Вимоги до захисних властивостей споруд

Для того, щоб захисні споруди відповідали у повному обсязі своєму призначенню, вони повинні зводитися з урахуванням основних вимог до їхніх захисних властивостей.

До сховищ:

· сховища повинні забезпечувати надійний захист людей, що

переховуються в них, від усіх вражаючих факторів НС;

· будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню та

пожежі;

· мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що й основні

приміщення, а на випадок завалу - аварійні виходи;

· конструкції сховища повинні мати необхідну тривкість і термічну

стійкість, що запобігає прогріванню внутрішніх поверхонь при

пожежах;

· не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій

через сховища;

· мати підходи, вільні від складування небезпечних, горючих речовин, а також під’їзні шляхи;

· мати основні приміщення заввишки більше 2,2 м, а рівень підлоги має бути вищим за рівень ґрунтових вод більш ніж на 20 см;

· мати фільтровентиляційне обладнання, яке забезпечувало б очистку повітря від домішок та подачу у сховище не менш ніж 2 м³ повітря на годину на одну особу;

· інженерно-технічне устаткування сховищ повинно забезпечувати

перебування в них людей не менше двох діб.

До протирадіаційних укриттів (ПРУ):

· ПРУ повинні забезпечувати захист людей, що переховуються в них від радіації, відповідно до розрахункової кратності ослаблення;

· для підтримки життєдіяльності людей, що переховуються, ПРУ повинні мати санітарно-технічні устрої.

До найпростіших укриттів:

· найпростіші укриття повинні забезпечувати захист населення від комбінованих уражень.

Захисні споруди будуються з урахуванням їхнього двоякого використання: як для захисту населення від впливу факторів уражень НС мирного і воєнного характеру, так і для виробничих та господарсько-побутових потреб у мирний час. У них можуть розміщуватися гардероби, склади, овочесховища, приміщення для побутового обслуговування населення, спортивні зали тощо. Але при погрозі виникнення НС, ці приміщення повинні бути приведені в стан готовності, як засіб захисту населення, не пізніше, чим через добу після повідомлення про НС.

5.3 Правила поведінки та дії населення при повенях

Важкими стихійними бідами є повені. Основними причинами більшості повеней є сильні зливи, інтенсивне танення снігів, річкові паводки, які виникають внаслідок приливної хвилі.

Дії населення при повенях здійснюються з урахуванням часу попередження повені, а також досвіду спостережень минулих років з урахуванням масштабів повеней, їх часу появ (весняні, літні або осінні).

При значному часі, попередження повені здійснюється заходом щодо зведення відповідних гідротехнічних споруд на річках і в інших місцях і проведенню завчасної евакуації населення і сільськогосподарських тварин, по вивозу матеріальних цінностей з районів можливого затоплення.

Про евакуацію на випадок повені, як правило, оголошується спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з повенями. Населення про початок і порядок евакуації оповіщається по місцевих радіотрансляційних мережах і місцевому телебаченні; працюючі - оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ і учбових закладів, а населення, не зайняте у виробництві і сфері обслуговування, – через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління. Населенню повідомляється місця розгортання збірних евакопунктів, терміни явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком.

Евакуація проводиться в найближчі населені пункти, що знаходяться зовні зон затоплення. Розселення населення здійснюється в суспільних будівлях або на житловій площі місцевих жителів.

На підприємствах і в установах при загрозі затоплення змінюється режим роботи, а в деяких випадках робота припиняється. Захист деякої частини матеріальних цінностей іноді передбачається на місці, для чого закладаються отвори підвалів і нижніх поверхів будівель.

В зонах можливих затоплень тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі установи; дітей переводять в школи і дитячі установи, які знаходяться в безпечних місцях.

У разі раптових повеней попередження населення здійснюється всіма технічними засобами, що є, сповіщення, у тому числі і за допомогою гучномовних жвавих установок.

Раптовість виникнення повені викликає необхідність особливих заходів щодо поведінки і дій населення. Якщо люди проживають на першому поверсі і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно покинути квартири, піднятися на верхні поверхи, якщо будинок одноповерховий – зайняти горищні приміщення. При знаходженні на роботі по розпорядженню адміністрації необхідно дотримуватися встановлений порядок. Знаходячись на відкритої ділянки місцевості, при раптовому затопленні слід зайняти піднесені місця або дерева, використовувати різного роду плаваючі предмети (наприклад, камери шин сільськогосподарської техніки).

Пошук людей на затопленій території організовується і здійснюється негайно, для цього притягуються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони та їх засоби.

При рятувальних роботах необхідно проявляти витримку і самовладання, суворо виконувати вимоги рятівників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери, човни, плоти і т. п.), оскільки це загрожує безпеці і урятованих, і рятівників. Потрапивши у воду, слід скинути з себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу плаваючі або підносяться над водою предмети, скористатися ними до отримання допомоги.

5.4 Правила поведінки та дії населення при селевих потоках, обвалах та снігових заметах

Селеві потоки – це потоки з гір суміші води, піску, глини, щебеня, осколків каміння і навіть валунів. Обвали відбуваються внаслідок порушення умов рівноваги схилів, частіше за все по берегах річок і водоймищ; основною причиною їх виникнення є насичення підземними водами глинистих порід, що призводить до пластичного і текучого стану порід, внаслідок чого і відбувається сповзання по схилу величезних мас ґрунту зі всіма спорудами.

Великий вплив на поведінку і дії населення при селевих потоках і обвалах надає організація своєчасного виявлення і обліку ознак цих стихійних бід і організація сповіщення.

В сельонебезпечних районах прямими ознаками можливого виникнення сельових потоків є надмірні (зливові) атмосферні опади, швидке танення снігів і льоду в горах, переповнення гірських озер і водоймищ, порушення в природному стоці вод. Непрямими ознаками можливого селя є підвищена ерозія ґрунтів, знищення трав'яного покриву і лісонасаджень на схилах гір.

В більшості випадків населення про небезпеку сельового потоку може бути попереджено лише за десятки хвилин. Наближення потоку можна чути по характерному звуку, що нагадує гуркіт з великою швидкістю потягу, що наближається.

Найефективнішим в боротьбі з сельовими потоками є завчасне здійснення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісометеорологічих і гідротехнічних заходів.

Населення в сельонебезпечних районах зобов'язано суворо виконувати рекомендації по рубці лісонасаджень, веденню землеробства, по випасу худоби. При загрозі селя на шляху його руху до населених пунктів зміцнюються дамби, зводяться насипі і тимчасові підпірні стіни, влаштовуються сельові пастки, відвідні канави.

Обвали, як і сельові потоки, частіше за все викликаються сильними дощами і ерозією ґрунту, діяльності людей, внаслідок чого змінюються умови стійкості ґрунту (знищення лісових масивів і викорчовування навіть окремих дерев, надмірне використовування зрошувальних систем, ведення гірських і земляних робіт там, де геологічна будова землі вивчена з недостатньою повнотою, і ін.).

Первинними ознаками обвалу є поява тріщин на будівлях, розривів на дорогах, зсувів висотних конструкцій і навіть дерев в нижній частині щодо верхньої.

Протизсувними заходами є відведення поверхневих вод, деревонасадження, пристрій різних підтримуючих інженерних споруд, розвантаження і планування обвального схилу. Крім того, населення, що проживає в сельоненебезпечних районах, не повинне допускати витоку води з кранів, влаштовувати стоки при скупченні поверхневих вод.

