Висновок. Серед сучасних загальнолюдських цінностей безпека займає головне місце

Серед сучасних загальнолюдських цінностей безпека займає головне місце. Пильна увага світової громадськості привертає зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, проявів тяжких наслідків, а комплексна проблема управління НС повинна здійснюватися з метою зниження і стабілізації рівнів ризиків та пріоритетною в наукових дослідженнях. Неможливість досягнення нульового ризику в реальному світі сприяє тому, що людство може вижити, тільки забезпечивши прийнятний для соціуму інтегральний рівень безпеки. Дослідження економічних механізмів управління ризиками надзвичайних ситуацій представляє значний теоретичний і практичний інтерес, особливо для України, населення якої проживає в умовах екологічної і соціально-економічної кризи.

З метою захисту безпеки важливо розрахувати ризики надзвичайних ситуацій і визначити, на кого і як вони вплинуть. Найбільшу небезпеку несуть негативні наслідки надзвичайних ситуацій, ризики яких невідомі. Допустимий ризик є одним з найважливіших елементів сучасного підходу до економічної оцінки збитку.

Питання до самоконтролю:

1. Визначити поняття «оцінка обстановки».

2. Процес управління ризиками при здійсненні діяльності на ОГД.

3. Управління ризиками в умовах ринкової економіки.

4. Ідентифікація ризиків.

5. Якісна оцінка ризиків.

6. Кількісна оцінка ризиків.

7. Планування реагування на ризики.

8. Реалізація прийнятого рішення.

Список використаної літератури: 7, 11, 29, 37, 38, 49, 56, 57, 61.

Змістовий модель7. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту.

План

1. Забезпечення фінансування єдиної державної системи

2. Ранжування регіонів за рівнем безпеки та потреби в інвестиційних ресурсах

3. Обсяги витрат резервного фонду з питань НС

ВСТУП

Проблема запобігання природно-техногенним надзвичайним ситуаціям, зменшення їх впливу на населення, природу й економіку має пріоритетне загальнодержавне значення. Актуальним є всебічне вивчення природної та техногенної безпеки життєдіяльності населення України всіма галузями науки, що має на меті розробку оптимальної стратегії, запобігання техногенним і природним катастрофам, зменшення негативного впливу на населення й економіку. Існує необхідність створення державної концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій (НС).

За допомогою індексного методу порівнювались основні показники природно-техногенної безпеки в регіонах країни, проводилось їх ранжування та групування. Методика оцінки ризику аварій базована на елементарній статистиці та дискретному розподілі Пуассона часто використовується і ґрунтовно описана. Узгодження оцінок стану екологічної безпеки регіонів здійснено через графічне відображення їх положення у відповідній системі координат - їх визначає закріплення інтегральних індексів рівня небезпеки території великого міста щодо прояву НС та стану готовності до їх попередження та мінімізації негативних наслідків (відповідно осі х та y). На зазначених осях координат визначенні для досліджуваних крупних міст відповідні значення (при цьому центру відліку відповідає середнє значення індексів для усіх міст за певний період часу).

На основі проаналізованих показників провели ранжування регіонів країни за рівнем природної безпеки та виявили потребу в інвестиційних ресурсах на запобігання та ліквідацію наслідків НС.

7.1 Забезпечення фінансування єдиної державної системи

Для ліквідації наслідків НС створюються:

1) резервний фонд Кабінету Міністрів України на ліквідацію НС і запаси матеріальних ресурсів для проведення першочергових робіт при ліквідації НС, які накопичуються в складі державного матеріального резерву за рахунок коштів державного бюджету (відповідно до законодавства);

2) регіональний резерв фінансових і матеріальних ресурсів - відповідно до законодавства;

3) об'єктовий резерв фінансових і матеріальних ресурсів за рахунок коштів підприємств, організацій, установ. Якщо для локалізації або ліквідації НС потрібна велика кількість фінансових ресурсів, то об'єктова або місцева комісія техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) звертається по допомогу до вищестоящої комісії, яка не тільки може зробити необхідну фінансову і матеріальну підтримку, але і взяти на себе координацію або керівництво ліквідацією НС.

Єдина державна система України в даний час завершує період свого становлення як організована, оперативна і керована система по прогнозуванню, попередженню і реагуванню на виникнення техногенних аварій і катастроф, стихійних і екологічних катастроф.

7.2 Ранжування регіонів країни за рівнем природної безпеки та потреби в інвестиційних ресурсах на запобігання та ліквідацію наслідків НС

Щороку в Україні реєструється близько 400 надзвичайних ситуацій.

