ВИСНОВКИ. Надзвичайна ситуація – це завжди порушення нормальних умов життя і діяльності людей

Надзвичайна ситуація – це завжди порушення нормальних умов життя і діяльності людей на обєкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Основним психічним розладом, що найчастіше зустрічається під час надзвичайної ситуації є постравматичнй стресовий розлад. Він характеризується наявністю у індивіда інтенсивного страху, жаху; уникання травмуючої ситуації або предметів повязаних з нею; пророблення ситуації подумки; порушення сну.

Тому однією з найважливіших мір профілактики є постійне і повне інформування людей в період стихійних лих про ліквідацію їх наслідків. В цілях профілактики небажаних психоемоційних реакцій людей, панічних настроїв доцільно укріплювати місцеві органи влади на рівні глав районів, міст, селищ інформаційними ресурсами.

Інформаційні повідомлення для жителів населених пунктів, що піддалися стихійному лиху, повинні проходіть оперативну психологічну експертизу. Для всіх джерел інформації слід готувати відповідні рекомендації, засновані на знанні психологічних закономірностей сприйняття і переробки людьми інформації в умовах стресу.

Заходи щодо ліквідації наслідків стихійних лих бажано “прив'язувати” до природних циклів і добових ритмів життєдіяльності людини (якщо, звичайно, призупинення аварійно-відновних робіт або їх уповільнення не загрожує появою нових жертв).

Недолік інформації про подію сприяє виникненню чуток і будь-якої дезинформації. Якщо влада запізнюється з інформуванням населення, природно, з'являються розповсюджувачі чуток та пліток.

Об'єктивно заспокоює будь-яка інформація, що надходить з достовірного джерела. Люди, і в першу чергу дорослі, потребують правдивої інформації, витікаючої від властей або від компетентних фахівців. Частіше спокійно і упевнено відчувають себе ті, хто знаходиться ближчим до джерела інформації, навіть якщо вона не сама обнадійлива.

Крім того, слід зазначити, що у меншій мірі страждають люди, які з самого початку надзвичайної події включилися в практичну, суспільно корисну діяльність (практично не залишається психічних проявів).

ВИКОРИСТАНІ ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА:

1. Экстренная психологическая помощь: Практическое пособие / М.А. Крюкова, Т.И. Никитина, Ю.С. Сергеева; Центр экстренной психологической помощи. - М.: Изд-во НЦ ЭНАС, 2003. - 63 с.

2. Гринберг Дж. Управление стрессом. – Спб: Питер, 2004. – 496 с.

3. Малкина-Пых И.Г. Экстремальные ситуации. Справочник практического психолога. – М.: ЭКСМО, 2005. – 960 с.

4. Панюк В.Г. Методичні підходи до надання психологічної допомоги потерпілим від техногенної катастрофи/ Центр. соц. експертиз і прогнозів ін.-ту соціол. НАН України та ін.- К., 1999.- 104 с.

5. Сыропятов О.Г. Психопатология чрезвычайных ситуаций./ О.Г. Сыропятов, Г.В. Иванцова.- К.: Наук. світ, 2005.- 64 с.

6. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса. – СПб: Питер, 2001. – 239 c.

7. Електронна публікація:

Гриневич Є. Г. Комплексна соціально-психологічна та психотерапевтична допомога постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, техногенних аварій та катастроф (загальні принципи, структура, мета й задачі, методичні підходи та заходи) [Електронний ресурс] // Новини української психіатрії. — Київ–Харків, 2007. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/articles/paper237.htm.

Використана література: 3, 5, 6, 7, 11, 12, 23, 24, 26.

Б. Економічний профіль

Змістовий модуль 6 Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту

План

1. Ризики у соціальних системах.

2. Економічна оцінка ризиків.

3. Методологія оцінки та прогнозів ризиків.

Практика господарської діяльності свідчить про конфліктність і наявність суперечностей у розвитку людського суспільства. Життя постійно висуває перед ним різноманітні проблеми, причому значення одних з часом може зростати, інших - зменшуватися, а деякі можуть бути знятими. При цьому можлива вірогідність рішення проблеми шляхом небажаних подій, а в окремих випадках існує ризик появи надзвичайних ситуацій різноманітного характеру з певним кругом негативних наслідків.

