СОТ є міжнар структурою, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругв раунду,— це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм МТ. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн. В 1995 р. СОТ замінила ГАТТ, яка існувала з 1947 року. Головними задачами СОТ є лібералізація МТ, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння ек зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатостор угод, проведення торгов-х переговорів, врегулюв торгов суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної ек політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються. СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією ГАТТ та пов’язаних з нею угод, Генер угоди з торг посл(ГАТС), Угоди з торгов аспектів прав інтелект власності (ТРІПС); проводяться періодичні огляди торгов політики країн-членів; відбувається врегулювання торговсуперечок на основі правил, закладених в її правових нормах. Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх багатостор угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році МО торгівлі. Цим було завершено формув основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торгов операцій – товари, послуги, інтелект власність – до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди. Багатостор міжнар торгов систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнар правил, яких країни мусять дотримуватись у торгов відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами. За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації МТ шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою „раунди багатостор торгов переговорів”. Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев‘ятий, так званий “раунд розвитку”. Крім того, кілька МО – ООН, МВФ, МБРР тощо – мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ. Сфера діяльності СОТ визначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є: -контроль за виконанням угод і домовленостей; -проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; -врегулювання торговельних суперечок; -огляд національної торговельної політики країн-членів; -технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ; -співр-во з між нар спеціалізованими організ-ми.
129.Система держ органів Укр, які здійснюють функції у сфері МЕСпівр і закон закріплення їх повноваж.
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання ЗЕД, є ВРУ. До її компетенції належать: прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД; укладання міжнародних договорів України; встановлення спеціальних режимів ЗЕД на території України. КМУ має такі повноваження у ЗЕД: розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньоекономічної політики України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України щодо регулювання ЗЕД; координує роботу торгов представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України. НБУ у ЗЕД виконує такі функції: здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України;представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, регулює курс національноївалюти України до грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки за наданими і одержаними державними кредитами і позиками, проводить операції з центральними валютними ресурсами. Мін-во зовнішньоек відносин Укр: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координацію їх ЗЕД, втому числі відповідно до міжнародних договорів України; виконує інші функції відповідно до законів України. Держ Митний комітет України здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України. Звичайно, окремими повноваженнями у сфері ЗЕД наділені і деякі інші центральні державні органи. До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать: місцеві Ради народних депутатів України та їхні виконавчі і розпорядчі органи; територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України. Компетенція місцевих Рад народних депутатів Укр та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається законами України " Про ЗЕД" та "Про місцеві Ради народних депутатів Укр та місцеве і регіональне самоврядування". Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їхньої компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.
130.Система МЕП: поняття і загальна хар-ка складових елементів.
МЕП-це система норм та принципів, які регулюють відносини між державами, між держ і МО, між МО в процесі міжн екон співробітництва.
Розглядаючи співвідношення МЕП з МП,слід зазначити, що воно базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Водночас МЕП перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв'язках з іншими галузями міжнародного права: міжнар морським правом, міжнар авторським правом, міжнар космічним правом та ін. Як складова частина МП МЕП може і розглядається як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми (підгалузі та правові інститути). Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі МЕП виділяють: міжнар торгове право, міжнар валютне право, міжнар транспортне право, а також норми, які регламентують міжнародно-правові відносини промислового і с\г співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін. Систему МЕП можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання МЕП, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти МЕВ і, зокрема, про державу як основний суб'єкт МП. У Загальній частині також розглядаються правовий статус МЕО, питання правового регулювання діяльності ТНК, між нар ек договорів та забезпеч їх виконання. Щодо Особл частини МЕП, то вона зводиться до харак-ки правових норм і особл-тей правового регул-ня м\н торгівлі, м\н валют відносин, м\н перевезень та інш напрямів м\н співроб-ва. В ії межах має вивчатися м\н торг право, м\н валют право, м\н трансп право, питання мі\н-прав регул-ня промислового, с\г і науково-технічного співр-ва.
131.Спеціалізовані установи системи ООН в системі МЕО.
