Права та обов’язки посадових осіб контролюючих органів у сфері податків

Забезпечення виконання завдань контролюючих органів у сфері оподаткування органів досягається шляхом реалізації прав та виконанням обов’язків такими суб’єктами.
У загальному аспекті права та обов’язки контролюючих органів регламентовано у
ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Зазначені права можна класифікувати за різними підставами.

Класифікація прав податкових органів залежно від сфери суспільних відносин, контроль за якою покладено на податкові органи:

– права пов’язані з адмініструванням податків, зборів та платежів (контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів тощо);

– права пов’язані з розкриттям, припиненням, розслідуванням правопорушень, злочинів у податковій сфері (здійснювати розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні правопорушення у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах; отримувати і реєструватиь заяви, повідомлення та іншу інформацію про кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері, приймати щодо них передбачені законом рішення тощо);

– права пов’язані з застосуванням юридичної відповідальності (фінансової, адміністративної) за вчинення протиправних діянь у податковій сфері (винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом; застосування до платників податків передбачених законом фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) за порушення податкового чи іншого законодавства тощо).

Класифікація прав податкових органів залежно від статусу посадових осіб, яким надаються відповідні права:

– права, надані виключно керівникам контролюючих органів (приймати рішення про проведення документальної планової чи позапланової перевірки, документальної невиїзної чи фактичної перевірки (такі рішення оформляються наказами); продовжувати строки проведення перевірок, прийняття рішення про застосування адміністративного арешту, призначення податкового керуючого та звільнення його від виконання таких повноважень, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, прийняття та звільнення з роботи тощо);

– права, надані керівникам територіальних органів та їх заступникам (підписання направлення на перевірку, застосування до платників податків передбачених законом фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) за порушення податкового чи іншого законодавства; винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом, прийняття рішення про продовження строку розгляду скарг платників податків понад 20-денний термін; прийняття рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов’язань чи боргу тощо);

права, надані посадовим особам контролюючих органів відповідно до їх компетенції (складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері оподаткування; проводити перевірки платників податків тих або інших видів, забезпечувати ведення обліку податків, зборів, платежів тощо).

Класифікація прав податкових органів залежно від стадій провадження податкового процесу (податковий процес це – врегульована процесуальними нормами податкового права діяльність учасників податкових правовідносин пов’язана із акумуляцією платежів податкового характеру до бюджету) права, які реалізуються:

під час проведення податкового обліку платників податків;

під час подання платниками податків податкової звітності;

безпосередньо під час здійснення контролю за сплатою податків, зборів, платежів;

під час застосування заходів примусу;

щодо нарахування податків і зборів тощо.

Для забезпечення належного виконання завдань та функцій податкові органи мають право безоплатно одержувати:

1. Від платників податків:

– а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Податковим кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання;

– у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

– необхідні відомості для ведення Єдиного реєстру податкових накладних, формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, та утриманих з них податків, зборів, платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб’єктів, видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб’єктам господарської діяльності; від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;

– дані для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, та утриманих з них податків, зборів, платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб’єктів, видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб’єктам господарської діяльності; від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;

2. Від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб’єктів, а також видавати ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - одержувати безоплатно необхідні відомості, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб’єктам господарської діяльності;

3. Від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб – дані про фізичних осіб, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього;

4. Від органів державної реєстрації актів цивільного стану – дані про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;

5. Від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів) – отримувати безоплатно інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника;

6. Від органів статистики - одержувати безоплатно дані, необхідні для використання у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;

7. Від нотаріусів на письмові запити – інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов’язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом спадкування.

Для унеможливлення зловживання наданими податковим органам правами, деякі з них, вони можуть реалізувати виключно на підставі відповідного рішення суду. Зокрема, до таких прав належить право:

– одержувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання (в обсягах більших ніж передбачено п. 7.3.3 Податкового кодексу);

– вилучати речі або документи платника податків (ст. 165 КПК), проводити обшук (ст. 234, ст. 104 КПК)

– приймати рішення про арешт (звільнення) коштів на рахунку платника податків;

– приймати рішення щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі тощо.

На підставі аналізу норм Податкового кодексу можна зробити висновок, що в ньому визначено обов’язки таких суб’єктів:

– контролюючих органів;

– посадових осіб контролюючих органів (ст. 21 ПК «Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів»);

– виключно центрального податкового органу – Державної фіскальної служби України.