Деякі науковці, а частковості Г.Л. Кофф і інші, розглядають декілька підходів до трактування самого поняття «ризик». В теоріях статистичного оцінювання рішень і розпізнавання образів під ризиком (функцією ризику) мають на увазі математичне очікування функції негативних наслідків (збитку) при розрахунку оцінки параметрів математичної моделі або її структури. При такому підході у разі появи певної надзвичайної ситуації негативні наслідки матимуть позначену величину і вже потім визначається вірогідність її появи. Ризик - це гіпотетична можливість збитку.

В.Г.Горській і інші виділяють ризик в управлінні як рівень невизначеності з непередбаченим результатом. Рішення приймаються за умови різноманітних обставин, що класифікуються як умови невизначеності (вірогідність потенційних результатів тієї або іншої події оцінити неможливо), умови ризику (результати не визначені, але їх вірогідність відома) і умови визначеності (результат точно відомий).

По-різному трактує поняття ризику і в таких галузях знань, де воно є ключовим. Наприклад, в страхуванні - це розподіл вірогідності подій:

-заподіяного страховим випадком збитку (розраховується математичними способами і є основою для визначення розмірів страхових тарифів);

-конкретний страховий випадок, від якого проводиться страхування (в такому розумінні перелік страхових ризиків є об'єктом страхової відповідальності);

-конкретні об'єкти страхування за їх страхувальною оцінкою і ступенем вірогідності заподіяного збитку.

Сьогодні поняття «ризик» з сфер математичного аналізу, теорії вірогідності і повсякденному життю (ризикова людина, ризикова ситуація і ін.) міцно увійшло до сфери науково-практичної діяльності.

Агентством охорони навколишнього середовища США під терміном «ризик» мається на увазі «вірогідність пошкодження, захворювання або смерті при певних обставинах». Кількісно ризик вимірюється величинами від нуля (відображає упевненість в тому, що збиток не буде заподіяний) до одиниці (збиток буде заподіяний).

6.1 Ризики у соціальних системах

З кожним роком незалежності Україна неухильно наближається до цивілізованого розвитку економіки. Це торкається як нарощування темпів зростання економіки, збільшення кількості підприємств і наявності багатопланової інфраструктури, так і наявність в нашому суспільстві економічного ризику і проблеми ухвалення рішень в умовах невизначеності. При дослідженні розвитку економіки і ухваленні рішень дуже важливо знати ступінь ризику не тільки на сьогодні, а і на майбутнє.

Останніми роками за межею і у нас є розроблений багато різних методів оцінювання економічного ризику, які могли б достатньою мірою сприяти кваліфікованому ухваленню рішень. Це торкається перш за все робіт таких відомих учених, як В.В. Вітлінській, П.І. Верченко, С.І. Наконечний, О.И. Ястремский і інші.

Кожному керівнику на всіх рівнях управління доводиться стикатися з проблемами інформаційного забезпечення: недостатністю інформації, появою новітніх напрямів розвитку інформаційних і технологічних структур, обмеженістю доступу до статистичних і нормативних даних. Все це призводить до того, що ухвалення рішень в економіці базується або на випадковому виборі за умов некомпетентності керівництва, або на спробах обґрунтовування цих рішень методами, що є, якісним і кількісним аналізом ризику. Але недостатність стабільного інформаційного простору і високої кваліфікації працівників є причиною того, що ці методи або не відпрацьовують взагалі, або відпрацьовують частково.

На сьогодні існує розроблена класифікація кількісних і якісних методів оцінки економічного ризику.

За допомогою їх можливе подальше обґрунтовування ступенів економічного ризику для тих або інших областей економіки. Але ці оцінки ще залежать від самого типу ризиків - динамічного або статистичного, точніше, від їх основних видів: виробничого ризику; фінансового (кредитного) ризику; інвестиційного ризику; ринкового ризику; портфельного ризику.

Існують три типи рівнів ризику: допустимий ризик, критичний ризик, катастрофічний ризик, які оцінюються відповідними показниками і граничними обмеженнями.