Характеризуючи статус спеціалізованих установ системи ООН, необхідно насамперед звернути увагу на докорінну відміну курсів ООН і Ліги націй в цьому питанні. Ліга націй в останні роки своєї діяльності тримала лінію на централізацію керівництва установами, що діяли в її системі. ООН взяла курс на децентралізацію системи СУ, вбачаючи в них цілком автономні організації. Ця концепція чітко проглядається в ст. 63 Статуту ООН, де говориться, що ООН через Економічну і Соціальну Раду укладає із спеціалізованими установами угоди, які визначають умови їхнього зв'язку з ООН. Рада уповноважується погоджувати діяльність СУ шляхом консультацій з ними і рекомендацій. Відповідно до ст.64 Рада уповноважена також "вживати відповідні заходи для одержання від спеціалізованих установ регулярних звітів", у тому числі звітів пре виконання її рекомендацій, а також відповідних рекомендацій Генеральної Асамблеї.
Отже, хоча СУ і надсилають звіти Раді, проте координуюча її роль виглядає дуже умовною, оскільки проблеми вирішуються лише шляхом консультацій і рекомендацій, які не є обов'язковими. Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом ООН, статутами спеціалізованих установ, їх угодами з ООН. Взаємовідносини між ООН і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Ек і Соц Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Але всі угоди мають багато спільного, оскільки існує перелік питань, які повинні бути в кожній подібній угоді. Угоди передбачають: 1) регулярні звіти Раді; 2) обмін інформацією, документами; 3) взаємне представництво між ООН і спеціалізованою установою, а також між спеціалізованими установами; 4) забезпечення однакових умов длг персоналу в інтересах запобігання конкуренції; 5) взаємовідносини з бюджетних і фінансових питань; Генеральна Асамблея мас право робити відповідні рекомендації. Але поза цими домовленостями СУ ніякою мірою не є підконтрольними Ек і Соціальній Раді. Це цілком незалежні й автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.
Рекомендаційний характер резолюцій ГА і Ради віддзеркалюється у їхньому змісті і стилі. Резолюції "закликають", "настійно рекомендують", "настійно прохають" і т. ін. Але всі ці побажання не є обов'язковими для спеціалізованих установ, що зумовлює слабкість системи ООН, відсутність ефективної координації й централізованого керівництва.
Хоча кожна СУ мас свій статут, що враховує специфіку її діяльності, структурам СУ властиві спільні риси. Вони мають керівні органи, в яких представлені всі держави — члени організації. Це — Асамблея або Конференція, що збирається раз на два й більше років. Вони мають виконавчий орган — Раду, відповідальну за керівництво діяльністю організації, а також постійний секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем або Генеральним директором, що обираються на чотири (інколи на шість) років і, як правило, переобираються принаймні ще на один термін. Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел: внески членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Програми розвитку ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ
П'ять груп спецустанов:1. ФІНАНС (МВФ, МБРР, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Асоціація Розвитку, БАГІ, Міжнародний Фонд з С\Г Розвитку)2 ЕК (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та С\Г організація ООН) 3.ТЕХН (Міжнар Орг Цивільної Авіації, Всесв Поштов Союз, Міжнар Союз Електрозв'язку, Міжнар Морська Орг, Всесвітня Метереологічна організація) 4. СОЦ (МОП, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я) 5. ГУМАНІТАРНІ (Всесвітня Орг Інтелект Вл-ті, ООН з питань Освіти, Науки і Культ
Головною універсальною МО є ООН, в межах якої в свою чергу також можна виділити дві підгрупи. Перша — спеціалізовані установи 00Н і друга — допоміжні органи 00Н, які користуються статусом МО-цій. До першої групи, наприклад, можна віднести ООН з промислового розвитку, а до другої — Конференцію з торгівлі та розвитку.
ГА є одним із вищих, головних органів 00Н. Поряд із вирішенням інших завдань, вона займається питаннями співр-ва держав в ек, соц та інших сферах. На неї покладені функції кер-тва діял.тю Ек та Соц Ради (ЕКОСОР). Ек і Соц Рада була створена у 1946 р. як один із головних органів 00Н, покликаний розв'язувати конкретні завдання міжн ек співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються ГенАсамблеєю на три роки. Через кожен рік склад ЕКОСОР обновлюється на одну третину, тобто переобираються 18 членів.
