Строк сплати податку

Строком сплати податку (збору) згідно із ст. 31 Податкового кодексу України визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

відстрочки;

розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Податкова звітність

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обо­в'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у від­повідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. По­даткову звітність може здійснювати як платник податку само­стійно, так і його представник або податковий агент.

Виходячи зі змісту гл. 2 Податкового кодексу України термін «податкова звітність» фактично ототожнюється з поняттям податкова декларація, розрахунок.

Так, відповідно до ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Форми податкових пільг

Пільги щодо податку є винятками з загальної схеми нара­хування конкретного виду податку, закріплюються на законодавчому рівні і враховують особливості, що характеризують платни­ка, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчасті­ше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що закріплюються на законодавчому рівні можуть бути такі:

1. Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'я­зуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє вели­чину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджуєть­ся Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта опо­даткування.Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на цілі, в реалізації яких зацікав­лена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохо­ронні заходи, освоєння нових технологій.

3. Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників.У такий спосіб законодавець відкриває великі мож­ливості для одержання реальних доходів при зменшенні подат­кових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників податків у бюджет, а потім у зворотному боці.

Дата добавления: 2015-10-13