В Україні функціонують понад 18 тис. потенційно небезпечних підприємств та інших об‘єктів. Більшість з них представляють не тільки економічну, оборонну та соціальну значимість для країни, але й потенційну небезпеку для здоров‘я і життя населення, а також навколишнього природного середовища і є джерелами надзвичайних ситуацій та подій техногенного характеру.

Комунальна інфраструктура зношена більш ніж на 60%, внаслідок чого кількість аварій за останні 10 років зросла майже в п‘ять разів.

Найбільш небезпечним щодо ризику НС природного походження є Карпатський регіон в складі Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей.

За останні 5 років в ньому трапились 26 НС пов'язаних із повенями та паводками (43% загальної кількості таких ситуацій в країні), 86 (відповідно 20%) - метеорологічних вказаних ситуацій, сейсмонебезпечні території охоплюють у регіоні площу в 38,5 тис. км2 (31% загальної такої площі в Україні), 15 (25%) - пов'язаних із зсувами (площа поширення їх у регіоні становить - 1875 км2, 82% такої площі по країні в цілому), ураженість території підтопленням переважає у Львівській та Закарпатській областях середній показник по країні на 8,3% та 1% відповідно. В межах регіону поширено 2331 тис. га пожежонебезпечних у відповідний період лісових масивів (28% загальної такої площі в Україні). На території Львівської області проживає найбільша з-поміж інших адміністративних одиниць України кількість жителів (1101 тис.) в зоні можливого поширення туляремії, в Чернівецькій (565,3 тис. жителів) - сибірської виразки. Загальна сума матеріальних збитків, яких завдали регіону НС природного походження за 1997-2001 рр. перевищила 632 млн. грн (25% таких збитків завданих країні в цілому).

Така діяльність передбачає посилення законодавчої бази щодо цієї проблематики, досягнення високого науково-практичного рівня державного моніторингу та передбачення можливості прояву досліджуваних ситуацій (зокрема, створення регіональних геоінформаційних баз розвитку небезпечних природних процесів та явищ). Необхідним є створення людських, фінансових та матеріально-речовинних ресурсів для ліквідації наслідків їх проявів, закладання в програми соціально-економічного розвитку держави та її регіонів відповідних стандартів безпеки життєдіяльності населення, налагодження взаємодії усіх складових системи попередження та мінімізації наслідків НС природного походження, зниження та стабілізація рівнів захворюваності в країні та регіонах, підготовка населення до раціональних дій в умовах вказаних ситуацій, вилучення територій із сфери людської діяльності визначених технолого-інженерною експертизою. В коло питань із забезпечення безпеки має бути включеною управлінців розвитком території. Виділення в межах України регіонів з найвищим ризиком прояву природних НС надає можливість розробляти державні та регіональні програми підвищення рівня безпеки в них за допомогою вказаних вище заходів. На основі проаналізованих показників, які в найбільш повній мірі відображають рівень техногенної безпеки України, нами було проведено ранжування регіонів країни за рівнем техногенної безпеки.

Найбільш небезпечні щодо можливості виникнення гострих техногенних НС є Львівська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Одеська області. Високий рівень виникнення таких ситуацій також у Київській, Полтавській області, АР Крим та усіх областей, які мають вихід до морів.

Для зниження гострих техногенних небезпек необхідно, насамперед, максимально точно оцінити техногенні загрози в країні на регіональному рівні, досягти високого рівня наукового передбачення проявів природно-техногенних НС, готовності спеціалістів та населення до дій в умовах НС. Для досягнення цих завдань потрібно чіткіше визначитись з найбільш універсальними показниками та стандартами безпеки населення та територій, прискорити напрацювання законодавчої бази в цій сфері, оптимізувати та уніфікувати відповідну систему моніторингу, створити універсальну інформаційну базу в розрізі регіонів та окремих територій, доступну для відповідних органів та громадськості, скоординувати та уніфікувати систему управління ризиками, оптимізувати розміщення ОПН в країні, накопичити матеріальні ресурси в регіонах України, необхідні для попередження та мінімізації негативних наслідків можливих техногенних НС, підготувати висококваліфікованих спеціалістів у сфері безпеки, в тому числі і у розрізі безпеки розвитку регіонів та територій, напрацювати та використати новітні технології для зниження ризику природно-техногенних НС. Серед інженерних заходів, які необхідно провести, найнагальнішими є - врахування в генеральних планах забудови населених пунктів та ведення містобудування схильності регіонів та окремих територій до проявів НС природно-техногенного походження, будівництво будинків, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданим високим рівнем безпеки та надійності. Найважливішими заходами є також розробка та впровадження регіональних та місцевих планів із запобігання та мінімізації наслідків НС, тощо.