При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек комісій ООН. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини.). Важливу роль у розвитку МЕВ відіграє Організація 00Н з пром. розвитку — міжн, міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Ген.Ас. 00Н 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ОПР входять країни-члени 00Н (>140 держав), її спеціалізовані установи. Важливе місце серед спеціалізованих установ ООН посідає МВФ, створений у 1945; до складу у 2001 р. вход. 181 держ.
Важливе місце в системі МО посідає Конференція 00Н з торгівлі та розвитку, заснована у 1964 р. як орган Ген.Ас. 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція Ген.Ас. 00Н 1964 р., яка, в свою чергу, була прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу КТР входять держави-члени 00Н.
132.Спец принципи МЕП: поняття, джерела і перелік.
Принцип- керівна ідея,основоположнаі засада або правило здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері.1. П-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2. П-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3. П-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4. П-п невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю "Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію"(Хартія 1974р.)+Декларація 1974.5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6. П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів.
Ці принципи знайшли своє закріплення в. Декларації про встановлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради.
133.Способи виріш спорів, що випливають з МЕДог, і їх загальна хар-ка.
МЕП зокрема, як і МПублП загалом, не передбачає міжнар інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони міжнар ек договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори виконувалися самостійно.
Розділ VI Статуту ООН передбачає мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами. Це стосується і спорів на терені економіки. безпосередні переговори держав, які конфліктують, є першим прийомом вирішення міжнародних економічних спорів.
Окрім переговорів застосовують також інші узгоджувальної процедури. “Добрі послуги ”-коли в конфлікт держав втручається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх посадити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною. Проте часто такі доброзичливі треті сторони беруть участь і у процесі переговорів. Посер-во означає активну участь третіх сторін у процесі безпосередніх переговорів між сторонами, що сперечаються. Стороною-доброзичливицею, або стороною-посередником, може бути держава, МО, міжнародна посадова особа, керівні діячі держав, а то й просто приватні особи, які мають необхідні для такої місії авторитет і досвід. Такими приватними особами часто стають державні діячі, які вийшли у відставку.
Слідчі комісії створюють, як правило, на паритетних засадах сторін, що сперечаються. Завдання комісій — виявити фактичні обставини конфліктів. Узгоджувальні комісії утворюються за процедурою, яка практично аналогічна процедурі слідчих комісій. Завдання узгоджувальних комісій полягає у досягненні згоди з предмета конфлікту
У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої держави будь – яких примусових заходів з метою отримання вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі (серпень 1975 р.). В ньому, зокрема, сказано, що держави - учасниці будуть розв'язувати спори між ними мирними засобами; добросовісно використовувати так засоби як переговори, обстеження, посер-ва, примирення арбітраж; утримуватись від будь-яких дій, котрі можуть погіршити становище. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Так, Конвенція ООН про договори міжнар купівлі-продажу товарів,1980р. містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем На забезпечення виконання зобов'язань міжнародних економічних договорів спрямована діяльність Міжнар Арбітражу, Міжнар Суду та деяких інших міжнар структур. Арбітражний розгляд міжнар спорів передбачений рядом міжнар-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку Конвенцію про мирне розв’язання міжнародних зіткнень 1907, З агальний акт про мирне розв’язання міжнародних спорів 1928, Статут ООН, статуту регіональних міжнародних організацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958, арбітражні договори та інші угоди між окремими країними. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань МЕД, є одним із засобів їх мирного розв'язання. Слід виділити дві різновидності Міжнар арбітражу. Перша-Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов'язаних з їх невиконанням. Друга - Міжнар арбітраж, який створюється для розгляду і розв 'язання конкретного спору.
Компетентний суд держави-учасниці має право розгляде спір, коли на його території:а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження; б) здійснюється торгова, промислова або інша господ діяльність підприємства-відповідача; в) має місце дія або інша обставина, яка стала підставі для відшкодування збитків. Компетентні суди держав — учасниць СНД розглядають справи і в інших випадках, якщо є письмова згода сторін про передачу спору цьому суду.
Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Якщо взяти, наприклад, Закон України "Про ЗЕД", то його шостий розділ містить норми, які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.
Майнова відповід-сть застосовується у формі матеріальн відшкодув прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримін відповідальність у зовнішньоек діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним зак-вом Укр.
134.Сутність Державної програми заохочення іноз інвестиц в Укр.
Даний закон втратив чинність згідно із ЗУ «Про режим іноземного інвестування» 19 березня 1996р.
