Класифікація та біологічне значення вітамінів. Хвороби вітамінної недостатності.

Вітаміни – це група біологічно високоактивних органічних речовин переважно рослинного походження, які мають регулюючий вплив на процеси метаболізму і фізіологічні функції організму.

Вітаміни:

Нормалізують процеси метаболізму;

Входять до складу коферментів, які забезпечують ферментативні реакції в тканинах;

Регулюють фізіологічні функції;

Впливають на енергозабезпечення імунних клітин;

Віт.С, група В беруть участь у синтезі гормонів;

Вітаміни групи В беруть участь у гемопоезі.

Вітаміни грають важливу роль як антиоксиданти. В організмі людини вітаміни не синтезуються, за винятком вітаміну D, який через ряд проміжних стадій виробляється в організмі під впливом сонячних променів. Інші вітаміни повинні надходити з їжею. Недолік їх в їжі веде до дефіцитних станiв і тим самим провокує різні захворювання. Передозування вітамінів також небезпечне. До типових захворювань, що викликаються дефіцитом вітамінів, відносяться скорбут (цинга), бери-бери (авітаміноз В1), пелагра, анемія і рахіт.

Розрізняють жиро-і водорозчинні вітаміни. Жиророзчинні вітаміни накопичуються в певних органах і тканинах. Для транспортування в рідинних середовищах організму цей тип вітамінів потребує захисних оболонок. Водорозчинні вітаміни містяться у всіх водомістких середовищах організму, тобто практично скрізь, в першу чергу, в крові. Невикористані організмом водорозчинні вітаміни не накопичуються, а просто виводяться з нього.

До жиророзчинних вітамінів відносяться:(вітамін А (ретинол),вітамін D (кальциферол),вітамін Е (токоферол),вітамін К (філлохинон)).
До водорозчинних вітамінів належать:(вітамін В1 (тіамін),вітамін В2 (рибофлавін),вітамін В12 (кобаламін),вітамін С (аскорбінова кислота),вітамін Н (біотин),фолієва кислота,ніацин,пантотенова кислота).

Патологічний стан викликаний частковим дефіцитом будь-яких вітамінів в організмі (гіповітамінози) або їх відсутністю (авітамінози). Вітамінна недостатність розвивається внаслідок недостатнього надходження вітамінів з їжею або поганого їх засвоювання.

У залежності від причин вітамінної недостатності її поділяють на первинну (екзогенну) і вторинну. Первинна вітамінна недостатність обумовлена низьким вмістом вітамінів у їжі при однаковому незбалансованому або недостатньому харчуванні. Вторинна вітамінна недостатність виникає при порушенні всмоктування вітамінів у шлунково-кишковому тракті (при гострих і хронічних його захворюваннях, глистової інвазії, після резекції частини шлунка або кишечника), підвищеній втраті їх з сечею та екскрементами (при гострих і хронічних захворюваннях печінки і нирок, частому використанні сечогінних засобів), підвищеній витраті вітамінів (наприклад, вітаміну С при туберкульозі), а також при лікуванні хворих лікарськими засобами, які є антагоністами вітамінів (при злоякісних пухлинах, лейкозах).

У більшості випадків розвивається полівітамінна недостатність, але дефіцит окремих вітамінів виявляється у різній мірі, тому діагноз вітамінна недостатність основується спочатку на виявлені клінічних симптомів будь-якого із гіповітамінозів.

Дата добавления: 2015-08-21