До обов’язків контролюючих органів належать:

1) самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо (див. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України):

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

– результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Так, податковий орган зобов’язаний:

а) визначити об’єкт оподаткування;

б) обчислити базу оподаткування у встановленому Податковим кодексом порядку;

в) застосувати ставку відповідного податку до відповідної бази оподаткування;

г) нарахувати авансові внески з податку на прибуток у відповідному випадку.

2) обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, під час процедури адміністративного оскарження покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України). Обов’язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення податковим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом;

3) надіслати платнику податків податкове-повідомлення рішення якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 Податкового кодексу України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт (п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України):

– невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

– завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу України;

– заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

4) оприлюднити форми податкових декларацій для використання їх платниками податків. При цьому слід звернути увагу на те, що у відповідному пункті мова йде про обов’язок державних органів оприлюднювати форми податкових декларацій, а не виключно обов’язок податкових органів (податкових органів);

5) прийняти податкову декларацію від платника податків. При цьому, митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податків і зборів, які входять до податкової системи України;

6) надіслати поштою з повідомленням про вручення на адресу платника податків прийняти вмотивоване рішення протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України);

7) здійснити взяття на облік/зняття з обліку великого платника податків протягом 20 календарних днів після прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган (абзац 6 п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України);

8) направити повідомлення про взяття рахунка платника податків на облік або відмову у взятті на облік із зазначенням підстав не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка (п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України);

9) ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи (під час здійснення податкового контролю), а після закінчення експертизи – з висновком експерта (п. 84.3. ст. 84 Податкового кодексу України);

10) повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду його заперечень до акта перевірки у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у такому розгляді (п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України);

11) зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п. 87.8 ст. 87 Податкового кодексу України);

12) прийняти рішення про включення майна, щодо якого платник податків набув право власності до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта описупротягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення (п. 89.5 ст. 89 Податкового кодексу України);

13) звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно комунального підприємства, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна такого платника податків, не покриває суму його податкового боргу і витрат, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків;

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України).

14) перевірити протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур (п. 179.3 ст. 179 Податкового кодексу України);

15) провести безоплатні роз’яснення порядку заповнення річної податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за запитами платників податків, наданих до 1 березня року, що настає за звітним періодом (п. 179.10 ст. 179 Податкового кодексу України);

16) видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) протягом двох робочих днів, що настають за днем отримання запиту платника податків, витяг з реєстру платників податку на додану вартість (п. 183.11 ст. 183 Податкового кодексу України);

17) письмово повідомити особу про анулювання реєстрації як платника ПДВ протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п. 184.10 ст. 184 Податкового кодексу України);

18) подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України);

19) надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету (п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України);

20) зареєструвати особу платником єдиного податку у разі відсутності визначених податковим кодексом Украъни підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування (п. 299.3 ст. 299 Податкового кодексу України);

21) вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків та на вимогу громадянина публічно вибачитися у разі порушення посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина (п. 354.2
ст. 354 Податкового кодексу України) тощо.

Обов’язки, які належать виключно центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики:

– формування та ведення Реєстру страхувальників (облік платників єдиного внеску);

– ведення Єдиного реєстру податкових накладних (п. 14.1.60 ст. 14 Податкового кодексу України);

– формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків
(п. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України);

– ведення Єдиного реєстру платників податку (міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку (п. 183.12 ст. 183 Податкового кодексу України), щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті:

а) даних з цього реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника податку;

б) інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників податку анульовано, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації;

– створення і ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій;

– ведення реєстру платників єдиного податку (міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку, п. 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України);

– визначення порядку формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених Податковим кодексом України для великих платників податків (п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України);

– проведення безоплатних роз’яснень порядку документального підтвердження прав на податкову знижку та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб (п. 166.5 ст. 166 Податкового кодексу України);

– щорічне оприлюднення рішень щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу платників податків;

– проведення періодичних узагальнень податкових консультацій, які стосуються які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов’язань (п. 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України);

– визначення порядку формування та затвердження плану-графіка перевірок, перелік ризиків та їх поділ за ступенями (п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України);

– щорічна публікація в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті переліку держав (територій) де загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією
(п. 39.2.1.2 ст. 39 Податкового кодексу України);

– впровадження та утримання автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності(п. 49.17 ст. 49 Податкового кодексу України).

Дата добавления: 2015-10-13