135.Сутність МЕВ, їх зміст та значення.
М/н ек віднос є склад частиною системи існуюч м\н відносин. Поняття "м\н віднос” широке, включає міждержавні відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їхні об'єднання як носії публічної влади. Суб'єктами можуть бути і м\н організації. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. Міждерж ек відносини виник і встановл передусім між державами як політич формами орг-ції суспіл-тва, що виражають обумовлену ек ладом певну політ владу ек-но. пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями. М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами,між держ-ми і МО,між МО. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм. Розвиток політ та соц-ек ситуацій в конкретних країнах певною мірою впливлє на стан м\н ек відносин. Напр, сьогодні однією з причин повільного входження до міжнар ринку країн колишнього СРСР є його несплачені борги, близько 77 мрд дол. За м\н мірками це не значна сума. Однак розвал ек-ки, який спричинів різке падіння експорту неминуче веде до банкрутства, що негативно впливає на розвиток м\н ек віднос. Це та інш ситуації слід врах при побудові м\н ек відносин.
136.Сутність та знач принц найб сприяння в МТ.
Кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співр-ва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі); держ на взаємн основі надають одна-одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митн зборів,податків, якими користув-ся будь-як 3тя держ. Додержання цього п-пу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб'єкти МЕВ. Цей п-п знайшов своє закріїїлення в Принципах 1964 р. і Хартії ек прав і обов'язків держав 1974 р. Так, згідно з ними – міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідною і здійснюватися на основі режиму найбільшого сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговим інтересам інших країн. Практична реалізація принципу найбільшого сприяння здійснюється через його закріїїлення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах. Практика міжнародних економічних відносин має приклади, які свідчать про недодержання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був наданий США понад 120 країнам світу, однак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виняток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винятки, передбачені Принципами і Хартією.
137.Сутність, ознаки та загальна хар-ка держави як суб’єкта МЕП.
Держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин.
До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова система; 6) правова сист. Д як суб'єкт МП здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності МОрг в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек, екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах.
Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно міжнародного економічного права наділена всім обсягом правоздатності.
Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юридичною особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Україна як держава є самостійним суб'єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин. Вона укладає необхідні міжнародно-правові договори та угоди, бере участь у діяльності міжнародних економічних організацій. Використовуючи свої права у міжнародних економічних відносинах, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов'язання.
138.У чому полягає принципова різниця між ГАТТі СОТ
СОТ, є спадкоємицею ГАТТ, що діяла з 1947 р. СОТ почала свою діяльність з1995р. та покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників СОТ на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатобічних торгів переговорів (1986-1994 р.). Ці документи і є правовим базисом сучасної МТ. Угода про СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на багатобічні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торг посл і питання торговельних аспектів прав інтелект вл-ті) і має набагато більші повноваження в зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною ВТО є унікальний механізм вирішення торгівельних суперечок.
ГАТТ планувалась як частина Міжнар торговельної організації, але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки діяла як тимчасовийорган. З метою підвищення статусу міжнар торгів правил і забезпечення відкритості торгівельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою між нар торгівлі товарами та послугами та правилами інтелект власності. Всесвітня ж торгів організація втілюватиме в життя конкретні домовленості останнього раунду переговорів.
Країни, що вступають до ВТО визначаються як «члени», а члени ГАТТ тільки як «договірні сторони», оскільки спочатку ГАТТ розглядалась як договір між державами, а не як міжнародна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має статус юрид особи.
До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ. Так, країни, що є договірними сторонами, мають виконувати домовленості цієї угоди, але на наих не поширюються правові наслідки, що витікають с ГАТТ. Дія цих документів поширюється тільки на ті країни, що їх підписали.
Члени ГАТТ не зв’язані угодами з послуг (ГАТС) та торговельними аспектами прав інтелектуальної власності (ТРІПС). СОТ створена на основі ГАТТ. Ця організація стала правонаступницею ГАТТ. ГАТТ – система багатосторонніх угод,а СОТ є постійно діяюча організація. Якщо правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається товарами, послугами та інтелектуальною власністю. На відміну від ГАТТ членство в СОТ як правило передбачає обов-кову участь держави у всіх уодах(в ГАТТ ця умова не обов-ва).