При загрозі сельового потоку або обвалу здійснюється евакуація в безпечну зону як пішим порядком, так і з використанням транспорту. Разом з людьми здійснюється евакуація матеріальних цінностей, проводиться відгін сільськогосподарських тварин.

У разі сповіщення населення про сельовий потік, що наближається, або обвал, що почався, а також при перших ознаках їх вияву потрібно щонайшвидше покинути приміщення, попередити про ці небезпеки оточуючих і вийти в безпечне місце. Покидаючи приміщення, слід загасити печі, перекрити газові крани, вимкнути світло і електроприлади.

Потерпілому негайно потрібно надати допомогу всіма підручними засобами: палиці, канати, вірьовки. Виводити урятованих з потоку потрібно по напряму потоку з поступовим наближенням до його краю.

При обвалах можливе завалення людей ґрунтом, нанесення ним ударів і травм падаючими предметами, будівельними конструкціями, деревами. Треба швидко надавати допомогу потерпілим, звільнити від тиску різних предметів, та проводити невідкладні заходи, які загрожують життю людини.

Правила поведінки та дії населення при снігових заметах

Зимові прояви стихійних сил природи нерідко супроводжуються сніговими заметами внаслідок снігопадів і завірюх.

Снігопади, тривалість яких може бути від 16 до 24 годин, сильно впливають на господарську діяльність населення, особливо в сільській місцевості. Негативний вплив цього явища посилюються завірюхами (заметіллю, сніжними буранами), при яких різко погіршується видимість, порушується транспортне повідомлення як внутрішньоміське, так і міжміське. Випадання снігу з дощем при зниженій температурі і ураганному вітрі створює умови до обмерзання ліній електропередач, зв'язку, контактних мереж електротранспорту, а також крівлі будівель, що викликає їх руйнування.

З оголошенням штормового попередження про можливі сніжні замети – необхідно обмежити пересування, особливо в сільській місцевості, створити у будинках необхідний запас продуктів, води і палива. В окремих районах з настанням зимового періоду по вулицях, між будинками, необхідно натягнути канати, що допомагати мають в сильну заметіль, орієнтуватися пішоходам і долати сильний вітер.

Особливу небезпеку сніжні замети представляють для людей, захоплених в дорозі, далеко від людського житла. Занесені снігом дороги, втрата видимості викликають повну дезорієнтацію на місцевості.

При слідуванні на автомобілі не слід намагатися подолати сніжні замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун з боку радіатора. Якщо є можливість, автомобіль потрібно зупинити двигуном в навітряну сторону. Періодично треба виходити з автомобіля, розгрібати сніг. Крім того, занесений снігом автомобіль – хороший орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати щоб уникнути його «розморожування». При прогріванні автомобіля важливо не допустити попадання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів, з цією метою важливо стежити, щоб вихлопна труба не завалювалася снігом.

Якщо в дорозі разом виявляється декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися всім разом і використати один автомобіль як укриття; з двигунів решти автомобілів необхідно злити воду. У жодному випадку не можна покидати укриття – автомобіль.

В сільській місцевості з отриманням штормового попередження потрібно в терміновому порядку заготовити у необхідній кількості корм і воду для тварин. З відгінних пасовищах худоба перегоняється в найближчі укриття, наперед обладнані в складках місцевості, на стаціонарні стійбища або ферми. Для доставки тваринників до місця майбутньої роботи виділяється надійна, технічно справна гусенична техніка.

Під час ожеледі масштаби біди збільшуються. Ожеледне утворення на дорогах зовсім зупиняє роботу автомобільного транспорту. Обвалення різних конструкцій і предметів під навантаженням стануть реальною небезпекою; в цих умовах необхідно уникати перебування у ветхих будовах, під лініями електропередач і зв'язку і поблизу їх опор.

В гірських районах після сильних снігопадів зросте небезпека сходу сніжної лавини, встановлюються місця можливого їх сходів та обвалів. Не слід нехтувати цими попередженнями, треба суворо виконувати їх рекомендації.

Питання до самоконтролю:

1. Назвати сигнали безпеки при НС.

2. Основні принципи і способи захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійних лихах і застосуванні засобів ураження.

3.Дії населення в осередках надзвичайних ситуацій.

Література, що використовується: 1, 2, 3, 4, 8, 10, 12, 39, 42, 43, 44,45, 46, 48, 56, 60, 65

Заліковий модуль2. Профільна підготовка

А. Гуманітарний профіль

Змістовий модуль 6. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту.

План

1. Система оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій

2. Загальна характеристика регуляторних процесів.

3. Саморегуляція професійної діяльності та поведінки.

Серед комплексу заходів щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій особливо важливе місце належить організації своєчасного його оповіщення про погрозу і виникнення техногенної катастрофи, про стихійне лихо, яке наближається, або надзвичайній ситуації військового характеру. В даний час на території України оповіщення здійснюється централізовано, для чого на базі загальнодержавної мережі зв'язку (телефону, телеграфу) і телерадіомовлення створена якісно нова єдина автоматична система оповіщення, що підрозділяється на загальнодержавну і регіональну.

Крім того, на всіх потенційно небезпечних об'єктах є локальна система оповіщення, призначена для оперативного оповіщення населення про аварії на промислових об'єктах, хімічно небезпечних підприємствах, гідровузлах і інших об'єктах, що подають потенційну погрозу виникнення надзвичайних ситуацій. За їхньою допомогою своєчасно сповіщають не тільки керівників, робітників та службовців цих підприємств, але і керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, що знаходяться поблизу них, а також усе населення, що потрапляє в зони можливого зараження, руйнації, катастрофічного затоплення. Межі таких зон визначаються заздалегідь.

Для того, щоб населення своєчасно одержало попередження про небезпеку, що насувається, подається попереджувальний звуковий сигнал, який означає: “УВАГА ВСІМ!”: завивання сиренний, переривчасті гудки на підприємствах, сигнали транспортних засобів. Почувши такий сигнал, треба негайно ввімкнути теле- і радіотрансляційні приймачі і прослухати ЕКСТРЕНЕ повідомлення місцевих органів влади і Управління (штабу) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення (далі штаб цивільної оборони).

При аварії на хімічно небезпечному об'єкті зміст повідомлення може бути таким:

“УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Відбулася аварія на хімічному підприємстві з викидом сильнодіючої отруйної речовини - аміаку. Хмара зараженого повітря поширюється у напрямку сел. Сонячний. Населенню, що мешкає по вулицях Некрасова, Заводській, необхідно знаходитися у приміщеннях і провести додаткову герметизацію своїх квартир, будинків. Населенню, яке мешкає по вулицях Паркова, Бауманська, негайно покинути житлові будинки, приміщення установ, організацій і вийти у район Ульчського озера. Перед виходом із помешкань надіньте ватно-марлеві пов'язки, змочивши їхньою водою або 5% розчином лимонної кислоти. Про отриману інформацію повідомте сусідам. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу цивільної оборони”.

При можливому землетрусі подається попереджувальний сигнал і дається мовна інформація: ”УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом вжийте необхідні застережливі заходи: відключіть газ, воду, електрику, загасіть вогонь у печах. Оповістіть сусідів про отриману інформацію. Допоможіть хворим і людям похилого віку. Візьміть необхідний одяг, документи, медикаменти, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Займіть місце подалі від будинків, споруд і ліній електропередач. Знаходячись у приміщеннях під час першого поштовху, станьте у дверний проріз. Зберігайте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони”.