Найстабільнішим і найефективнішим для ухвалення рішень є допустимий ризик. За ним перед нашим суспільством виникають дві першочергові задачі. Перше - створення індустрії інформатики, наприклад, цілком доступних друкарських або електронних видань, в яких публікувалися б всі статистичні і нормативні матеріали, які торкаються виникнення, розвитку і банкрутства підприємств і фірм, економічних умов їх існування, наявність ринків збуту і тому подібна; друге - підготовка висококваліфікованих фахівців в різних областях економіки, які володіли б не тільки економіко-математичними методами аналізу економіки, а і експертними системами оцінювання ризику і умінням синтезувати всю доступну інформацію, використовували б системні методи аналізу.

Важливо також знати, які процеси в суспільстві і економіці впливають на виникнення критичного ризику. Відповідно до концепції розуміння суспільства як психоінформаційної системи в розвитку його ідеологічної і економічної структур є чотири фази, які воно проходить в своїй еволюції.

Розглянемо розвиток суспільства за фазами. У фазі, коли в суспільстві спостерігається різке зростання об'ємів ідей і інформації, виникає найбільший економічний (катастрофічний) ризик, і накопичення матеріальних благ падає до найнижчої помітки.

І навпаки, у фазах, коли в світі ідей і інформації починається стагнація, ступінь економічного ризику зменшується, економіці стають властиві прогнозованість і планування, зростання накопичення матеріальних благ, допустимий рівень ризику. В ці періоди приватні інтереси можуть співпадати з суспільними.

Проаналізувавши цю динаміку, можна затверджувати, що у фазах, коли в суспільстві багато різноманітних ідей і інформації, економічний ризик найбільш впливає на розвиток економіки, і тому рівень його розвитку у вказаних фазах найнижчий. У фазах нестабільності ідеологічного і політичного життя кількісні методи оцінювання економічного ризику практично не ефективні. В цей період потрібними можуть виявитися якісні методи, які у випадку не спрацьовування підміняються лише інтуїцією. У фазах, коли ситуація в політичному житті суспільства стабілізується, велику роль в оцінюванні економічного ризику починають відігравати кількісні і якісні методи.

З досліджень учених про ризик відомо, що необхідна власна зацікавленість менеджерів (суб'єктів ризику) в результатах управління об'єктом ризику, тобто отримання максимальних прибутків, зменшення збитків. Але приватні інтереси рано чи пізно приводять до конфліктів як в економіці, так і в суспільстві, а це означає, що діяльність фірм і підприємств, направлена тільки на задоволення жирних, як правило, короткострокових інтересів, збільшує зростання ризику і нестабільності в суспільстві.

Напевно, доцільно ураховуючи це розглянути питання об дослідження допустимих меж ступеня ризику і її впливу не тільки на розвиток самого підприємства, а і на суспільство і людство в цілому. Сьогодні час поставити питання про такий розвиток економіки, який би був направлений перш за все на розвиток людини і збереження життя на Землі.

Ризики надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

Ризик надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, як показує аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел, є «двовимірною величиною», що включає як вірогідність появи надзвичайної ситуації (що є кількісним вимірюванням ризику, запозиченим з теорії рішень), так і заподіяний нею збиток (запозичено з теорії ігор).

Суміжними з поняттям ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, пов'язаними з його другою складовою, є:

- небезпека - розраховується на основі теорії допущень і на практиціне виявляється через низку обставин або виявляється дуже рідко;

- уразливість - залежить від ступеня схильності певного об'єкту впливу ризикової події (тобто в якому ступені об'єкт може протистояти дії конкретної надзвичайної ситуації).

З метою запобігання і зменшення розмірів збитку, вибору оптимального варіанту забезпечення надійності промислових підприємств здійснюється оцінка ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру - аналіз причин, визначення моменту їх появи і розмірів обумовленого ними збитку, за допомогою чого можна зробити висновок про небезпеку для життя, здоров'я, добробуту людей і екологічного оптимуму навколишнього середовища.

Розрізняють: розрахунок, числення ризику - як кількісний вираз вірогідності ряду наслідків і оцінку ризику - зіставлення ризику конкретного результату з іншими видами ризику (з урахуванням існуючих підходів до оцінок цих інших видів ризику).