139.У яких основних джерелах закріплюються принц і норми МТрП: загальна хар-ка.
Між нар трансп право-система принципів і норм, що регулюють правовідносини, які виникають між суб’єктами МП у зв’язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнар ек співр-ва. Міжнар транспортні перевезення є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ, мається на увазі перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г-кої продукції та ін. вантажів, а також перевезення пасажирів різними видами транспорту. Джерелами міжнар трансп права є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш поширеними є міжнар договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх можна поділити на багатостор та двостор. До багатостор договорів у сфері міжнар. транспорту відносяться: Конвенцію про відкрите море (1958), Угода про Міжнар. спілку залізниць (1922р.), Чикагську конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про договір міжнар. дорожнього перевезення вантажів (1956р.) і протоколу до неї 1978р. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів.
140.Укладення міжнар ек договорів за зак-вом Укр.
Міжнар ек договори складаються відповідно до ЗУ Про міжнар дог Ук 2004 року, а Зовнішньоек договір (контракт) складається відповідно до ЗУ Про ЗЕД 1991 року та інших законів Укр з урахуванням міжнар договорів Укр.
Порядок укладання міжнар ек -х- Пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України між нар договорів України подаються відповідно През У або Каб Мін Укр. Пропозиції щодо укладення міжнар дог Укр подаються Мін-м закорд справ Укр. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верх Суд У, Нац банк Укр, Генеральна прокуратура Укр подають пропозиції щодо укладення міжнар договорів Укр разом з Мін закорд справ Укр. Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Мін закорд справ Укр. Пропозиції про укладення міжнар дог Укр подаються після проведення Міністерством юстиції Укр правової експертизи щодо відповідності проекту міжнар дого Конституцта законам Укр. Рішення про провед перегов і про підпис міжнар дог Укр. приймаються:а) щодо міжнар договорів, від імені Укр,— През Укр;б) щодо МД, від імені Уряду Укр,— КМУ;в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому КМУ. Потім- надання згоди України на обов'язковість для неї міжнар договору. Р атифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. Затвердження- підлягають міжнародні договори Укр, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах През Укр або Каб Мін Укр. Приєднання України до міжнародних договорів або їх прийняття.Потім Міжнар дог набирають чинності для Укр після надання нею згоди на обов’язковість міжнар договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбач договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
141.Україна на шляху до СОТ: охар-те особливості сучасного етапу.
Відповідно до завдань ПрезидУкр та пріоритетів діяльності Уряду України, основним пріоритетом зовнішньоек політики Укр є набуття членства у СОТ, що інтенсифікує розвиток зовнішньоек діяльності країни завдяки отриманню режиму найбільшого сприяння, який діє в системі СОТ, дасть змогу вирішити проблему застосування торговельно-обмежувальних заходів до української продукції, сприятиме створенню передбачуваного середовища для залучення іноз інвестицій, що в цілому забезпечить стале зростання нац економіки. Робота щодо забезпечення вступу України до СОТ передбачає три основні складові, а саме:
· гармонізація національного зак-ва відповідно до норм СОТ; · завершення багатостор переговорів та підготовка звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ; · завершення двостор переговорного процесу з доступу до ринків товарів та послуг.
На сьогодні Україна завершила двосторонні переговори зі всіма країнами-членами Робочої групи, крім Киргизстану, який залишається єдиним членом Робочої групи, у переговорах з яким протягом року не досягнуто прогресу з огляду на триваючі вимоги Киргизької сторони. Наприкінці травня 2006 року Україна отримала черговий запит Киргизстану щодо доступу до ринку товарів, який, ураховуючи вимоги щодо зв‘язування тарифів на нульовому рівні, набагато випереджає амбіції поточного раунду переговорів СОТ.
Киргизька сторона, висуваючи в останніх трьох тарифних запитах зростаючі вимоги, відверто затягує двосторонні переговори з доступу до ринку, намагаючись вплинути на завершення переговорного процесу з вступу України до СОТ.
Протягом 2005 – першого півріччя 2006 років підписано низку двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:
· у 2005 році (10) з Сальвадором, Республікою Молдова, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором, Перу, Китаєм. Крім того, отримано письмове підтвердження про прийняття позиції України від Марокко та Румунії;
·у 2006 році (8) з Гондурасом та Домініканською Республікою (послуги), США, Вірменією, Панамою, Австралією, Єгиптом, Колумбією. Крім того, парафовано двосторонній протокол з доступу до ринків товарів та послуг з Тайванем.