При аварії на атомній станції подається попереджувальний сигнал, ”УВАГА ВСІМ! ” і дається мовна інформація: “УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Сталася аварія на N-атомній станції. У західній частині м. Нузала передбачається випадання радіоактивних опадів. Населенню, яке мешкає по вулицях Тамаєва, Садовій необхідно знаходитися у приміщеннях. Провести додаткову герметизацію житлових та виробничих приміщень. Провести йодну профілактику. Для захисту органів дихання надіти ватно-марлеві або тканинні пов'язки; респіратори. Скласти документи, цінні папери, гроші, коштовності у поліетиленові пакети; упакувати харчові продукти і воду (на две-три доби) у герметичну тару, приготувати комплект одягу за сезоном у герметичній упаковці.

При оповіщенні про евакуацію організовано і без паніки займіть місце у транспорті, поданому до вашого будинку, підприємству. Дотримуйте спокою й організованості”.

У випадку загрози виникнення надзвичайних ситуацій воєнного характеру подається такий самий попереджувальний сигнал “УВАГА ВСІМ!”, а потім при безпосередній небезпеці ударів із повітря засобами радіо і телебачення буде передано: “Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Повітряна тривога! Повітряна тривога! Відключить світло, газ, воду, загасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас продуктів, води, медикаменти. Попередьте сусідів і при необхідності, допоможіть хворим і старим вийти на вулицю. Якнайшвидше дійдіть до захисної споруд або укрийтеся на місцевості. Дотримуйтеся спокою і порядку. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони! Після сигналу “Увага всім!” може піти й інша інформація, наприклад, про загрозу радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження у результаті застосування гіпотетичним супротивником зброї масового ураження. І в цих випадках буде передане стисле повідомлення про порядок дій і правила поведінки.

При виникненні надзвичайних ситуацій воєнного характеру через засоби оповіщення можуть передаватися різноманітні урядові повідомлення: звернення Президента країни, постанови Кабінету Міністрів, розпорядження про порядок дій населення у конкретній обстановці, що склалася.

Таким чином, у наш час на території України діє єдина національна система оповіщення населення про надзвичайні ситуації мирного і воєнного характеру.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про Єдину державну систему попередження і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру” відповідальність за організацію своєчасного оповіщення населення покладається на Міністерство зв'язку, Державний комітет телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади й органи управління цивільного захисту.

Організація і проведення евакуаційних заходів

Проведення евакуаційних заходів - це один із засобів захисту населення у надзвичайних ситуаціях, які містять у собі три етапи - розосередження, часткову евакуацію і загальну евакуацію.

З метою диференційованого проведення евакуаційних заходів населення ділиться на три групи:

1) робітники, службовці категорійних промислових об'єктів, тобто працюючих на підприємствах із безупинним процесом виробництва і на стратегічно важливих об'єктах (металургійні, нафтопереробні заводи, об'єкти енергетики тощо);

2) робітники та службовці, які працюють на некатегорійних об'єктах, що не відносяться до перерахованих вище;

3) населення, незайняте у сфері виробництва й обслуговування (студенти, учні шкіл, діти дошкільних установ, непрацююча частина населення).

Розосередження - організований вивіз (вивід) із населених пунктів і розміщення у безпечній заміській зоні робітників та службовців категорійних промислових об'єктів. Ця група робітників та службовців позмінно працює на підприємствах, а по закінченні роботи повертається для відпочинку в безпечну зону. Райони розосередження робітників та службовців повинні знаходитися на такій відстані від об'єкта, де вони продовжують працювати, яка б гарантувала їхню безпеку, а переїзд на роботу й повернення в місця відпочинку займав би мінімальну кількість часу.

Загальна евакуація - це організований вивіз або вивід із населених пунктів і розміщення в безпечній зоні за містом робітників та службовців промислових об'єктів, які припинили або призупинили свою виробничу діяльність, а також населення, не зайнятого у сфері виробництва. На відміну від розосереджених, евакуйовані постійно мешкають у безпечній зоні до особливого розпорядження.

У деяких випадках передбачається часткова евакуація, яка проводиться до проведення загальної евакуації і розосередження робітників та службовців. Вона передбачає вивіз із населених пунктів найбільш уразливих груп населення: дітей, вагітних жінок, стаціонарних хворих.

Розосередження та евакуація здійснюються комбінованим засобом, який полягає у тому, що масовий вивід населення пішим порядком поєднується з вивозом усіма видами наявного транспорту (залізничним, автомобільним, морським, річковим, а також особистим).

Розосередження й евакуація організується та здійснюється за виробничо-територіальним принципом. Це значить, що вивіз і вивід у безпечну зону робітників, службовців і членів їх родин, студентів вузів, учнів середніх спеціальних закладів організується відповідними промисловими об'єктами, підприємствами, установами, навчальними закладами, тобто по виробничому принципі. Інше населення, яке не пов'язане з виробництвом і не є членами сімей робітників, службовців, евакуюється за територіальним принципом - за місцем проживання через житлово-експлуатаційні контори (домоуправління).

Рішення про евакуацію населення з осередків надзвичайних ситуацій у мирний час приймає постійно діюча Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при місцевих адміністраціях, а у військовий час - Президент країни та Уряд.

Забороняється розселяти населення в місцях, де знаходяться атомні станції, хімічно небезпечні об'єкти, трубопроводи, у зонах катастрофічного затоплення, а також районах, закритих Міністерством оборони.

6.2 Загальна характеристика регуляторних процесів

Дослідники особливостей перебігу поведінки вважають, що для її вивчення й оптимізації необхідне цілісне уявлення про психологічні закономірності будови регуляторних процесів, які забезпечують ефективність довільних дій, поведінкових актів.

Н.С.Лейтес, досліджуючи цю проблему, застосував поняття активності й саморегуляції для характеристики найзагальніших передумов діяльності, які мають у своїй основі, зокрема, властивості типу нервової системи.

До регуляторних процесів під час виконання професійної діяльності велике значення має саморегуляція організму.

Суть саморегуляції - здатність керування власними діями й станами, яка виявляється на різних рівнях діяльності.

Існує думка, що мозок функціонує як динамічна система комбінованого типу, в якій процеси регулювання поєдну­ються з процесами управління. При ньому регуляція більш пов^,язана з інформацією про внутрішній стан організму й визначає процеси у відносно закритій частині системи. Керу­юча функція мозку забезпечує обробку інформації про зов­нішнє сиредовище і являє собою відкриту частину функціональної системи.

Саморегуляція визначається як один з універсальних прин­ципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування.

У саморегуляції функціональних систем яскраво виявляється єдність психічних процесів і станів. У здійсненні саморегуляції сприймання пам'яті, мислення, уяви великого значення набувають стан мозку “до початку діяння” (фоновий рівень) та “вихідний рівень” при входженні у роботу. Отже, зовнішній контур (контур управління) знач­ною мірою залежить від внутрішнього контуру (контуру ре­гулювання), а разом вони складають основу доцільної поведінки людини.

Згідно з системним підходом, саморегуляція - багаторівневе поліфункціональне явище; вона включає і психомоторну, і когнитивну, і комунікативну сфери діяльності людини та видображається в перебігу цілісної поведінки, діяльності, а також у взаєминах людей.

Процес саморегуляції зумовлюється як природними (типологічними) особливостями, зокрема емоційністю, так і особистісними властивостями (характер, спрямованість, інтереси, ідеали, цінності).

