба втрачає здоров'я, роботу та засоби до існування через незалежні від неї обставини, а трудові відносини виникають внаслідок реа­лізації права на працю. Трудове право має справу з громадяна­ми, що працюють, а право соціального забезпечення спрямоване на регулювання відносин щодо надання матеріального забезпе­чення особам, які з об'єктивних причин не здатні здійснювати працю (непрацездатні особи). За трудовим правом виплачуєть­ся заробітна плата працівникові за виконану ним роботу з фон-

Глава 2

Поедмет, метод і система трудового права

ду оплати праці підприємства (установи, організації), а правом соціального забезпечення передбачається виплата пенсій і допо­мог зі спеціальних централізованих соціальних фондів (Пенсій­ного фонду, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та ін.)- Крім того, є відмінності й у методі правового регулювання.

Є зв'язок трудового права з цивільно-процесуальним правом. Трудові спори розглядаються судом на основі норм цивільно-процесуального права. Якщо в майбутньому буде створено спеціа­лізовані трудові суди, як у країнах з розвинутою ринковою еко­номікою (США, Франція, ФРН та ін.), то доцільно буде знову повернутися до проблем трудового процесуального права.

2.5. Функції трудового права

Нині в загальній теорії права немає єдності поглядів щодо питання про функції права. Численні позиції зводяться до того, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або напрями правового впливу на суспільні відносини, або те й інше разом (Теория государства и права: Учебник Под ред. В.К. Бабаева. — М.: Юриста, 1999. — С. 252). Функції тру­дового права — це основні напрями впливу його норм на пове­дінку (свідомість, волю) людей в процесі праці для досягнення цілей і завдань трудового законодавства.

У літературі серед функцій трудового права виділяють вироб­ничу і захисну (Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Со-ветское трудового право: вопросьі теории. — М.: Наука, 1978. — С. 27), економічну, соціальну, політичну, ідеологічну (виховну) (Советское трудовое право Под ред. Пашкова А.С., Смирно-ва О.В. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 50—56). На думку П.Д. Пи-липенка, трудове право виконує соціальну функцію, а також спе­ціально-юридичні функції, до яких автор відносить захисну, ви­робничу і виховну (Трудове право України: Курс лекцій для студентів За ред. П.Д. Пилипенка. — Л.: Вид-во Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2002. — С. 18—21).

У доповіді В. Єгорова, головного спеціаліста Департаменту Міжнародного бюро праці (МБП), "Реформа трудового законодав­ства: порівняльні аспекти", зробленій у квітні 2002 р. в Міністер-

стві праці та соціальної політики України, а також у розробле­ному спеціалістами МОП Керівництві з розробки трудового за­конодавства (Міжнародне бюро праці, Женева, 2002) було наго­лошено, що засобами трудового права має бути забезпечений баланс між соціальним захистом та економічною ефективністю. Таким чином, фактично визнається існування двох напрямків (функцій) впливу трудового права на розвиток суспільних відно­син — економічного і соціального захисту.

Останніми роками багато уваги приділяється розвиткові соці­альної функції трудового права. Вчені наголошують на тому, що соціальна функція вже не може обмежуватися лише охороною праці, як би широко це поняття не трактувалося, а зазнає роз­ширення шляхом включення до сфери трудового права найбільш повного закріплення і послідовного розвитку прав людини у сфері праці. Трудове право має виконувати місію гаранта здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод лю­дини у сфері праці. Окрім того, як вказує І.Я. Кисельов, важли­вою функцією трудового права є визначення і фіксація рухли­вого балансу між економічною ефективністю виробництва і соці­альною захищеністю працівників, рівнем умов їх праці (Кисе-лев И.Я. Цит. соч. — С. 31—33).

.Соціальна функція трудового права, на нашу думку, реалізуєть­ся за трьома напрямами: соціальний захист працівника; соціаль­ний захист роботодавця; забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками і роботодавцями.

