Порядок вступу до СОТ. 4 страница

123.Режим і принц МТ та їх правове рег-ння.

МТП — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі МТ, і є складовою частиною МЕП. Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах і у док-тах Конференції 00Н з торгівлі і розвитку (1964 р.).Система загальних о сновних принципів склад з 14 наступних принц: 1) торгові відносини базуються на основі поваги до прин­ципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтру­чання у внутрішні справи інших держав; 2) недопущення дискримінації. 3) суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнар співр-ва; 5) національна і міжнар економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнар поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому; 6) міжнар торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу; 7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння; 10) МТ має сприяти розвитку регіональних ек угруповань, інтеграції та інших форм ек співр-ва між країнами, що розвиваються; 11) міжнар установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення притоку міжнар фінансової, технічної і ек допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвивають­ся, їхніх зусиль для прискорення свого ек зростання; 12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на ек розвиток країн, що розв-ся; 13) державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю. Деякі правові принципи МТ біли вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі та розвитку (Делі, 1968). Режими МТ: 1. префер-й- особлив пільгов режим, що надається однією кр іншій без поширення на треті кр. 2. Дискримінац-й- юр і фіз особ одн країни надаються у їх торгов діяльн на територ кр, що проводить диским-ю, гірші умови, ніж ті, що надані на цій територ юр і фіз особ 3х країн. 3. Звич-й- існує між державами в разі відсутності міжнар торгов угоди і не передбач надання пільг у торгівлі. 4. найб-го сприян-держ на взаємн основі надають одна-одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митн зборів,податків, якими користув-ся будь-як 3тя держ.

124.Рішення МО, як джерела МЕП.

Одним з предметів дискусій, які ведуться в межах МЕП, є питання про те, чи є рішення МО джерелом МЕП. Рішення МО є правовими актами, містять у собі відповідні правила та принц здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата. Їх можна розглядати як джерело МЕП. Рішення МО, як правило, мають рекомендаційний хар-р. Відповідно до Статуту ООН її ГА з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації. Такі норми не є імперативними. Їх виконання не може здійснюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Напр, Конференція ООН з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала надавати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвиваються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними.

Західні фахівці з МП назвали рекомендаційні норми “м’яким законодавством” (тобто не обов’язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції ГА ООН використовують при розробці міжнар договорів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов’язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допомогою звичаю. Резолюції м ожуть застосовуватись і для констатування чи тлумачення чинних міжнар-правових норм.

Рішення окремих організацій мають обов’язковий характер. Напр, рішення Ради ЄС є обов’язковими для держав—учасниць. Фундаментальними для МЕП є такі прийняті ГА ООН у 1974 р. документи, як Хартія ек прав та обов’язків держав, Декларація про новий міжнар ек порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнар ек порядку, а також резолюція ГА ООН 1979р“Об’єднання і прогресивн розвиток принципів і норм МП, які стосуються правових аспектів нового міжнар ек порядку”.

125.Розк-те зміст поняття «між нар

правосуб’єктність» щодо МЕО.

Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар п равоздатність держави - її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з МП. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб'єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд - здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Між нар правотв-ть - здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

Обсяг правосуб'єктності МО носить цільовий і функціональний характер. Щоб виконувати свої функції міжнародні організації забезпечуються необхідними юридичними коштами. У Статуті ООН передбачено-“ООН користується на території кожного зі своїх Членів такою правоздатністю, що може виявитися необхідної для виконання її функцій і досягнення її цілей”.

Правоздатність МО розкривається в наступних аспектах: * МО вправі укладати найрізноманітніші угоди в рамках своєї компетенції. Договірна правоздатність закріплюється в установчих актах МО двома способами: в загальному положенні, що передбачає право укладати будь-які договори, що сприяють виконанню завдань даної організації–Чиказька конвенції про міжнар цивільну авіацію 1944 р.; або в спеціальному положенні, що визначає можливість висновку організацією певних категорій угод (Устав ООН) і з певними сторонами. * МО мають здатність брати участь у дипломатичних зносинах. * МО і їхні посадові особи користуються імунітетом й привілеями (Конв про привілеї й імунітетах ООН 1946 р., Конв про привілеї й імунітетах спец-х установ ООН 1947 р., Конвенція про правовий статус, привілеї й імунітетах МО, що діють у певних областях співр-ва, 1980 р. й ін.). * як суб'єкти МП МО відповідають за правопорушення й завдання збитків своєю діяльністю й можуть виступати із претензіями про відповідальність. * кожна МО має у своєму розпорядженні фінансові кошти, що складаються із внесків держав-членів і витрачаються в спільної нтерес організації. * МО діють із усіма правами юр особи по внутрішньому праву держав.