Вплив емоцій на перебіг процесів регуляці виявляється в організації й спрямованості зовнішніх дій, поведінкових реакцій, вибірковості пізнава­льних процесів, чіткості психомоторних і пізнавальних дій, а також діяльності внутрішніх органів. Цей вплив пов'язаний з характерними властивостями емоцій - їхнім змістом, знаком та інтенсивністю. Результати експериментальних досліджень дали підстави стверджувати, що емоція:

- справляє організуючий вплив на процеси регуляції, викликаючи виразні рухи, а також емоційні дії та відношення;

- чинить вибірковий вплив на процеси регуляції, сприяючи їх виникненню або утруднюючи його;

- справляє тонізуючий вплив на всі психічні процеси, змінюючи умови їхнього перебігу.

У ряді досліджень було встановлено вплив емоційного етапу на продуктивність (якість) сприймання. Зумовленість якості сприймання емоційним досвідом простежується незалежно від того, яким був емоційний стан, пов'язаний з предметом сприймання, - позитивним чи негативним.

Емоційний досвід впливає і на сприймання властивостей предмета. Відомо, що багато под­разників мають природну емоційну значімість. Зумовлено це тим, що в досвіді людини встановився зв'язок між певним подразником і життєво важливими подіями. Брунер і Гудмен довели, що точність сприймання залежить від емоційної значімості символу. Досліджувалась оцінка дітьми розмірів предметів: маніпулюючи регулятором проектора, діти повинні були висвітлювати на екрані кільце, яке за розмірами відповідало зразку (один раз збільшуючи, іншого разу зменшуючи кільце на екрані). Як зразки, використовувались монети та однакові з ними за розмірами картонні кружки. Виявилось, що величина монети видавалась дітям більшою, ніж величина відповідних кружків. Ступінь переоцінки залежав від номіналу монети.

Спостереження психологів-клініцистів свідчать і про протилежне: «деякі емоційні подразники перцептивно немовби ігноруються, неначе людина захищається від них». Спроби експериментальної перевірки гіпотези щодо наявності «перцептивного захисту» дали суперечливі результати. Відмінність у швидкості сприймання подразника, що супроводжувалося емоційною реакцією, пояснювалася зрушеннями як у сприйманні, так і у відтворенні. Неоднозначність інтерпретацій експериментальних даних, одержаних при перевірці, дає підстави вважати, що «перцептивний захист» не зводиться лише до актів сприймання, він може виявлятися (або бути відсутнім) під впливом багатьох факторів: від процесуальних модифікацій сприймання до особистісних властивостей людини.

Одержані емпіричні дані стосовно зв'язку сприймання та емоційного стану свідчать, що «незалежно від того, чи сприймає людина предмет, який має для неї значення, або ж відносно нейтральний предмет, на зміст сприймання мо­жуть справляти вплив емоції, викликані факторами, що діяли раніше. Цей вплив виявляється передусім у зміні значення змісту, що сприймається». Зв'язок між змістом емоцій і змінами сприймання найпомітніше виявляється в тих випадках, коли відмінності в сприйманні можна досліджувати в різних за змістом емоційних станах. До спрямованої зміни сприймання приводять не тільки тимчасові емоційні стани, а й стійкі емоційні установки. Підсумовуючи наведені дані, можно зробити висновок про те, що «емоціональний процес є одним із факторів, який справляє вплив на формування перцептивногообразу; цей вплив полягає у торуванні шляхів для тих перцептивних процесів, зміст яких відповідає змісту емоцій».

Емоції впливають і на навчання, і на процеси пам'яті. Наявні експериментальні дані свідчать те, що вплив емоцій на навчання є вибірковим. Вони сприяють установленню тих зв'язків, які певним чином відповідають змісту емоції, які зазнаються.

На процеси пам'яті впливають знак і сила емоції: позитивних пригадувань (споминів) більше, ніж негативних; негативний досвід запам'ятовується краще, ніж нейтральний; запам'ятовування матеріалу, пов'язаного з досягнутим успіхом, відбувається легше порівняно з нейтральним матеріалом; більш сильні емоції, незалежно від їх знака, сприяють запам'ятовуванню більшої кількості фактів. Тлумачення забування як витіснення неприємних переживань і зведення чинників, що зумовлюють забування подій, імен, місцезнаходження предметів, лише до негативних емоцій не є вичерпним.

Вплив емоцій простежується в мисленні, уявіта фантазії. Експериментальні дані показують, що внаслідок впливу емоційного стану посилюється тенденція до фантазування. Зміст фантазій залежить від змісту емоційного стану. Емоції, які виникли під час виконання захоплюючих людину завдань, зберігаються певний час після завершення роботи і надають специфічної спрямованості інтелектуальним процесам. Вплив емоцій на їх перебіг виявляється у активізації інтелектуальних процесів (емоції сприяють їх посиленню, поширенню, прискоренню) та вибірковому впливі та зміст інтелектуальних процесів, сприянні виникненню таких асоціативних процесів, зміст яких пов'язаний зі змістом емоцій (емоції агресії стимулюють агресивні асоціації, емоції страху -тривожні).

Модифікуючий вплив емоцій залежить:

- від їх сили;

- від особливостей пізнавального процесу;

- від властивостей суб'єкта, тобто від його специфічних і відносно стійких рис.

Активність особистості у перебігу процесів регуляції

Суттєву роль у регуляції пізнавальних процесів відіграє активність особистості, яка може бути спрямована або на сам процес, його хід, побудову, або на результат.

Активність розглядається як система характеристик індивідуальної поведінки, що відображає швидкісний, енергічний (внутрішнє прагнення індивіда до напруженої діяльності) та варіаційний (тенденція до різноманітності й новизни) її аспекти. Активність опосередковує перебіг природно детермінованих властивостей нервової системи на психологічному рівні, зокрема в темпераменті й загальній обдарованості, і виступає у вигляді як внутрішніх процесів, так і зовнішніх проявів.

Підвищення продуктивності процесу можливе лише завдяки його організації на більш високому рівні. Пізнавальна активність змінюється залежно від ступеня включення її в загальну структуру мотивації особистості. Вона зумовлюється конкретно-ситуативними мотивами пізнавальної діяльності, а також спрямованістю та установками особистості, рівнем її домагань.

6.3 Саморегуляція діяльності та поведінки при НС

Саморегуляція особистості має ту особливість, що в ній відображасться конкретизоване ставлення людини до дійсності, в якому виявляються властивості особистості, що мають більш комплексний конкретизований харакгер, ніж функції та процеси.

Системний аналіз діяльності вимагає не тільки розкриття її цілісної картини, а й виявлення рівнів і процесуальних особливостей саморегуляції. Діяльність у кожен момент адекватна її предмету, засобам та оточуючим предметам. Це можливо тільки в тому разі, якщо предмет, засоби й умови відображаються відносно цілей і мотивів та регулює дії.

Рівень організації діяльності зумовлюється рівнем відображення: чим повніше, глибше й адекватніше суб'єкт діяльності відображає навколишнє середовище, тим більшими можливостями для здійснення діяльності він володіє.

Рівнями психічного відображення, якими регулюються дії як складові діяльності, вважаються:

1) сенсорно-перцептивний (образи відчуття, сприймання);

2) уявлення (образи уявлення, тобто образи тих предметів і явищ, які в даний момент на органи чуття не впливають, але впливали в минулому);

3)вербально-логічний - рівень мовно-мисленнєвих процесів, де характерним є узагальнене й опосередковане відображення дійсності, формування та засвоєння індивідом знань, прийомів, їх узагальнення та абстрагування.