Оцінка ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основою для:

- прогнозування можливих надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

- порівняння альтернативних об'єктів, проектів і систем;

- вибору місця розміщення житлових і господарських об'єктів;

- визначення пріоритетних завдань і ухвалення рішень управлінським персоналом всіх рівнів;

- визначення оптимальної структури витрат на зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру до прийнятного рівня (з соціальної, економічної і екологічної точок зору);

- створення бази даних експертних систем з метою розробки і застосування нормативних документів і експертизи конкретних проектів;

- інформування широких верств населення щодо чинників ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і дії на громадськість з метою орієнтації громадської думки на об'єктивні, а не на емоційні оцінки.

Ігнорування ризику надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру приводить до неготовності протистояти їх негативним наслідкам, а кінець кінцем - до загибелі людей і значних матеріальних збитків, втрат і витрат.

Яскравим прикладом є катастрофічна повінь в Закарпатській області, яка стала серйозним випробуванням для держави в кінці 1998 і протягом 1999 р. По кількості населення, потерпілого в результаті надзвичайної ситуації природного характеру, ця повінь стала найбільшою за останні 11 літ. В зоні стихійної біди виявилося майже 400 тис. чіл., з нихбуло відселено 21155 чіл., 38 врятовано від неминучої загибелі. Разом з тим, вчасно повені 17 чіл. загинуло і 1 пропав без вісті.

По виведеннях міжвідомчої комісії, повінь відбулася в результаті комплексної дії негативних природних чинників і придбала катастрофічні масштаби унаслідок посилення дії чинників антропогенного характеру. Основними з них є недотримання режиму господарювання у водозахисних зонах і прибережних захисних смугах річок, інтенсивна лісоексплуатація в гірських районах і погіршення санітарного стану лісів (зменшення їх водотрансформаційної функції через формування лісових насаджень некорених порід), концентрація на берегах річок значних запасів лесової сировини. Велике значення також мало незадовільне виконання протипаводкових заходів, відсутність необхідної кількості акумулюючих і регулюючих водосховищ, необґрунтована кар'єрна здобич гравієво-піщаних матеріалів з русел річок, їх долин і забудова заплав гірських річок аж до русел.

6.2 Економічна оцінка ризиків

Процес оцінки надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру включає оцінку негативних наслідків (збитку) для економіки країни. Збиток тут трактується досить широко і ризик виступає як мірило небезпеки. В загальному вигляді під збитком, заподіяним економіці надзвичайною ситуацією техногенного або природного характеру, мають на увазі збитки, втрати і витрати:

1. Збитки — це вартість втрачених матеріальних цінностей унаслідок дії надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру. Наприклад, в Закарпатті унаслідок повені за станом на 11 листопада 1998 р. в 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, 2877 - пошкоджено, 1080 чоловік залишилися без житла. Крім того, були зруйновано 3,1 км і пошкоджено 37.3 км водозахисних гребель, виведено з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій і 20 каналізаційних очисних споруд, зруйновано 12 і пошкоджено 48 автомобільних мостів, зруйновано 46.8 км і пошкоджено 722,2 км автомобільних доріг, зруйновано 17,1 км підпірних стін. Загальні збитки складали 351 млн. грн.

2.Втрати - вартість товарів, внаслідок пошкодження або відсутності необхідних складових виробничого процесу, наприклад, відсутність робочої сили (йдеться про споживні і інші вартості, які б були проведені за умови відсутності надзвичайної ситуації) з урахуванням заставного екстрапольованого доаварійного розвитку як потерпілих територій і виробництв, так і всього господарства.

3.Витрати - вартість усунення або зменшення наслідків погіршення економічного стану, включаючи і витрати на деякі превентивні заходи, що дозволяють до певного ступеня уникнути негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

Оцінка ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

При оцінці ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру істотне значення має визначення темпів їх формування (розвитку); моменту появи і закінчення протікання. По цих характеристиках розрізняють типи надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру: «вибухові», при яких відлік часу йде в хвилинах, а то і в секундах; «повільні», що характеризується досить тривалим періодом (іноді протягом десятиріч).