Доцільно проаналізувати рівень безпеки об’єктів та джерел підвищеної небезпеки природно-техногенного походження в межах України та її регіонів, та гостроту можливих НС, які вони здатні продукувати.

Таких об’єктів та джерел в Україні нараховують 14562. Лідером за такою кількістю є Харківська - 1264 таких об’єкти, що складає 8,7% від загальнодержавної кількості - та Донецькій областях (1232, 8,7%). Дуже багато таких об’єктів та джерел також у Дніпропетровській (904, 6,2%), Запорізькій (884, 6,2%) та Львівській (823, 5,7%) областях.

Отже в 5 областях сконцентровано 35,7% таких об’єктів та джерел України.

Виділяються три регіони з надвисокою концентрацією ОПН з найвищим рівнем ризику прояву природно-техногенних НС в майбутньому. Перший - Східний, у складі Луганської та Донецької (40 найбільш небезпечних об’єктів та джерел природного і техногенного походження) областей, в якому зосереджено 20,5% досліджуваних об’єктів та джерел - переважно хімічно-, вибухо-, пожеженебезпечні, небезпечні об’єкти гідродинамічного комплексу. Другий Придніпровський, у складі Кіровоградської, Черкаської, Полтавської (43 найбільш небезпечних об’єктів та джерел природного і техногенного походження), Дніпропетровської (40), де сконцентровано 19,6% небезпечних об’єктів та джерел - переважно хімічно-, пожеженебезпечні, небезпечні об’єкти магістральних трубопроводів, транспортних комунікацій, комунального господарства. Таке положення на цій території обумовлене надмірною індустріалізацією прилеглих до Дніпра територій, непродуманою зарегульованістю його стоку. Прояв тут НС, більшість з яких можуть мати ланцюговий характер, ведуть до загибелі Дніпра, величезних промислових потужностей, найцінніших сільськогосподарських угідь. Останній, Прикарпатський, у складі Львівської та Івано-Франківської областей, де сконцентровано 17% зазначених об’єктів та джерел - переважно хімічно-, пожеженебезпечні, небезпечні об’єкти магістральних трубопроводів, транспортних комунікацій, комунального господарства. Таке положення речей обумовлене концентрацією тут видобувної, хімічної галузей промисловості, наявністю джерел виникнення небезпечних геологічних та гідрологічних явищ, які можуть викликати природно-техногенні НС без налагодження усього комплексу їх попередження та мінімізації збитків від них.

Отже в трьох регіонах, восьми областях України сконцентровано 601 об’єкт і джерело підвищеної небезпеки природного та техногенного походження, з найбільшим ризиком виникнення НС на них (57,6% загальної їх чисельності в Україні). Рівень територіальної концентрації таких об’єктів та джерел в їх межах слід вважати неприпустимим. Серед них: 36,8% зазначених радіоактивних об’єктів, 57,9% хімічнонебезпечних, 80,8% пожежо- і вибухонебезпечних, 59,7% таких об’єктів гідродинамічного комплексу, 62,2% таких об’єктів енергетики, 70,2% таких об’єктів на магістральних трубопроводах та транспортних комунікаціях, 37,9% таких об’єктів в комунальному господарстві, 52,6% небезпечних об’єктів в природі внаслідок метеорологічних явищ 47,1% таких об’єктів внаслідок гідрологічних явищ.

Таким чином в Україні виявляється значна міра концентрації найбільш небезпечних об’єктів та джерел щодо ризику виникнення природно-техногенних НС у визначених нами районах, що посилює загальну негативну ситуацію з природно-техногенною безпекою в країні, яка потребує негайних суттєвих заходів щодо свого поліпшення.

Наша країна лише стала на шлях аналізу та управління ризику, як основи регулювання безпеки населення і території.