Трудове право виникло як право захисту найманого праців­ника. Визнання державами соціально-економічних прав нарівні з особистими і політичними правами справило позитивний вплив передусім на трудове право і наповнило його новим змістом. Встановлення на законодавчому рівні певних обмежень щодо тривалості робочого часу, віку прийняття на роботу, застосуван­ня праці підлітків і жінок на небезпечних та шкідливих робо­тах, встановлення мінімальної заробітної плати, і зрештою про­голошення права людини на працю і його державних гарантій заклало основу для такого правового явища, як соціальна стан­дартизація. Соціальні стандарти як мінімальні загальнообо­в'язкові норми "проникли" у всі правові інститути трудового пра­ва. Сьогодні звичним стало розуміння необхідності приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних за-

Глава 2

Предмет, метод і система трудового права

гальновизнаних соціальних стандартів, у тому числі й у сфері праці. Метою соціальних стандартів є забезпечення умов праці, гідних людини. Соціальна функція вийшла за межі охорони праці, вона дедалі більше розширює свій зміст за рахунок ви­знання державою цілого комплексу трудових прав працівників і встановлення їх гарантій.

Актуальною для трудового права України є адаптація націо­нального трудового законодавства до міжнародно-правових стан­дартів. Слід визнати, що чинне трудове законодавство у багатьох випадках ще не приведено у відповідність до ратифікованих за радянських часів конвенцій МОП, Міжнародних пактів про еко­номічні, соціальні та культурні права; про громадянськії полі­тичні права (ООН, 1966 р.). У зв'язку з прийняттям України в члени Ради Європи необхідною є підготовка до ратифікації Євро­пейської соціальної хартії, підписаної від імені України.

Соціальна функція також виявляється у тому, що засобами трудового права має забезпечуватися захист прав роботодавців у сфері соціально-трудових відносин. Ця справа нова для тру­дового права України. Фактично вона розпочалася з ухвалення спеціального Закону України "Про організації роботодавців" (24 травня 2002 р.). У Законі встановлено, що роботодавці мають право на свободу об'єднання в організації роботодавців для здій­снення і захисту своїх прав та задоволення соціальних, економіч­них та інших законних інтересів (ст. 2 Закону). Якщо органі­зації роботодавців отримали свій правовий статус, хоча й можна назвати декілька зауважень щодо цього, то правовий статус окре­мого роботодавця в трудовому праві поки що не визначено. За­лишається сподіватися, що в новому Трудовому кодексі Украї­ни цей недолік буде усунуто.

Соціальна функція трудового права виявляється й у регламен­тації відносин між найманими працівниками та їх представни­ками і роботодавцями та їх представниками (організаціями та об'єднаннями роботодавців) і державою у сфері соціального парт­нерства. Йдеться про організаційно-правові форми співпраці — консультації, переговори, укладання колективних договорів та колективних угод на виробничому, регіональному, галузевому та національному рівнях, а також про вирішення колективних тру­дових спорів із застосуванням примирно-третейської процедури. В Україні 1993 р. утворено спеціальний консультативний

орган — Національну раду соціального партнерства з тристо­роннім представництвом, започатковано практику укладання ко­лективних угод, у тому числі й на національному рівні. У 1998 р. прийнято Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Правове регулювання соціального партнерства в Україні ще не завершено, очікується прийняття Закону "Про соціальне парт­нерство", а також передбачається введення в новому Трудовому кодексі спеціальної Книги сьомої "Соціальне партнерство", де буде встановлено комплекс норм щодо соціально-партнерських процедур, форм роботи, органів.

Контрольні запитання і завдання

1. Які суспільні відносини виступають предметом трудо­
вого права?

2. Дайте характеристику індивідуальних трудових відно­
син. Між ким вони виникають? Який їхній зміст?

3. Хто такі "наймані працівники", працівники, "подібні до
найманих", "працюючі власники"?

4. Яка сфера дії трудового права? Праця яких суб'єктів ре­
гулюється трудовим правом?

5. Які суспільні відносини вважаються колективними тру­
довими відносинами? Який їхній зміст? Суб'єкти?

6. Спробуйте сформулювати поняття трудового права як

галузі права.

7. Проаналізуйте суспільні відносини, що виникають у сфері
зайнятості. Яким законодавством вони регулюються?

8. Що таке метод галузі права?

9. У чому виявляються особливості методу трудового пра­
ва в умовах формування соціальної ринкової економіки?

10. Окресліть систему трудового права, її структурні части­
ни, дайте їх коротку характеристику.

11. Які правові норми становлять загальну частину трудо­
вого права?

12. Які правові інститути входять до складу індивідуаль­
ного трудового права?

Глава 2

Предме т, метод і система трудового права

13. Які правові інститути утворюють колективне трудове
право?