Створення програми актуальної дії реалізується шляхом здійснення цілої низки орієнтувально-оцінних інтелектуальних операцій, а саме: оцінка просторового співвідношення предметів, порівняння довжин і величин (особливо у випадках різного положення порівнюваних предметів або різного їх віддалення), розрізнення предметів за їх величиною та формою, оцінка прискорених і уповільнених рухів, просторове уявлення та конструктивна уява. Виконання таких операцій зумовлюється певним рівнем розвитку й спеціалізації відповідних психофізіологічних функцій людини.

Співвідношення «образ-ціль» — «образ-результат»(або «проміжний результат») є головною умовою регулювання виконання актуальної (поточної) дії. У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема розуміння суб'єктом цілі діяльності.

В усіх типах професій, спеціальностей важливе місце посідають предметно-практичні й предметно-розумові дії. У їх регуляції значне навантаження припадає на образи сприймання та уявлення. Якщо образи сприймання забезпечують переважно формування «різних траєкторій рухів у процесі виконання однієї й тієї самої дії», дають змогу до­вільно вибирати їхні ритм і темп, то образи уявлення забез­печують «можливість перенесення прийомів праці з одних сигуацій на інші». Йдеться про сенсомоторну регуляцію, яка тут переважає мовно-мисленнєву.

Процесуальна саморегуляція профдіяльністю значною мірою забезпечується завдяки створенню функціональних систем. Функціональна система, як правило, включає в себе різні органи, тобто в ній узгоджуються відповідно до вимог реалізації провідного мотиву образні й моторні компоненти психомоторики індивіда.

Отже, особливості перебігу процесуальної саморегуляції зумовлюються, з одного боку, видом, типом і формою дії, що виконується, з іншого - рівнем розвитку психомоторних (мовно-моторних), перцептивних, мнестичних, розумових здібностей індивіда, які під впливом змісту діяльності, зокрема трудової, набувають спеціальної спрямованості й трансформуються в актуальні професійні. В процесуальній саморегуляції психічні (когнітивні) процеси розгортаються переважно як мимовільні, тобто в них - більшою чи меншою мірою - відсутній свідомий контроль.

Головне в особистісній саморегуляції - цілепокладання. Саме ціль є тією ланкою саморегуляції, яка весь час усвідомлюється. Однак «образ-ціль»впливає не тільки на загальну спрямованість діяльності, що усвідомлюється, а й на особливості формування й роботи інших ланок процесу саморегулювання. Таким чином, «образ-ціль», «образ-результат», «образ-значущі умови» - це головні базові регуляційні опори, які дають можливість здійснювати усвідомлений контроль за виконанням діяльності.

У контурі усвідомлення виконуваної діяльності провідна роль відводиться мовно-розумовим процесам. Саме мовно-розумовий рівень регуляції, який є для людини провідним, забезпечує передбачення ходу подій, а також планування цілісної діяльності, поведінки. Оволодіння індивідом мовою, розвиток його мовлення спричиняє докорінну перебудову всіх пізнавальних процесів, зокрема мислення.

Слово у складі саморегуляції

Суттєву роль у саморегуляції діяльності, поведінки відіграє слово. Воно виділяє об'єкт із середовища, даючи йому ім'я і включаючи його в категорію подібних; як оди­ниця мовлення воно дає людині змогу організовувати свою і чужу поведінку, аналізувати зовнішнє середовище.

Значною є роль мовлення в розвитку довільної сфери особистості,індикатором якої виступає

Д овільна увага. Слово в актах довільної уваги забезпечує виконання таких її функцій, як утримання та контроль. Воно створює можливість для продовження дії зовнішнього стимулу, заміщуючи його (в тому числі шляхом повторення), попереджаючи переключення сприймання на інший стимул; узагальнений образ сприймання катетеризується (порівнюється з назвою), і таким чином забезпечується зворотний вплив слова на точність подальшого сприймання; мовлення (слово) визначає вибірковість уваги, організує структуру сприймання, формує архітектоніку пам'яті.

Мовно-розумовийрівень регуляції відіграє визначальну роль у діях самоконтролю. Cамоконтроль як основний психологічний механізм, спрямований на своєчасне запобігання або виявлення вже допущених людиною помилок у процесі виконання тієї чи іншої діяльності. Самоконтроль як найважливіша ланка в контурах самоуправління та саморегуляції включає багаторівневу ієрархію контрольних механізмів, за допомогою яких людина сама себе контролює:

- за перебігом окремих психічних процесів (сприймання, пам'ять, мислення, уява);

- за власним станом (емоційна сфера);

- за властивостями, які стали рисою характеру.

Відмінність між діями існує і в тому, як здійснюється організований вплив суб'єкта на довкілля. У психології розрізняють рефлекторні, інстинктивні, імпульсивні та вольові дії. В психологічному відношенні суттєва відмінність між вольовою та інстинктивною дією полягає в тому, що в інстинктивній дії відсутнє усвідомлення передбачення її результатів; вольова ж дія спрямована на усвідомлену ціль; така дія випереджається уявленням про її ціль або результат. Основна відмінність імпульсивної дії від вольової полягає у відсутності в першій і наявності в другій свідомого контролю. І відсутність усвідомленої цілі та свідомого контролю суттєво відрізняє афективну (імпульсивну) дію-розрядку від вольової дії як свідомо цілеспрямованого акту. Вольова дія - це свідомо цілеспрямована суто людська дія, за допомогою якої людина планомірно здійснює ціль, яка стоїть перед нею, підкорюючи свої імпульси свідомому контролю і змінюючи навколишню дійсність відповідно до свого задуму.

Регулятором свідомої діяльності - є воля як особливий психічний процес.

Висновки. Розглядаючи функціональну структуру процесу саморегуляції, як метод контролю власного стану у процесі виконання професійної діяльності, можно підкреслити функціональну єдність психічних процесів і станів, суб'єктивному розумінні цілі професійної діяльності та значущих умов діяльності, що являє собою комплекс інформації, яку у даний час, враховуючи яких, здійснюється успіх у роботі.

Питання для самоконтролю:

1. На чому основані регуляторні процеси організму людини?

2. Вплив емоцій, стресових порушень на перебіг процесів регуляції.

3. В чому відмічається діяльності та поведінки людини при НС?

4. Значення слово у складі саморегуляції в умовах НС?

5. Назвати та дати характеристику психологічним основам та поняттям саморегуляції.

6. Охарактеризувати динаміку зміни втоми та заходи її попередження.

Використана література: 4, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 27.

Змістовий модель 7. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

План

1. ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ ПАНІЧНИХ РЕАКЦІЙ, ПСИХОЛОГІЧНИХ НЕРВОВО-ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

2. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОСТ ТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ

3. ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ПОСТ ТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ

ВСТУП

Питання психологічних реакцій поведінки людини під час надзвичайних ситуацій (НС) необхідно вивчати з ціллю підготовки населення, рятівників, керівників для урахування таких реакцій під час дій в екстремальних умовах.

При розгляді питань поведінки людини в умовах НС велика увага приділяється психології страху. Як у повсякденному житті, так і в екстремальних умовах людині постійно доводиться долати небезпеки, що загрожують її існуванню, та викликають страх, тобто короткочасний або тривалий емоційний процесс, породжений дійсною або уявленою (вигаданою) небезпекою. Страх — це сигнал тривоги, але не просто тривоги, а сигнал, що викликає вірогідні захисні дії людини.