Нагальним завданням є перенесення акценту в діяльності, спрямованій на підвищення цього рівня на превентивні заходи, комплексний підхід до усіх етапів цієї діяльності: прогноз та попередження, дії під час прояву НС природно-техногенного походження, оцінці та мінімізації наслідків проявів таких ситуацій; розробка чіткої схеми взаємодії центральних та місцевих органів влади, їх матеріальних, фінансових та людських ресурсів в умовах прояву досліджуваних ситуацій; відсутність інформаційно-аналітичних систем управління ризиками НС природно-техногенного походження; для сучасної України важливе подолання загрози проявів НС в паводконебезпечних регіонах шляхом проведення комплексу заходів спрямованих на укріплення берегів, будівель, комунікацій в цих районах; відсутність страхового фонду, документацій на об’єктах системи життєзабезпечення, поширеної та розгалуженої системи страхування на випадок НС, потужних національних та регіональних страхових фондів природно-техногенної безпеки, недоскональність діяльності щодо захисту населення, соціо-природно-техногенних комплексів, об’єктів підвищеної небезпеки; низький рівень професійної підготовки та технічної оснащеності, ефективності управління аварійно рятувальних служб, відсутність державної програми науково технічного забезпечення питань захисту населення і територій від НС природно-техногенного походження.

На основі проаналізованих показників, які в найбільш повній мірі відображають рівень природно-техногенної безпеки України, нами було проведено групування регіонів країни за рівнем екологічної безпеки (рис. 1).

Рис. 1. Рівень небезпеки екологічної загрози за регіонами України

З метою узгодження оцінок стану екологічної безпеки життєдіяльності населення у регіональному розрізі оцінки рівня природно-техногенної небезпеки скористаємось алгоритмом складання графічного відображення положення регіонів у відповідній системі координат. Виходячи із можливостей аналізу, особливостей збору інформації відповідними службами та доступом до неї, рівень природно-техногенної небезпеки регіону можна відобразити в узагальненому вигляді через обрахований індивідуальний ризик загинути внаслідок НС природно-техногенного походження у регіоні, а інтегральну оцінку може бути вираженою через суму обсягу субвенцій, використаних на фінансування та стимулювання організаційних заходів, спрямованих на попередження виникнення НС у 01.010.2008 р. та обсягу накопичених резервів матеріально-технічного забезпечення попередження та мінімізації наслідків НС природно-техногенного характеру розрахованих на 1 мешканця регіону співвіднесених із ризиком виникнення НС природно-техногенного характеру у розрахунку на одиницю території в 1км2 регіону. Найбільш небезпечним є Карпатський регіон країни, зокрема, Львівська область. Найбільш гострі НС природного характеру в країні вражали територію Закарпатської області.

Найвища міра техногенних небезпек концентрується в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях. Поєднання серйозних природних та техногенних загроз становлять загрози розвитку Одеської, Київської, Полтавської, Кіровоградської областей.

Зробивши відповідні розрахунки в масштабах країни загалом та її регіонів за рівнем природно-техногенних небезпек ми визначили ризик виникнення НС на ділянках в 1км2. Ці результати свідчать про високий ризик виникнення природно-техногенних НС в найближчому майбутньому. Найвищий ризик виникнення таких ситуацій у містах Києві та Севастополі (Ǭ = 0,07 та 0,04 відповідно). Дуже високим порівняно з іншими адміністративними областями - вищий за середній по країні в двічі та більше - такий ризик у Львівській (Ǭ = 0,0097) та Донецькі областях (Ǭ = 0,0092). Значний розрив у рівні природно-техногенної безпеки між цими регіонами та іншими вимагає розробки та впровадження комплексних регіональних програм, спрямованих на кардинальне вирішення проблеми зниження ризику виникнення НС.

Результати обрахунків рівня узгодженості стану екологічної безпеки у регіональному розрізі, представлені на рис. 2, свідчать про досить серйозні відміни у рівні природно-техногенних загроз та готовності до попередження та протидії НС.

Аналіз рисунка дає підстави для твердження, що лише у Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областях при порівняно невисокому рівні природно-техногенних загроз досить потужною є система протидії їх прояву та мінімізації негативних наслідків НС. З поміж інших регіонів України вони належать до відносно сприятливих щодо імовірності природно-техногенних загроз. На особливу увагу структур управління регіонального рівня заслуговує те, що більшість із цих регіонів (Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Харківська, Хмельницька і Чернівецька області) має показник стану готовності та запобігання прояву та мінімізації їх негативних наслідків дуже близький до середнього по країні. Відповідно, за умови недостатнього рівня нарощення ресурсів, необхідних для попередження НС та мінімізації їх наслідків й зростання ризику їх прояву можуть втратити переваги у розбудові системи протидії природно-техногенним загрозам.