14. Наведіть інші думки науковців щодо предмета, методу
та системи трудового права.

Теми рефератів

1. Предмет трудового права України...

2. Метод трудового права України в умовах формування рин­
кових відносин.,,

3. Система трудового права України.

4. Конституційні засади права людини на працю в Україні.

10. Процевський О. Новий зміст права на працю — основа
реформування трудового законодавства України Право Украї­
ни. — 1999. — №6. — С. 101—106.

11. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку
Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре, 1999.

12. Чанишева Г., Болотіна Н. Окремі теоретичні проблеми
сучасного трудового права (до постановки питання) Право
України. — 1999. — № 9. — С. 13—19.

13. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: тео-
ретико-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. —

328 с.

14. Ярошенко О. Правове регулювання праці іноземців в Украї­
ні Право України. — 1998. — № 11. — С. 103—105.

Література

1. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. — М., 1948.

2. Воловик В. Про галузеву належність правовідносин, пов'я­
заних з застосуванням праці мілітаризованих державних служ­
бовців Право України. — 1999. — № 2. — С. 96.

3. Воловик В. Про трудоправовий статус державних служ­
бовців Право України. — 1997. — № 1. — С. 63.

4. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудо­
вого права Право України. — 1999. — № 3. — С. 34.

5. Зуб И.В. Трудовое право России и Украиньї: общие про­
блеми; общие решения (сравнительное исследование) Госу-
дарство и право. — 1997. — № 10. — С. 33—38.

6. Иванов СА., Ливщиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское тру­
довое право. Вопросьі теории. — М.: Наука, 1978. — 368 с.

7. Коментар до статей 1, 2 КЗпП України Стичинский Б.С.,
Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к за-
конодательству Украиньї о труде. — К.; Севастополь: Ин-т юрид.
исследований, 2001.

8. Мацюк А.Р. Трудовьіе правоотношения развитого социа-
листического общества. — К.: Наук, думка, 1984. — 280 с.

9. Пилипенко ПД. Проблеми теорії трудового права Украї­
ни. — Л., 1999.

Основні принципи трудового права України

Глава З

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

3.1. Поняття і значення основних принципів трудового права

Принципи права — керівні засади, ідеї, які зумовлені об'єктив­ними закономірностями існування, рівнем розвитку суспільства і визначають зміст та спрямованість правового регулювання. Значення принципів права полягає в тому, що вони у стислому вигляді, концентровано, відображають найсуттєвіші риси ком­плексу правових норм у конкретній сфері суспільних відносин.

Сучасний розвиток наукових досліджень проблеми принципів права свідчить про визнання існування принципів права як пев­них соціальних цінностей ще до того, як вони втілюються в юридичні норми. Зокрема, виділяють загальнолюдські принци­пи права і принципи права юридичного. На думку А.М. Коло-дія, що дослідив проблему принципів права, в абсолютній біль­шості випадків кожний принцип права спочатку існує як загаль-носоціальний, а потім, за використання його юридичною прак­тикою й осмислення юридичною наукою, як принцип правосвідо­мості, перетворюючись у результаті процесу правоутворення на принцип права (Колодій А.М. Принципи права України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 23).

Загальносоціальне право розуміється як право, яке формуєть­ся усіма соціальними інститутами громадянського суспільства,

воно виникає стихійно і створюється безпосередньо людьми. Це право зумовлено природною свідомістю людей та їхніми життєви­ми потребами. Норми загальносоціального права виступають основою, керівними ідеями для юридичного права, що створюєть­ся державою в особі її державних органів. Отже, принципи за­гальносоціального права виступають первинною категорією, а принципи юридичного права — вторинною, похідною. При цьо­му система чинних юридичних норм має відповідати принципам загальносоціального права, інакше ці норми втрачають свою регулятивну здатність. Норми залишаються, але не застосовують­ся й утворюють так зване мертве право.

Принципи права юридичного відображені в нормативно-пра­вових актах у вигляді окремих положень — норм-принципів, норм-декларацій, норм-концепцій, або існують у прихованому вигляді в інших юридичних нормах, у їх сукупності, й станов­лять собою керівні ідеї, положення, на яких базується юридичне

право.

