Від позивача:ОСОБА_1 дов. від 30.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 09/01/12 від 10.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “КСЛ” заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Юромаш” про тлумачення умов договору (п.3.4.Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р.), розірвання договору та стягнення збитків 352843,50 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.11р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9.11.2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Суд І та апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 213 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про відсутність доцільності в тлумаченні п. 3.4 договору купівлі-продажу, оскільки оцінка прав і обов'язків сторін за згаданим договором надавалась судом при розгляді справи № 18/480-56/141. Суди з огляду на вимоги статей 525, 651 Цивільного кодексу України та 188, 193 Господарського кодексу України, зважаючи на ті обставини, що сам позивач не здійснив замовлення товару, і відповідно відповідач правомірно не приступив до виконання обов’язку щодо поставки товару, дійшли висновку, що вимога позивача про розірвання спірного Договору у зв’язку з порушенням Відповідачем істотних умов договору є необґрунтованою. При цьому, посилаючись на вимоги статей 224 Господарського кодексу України та статей 22, 653 Цивільного кодексу України, відмовили у задоволенні позову про стягнення 352843,50 грн. збитків, зважаючи на не підтвердження порушення Відповідачем зобов’язань по Договору, оскільки поставка обладнання не була здійснена з вини Позивача (порушення п. 3.4. Договору).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “КСЛ”, не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.11р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 9.11.2011р., звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ задовольнити в повному обсязі. При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на неправильному застосуванні судами вимог статей 213, 637 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись, при цьому, на ті обставини, що суди неправомірно відмовили позивачеві в його вимозі щодо тлумачення договору з підстав недоцільності. Окрім того, зауважує на тому, що судами не надано належної оцінки доводам та обставинам, що свідчать про невиконання з боку відповідача умов договору купівлі-продажу, і відповідно в порушення вимог статті 663 ч. 2 статті 651, ч. 5 статті 653 Цивільного кодексу України суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання спірного Договору у зв’язку з порушенням Відповідачем істотних умов договору та стягнення 352843,50 грн. збитків.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Предмет позову у даній справі складає вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЛ” про тлумачення умов договору (п.3.4.Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р.)

Приписами статті 213 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, чинним законодавством України визначає способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину. Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз’яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з’ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.

Тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з’ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певний пунктах, розділах правочину, та роз’яснення судом цієї волі сторонам.

Суд І інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнали недоцільним задоволення позову щодо тлумачення п.3.4. Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. Однак, касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками судів з огляду на наступне:

Як було встановлено під час розгляду в суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, 12.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “КСЛ” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Юромаш” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08, згідно з п.1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Гусеничний гідравлічний екскаватор НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 (однієї) одиниці, характеристики якого, що включають в себе найменування та комплектацію товару, зазначаються у Додатку №1 до цього Договору.

В п.2.1 Договору зазначено, що ціна на Товар, що продається за цим Договором, встановлюється в розмірі: вартість однієї одиниці товару складає 2 940 362,50 гривень без ПДВ; ПДВ - 588 072,50 гривень. Загальна вартість Товару разом з ПДВ складає 3 528 435,00 гривень.

Відповідно до п.3.1 Договору Продавець проводить поставку Товару у повній комплектності та у відповідності з технічною специфікацією (Додаток №1 до цього Договору) до 20 липня 2008 року у разі отримання передплати у повному обсязі (п.5.1, Платіж №1) відповідно до даного Договору. Дострокова поставка допускається. Часткове відвантаження не допускається. У разі затримки здійснення передплати (п.5.1, Платіж №1) строк поставки продовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати.

Згідно з п.3.4 Договору замовлення товару здійснюється після отримання попередньої оплати в розмірі 10% загальної суми Договору відповідно до п.5.1. (Платіж №1) даного договору.

В п.4.1. Договору передбачено, що поставка - склад Покупця (адреса: Україна, Київська область, с. Бушево, вул. Гранітна, 1) з проведенням пуско-наладних робіт, інструктажем персоналу та передачею технічної документації Покупцю на російській мові.

Днем виконання Продавцем зобов'язань по постачанню Товару вважається дата передачі Товару, підтверджена Актом прийому-передачі Товару (Додаток №2 даного Договору) (п.4.2. Договору).

Порядок оплати Товару визначений в п.5.1 Договору, а саме:

Платіж №1: Передплата в розмірі 10% від загальної вартості Товару, що складає 2 4 036,25 гривень без ПДВ, ПДВ - 58 807,25 гривень, загальна сума платежу №1 разом з ПДВ в розмірі 352 843,50 гривень переводиться на розрахунковий рахунок Продавця до 30.01.2008року з вказівкою номеру рахунку-фактури Постачальника, як підстави для оплати;

Платіж №2: Оплата в розмірі 90% від загальної вартості Товару, що складає 1 46 326,25 гривень без ПДВ, ПДВ - 529 265,25 гривень, загальна сума платежу №2 разом з ПДВ розмірі 3 175 591,50 гривень переводиться на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки Товару протягом 2 (двох) банківських днів з вказівкою номеру рахунка-фактури Продавця, як підстави для оплати.

