За участю представників сторін

позивача ОСОБА_1. дов. від 20.05.11,

відповідача ОСОБА_2. дов. від 01.11.11,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.11

у справі №61/176Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест"

до Закритого акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція"

про тлумачення змісту договору

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" про тлумачення пункту 6.5 додаткової угоди №1 від 01.12.08 до договору №С-22/08 від 28.07.08, укладеного між сторонами у справі. На думку позивача, спірний пункт додаткової угоди, котрим урегульовано відповідальність за невиконання умов договору поставки, потребує тлумачення, як такий, що встановлює неустойку у вигляді пені, а не штрафу. Позивач посилався на приписи статей 213, 549 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.05.11 (суддя Івченко А.М.) в позові відмовив. Г осподарський суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позивача спрямовані на зміну умов договору в частині визначення відповідальності за порушення строків оплати поставленої продукції. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 213, 549, 610, 625, 637 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 02.08.11 (судді: Зеленін В.О., Моторний О.А., Гарник Л.Л.) перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест", яке просить скасувати і рішення і постанову у справі, та задовольнити позов. На думку скаржника судами порушені приписи статей 213, 549, 625, 651 Цивільного кодексу України. Товариство наголошує на тому, що спірний пункт додаткової угоди, котрим урегульовано відповідальність за невиконання умов договору поставки, потребує тлумачення, як такий, що встановлює неустойку у вигляді пені, а не штрафу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.07.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" - покупцем та Закритим акціонерним товариством "Енергомонтажвентиляція" постачальником було укладено договір поставки №С-22/08, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію, визначену у пункті 1.2 цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її вартість. Господарськими судами також установлено, що сторони 01.12.08 уклали додаткову угоду №1, якою, зокрема, виклали пункт 6.5 договору в такій редакції: "у випадку порушення покупцем строку оплати поставленої продукції покупець виплачує постачальнику штраф в розмірі 9,5 % річних від суми несвоєчасно здійсненого платежу". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" про тлумачення пункту 6.5 додаткової угоди №1 від 01.12.08 до договору №С-22/08 від 28.07.08, укладеного між сторонами у справі. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення. Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 213 названого Кодексу зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Пунктами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз’яснює існуючі умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, тлумачення змісту договору здійснюється без зміни його умов. Як вже зазначалося, і це було установлено судами, спірним пунктом 6.5 додаткової угоди №1 01.12.08 до договору поставки №С-22/08 від 28.07.08 сторони обумовили відповідальність за несвоєчасне здійснення платежу за поставлену продукцію. П озивач звернувся з позовом про тлумачення вказаного пункту додаткової угоди №1 01.12.08 до договору поставки №С-22/08 від 28.07.08, як такого, що встановлює неустойку у вигляді пені. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди установили, що таке тлумачення позивачем змісту спірного пункту додаткової угоди не ґрунтується на його умовах та є за своєю суттю зміною умов договору в частині настання правових наслідків в разі порушення покупцем зобов'язань за договором поставки. При цьому, господарськими судами було враховано, що тлумачення умов договору здійснюється без їх зміни.Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Зважаючи на те, що господарські суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановили, що вимоги про тлумачення пункту 6.5 додаткової угоди, викладені в розумінні позивача, не випливають з умов укладеної угоди, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог. Окрім того, суд може надати оцінку як умовам усього договору, так і окремим його пунктам при виникненні майнового спору за цим договором. Доводи, викладені в касаційній скарзі визнаються неспроможними та спростовуються обставинами установленими господарськими судами, а відтак, правових підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.11 у справі №61/176 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" - без задоволення.

Дата добавления: 2015-10-13