За допомогою юридичних принципів виявляються закономір­ності та властивості права як самостійного соціального явища, удосконалюються система, структура права і правове регулюван­ня. Правові принципи важливі для нормотворчої і правозасто-совчої діяльності. Вони слугують тим правовим орієнтиром, ви­ходячи з якого законодавець формулює галузеві норми, вносить зміни і доповнення до чинних, нормативних актів. Правові прин­ципи допомагають глибше зрозуміти значення конкретних норм і визначають тенденції розвитку законодавства.

Заслуговує на увагу тісний зв'язок принципів права з права­ми людини. Європейська соціальна хартія (переглянута) об'єднує разом права та принципи, щодо яких держави мають взяти зобо­в'язання для їх здійснення. Права та принципи поставлено на один щабель щодо їх суспільного та державного значення. У но­вому Трудовому кодексі Російської Федерації стаття 2 "Основні принципи правового регулювання трудових і безпосередньо по­в'язаних з ними відносин" до числа принципів віднесено основні трудові права людини — свободу праці, право на працю, на за­хист від безробіття, рівність прав і можливостей працівників тощо.

За сферою дії принципи права класифікують на такі: загально-правові, притаманні усім галузям права; міжгалузеві, що відоб-

Глава З

Основні принципи трудового права України

ражають загальні риси кількох галузей права; галузеві, які ха­рактеризують специфіку конкретної галузі; внутрішньогалузеві, які стосуються окремих інститутів.

До загальноправових юридичних принципів, спільних для усіх галузей права, належать: закон системно-структурної організації права; відповідності об'єктивного і суб'єктивного права; внутріш­ньої несуперечності правової системи; верховенства права, вер­ховенства закону стосовно нормативно-правових актів іншого порядку тощо (Колодій А.М. Принципи права України. — С. 45).

Міжгалузеві принципи характерні для кількох галузей пра­ва, які можуть утворювати певну правову спільність. Зокрема, серед вчених європейських країн досить поширеною є думка про те, що трудове право входить до такої правової спільності, як соціальне право. Європейське соціальне право розглядається науковцями як системна правова структура, до складу якої вхо­дять трудове право, право соціального забезпечення та інші нор­ми, що регулюють захист соціальних прав людини. Визнання соціального права як такого вважається французькою доктри­ною соціального права, спрямовуються зусилля на вироблення єдиної соціальної політики ЄС (Право Европейского Союза: пра-вовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособие Под ред. проф. В.В. Безбаха, доц. А.Я. Капустина, проф. В.К. Пучинско-го. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. — С. 74—79; Топорнин Б.Н. Евро-пейское право: Учебник. — М.: Юристь. — С. 225; Липкег А. АгЬеііз-ипй богіаігеспі; іп сіег Еигораізспеп ІІпіоп гізіеп 2еі1дт£. — 1994. — № 6 (18 Мегг). — Р. 277). Ця ідея знаходить підтримку і серед правознавців Російської Федерації, наприклад, Є.І. Доморацька під соціальним законодавством розуміє су­купність норм, які регулюють суспільні відносини в галузі праці, соціального забезпечення, освіти, охорони здоров'я та у сфері соці­ального обслуговування населення (Доморацкая З.И. Социаль-ное законодательство Франции. — М.: Наука, 1975. — С. 9). Соці­альному праву в цілому притаманні такі принципи, як соціаль­на справедливість, соціальна солідарність, соціальна стандарти­зація (встановлення на рівні закону мінімальних нормативів за­безпечення), державне гарантування забезпечення соціальних прав і державних соціальних стандартів, соціальне партнерство та деякі інші. Частина цих принципів властива й трудовому праву як галузі соціального права.

Принципи трудового права досліджували вчені-трудовики Н.Г. Александров, М.І. Бару, В.В. Жернаков, Р.З. Лівшиць, С.П. Маврин, В.І. Нікітінський, О.В. Смірнов, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко та ін. Під принципами тру­дового права, на думку О.В. Смирнова, потрібно розуміти закріп­лені в чинному законодавстві основоположні керівні засади (ідеї), які виражають сутність норм трудового права і головні напря­ми політики держави в галузі правового регулювання суспіль­них відносин, пов'язаних з функціонуванням ринку праці, за­стосуванням і організацією найманої праці (див. Трудовое пра­во: Учебник. — М.: Статус ЛТД+, 1996. — С. 23).