Як було встановлено судами, на виконання зобов’язань за Договором купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р., Позивач 04.04.2008р. перерахував на користь Відповідача 352843,50 грн. передплати, що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач після отримання передплати не поставив позивачеві товар у строк, визначений договором, останній звернувся з позовом до суду про стягнення цієї суми з відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010р. у справі № 18/480-56/141, залишеною без змін Постановою Вищого Господарського суду України від 09.02.2011р., у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЛ” відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові у справі № 18/480-56/141 суди дійшли висновку, що сам позивач ТОВ "КСЛ" порушив умови договору, оскільки не здійснив його замовлення, як це визначено умовами договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р., а саме: п.3.4, яким передбачено, що замовлення товару здійснюється після отримання попередньої сплати в розмірі 10% загальної суми договору.

При цьому, суд касаційної інстанції, погодившись з висновком апеляційної інстанції у справі № 18/480-56/141 зауважив, що оскільки за вказаними умовами договору такі дії, як попередня сплата та замовлення товару, мають вчинятись не одночасно, а послідовно, і відповідно й замовлення товару здійснюється після отримання попередньої сплати.

Зважаючи на ті обставини, що під час розгляду справи № 18/480-56/141, судами було встановлено, що відповідно до умов п. 4.3 Договору саме позивач повинен був здійснити замовлення товару, суд І та апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, дійшли висновку про недоцільність тлумачення п.3.4.Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р.

Касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками та вважає, що суди безпідставно ухилились від розгляду по суті позову в цій частині та залишили без уваги наступні обставини:

Спір щодо тлумачення п. 4.3 згаданого Договору виник у зв'язку з неможливістю позивача покупця повернути сплачену суму попередньої оплати, та позицією продавця (яка була підтримана під час розгляду справи № 18/480-56/141) стосовно того, що прострочення саме Покупця спричинило не поставку товару, який за умовами п.3.4 договору повинен був здійснити замовлення товару.

Із наведеного вбачається, що сторони даного договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р. по різному розуміють зміст згаданого правочину, а саме умови поставки товару, яка, на думку позивача, залежить лише від отримання покупцем попередньої оплати. Поза увагою судів залишилось з'ясування дійсної волі сторін при укладанні згаданого договору щодо замовлення товару, оскільки п.4.3 взагалі не містить посилання хто з контрагентів покупець чи продавець повинен здійснювати замовлення товару, і як наслідок чи впливає термін замовлення на строк виконання продавцем обов'язку щодо поставки товару.

Натомість, суди зробили висновок щодо недоцільності тлумачення п. 4.3 згаданого Договору, з огляду на вимоги ч.2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зауваживши, що договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р господарським судом у справі № 18/480-56/141вже надавалася правова оцінка.

Відповідно до імперативних приписів ч.2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, на відміну від правових висновків, якими є судження суду щодо юридичної оцінки встановлених фактів і обставин, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні життєві обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування.

В порушення наведеної процесуальної норми суди, посилаючись на вимоги ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оціночні судження та висновки суду, викладені в постановах Київського апеляційного господарського суду від 1.12.2010р. та постанові Вищого господарського суду України від 9.02.2011р. у справі № 18/480-56/141, не розглянули по суті вимогу та не надали тлумачення умовам договорукупівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р.

Стосовно позовних вимог про розірвання Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р., суд І та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, дійшли висновку про відсутність правових підстав для розірвання згаданого договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору, з огляду на встановлення тих обставин, що Позивач не здійснив замовлення товару, натомість Відповідач правомірно не приступив до виконання обов’язку щодо поставки товару.

Проте, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, враховуючи таке:

Згідно вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд І інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки умовами договору (п.3.4) було передбачено, що замовлення товару здійснюється після отримання попередньої оплати, а позивач покупець не здійснив замовлення, відповідач покупець правомірно не приступив до виконання обов'язку з поставки товару.

Згідно з п.3.4 Договору замовлення товару здійснюється після отримання попередньої оплати в розмірі 10% загальної суми Договору відповідно до п.5.1. (Платіж №1) даного договору.

Суди, відмовляючи у тлумаченні згаданого пункту договору, передчасно визнали саме за позивачем покупцем обов'язок здійснити замовлення товару.

Проте, залишили поза уваги інші умови укладеного договору купівлі-продажу, зміст яких і складає права та обов'язки контрагентів за договором.

- п.1.1 за яким Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Гусеничний гідравлічний екскаватор НІТАСНІ модель ZХ650С-3 у кількості 1 (однієї) одиниці.

- п. 2.2 імпортна складова товару дорівнює 100 %.

- п.3.1 - Продавець проводить поставку Товару у повній комплектності та у відповідності з технічною специфікацією (Додаток №1 до цього Договору) до 20 липня 2008 року у разі отримання передплати у повному обсязі (п.5.1, Платіж №1) відповідно до даного Договору. Дострокова поставка допускається. Часткове відвантаження не допускається. У разі затримки здійснення передплати (п.5.1, Платіж №1) строк поставки продовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати.

Натомість доводи позивача щодо неналежного виконання продавцем поставки товару у строк до 22.09.2008р. (враховуючи затримку у сплаті попередньої оплати позивачем та умови п.3.1 та 5.1 договору), залишились поза увагою суду І та апеляційної інстанції.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 352843,50 грн. збитків, то вказана позовна вимога в силу приписів ч. 5 статті 563 Цивільного кодексу України має похідний характер від позовних вимог про розірвання Договору купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 від 12.01.2008р., а тому справа в цій частині позову також підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. у справі №55/161 скасувати.

Справу № 55/161 направити на новий розгляду до господарського суду міста Києва.

Дата добавления: 2015-10-13