Специфічний хар- р між нар правосуб'єктності. МО - вторинні, похідні суб'єкти МП. Своєрідність МО як суб'єктів МП насамперед у відсутності в них суверенітету. Права МО і повноваження їхніх вищих органів по своїй юридичній природі відрізняються від суверенних прав держав й їхніх верховних органів: вони мають договірне походження і є результатом узгодження воль суверенних держав - творців МО. Своєрідність МО як суб'єктів МП складається також у тім, що для МО не є необхідним володіння територією й населенням -і, отже, здійснення територіального верховенства. Для суверенної держави це - необхідні елементи, без яких воно не може існувати. Своєрідність М О як суб'єктів МП проявляється й у специфічності міжнародних прав організації. Напр, МО не можуть бути стороною в справі в Міжнародному Суді ООН; представництво при МО носить однобічний характер. Як суб'єкти МП МО мають свою волю. Вона є результат узгодження воль держав-членів, існує паралельно з їх волевиявленням (а не над ними) і проявляється в тих або інших діях МО, здійснюваних відповідними органами, які реалізують цю її волю.

Однак та обставина, що МО є вторинними суб'єктами МП, що не володіють суверенітетом, територією й населенням, звужує сферу можливих правопорушень і коло підстав для настання їхньої відповідальності.

126.Розкрийте зміст поняття «міжнар правосуб’єктність» щодо суверен держ.

Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар п равоздатність держави — це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви -її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб'єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд - здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Між нар правотв-ть - здатність держави створювати зак-давчі акти, закони. Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правосубєктності. Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Характер і зміст МЕВ, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнар ек співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зо­внішньоек договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо. Держава може вступати у міжнародні відносини ек змісту і не з суб'єктами МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами МП або МЕП, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами МПривП. Такого роду відносини не слід розглядати як відносини міжнар-правові, міждержавні.

127.Роль і знач Віденської Конвенції про право МДог 1969 в регулюванні порядку уклад МЕДог.

Віденська конвенція прийнята 69 року, регулює питання різного хар-ру (політ, ек, гуманітарного). Ця конвенція вступила в дію 80р. Складається з 8 частин, (85 статей).

1-ша частина. Вступ. Дає тлумачення категорій, що використовуються в конвенції, специфіку її застосування. 2-га частина.Укладення і вступ в силу. Зазначається, що кожна Д правоздатна укладати договори. Перелік посадових осіб, що мають безпосередньо укладати МД від імені Д, без делегування їм спец. повноважень: -глава держави, глава уряду,міністр закордон. справ, глава дипломатичного представництва, представники країни при МО.Також відмічено, що тексти договорів приймаються за згодою всіх Д, що приймають участь в їх складанні. Договори набирають чинності від дати погодженої в договорі (може бути визначена дата з моменту підписання або окрема дата). 3-тья частина. Додержання, застосування та тлумачення договорів. 4-та частина. Поправки до договорів і зміни до них. Статті 39-41. Жоден договір не може бути змінений без згоди всіх учасників. 5-та частина Недійсність, припин і призупин договорів.

Випадки, коли договор недійсний: коли припущена помилка, коли встановлені факти обдурювання, підкупу або примусу підписати договір, коли використовувалась сила або загроза силою. Закріплені норми стосовно призупинення договору:-вихід учасників із договору (повинно залишатись 90%).-припинення договору за згодою сторін.- денонсація договора-припинення договору в зв’язку з грубим порушенням своїх обов’язків учасниками договору.-в зв’язку з припиненням дипломатичних відносин між країнами, оголошення війни;-договор може бути припинений за рішенням арбітражу або суду. 6-та частина Інші постанови.

Мова йде про випадки правонаступності Д, відповідальності Д, про встановлення і припинення дипломатичних і консульских стосунків. Коли розпався СРСР, булаприйнята постанова про правонаступництво – Україна згодна була відповідати по боргам.

7-ма частина Депозитарій, повідомлення, виправлення, реєстрація. Статті 76-80. Депозитарій – той, хто зберігає договор(зберігач)

8-ма частина Заключні положення Статті 81-85

Регулює питання, пов’язані з підписанням, ратифікацією, приєднанням, а також набуттям чинності договором.

Дата добавления: 2015-09-03