Р.З. Лівшиць виділяє два різновиди принципів права — прин-ципи-норми та принципи, які виводяться з норм. На його думку, одні правові принципи прямо закріплюються в нормах, після чого стають принципами-нормами. Інші принципи прямо не закріп­люються в конкретних нормах, формулювання правового прин­ципу не переходить у формулювання однієї конкретної норми, але переходить у численну кількість норм, ніби розчиняється у них. У таких випадках ми маємо справу з принципами, які ви­водяться з норм (ЛившицР.З. Теория права: Учебник. — М.: БЕК, 1994. — С. 196).

Проблема принципів сучасного трудового права є актуальною проблемою, особливо щодо підготовки нового Трудового кодексу України. Поки що відкритим залишається як питання про пе­релік принципів, так і про їхній зміст в умовах перехідного пе­ріоду. Принципи як керівні ідеї мають надзвичайно важливе значення для ефективного функціонування всієї системи норм певної галузі права. За допомогою принципів не тільки форму­люється сучасний державний підхід до правового регулювання праці, а й визначається сутність майбутніх правових норм. Це дуже важлива проблема для держави в перехідному періоді. Не менш важливим є те, що правильно сформульовані принципи дають можливість усувати прогалини в законодавстві при засто­суванні правових норм. Сучасне законодавство про працю Украї­ни в багатьох питаннях є незавершеним, неповним і суперечли­вим. Ринкові засади, впроваджувані в економіку України, поро­дили нові відносини, що не знайшли ще свого адекватного регу­лювання. І в цій справі значення принципів трудового права важко переоцінити.

Глава З

Основні принципи трудового права України

Ще один аспект заслуговує на увагу. Принципи мають утво­рювати певну систему, бути узгодженими між собою, а також із загальними принципами права і принципами державної політи­ки. Сьогодні необхідно говорити і про їх узгодженість з прин­ципами міжнародно-правового регулювання праці, в тому числі регіонального, на рівні Ради Європи, Європейського Союзу.

3.2. Загальна характеристика принципів трудового права

Галузеві принципи трудового права виражають загальні сут-нісні властивості норм певної галузі права. Такі принципи кон­кретизуються і виявляються в окремих інститутах і нормах за­лежно від їх змісту і цільової спрямованості.

У літературі сучасні принципи трудового права поділяють на чотири групи (Трудове право: Учебник Отв. ред. проф. О.В. Смирнов. — М.: Статус ЛТД+, 1996. — С. 23—24):

1) ті, що виражають політику держави в галузі правового ре­
гулювання ринку праці й ефективної зайнятості;

2) ті, що містять керівні засади в галузі встановлення умов
праці працівників;

3) ті, що визначають правове регулювання застосування праці
працівників;

4) ті, що відображають головні напрями правової політики в
галузі охорони здоров'я і захисту трудових прав працівників.

Виходячи з класифікації суспільних відносин, які є предме­том сучасного трудового права України, принципи трудового права можна поділити, на нашу думку, на 2 види: принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин і принципи правового регулювання колективних трудових відно­син. Окрім того, можна виділити принципи, спільні для трудо­вого права в цілому.

До принципів індивідуального трудового права належать основні засади правового регулювання індивідуальних трудових¹ відносин, основними серед них є такі: свобода праці й заборона примусової праці; захист прав людини у сфері застосування пра­ці; рівність прав і можливостей та заборона дискримінації; пра­во на справедливі й безпечні умови праці, право на справедливу

заробітну плату, що забезпечує рівень життя, гідний людини, для самого працівника і членів його сім'ї; принцип соціальної стан­дартизації і державного гарантування; принцип сприяння.

У ст. 43 Конституції України закріплено принцип свободи праці й заборони примусової праці: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується". У цій же статті йдеться про заборону використання примусової праці: "Використання примусової праці забороняється. Не вважаєть­ся примусовою працею військова або альтернативна (невійсько­ва) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан".