Рис. 2. Узгодження оцінок рівня природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення регіонів України та рівня готовності до запобігання надзвичайним ситуаціям та мінімізації їх негативних наслідків

М. Київ, Закарпатська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Полтавська та Тернопільська області потрапили до групи низького рівня розвитку системи попередження НС та мінімізації їх наслідків при низькому порівняно із іншими регіонами країнами показнику індивідуального ризику загинути внаслідок НС природно-техногенного походження. Вкрай незадовільний стан розбудови системи протидії НС та мінімізації їх наслідків є тривожним сигналом щодо перспективності подальшого суспільного розвитку регіонів, особливо зважаючи на підвищення рівня вірогідності прояву масштабних НС природного походження у Закарпатській, Львівській, та Одеській областях та техногенних загроз у м. Києві та Львівській та Одеській областях.

Житомирська та Херсонська області потрапили до групи регіонів України індивідуального ризику загинути внаслідок НС природно-техногенного походження та відносно високим рівнем розвитку системи забезпечення запобігання прояву та мінімізації їх негативних наслідків НС природно-техногенного характеру. Але при цьому основна складова, яка визначила їх приналежність до групи регіонів з найбільш сприятливим для життя людини станом природно-техногенної безпеки в країні став не стан готовності запобігати та протидіяти НС, а порівняно низький рівень загроз.

Вкрай загрозливий стан природно-техногенної безпеки в Україні характеризує той факт, що третина регіонів країни, для яких визначався рівень природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення та рівень готовності до запобігання НС та мінімізації їх негативних наслідків потрапили до групи міст, небезпечних для життєдіяльності населення - АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Сумська області та м. Севастополь. До цієї групи загрозливо близькі за своїми показниками також Кіровоградська, Полтавська, Рівненська та Одеська області. Достатньо високий рівень розвитку системи запобігання прояву НС та мінімізації їх наслідків визначив їх місце на межі між цією групою та групою регіонів з високою загрозою виникнення масштабних НС та готовності протидії їм. Отже, якщо врахувати і ці регіони, то половина 44,4% регіонів України потребують термінового запровадження ефективної стратегії подолання гострої загрози виникнення масштабних природно-техногенних катастроф. Існує гостра потреба у розробці та впроваджені цільової комплексної програми заходів спрямованих на зниження ризику НС у цих регіонах. Така програма мала б передбачати наукове обґрунтування та комплексну експертизу об'єктів та джерел природних і техногенних небезпек, проведення їх паспортизації, налагодження системи моніторингу небезпечних об'єктів. Програма має передбачити проведення комплексу превентивних заходів для попередження прояву та розвитку небезпечних природних явищ. Важливою складовою програми має стати також забезпечення найбільш раціональних дій населення та відповідних служб в умовах НС, забезпечення регіонів матеріальними, фінансовими та людськими резервами, які залучалися б до попередження НС та мінімізації впливу їх негативних наслідків. Важливим є формування відповідного потребам забезпечення безпеки мислення керівників ОПН, представників регіональних управлінь шляхом впровадження спеціальних курсів підготовки нових управлінських кадрів та фахівців у галузі безпеки життєдіяльності.

7.3 Обсяги витрат із резервного фонду Державного бюджету, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та роботами з ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій протягом 2000 - 2007 років.

Кількість коштів, виділених на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій залежить, насамперед, від кількості та масштабності надзвичайних ситуацій і складає в середньому близько 65% від резервного фонду Держбюджету.

Протягом 2000-2006 років кількість коштів резервного фонду, виділених для ліквідації наслідків НС, зберігалась приблизно на рівні 200 000 тис. гривень. У 2007 році кількість виділених коштів становить 720 000 тис. грн., що обумовлено збільшенням кількості та масштабності надзвичайних ситуацій.

Кошти, виділені з резервного фонду на ліквідацію надзвичайних ситуацій

Порядок використання коштів резервного фонду бюджетів, фінансова допомога з резервного фонду Державного бюджету надається на умовах співфінансування. У той же час частка коштів місцевих бюджетів у фінансуванні робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій регіонального та державного рівня, які мали місце у 2006-2007 роках, становить 5-15 %, решта - кошти резервного фонду Державного бюджету.

Найвищі показники обсягу резервного фонду на 2007 рік становлять у Луганській області 4637,269 тис. грн., що складає 0,70% відповідного бюджету, Сумській 1950,0 тис. грн. (0,68%), Кіровоградській 1811,4 тис., грн. (0,61%).

Найгірші - у м. Києві 2399,8 тис. грн. (0,0027%), Харківській 2000,0 тис. грн. (0,02%), Житомирській 236,0 тис. грн. (0,05%), Рівненській 200,0 тис. грн. (0,06%).

---

Дата добавления: 2015-09-03