З початку 2006 у рамках забезпеч вступу до СОТ також здійсн низку заходів, а саме:
· з дійснюється робота над п‘ятою редакцією проекту Звіту Робочої групи, яка цілком може стати док-том, на основі якого в найближчому майбутньому можна сформувати остаточний Звіт Робочої групи; ·п роведено багатостороннє засідання з питань державної підтримки сільського господарства України та консультації з питань державної підтримки сільського господарства з делегацією Австралії. Позиція делегації України у питанні захисту зобов‘язань щодо сукупних обсягів підтримки сільського господарства залишається одним з основних стримуючих чинників завершення переговорів про набуття Україною членства в СОТ. Без підготовки компромісних рішень щодо розрахунку обсягів державної підтримки сільського господарства завершення опрацювання проекту Звіту Робочої групи буде значно ускладнено;
·п роведено двосторонні консультації щодо формування остаточної редакції проекту Звіту Робочої групи з делегаціями США та ЄС;
· проведено раунд двосторонніх переговорів з Колумбією та Киргизстаном; ·п роведено консультації з Секретаріатом СОТ щодо консолідації зобов’язань України, остаточної редакції проекту Звіту Робочої групи, завершення двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ та подальшого плану дій в рамках Робочої групи. ·в изначено основні проблемні питання переговорного процесу та заходи щодо їх врегулювання; ·р озробляються проекти нормативно-правових актів, прийняття яких необхідне для приведення національного законодавства у відповідність до вимог угод СОТ.
У той же час, під час останнього засідання Робочої групи було визначено основні проблемні питання, які стримують сьогодні завершення переговорного процесу і стосуються: ·п ідвищення прозорості режиму підтримки мінімальної ціни на цукор білий відповідно до зобо‘язань щодо незастосування заборонених інвестиційних заходів у сфері торгівлі; · п риведення у відповідність з нормами угод СОТ розміру сплати за ліцензію, що видається на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з обігом, виробництвом та торгівлею алкогольними напоями; · с касування заборони на експорт відходів і брухту кольорових металів; · з ниження експортного мита на відходи та брухт чорних металів; фо рмування зобов’язань України щодо експортн мита на деякі види с\г продукції (велика рогата худоба та шкіряна сировина); · с касування обмежень на створення та діяльність прямих філій іноземних банків в Україні та прийняття відповідного законодавства; · з абезпечення недискримінаційних умов у сфері оподаткування вітчизняних та іноземних сільгоспвиробників; · в ідміни експортних субсидій на експорт молока та молочних продуктів; ·п риведення у відповідність з нормами та принципами угод СОТ тарифів на залізничні перевезення;
· с касування заборони восьмирічного обмежувального періоду на ввезення трансп засобів на територію Укр та неможливості встановлення перехідного періоду для зазначеної сфери правовідносин з огляду на категоричну позицію країн-членів СОТ.
Окрема робота проводиться щодо здійснення аналізу прогнозу впливу вступу України до СОТ на галузі національної економіки. Так, на виконання розпорядження КМУ від 30.08.06 „Про затвердження Плану невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері” наразі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади вживаються заходи щодо проведення галузевого аналізу з метою підготовки національної економіки до функціонування в умовах членства в СОТ та визначення ризиків, що можуть з’явитися для національної економіки в цілому та окремих галузей після вступу України до СОТ.
142.Україна як суб’єкт МЕП.
В 1991 році ВРУкр прийняла закон про зовнішньоек діяльність. Він заклав основу правового регулювання міжнар ек діяльності. Терміну МЕД в українській термінології відповідає ЗЕД. ЗЕД - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;
Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:
Пр-м суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі МЕВ; Пр-м свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які не заборонені законами України; додержанні при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів ЗЕД одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; Пр-м юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених законами дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Пр-м верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування дій місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Пр-м захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Пр-м еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
У. як суб’єкт МЕП має особливості обумовлені конституцією і нац законодавством. Відповідно до Констит. У. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші прир ресурси, які є в межах території У, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) ек зони є об’єктами права власності укр народа. Від імені укр народа право власника здійснюють органи держ влади та органи місцевого самоврядуван-ня у межах визначених Констит-ю. У ст. 13, при цьому держава забезпечує захист прав всіх суб’єктів права власності і госпо-дарювання, соц спрямованість ек-ки. Всі суб’єкти права власності визнаються рівн перед з-ном. Земля є осн нац багатством, що перебуває під особл. охороною держ.