Механізм оцінки всього об'єму негативних наслідків (збитку) надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру ще недостатньо є відпрацьований. Однією з найбільших проблем при оцінці їх негативних наслідків для населення є визначення розміру шкоди, заподіяної здоров'ю людей. По-перше, це пов'язано з труднощами визначення шкоди для здоров'я в натуральній формі - для цього необхідно мати об'єктивні методи кількісного вимірювання і опису початкового (до дії) і кінцевого (після дії) стану здоров'я людини. По-друге, з вартісною оцінкою здоров'я, ураховуючи летальні результати.

Існують два принципові концептуальні підходи до оцінки вартості життя людини, які не співпадають:

-економічний - в межах цього підходу життя людини не є об'єктом купівлі-продажу, в основі якого знаходиться концепція «людського капіталу» (метод капіталізації зарплати, метод витрат). В найпростішому випадку - це сучасна оцінка майбутнього заробітчанства (доходів), не отриманого через смерть або втрату (тимчасово або постійно) здібності до праці;

-соціально-економічний - базується як на об'єктивних економічних розрахунках (розмірів грошових сум, які в змозі сплатити люди, щоб уникнути ризику, або згодні одержувати як компенсація за ризик), так і на суб'єктивній соціальній оцінці збитку, що також здійснюється у вартісному вигляді (робиться спроба врахувати громадську думку щодо вартості людського життя - кожна окрема людина є неповторною як особа і в цьому криється непоправність втрати для оточуючих у разі його смерті).

Загальним в обох підходах є те, що комплексно розглядаються зусилля і засоби, які суспільство може надати для порятунку життя людини. При цьому необхідно витримувати обмеження розміру цих засобів, які повинні бути такими, щоб їх виділення не мало негативного впливу на стан здоров'я і безпеки суспільства, тобто, щоб порятунок життя однієї людинине привів до загибелі інших.

Важливим в методологічному плані є досвід оцінки збитку для населення, заподіяного надзвичайною ситуацією техногенного характеру, який здійснюється в Нідерландах і заснований на визначенні вірогідності загибелі людей як прямого слідства надзвичайних ситуацій. Застосовуються наступні критерії оцінки збитку для населення, заподіяного надзвичайною ситуацією техногенного характеру:

-індивідуальний ризик – 6-10 смертельних випадків в рік (граничне значення) - вірогідність загибелі для людини при постійному знаходженні в зоні можливої дії надзвичайної ситуації техногенного характеру без засобів захисту, при цьому встановлюються конкретні зони негативних дій різної інтенсивності антропогенних чинників;

-колективний ризик - вірогідна кількість загиблих унаслідок надзвичайної ситуації техногенного характеру протягом двох тижнів з урахуванням можливості збільшення кількості загиблих, що залежить від характеру розміщення населення поблизу джерела ризику (при цьому ураховуються чинники, пом'якшувальні інтенсивність негативної дії): 5-10 загиблих в рік; - понад 10 загиблих; - більше 100 загиблих; - понад 1000 загиблих.

Зміст критеріїв оцінки збитку, заподіяного населенню надзвичайною ситуацією техногенного характеру, дає уявлення про їх застосування: індивідуальний ризик розглядається як певні порогові параметри (допускається збільшення вірогідності смерті в якнайменше уразливій віковій групі (12-15 літ) на 1 додатковий відсоток, але їх не порівнюють «поодинці» з даними вірогідності смерті медичної статистики — результати порівняння виглядають досить песимістично), а колективний - як задачі, цільові значення, які слід виконувати (проте не обов'язково за будь яку ціну).

6.3 Методологія оцінки ризиків та їх прогноз

Розробка методології оцінки і прогнозу появи надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру задача багатоаспектна, комплексна, яка вимагає розробки методики оцінки всіх видів негативних наслідків (збитку) надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

В розрахунку величини збитку, заподіяного економіці надзвичайною ситуацієютехногенного або природного характеру, мало вивчено питання визначення рівняузагальнення і рівня допущення. Підрахунок величини збитку - трудомісткий процес, щоураховує різноманітні причинно-наслідкові чинники не тільки у часі, але і у просторі численних господарських зв'язків. Скажімо, надзвичайна ситуація техногенного або природного характеру вивела з ладу певний господарський об'єкт, внаслідок чого було порушено постачання продукції іншому господарському об'єкту та інш. Такий ланцюг наслідків може діяти досить довго, захоплюючи нові складові. Це економічне явище отримало назву «кругів з'єднання». Виникає питання: до якої межі слід ураховувати негативні наслідки надзвичайних ситуацій, щоб оцінка їх ризику була коректною?