Страх викликає у людини неприємні відчуття — це негативна дія страху, але ж страх — це і сигнал, команда до індивідуального або колективного захисту, оскільки головна мета, що стоїть перед людиною, — це залишитися живим і продовжити своє існування.

Слід враховувати, що найбільш частими, значними і динамічними є необдумані, несвідомі дії людини як результат його реакції на небезпеку.

Найбільшу небезпеку для людини представляють чинники, які можуть викликати його загибель в результаті агресивного впливу, — це різні фізичні, хімічні, біологічні чинники, високі чи низькі температури, іонізуючі (радіоактивні) випромінювання.

Всі ці чинники вимагають різних способів захисту людини і групи людей, тобто індивідуальних і колективних способів захисту до яких можна віднести: прагнення людини вийти за межі дії вражаючих факторів (втекти від небезпеки, захиститися екраном і т. д.); енергійна атака людиною джерела можливих вражаючих факторів для того, щоб ослабити їх дії або знищення джерела можливих вражаючих факторів.

1. ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ ПАНІЧНИХ РЕАКЦІЙ, ПСИХОЛОГІЧНИХ НЕРВОВО-ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

1.1. Групова поведінка людей в НС. Паніка

Під груповою поведінкою людей в НС розуміють поведінку більшості осіб, що входять до групи і виявляються перед лицем раптового і небезпечного випадку або погрози такого випадку, які зачіпають інтереси всіх людей. Це зв'язано з реальними або потенційними матеріальними втратами, людськими жертвами і характеризується помітною дезорганізацією громадського порядку.

Групова поведінка людей пов'язана з однією і тією ж зовнішньою подією і залежить від таких емоційних чинників, які пов'язані з груповим умонастроєм, а не з індивідуальними властивостями психіки людини. Це підтверджує статистика катастроф, долі постраждавших, дії рятувальників і поведінка навколишнього населення, яке само по собі не постраждало від дії надзвичайних ситуацій.

Поведінка людей в екстремальних ситуаціях ділиться на дві категорії.

Випадки раціональної, адаптивної поведінки людини з психічним контролем і управлінням емоційним станом поведінки.У багатьох екстремальних ситуаціях не спостерігалося патологічної поведінки людей і зазначалася адаптація людей до обставин, зберігався спокій і виконувалися заходи захисту, взаємодопомога, проводилися заходи, поновлюючи порушений порядок життя. Така поведінка є наслідком точного виконання інструкцій і розпоряджень керівництва у випадках НС. Слід пам'ятати, що виконання розпоряджень і інструкцій запобігає поширення тривоги і занепокоєння і в той же час не перешкоджає прояву особистої ініціативи в області свого захисту.

Випадки, що носять негативний, патологічний характер, відрізняються відсутністю адаптації до обстановки, коли люди своєю нераціональною поведінкою і небезпечними для тих, що оточують, діями збільшують число жертв і дезорганізують громадський порядок.

В цьому випадку може настати “шокова загальмованість”, коли маса людей стає розгубленою і безініціативною, а то і просто збожеволівшою. Окремим випадком “шокової загальмованості” є паніка, коли страх перед небезпекою опановує групу людей. Зазвичай паніка виявляється як дика безладна втеча, коли людьми керує свідомість, зведена до примітивного рівня (примітивна реакція людини на страх)(). Воно може супроводжуватися справжнім шаленством, особливо, якщо на дорозі зустрічаються перешкоди, подолання яких супроводжуються великою кількістю людських жертв.

Панічні реакції можуть спостерігатися і у групі людей в замкнутих приміщеннях з невідомим плануванням, коли людина відчуває загрозу своєму життю. Багато хто в цих випадках вважає, що врятуватися майже не можна, миттєво піддаються почуттю масового страху, особливо, якщо в групі є неврівноважені люди, а таких може бути не більше 2 % від числа всієї групи.

У психологічному плані паніка дуже заразлива, оскільки пов'язана з проявом “стадного інстинкту”.

Необхідно знати, що заздалегідь прийняті запобіжні засоби не можуть повністю гарантувати можливості виникнення паніки, але можуть її істотно зменшити, тому вживання таких заходів обов'язкове.

1.2. Методи профілактики панічних реакцій, нервово-психічних порушень

Основу профілактики будь-яких психологічних явищ складає аналіз особливостей виникнення і перебігу різних форм індивідуальних і колективних реакцій страху (паніки).

Профвідбір осіб для роботи на небезпечних видах праці і особливо керівників виробничих колективів (існують особи з підвищеним рівнем ризику). Накопичений досвід вивчення катастрофічних ситуацій дозволяє затверджувати положення про наявність осіб (психопатія, нервовість), схильних до створення нещасних випадків і до неадекватних дій в загрозливій ситуації.

Навчання проблемам забезпечення безпеки і виховна робота по формуванню в свідомості людей обережності, запобіганню і розумній поведінці в аварійних і надзвичайних ситуаціях. Людина, що працює на небезпечних виробництвах повинен:

- знати свої обов'язки по профілактиці НС і нести відповідальність не лише за виникнення нещасних випадків, але і за характер своїх дій при керівництві масами при пожежах і інших НС;

- мати психологічну готовність до дій в НС, усвідомлювати, що вибух, пожежа або інші явища — це реальна небезпека, і бути готовим не лише для профілактики або зупинки катастрофічного процесу, але і для керівництва масами людей;

- знати графіки роботи змін і схеми дій в критичних ситуаціях;

- брати участь не лише в ділових іграх, але і в аварійних іграх, що сприяє пізнанню проблеми і формуванню автоматизму дій під час НС.

Основним завданням в НС і під час катастрофи є збереження спокою людей і швидка розумна діяльність. Це досягається інформаційними засобами і прикладом дій оточуючих осіб. Люди повинні знати і розуміти, що народ в умовах тисняви гине.

Керівництво масою людей складає основу профілактики паніки. Панічна реакція — це завжди індукція страху, втрата міри свідомого керівництва і випадковий захват “керівництва” діями людей особами, що знаходяться в стані страху і діють несвідомо, автоматично. Ці особи яскравістю вчинків і мови (крики) збуджують тих, що оточують і фактично захоплюють за собою осіб, що знаходяться у зв'язку із страхом в стані звуженої свідомості і що діють автоматично без оцінки ситуації, що склалася. В стані страху люди легко піддаються управлінню і можуть бути притягнені в умови безпечної і об'єктивної діяльності. Якщо керівництво масою здійснюється свідомою особою, то люди зберігають здатність розумних дій і захисту свого життя.

Особливу роль в профілактиці страху здійснює ділова зайнятість (посада) людини і демонстрація організованості дій навколишніх осіб. “Дія рятує від страху. Воно рятує і від страху, і від слабкості, навіть від холоду і хвороб” (Антуан де Сент-Екзюпері). Так, солдати, притягнені рятувати дітей при повторних поштовхах землетрусу, не випробовували страху на відміну від нічим не зайнятих людей (Ленінакан).

У гострій ситуації або загрозливій обстановці необхідно прибирати (фіксувати) людей, здатних індукувати страх і залучити людей в небезпечну діяльність. Їх вплив на оточуючих має бути припинений, оскільки може статися індукція (передача) їх дій масі людей.

