Іменем України. 20 червня 2006 Р. № 40/394-05

20 червня 2006 р.

№ 40/394-05

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.– головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Тамерлан”, м. Запоріжжя (далі –ТОВ “ВКФ “Тамерлан”)

на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2006

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006

зі справи № 40/394-05

за позовом державного підприємства “48 завод залізничної техніки” Державної спеціальної служби транспорту, м. Харків (далі –Завод залізничної техніки)

до ТОВ “ВКФ “Тамерлан”,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК України)

про визнання частково недійсним договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Заводу залізничної техніки –Бойчука Р.П., Головка О.В., Костіної Л.Є., Войніловича Г.В.,

ТОВ “ВКФ “Тамерлан” – Ваннікової А.М.,

АМК України –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Завод залізничної техніки звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним пункту 8.6 договору на виготовлення продукції із давальницької сировини від 02.01.2003 № 11. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд також надати тлумачення змісту названого пункту договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2006 (суддя Савченко А.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Могилєвкін Ю.О. –головуючий, судді Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено частково; пункту 8.6 договору на виготовлення продукції із давальницької сировини від 02.01.2003 № 11 надано таке тлумачення: “Положення пункту 8.6 договору необхідно розуміти так, що пункт 8.6 стосується забезпечення виконання зобов’язання підрядника –Заводу залізничної техніки, яка виготовлена виключно за завданням та з матеріалу замовника –ТОВ “ВКФ “Тамерлан”. “Під вищевказаною продукцією” розуміється продукція, яка виготовлена за завданням ТОВ “ВКФ “Тамерлан” та з його матеріалу, який передано підрядчику за договором № 11 від 02.01.2003. Термін “виробляти вищевказану продукцію виключно для замовника” необхідно розуміти так –виключно для замовника –ТОВ “ВКФ “Тамерлан” виготовляти продукцію із його матеріалу та за його замовленням згідно з розділом № 1 договору. Термін “у випадку відгрузки даної продукції іншим покупцям” необхідно розуміти так, що у випадку відгрузки продукції, яка виготовлена з матеріалу замовника –ТОВ “ВКФ “Тамерлан” та за його завданням іншим покупцям застосовується відповідальність у вигляді 100 % штрафу від вартості відвантаженої продукції.” В іншій частині позову відмовлено. Названі судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 213, 332 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) мотивовано тим, що неоднозначне розуміння сторонами договору спірного пункту в процесі виконання цього договору є підставою для витлумачення зазначеного пункту господарським судом, виходячи з системного аналізу загального змісту укладеного правочину. Однак оскільки спірний пункт договору не суперечить чинному законодавству, передбачені законом підстави для визнання його недійсним відсутні.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ ВКФ “Тамерлан” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається, зокрема, на існування рішення господарського суду Харківської області зі справи № 40/309-05 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У відзиві на касаційну скаргу Завод залізничної техніки зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити у її задоволенні.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що:

- 02.01.2003 ТОВ “ВКФ “Тамерлан” (замовник) та Заводом залізничної техніки (виконавець) укладено договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 11, відповідно до якого позивач зобов’язався виконати роботи з виготовлення продукції –протиугону пружинного ПП1-65 –за завданням, технічними умовами та з давальницької сировини ТОВ “ВКФ “Тамерлан”;

- відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 5.2, 5.3, 5.8, 6.1 договору №11 позивач зобов’язався виконати роботи з виготовлення продукції за завданням, технічними умовами та з давальницької сировини відповідача, а останній зобов’язався прийняти та оплатити виконану позивачем роботу;

- пунктом 10.1 договору №11 під продукцією сторони визначили протиугон пружинний ПП1-65, гарантійні строки по якому домовилися визначати згідно з ТУ У32.30268559.078-2002;

- пунктом 8.6 названого договору передбачено таке: підрядник зобов’язується виробляти названу продукцію виключно для замовника. У випадку відвантаження даної продукції іншим покупцям підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 100 % від вартості відвантаженої продукції;

- в процесі виконання цього договору учасниками спору було по-різному витлумачено зміст наведеного пункту.

Причиною спору в даній справі стало питання про тлумачення змісту пункту 8.6 договору на виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.01.2003 № 11, укладеного учасниками спору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з необхідності витлумачення змісту спірного пункту договору за правилами, викладеними у статті 213 ЦК України.

Відповідно до статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, право власності на давальницьку сировину (матеріали) та виготовлену з неї продукцію –протиугони пружинні ПП1-65 у відповідності з пунктом 14.1 договору та статтею 332 ЦК України належить ТОВ “ВКФ “Тамерлан”. Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що пункт 8.6 договору №11 містить умови, спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань, взятих на себе позивачем з виготовлення продукції з матеріалу відповідача і тільки для нього. Виконання цього зобов’язання забезпечено штрафом, а саме: у разі порушення цієї умови –передачі продукції, тобто протиугону пружинного ПП1-65, який виготовлений за завданням, технічними умовами та з давальницької сировини ТОВ ВКФ “Тамерлан”, третім особам –покупцям, позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 100% вартості відвантаженої продукції. Зазначена умова договору №11 відповідала чинним на момент його укладення статтям 178,179 Цивільного кодексу Української СРСР.

З урахуванням зазначеного судові інстанції відповідно до чинного законодавства здійснили тлумачення спірного пункту договору.

Стосовно того, що ними не було надано оцінки рішенню господарського суду міста Києва від 25.10.2004 зі справи № 23/703 за позовом ТОВ “ВКФ “Тамерлан” до Заводу залізничної техніки про стягнення з останнього неустойки за порушення пункту 8.6 договору на виготовлення продукції із давальницької сировини від 02.01.2003 № 11 (т.2 а.с. 67-70), то слід зазначити, що це рішення не набрало законної сили та є похідним від рішення про тлумачення умов правочину. Що ж до розгляду господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом справи № 40/309-05 за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Заводу залізничної техніки до ТОВ “ВКФ “Тамерлан” про визнання недійсним пункту 8.6 спірного договору, то постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 провадження у відповідній справі припинено.

Відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень у Вищого господарського суду України відсутні, а тому вони мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 зі справи № 40/309-05 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Тамерлан” –без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Джунь

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Дата добавления: 2015-10-13