В процесі оцінки ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру застосовують три основні методи:

1)математичний - розрахунок вірогідності надзвичайних ситуацій - зіставляють існуючі статистичні дані про надзвичайні ситуації, що мали місце, з метою виділення загальних рис в процесі їх протікання і аналізу поведінки персоналу (визначення і аналіз помилкових дій);

2)модельний - моделюють процеси і параметри, які можуть привести до небажаних наслідків;

3)експертний - дослідження вірогідності та оцінювання різних подій, що пов'язані з ризиком.

Процедура оцінки ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру має наступні етапи:

Створення бази даних ризиків - виділяють види небезпек, першочергові для аналізу об'єкти: виявляють причини можливих аварій; оцінюють вірогідність і розраховують наслідки можливої аварії (ця частина аналізу рідко дає 100-відсотковий результат, оскільки важко передбачити всі сценарії аварій).

Аналіз і планування дій на випадок надзвичайної ситуації (аналіз структури контролю якості навколишнього середовища, адміністративних законодавчих документів).

Формування стратегії управління і розробка оперативних планів дій (використовування бюджетних і позабюджетних джерел фінансування, визначення черговості організаційних заходів).

Послідовність дій при оцінці ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру наступна:

1. З'ясування небезпеки - визначення джерел і чинників ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру, об'єктів (зон) їх потенційної дії і основні його форми. Наприклад, відповідно до відомчої програми моніторингу зсувонебезпечних процесів на території Закарпатської області геологорозвідувальною експедицією проведено обстеження зсувонебезпечних ділянок, перш за все тих, де активізація зсувних процесів загрожує житлу ііншим об'єктам господарства. Здійснено обстеження 188 населених пунктів і прилеглих до них територій і виявлено 596 обвалів, сходження 98 селевих потоків і 117 ділянок ерозії. Ці процеси привели до руйнування і деформації 644 житлових будинків, 1016 будинків знаходяться в зоні активного розвитку екзогенних геологічних процесів і можуть бути зруйнований при їх активізації.

2.Визначення чинників ризику надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, обумовлюючих порушення навколишнього природного середовища, і пов'язаний з ними збиток. Наприклад, можна виділити щонайменше 5 груп чинників ризику:

-техногенні - обумовлені функціонуванням техногенно-небезпечних об'єктів як технічних систем;

-природні - визначаються гідрометеорологічними, кліматичними, біологічними характеристиками;

-економічні - визначаються підприємницьким (комерційним) аспектом розвитку різних видів багато господарської діяльності, загостренням ресурсно-сировинним положенням в країні (регіоні);

-соціальні - які характеризують, головним чином, вияв людського чинника;

-політичні - мілітаризація, ресурсна експансія і ін.

3.Розробка стандарту, нормативу - визначення стандарту безпеки людини і навколишнього природного середовища з погляду дії певнихчинників, що дестабілізували, або їх комбінації (визначальним компонентом є рішення питань щодо існування межі вказаної дії, інакше кажучи, необхідно знайти співвідношення «доза-ефект»; обмеження теоретичних і емпіричних баз знань в цьому випадку є перешкодою).

4.Оцінка реального впливу чинника ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру на людину і навколишнє середовище (визначення рівня впливу, його частоти і тривалості).

5.Повна характеристика ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру з використанням якісних і кількісних параметрів, встановлених попередніми операціями щодо кожного джерела і чинника ризику.

Перелік показників оцінки ризику надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру можна згрупувати таким чином:

- соціальні - смертність, захворюваність;

- екологічні - погіршення якості навколишнього природного середовища;
- економічні - втрати національного багатства, вимушені додаткові витрати суспільства.

Таким чином, рівень ризику повинен бути в межах від мінімального до максимально допустимого. Цим самим мінімізується збиток, заподіяний надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру, і з'являється можливість знайти компроміс між необхідністю витрачати засоби на підвищення безпеки і економічними прибутками.

Дата добавления: 2015-09-03