У структурі керівництва масою людей велику роль грає система сповіщення: гучномовне сповіщення, світлові і звукові сигнали, покажчики виходів, напрями руху і інші засоби.

Гучномовне сповіщення населення (гучномовці на вулицях, в приміщеннях) дозволяє забезпечити безпеку вчинків осіб, що знаходяться в кризовій ситуації. Повідомляється про небезпеку користування ліфтом (зупинка і неможливість його покинути) і даються вказівки про дії із захисту і виходу з небезпечної зони і так далі.

2. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ

Комплексний аналіз наукової літератури з питань впливу умов надзвичайних ситуацій на особистісні характеристики людини, а також аналіз даних, отриманих експериментально, щодо психологічних особливостей осіб, що мали психотравмуючий досвід перебування в надзвичайних ситуаціях надає нам основи для наступного ствердження: п атологічними ознаками психологічної деформації структури особистості, яка пережила надзвичайну ситуацію й потребує психокорекційної допомоги, є наявність:

· високого рівню особистісної тривожності та сенситивності;

· знижених показників самопочуття та настрою;

· емоційно-вольової слабкості та нездатності до самоконтролю;

· неадекватного самосприймання та світосприйняття в цілому;

· афективної ригідності та її превалювання над раціональним мисленням;

· неузгодженості між своїми психологічними потребами та власними психофізіологічними можливостями, необхідних для їх реалізації;

· екзальтації та неконтрольованості почуттів, які при певних умовах можуть трансформуватись у форму психоагресії;

· недостатньо міцного внутрішнього стрижня та чіткого морально-ціннісного підґрунтя особистості.

Дана психофізіологічна симптоматика свідчить про порушення функціонування таких психологічних сфер особистості, як мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, когнітивна, моральна, ціннісно-смислова. Тому «мішенями» впливу на особистість постраждалого внаслідок НС з психічними розладами, мають бути ці психологічні механізми та окремі елементи в її структурі. Треба відзначити, що застосування психотерапії повинно бути короткостроковим, реалістичним, інтегративним. Крім того є доцільним використання парадоксально-шокових прийомів, проведення аналізу підстав «кризи», пошуку «забутих у минулому» потреб та інтересів, шляхів їх актуалізації. Робота повинна бути спрямована на запобігання фіксації когнітивних установок на безвихідність ситуації, відсутності сенсу життя, а також особистісний зріст постраждалих, зміни ієрархії їх ціннісних настанов (переакцентування, дезактуалізація, реакцентування рангу індивідуальних значень).

З урахуванням вищезазначених положень, психотерапевтична та психокорекційна робота повинна впливати на вказані вище психологічні сфери, наступним чином:

а) формування мотивації постраждалого та навичок психологічної, психотерапевтичної роботи над собою в напрямку конструктивних змін власної особистості з метою подолання психіатричної проблематики та особистісного розвитку в цілому;

б) робота з емоційно-вольовою сферою постраждалого;

в) робота з комунікативною сферою особистості;

г) робота з когнітивною сферою постраждалого;

д) робота з моральною сферою особистості;

е) робота з ціннісно-смисловою сферою постраждалого.

Але, особливу увагу слід звернути на те, що психологічна або психотерапевтична допомога повинна бути здійснена виключно професіоналами в цій області.

3. ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ПОСТ ТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ

3.1. Психічні розлади у постраждалих від стихійного лиха

Психічні розлади, що виникають у потерпілих у вогнищах стихійного лиха і катастроф мають важливі соціальні наслідки. Під час катастроф більші маси людей випробовують не тільки вплив прямих вражаючих факторів, але й превхідних соціальних наслідків.

У результаті катастроф у більшої маси населення формується хронічний стресовий стан, що впливає не тільки на психічне, але й на соматичне здоров'я.

У сучасних дослідженнях представлені дві гіпотези передбачення розвитку психічних розладів у потерпілих у вогнищах стихійних лих і катастроф.

Відповідно до першої, екстремальні й дезадаптивні реакції під час катастрофи можуть бути в значній мірі передвіщені наявністю в потерпілих певних особистісних рис, тобто, реакції людей лише відбивають їхній звичайний спосіб реагування. Тривожні особистості реагують тривогою й панікою, гипотимічні - депресією, театральні - конверсіональними формами реагування.

Друга гіпотеза заснована на тому, що найбільшу прогностичну цінність представляють демографічні й групові фактори соціального стресу в сполученні із суб'єктивно пережитим хронічним стресом.

Досвід надання психічної допомоги у вогнищах стихійних лих і катастроф свідчить про необхідність використання багатофакторного підходу, що враховує наступні складові:

- стан психічного й фізичного здоров'я населення у вогнищі катастрофи;

- безпосередній вплив катастрофи на стан здоров'я населення;

- екологічні й соціальні наслідки, викликані катастрофою;

- вплив заходів, що вживають для подолання наслідків катастрофи.

Виділяють наступні відмінні характеристики психічних розладів при катастрофах:

- одночасне виникнення психічних розладів у великої кількості людей;

- виживання в умовах катастрофи змушує людей продовжувати активну боротьбу, незважаючи на наявні психічні розлади.

Фактори розвитку психогенних розладів. До предіспозиційних факторів розвитку психогенних розладів в умовах катастрофи можна віднести наступні:

· фактори обстановки;

· швидкість й сила впливу психогенного фактора;

· значеннєвий зміст психотравми для особистості;

· конституційні особливості особистості.

3.2. Клініка психічних розладів при катастрофах

Психогенні розлади при катастрофах не носять специфічного характеру. Організм людини відповідає універсальною реакцією па стрес. Основною рисою психологічного стресу в людини є сприйняття оточення, що проявляється тривогою. Тривога виступає як основний розлад або як складова складних психопатологічних проявів.

Розрізняють тривогу й страх. Тривога відчувається поза зв'язком з яким-небудь стимулом, у той час як страх пов'язаний з ним. Звичайно тривога співвідноситься з погрозою цілісності особистості, а страх з погрозою фізичного існування.

При психогенних розладах виділяють тривожний ряд, що призводить до психічної дезадаптації:

- Відчуття внутрішньої напруженості й психічного дискомфорту, яке при адаптивній поведінці приводить до мобілізації організму й інтенсифікації активності.

- Гіперстезичні реакції, які проявляються в тому, що раніше нейтральні стимули набувають значимості. Цей стан може проявлятися як підвищена дратівливість.

- Власне тривога - відчуття невизначеної погрози з почуттям неясної небезпеки. Характерна ознака тривоги - недиференційованість загрози й непередбачуваність часу її появи.

- Страх - переміщення тривоги до конкретних предметів. Відчуття зв'язку загрози з конкретною ситуацією.

- Відчуття невідворотності катастрофи, що насувається, - формування у суб'єкта уявлення про неможливість уникнути смерті. Страх змінюється жахом перед неминучою й близькою загибеллю.

- Паніка з неможливістю цілеспрямованої діяльності.

- Ступор із знерухомленістю.

Виділяють наступні механізми психологічного пророблення психічної травми:

- регресія - витіснення зі свідомості психотравмуючого переживання;

- гіперкомпенсація - заміна неприйнятної для свідомості тенденції на протилежну;

- проекція - перенесення власних неприйнятних переживань на навколишніх;

- раціоналізація - прагнення логічно обґрунтувати зміст психотравми;

- компенсація - активність, спрямована на заповнення втрат;

- ідентифікація - задоволення своїх спонукань за рахунок ідентифікації себе з більш успішними суб'єктами;

- фантазування - заміщення втраченої реальності мріями;

- зниження рівня спонукань і знецінювання вихідної потреби.