Сучасний розвиток цивілізації на одне з перших місць вису­ває принцип захисту прав людини у сфері застосування праці. Цей постулат, закріплений у загальновизнаних міжнародних актах, а також у Конституції України, має знайти належну кон­кретизацію в нормах трудового права. Цей принцип включає в себе соціальний і юридичний захист прав найманого працівни­ка. Слід констатувати, що ці принципи соціального захисту най­маного працівника в умовах кризового стану економіки Украї­ни мають багато в чому декларативний характер. Низька заро­бітна плата, сталий рівень безробіття, невідповідність умов праці вимогам техніки безпеки, заборгованість роботодавців перед пра­цівниками із заробітної плати, мізерні розміри допомоги по без­робіттю — все це зводить нанівець проголошення таких прин­ципів. Існує також проблема судового захисту трудових прав працівників, виконання судових рішень. Замало проголосити принцип, необхідно узгодити його реалізацію в цілому комплексі заходів щодо його забезпечення.

Принцип рівності прав і можливостей та заборона дискри­мінації у сфері праці належить до основних принципів, закріп­лених у міжнародних актах. Останнім часом цій проблемі при­діляють особливу увагу. Це стосується тендерних досліджень, спрямованих на подолання нерівності прав чоловіків та жінок, і створення рівних можливостей у доступі до праці, просуванні по службі, оплаті праці тощо. Проблема рівності набула особливо­го значення стосовно трудових прав неповнолітніх, осіб з обме­женими фізичними даними, осіб похилого віку, працівників-

1 — 3-595

Глава З

Основні принципи трудового права України

мігрантів. Принцип рівності також включає в себе такий аспект, як рівність прав і можливостей між працівником і роботодав­цем. Потрібно визнати, що в умовах становлення ринкових відно­син, наявності безробіття та економічної нестабільності праців­ник і роботодавець фактично не є рівними суб'єктами. Праців­ник завжди є слабшою стороною, і необхідна ціла система пра­вових заходів щодо вирівнювання економічних і юридичних можливостей між цими суб'єктами. Не зайвим буде ознайоми­тися з оцінкою цього питання на міжнародному рівні. У доповіді Генерального директора Міжнародного бюро праці підкреслю­валося таке: "Основна мета розвитку трудового законодавства і системи трудових відносин протягом багатьох десятиріч поля­гала в тому, щоб покінчити з фікцією цивільного права XIX сто­ліття, яка проголошувала, що сторони індивідуального договору найму мають рівну силу, і тому вони повинні цілком самостійно визначати свої взаємовідносини" (див. Меняющийся мир труда: главньїе проблеми будущего: Доклад Генерального директора МБТ на 72-й сессии МОТ. — Женева, 1986. — С. 56).

Право на справедливі й безпечні умови праці, на справедливу заробітну плату, що забезпечує рівень життя, гідний людини, для самого працівника і членів його сім'ї як принцип індивіду­ального трудового права випливає з численних конвенцій і ре­комендацій МОП, з положень Міжнародного пакту про еко­номічні, соціальні і культурні права та інших міжнародно-пра­вових актів.

Стаття 43 Конституції України закріпила право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці. Щодо права працівни­ка на справедливу і гідну заробітну плату, то слід зазначити, що цей принцип не знайшов ще належного закріплення ні в Кон­ституції, ні у трудовому законодавстві. Відбулася підміна цього принципу іншим — згідно зі статтею 43 Конституції України розмір заробітної плати не може бути нижчим від визначеного законом, тобто мінімальної заробітної плати. Така юридична позиція не сприяє зростанню заробітної плати, оскільки в цьо­му принципі "закладено" орієнтацію на межу виживання, а не розвитку людини. Сучасний рівень заробітної плати не здатний забезпечити навіть відтворювальної її функції. У доповідях пер­ших осіб держави неодноразово визнавалося, що мати роботу в Україні ще не означає бути соціально захищеним.

Принцип соціальної стандартизації і державного гарантуван­ня закладено новою системою соціальних стандартів, що упро­ваджується в Україні. Закон України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" (2000 р.) створив пра­вову основу для прийняття соціальних стандартів у сфері праці й установлення для них державних гарантій. Такими стандар­тами та гарантіями виступають мінімальна заробітна плата, гра­нична межа тривалості робочого дня і робочого тижня, мінімальна щорічна відпустка, обов'язкові вимоги щодо прийняття на робо­ту та звільнення працівника, вимоги щодо охорони праці тощо. Ці правила, встановлені у законодавстві, є обов'язковими для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду господарю­вання, в тому числі й для роботодавця — фізичної особи. Систе­ма соціальних стандартів у сфері праці слугує захисту інтересів найманого працівника і забезпечує стабільність його соціального статусу.