Ст 14 К-ї У. визначає умови зовн зносин держ ЗЕД. Митні справи визначаються виключно з-нами У. Те саме має місце і при використанні її ек, природних та інфраструктурних ресурсів. КМУ організовує і забезпечує здійснення ЗЕД держ-ї митн справи. Поряд з цим у Деклар-ї про держ суверенітет У. від 16 липня 1990 року розділ 10 (міжн. відн) зазначалося, що У., як суб’єкт МП здійснює безпосередні зносини з інш держ-ми, укладає з ними договори, обмін з ними торг представництвами, бере участь у діял.ті МО в обсязі необхідному для ефективного забезпечення нац інтересів в ек, еколог, інформац, наук-техн, та інших сферах. У. виступає рівнопр учасником міжн спілкування, бере участь у заг-євр процесі та європ стр-рах, участь У. в діял.ті МО значно розширює її можливості в міжн ек співроб-ві. Виходячи з положень з-нів У. “Про ек самостійність У”. від 3 08 1990, “Про ЗЕД” від 16 квітня 1991, У. є самост. суб’єктом у здійсненні і регулюванні міжн відносин.
143.Форми участі держав у МЕВ.
МЕВ-особлива форма суп-виробничих зв’язків між окремими державами, між держ та МО та між МО-ми. Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які хар-ся: 1. виходом за межі національних господарств 2. взаємодією юр і фіз осіб, держав і міжнар організацій 3. визначеністю форм 4. різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення. Виділяють такі форми МЕВ: міжн вал від-ни; фін- кред; виробниче співроб-во; науково-технічне співроб; трудові від-ни; міжн торгівля товарами та послугами; міжн трансп від-ни.
Формами МЕВ є:1. між нар торгівля товар, посл, продукт інтелект вл-ті. 2. між нар рух капіталу у вигл прямих і портф-х інвестиц, кредитів, офіц допомоги розвитку 3. між нар трудова міграція.
Зона преференційної торгівлі - початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують товельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині то варом кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпопту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. (СНД)
У вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Кожна країна - член вільного торговельного простору - вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання. Найвідомішим вільним торговельним простором є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФТА (1994 р.), яка еволюціонує в бік спільного ринку. Митний союз усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні - учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями. "Спільний ринок" ЄЕС - яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, "МЕРКОСУР", Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. С пільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країна-ми-учасницями. Обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал і технологіюю Але підвищення продуктивності праці країн - учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни - учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету. Серед найвідоміших регіональних об'єднань слід назвати ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, ЄАВТ та СНД.
144.Хар-ка основних принципів МЕП.
Принцип - це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльності. Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю МП
1. П-п мирного співіснування — один із провідних і важливих п-пів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політичній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної Асамблеї, інших міжнародно-правових документах.
2.П утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будб-якої держави
3. П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнародних договорах і деклараціях. Термін "суверенітет" у перекладі з французької буквально означає "верховенство", "верховна влада". У більш широкому розумінні він означає незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.
4. П рівноправ’я і самовизначення народу
5. П-п співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Цьому п-пу присвячений спеціальний розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів.
6. П-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН.
7. П-п сумлінного виконання міжнародних зобов'язань ще іноді розглядають як п-п поваги міжнародних зобов'язань. І це цілком зрозуміло, адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов'язань, то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.
8.П-п взаємної вигоди — один із загальновизнаних п-пів міжнародного права, яким найчастіше керуються у міжнародних економічних відносинах. в Хартії 1974 р. ці п-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього п-пу у МЕВ спричиняє дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну, врешті-решт, призводить до політичної і ек залежності, особливо ще недостатньо розвинутих країн.
9. П розгляду міжнародних спорів мирним шляхом
Дата добавления: 2015-09-03; просмотров: 116 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ВОСПРИЯТИЕ ЦВЕТА | | | ТЕОРИЯ ЦВЕТООЩУЩЕНИЯ |