Провідним підходом при діагностиці психогенних розладів у потерпілих від катастрофи є клініко-психопатологічний, що дозволяє провести сортування потерпілих і цілеспрямовано надавати соціалізовану психічну допомогу.

3.3.Організація й зміст медико-психологічної допомоги потерпілим у вогнищах стихійних лих й катастроф

В такій ситуації організація медико-психологічної допомоги залежить від масштабу катастрофи й збереження системи охорони здоров'я у вогнищі. Для надання екстреної психіатричної допомоги залучаються сили й засоби органів охорони здоров'я.

При стихійних лихах і катастрофах, що охоплюють значні території й супроводжуються більшими санітарними втратами, як правило, місцеві органи охорони здоров'я дезорганізовані, внаслідок чого виникає необхідність залучення медичних сил і засобів всієї країни, у тому числі й медичної служби збройних сил. Складний характер патології в вогнищі вимагає від лікарів уміння надавати допомогу при цій патології.

Загальна медицинська, психіатрична і психічна допомога першого етапу повинна бути спрямована на виявлення й ізоляцію осіб із психомоторним збудженням для запобігання розвитку паніки. На всьому протязі рятувальних і евакуаційних робіт психіатрична допомога тісно зв'язала з загально-медичною допомогою. Однак у зв'язку з обмеженістю ресурсів, психіатрична допомога виявляється не стаціонарними структурами, а мобільними психолого-психіатричними групами (бригадами). Звичайно це 1-2 психіатра, психолог, що володіє психотерапевтичними методиками, і дипломованіі психіатричні медичні сестри. При великій кількості потерпілих і при наявності можливостей у вогнищі організується евакуаційне психіатричне відділення з можливістю ізоляції в ньому перезбуджених хворих.

Під час сортування потерпілих з гострою психічною травмою головними є наступні критерії:

- психотичний або ненсихотичний рівень розладів;

- свідомість у потерпілого порушена або не порушена;

- рухове порушення або ступор;

- стан емоційної сфери - страх, тривога або депресія.

На всіх етапах евакуації виявляються й окремі особи піддані паніці, і суб'єкти з істеричними розладами, що представляють групу підвищеного ризику розвитку паніки.

На першому етапі евакуації терапевтичні цілі усунення гострої реакції на стрес досягаються застосуванням психотропних засобів, що мають седативний і анксиолітичним ефектом. При стабілізації ситуації в вогнищі й достатній насиченості силами й засобами медицинської служби, поряд з наданням невідкладної психіатричної допомоги, надається й психотерапевтична допомога потерпілим і учасникам рятувальних робіт.

Після завершення рятувальних робіт і відносної стабілізації ситуації формується система медико-психологічної допомоги. Можливі наступні структури:

1. Центри соціально-психологічної підтримки із провідною участю соціальних працівників і психологів для виконання інформаційної й психокорекційної роботи.

2. Амбулаторна психотерапевтична служба для психотерапевтичного (лікарського) консультування й лікування потерпілих з межовими психічними розладами.

3. Стаціонарна психіатрична й психотерапевтична служби для лікування ПТСР, соматоформних і психотичних психогенних розладів.

При наданні стаціонарної психіатричної допомоги вона по своїм атрибутам не повинна відрізнятися від загально соматичної. У стаціонарі здійснюється медико-соціальна експертиза потерпілих від катастрофи.

3.4. Діагностика психічних розладів і організація психологічної допомоги заручникам

Захоплення заручників стає найбільш типовою дією терористів і одним зі способів ведення локальних війн і міжетнічних конфліктів. Заручниками стають не тільки дорослі обох статей, але й діти різного віку. Число заручників, як про це свідчать численні дані, може бути досить значним, що вимагає залучення всіх наявних на даній території засобів і сил медичної служби й продуманої організації служб психічного здоров'я.

Раптовість виникнення загрозливих для життя ситуацій, невизначеність тривалості ситуації, масовість і жорстокість озброєного насильства з погрозою для життя, а також усвідомлення повної беззахисності, обмеження в просторі й гіподинамія, скрутність в здійсненні фізіологічних потреб, нестача у їжі й питві - все це створює особливу якість психогенної ситуації, що не описується в класичній психіатрії.

У локальних конфліктах на Північному Кавказі російськими психіатрами накопичений унікальний досвід по оцінці психічного стану заручників і організації психіатричної допомоги. Цей досвід у систематизованому виді представлений у такий спосіб.

Залежно від тривалості перебування в загрозливій для життя ситуації структура й динаміка психогенних розладів різна. Психічні розлади різноманітні й у випадку застосування зброї антитерористичними силами.

Структура й глибина психогенних розладів визначалася фоновим психічним і фізичним станом і додатковими психогенними факторами.

Найбільш характерними для заручників є наступні клінічні стани: гіпокінетичні тривожно-фобічні стани; гіперкінетичні тривожно-фобічні реакції.

Психічні порушення після звільнення із заручників були представлені невротичними й депресивними розладами. Порушення сну виявилися найбільш тривалим клінічним проявом і з'явилися маркером ваги психічного стану після вирішення екстремальної ситуації.

Після вирішення екстремальної ситуації й звільнення заручників з небезпечної зони необхідно здійснювати їхнє медичне сортування з метою надання більше ефективної медичної допомоги. Особливого значення набувавє психолого-психіатрична допомога цим потерпілим. Виділяються наступні принципи надання психолого-психіатричної допомоги заручникам.

1) Всі заручники мають ті або інші психічні розлади, і всі вони потребують медичної допомоги.

2) Виділяються особливі групи потерпілих в екстремальних ситуаціях: а) пацієнти із травмами й фізичним виснаженням, що вимагають надання крім психолого-психіатричної й медичної допомоги; б) пацієнти з підвищеним ризиком агресивних дій по відношенню до них; в) батьки (жінки) малолітніх дітей; г) діти.

3) Виділяються дві основні групи потерпілих: а) пацієнти з гіперкінетичними психічними розладами; б) пацієнти з гіпокінетичними психічними розладами.

Надання кваліфікованої допомоги при екстремальних ситуаціях містить у собі встановлення точного діагнозу, об'єктивну оцінку виникаючих реакцій і станів, прогнозування можливого розвитку психічних порушень. Така допомога в першу чергу надається пацієнтам, що представляють небезпеку для себе й навколишніх (з почуттям провини, що вижили й суїцидальними висловленнями); із психомоторним збудженням або психогенним ступором. У другу чергу допомога надається тим, кому вона може бути відстрочена в часі й з легкими формами психогенних і психічних розладів.

Наслідками надзвичайних ситуацій також можуть бути різноманітні диссоціативні психічні розлади, що вимагають для свого лікування тривалої психоаналітичної терапії.

У результаті катастроф у більшої маси населення формується хронічний стресовий стан, що впливає не тільки на психічне, але й на соматичне здоровя. Психогенні розлади при катастрофах не носять специфічного характеру. Організм людини відповідає універсальною реакцією па стрес. Основною рисою психологічного стресу в людини є сприйняття оточення, що проявляється тривогою. Тривога виступає як основний розлад або як складова складних психопатологічних проявів.

При психологічній допомозі використовуються різноманітні групові техніки, а також техніки релаксації і катарсису.

Дата добавления: 2015-09-03