Принцип сприяння ("іп аиогет") означає недопущення по­гіршення становища працівника порівняно з рівнем, передбаче­ним законодавством. У зарубіжному трудовому праві цей прин­цип є загальновизнаним і застосовується не лише до співвідно­шення договорів про працю із законодавством. Він має універ­сальне значення, стосується будь-якого нормативного акта ниж­чого рівня, що може тільки поліпшувати становище працівника порівняно з нормативними актами більш високого рівня. Такий принцип закріплено в законодавстві про працю України (статті 9, 9-1 КЗпП).

З цієї проблеми цікаво звернутися до зарубіжного досвіду. Польськими науковцями передбачається закріплення таких принципів в кодексі індивідуального трудового права:

— принцип вільності праці;

— принцип гідної винагороди за працю;

— принцип захисту робочого місця з урахуванням економіч­
них та соціальних потреб;

— принцип захисту гідності та інших цінностей особистості
(у тому числі й даних про особу);

— принцип тендерної рівності працівників та заборони дис­
кримінації (можливо, з виділенням принципу рівності чоловіків
та жінок);

— принцип охорони життя та здоров'я працівників;

Глава З

Оспор принципи трудового права України

— принцип взаємної дбайливості працівника та роботодавця
про слушні інтереси другої сторони;

— принцип права працівника на інформацію та висловлюван­
ня думки про питання, що стосуються прав і інтересів працівників;

— принцип особливого захисту праці жінок, неповнолітніх та
інвалідів.

Для колективного трудового права характерним є принцип соціального партнерства, комплексний за характером і складом. До нього входять такі принципи-права: право працівників і ро­ботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів; свобода об'єднання, рівність прав і можливостей.

Цей принцип міжнародно-правового регулювання праці (діяль­ність МОП базується на трипартизмі) набув поширення і в Украї­ні. Соціальне партнерство існує на різних рівнях: державному (Генеральна угода), галузевому (галузеві угоди), регіональному (ре­гіональні угоди), виробничому (колективний договір) — і покли­кане вирішувати суперечності, узгоджувати інтереси найманих працівників і власників. Нині відбувається процес становлення механізму соціального партнерства.

Законодавчу базу для цього створено такими законами краї­ни, як "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1999 р.), "Про організації роботодавців" (2001 р.), "Про колектив­ні договори і угоди" (1993 р.), "Про порядок вирішення колек­тивних трудових спорів (конфліктів)" (1998 р.). Організаційно-правовий механізм соціального партнерства має бути встанов­лений комплексно у Законі України "Про соціальне партнерство", проект якого перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

Трудовому праву в цілому притаманні такі принципи: захис­ту права працівників і роботодавців; оптимальної узгодженості між інтересами найманих працівників, роботодавців і держави.

Проблема принципів трудового права не лише важлива, а й вимагає багатьох зусиль від дослідників, адже необхідно звести воєдино і права людини, і досягнення загальної теорії права, проаналізувати весь масив трудового законодавства і, нарешті, — реальні економічні можливості держави.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке принципи права?

2. За якими критеріями можна класифікувати принципи тру­
дового права?

3. Розкрийте принципи, притаманні індивідуальному трудо­
вому праву.

4. Що означає принцип соціального партнерства у правово­
му регулюванні трудових відносин?

Теми рефератів

1. Поняття та види принципів трудового права України в
умовах формування ринкової економіки.

2. Рівність прав і заборона дискримінації як принцип трудо­
вого права.

3. Соціальне партнерство як принцип правового регулюван­
ня трудових відносин.

Література

1. Бару М. Правове регулювання трудових відносин; закон,
мораль, справедливість Право України. — 1998, —_: № 2. —

С. 66.

2. Бугров Л.Ю. Проблеми свободи труда в трудовом праве
России. — Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1992.

3. Васильєв А.М. О правових идеях-принципах Советское
государство и право. — 1975. — № 3.

4. Жернаков В.В. Поняття примусової праці за законодавством
України Право України. — 1997. — № 10.

5. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципи советского тру­
дового права Советское государство и право. — 1974. — № 8.

6. Маврин С.П. Принципи трудового права в условиях рнноч-
ной зкономики Правоведение. — 1992. — № 2. — С. 52.

7. Смирнов О.В. Основнне принципи советского трудового
права. — М., 1977.

Глава 4

Дата добавления: 2015-10-13