Методи державного регулювання. 6.1.Необхідність та значення державного регулювання страхової діяльності.

План

6.1.Необхідність та значення державного регулювання страхової діяльності.

Методи державного регулювання

6.3. Орган нагляду за страховою діяльністю, його функції та завдання

6.4. Правове забезпечення страхової діяльності.

6.5. Міжнародна асоціація органів державного нагляду. Принципи пруденційного нагляду.

6.6. Особливості регулювання страхової діяльності в країнах ЄС.

6.1.Необхідність та значення державного регулювання страхової діяльності

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об’єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників та дотримання вимог законодавства України про страхування.

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

Вплив держави на страховий ринок здійснюється переважно через формування законодавчої і нормативної бази діяльності учасників страхового ринку та передбачає вибір моделі державного регулювання.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники виділяють три моделі державного регулювання страхової діяльності:

- континентальна ( Німеччина, Швеція, Японія) - заснована на жорсткій законодавчій регламентації і деталізації діяльності суб’єктів страхового ринку. Основні джерела права – закони та кодекси;

- ліберальна, яка буває: а) централізована (Велика Британія - єдина система регулювання, страхові компанії дотримуються загальних правил і нормативів; б) децентралізована (США) - створює різні умови, в яких працюють страховики;

- змішана (Франція) - нормативна регламентація діяльності страховиків поєднана з гнучкими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції.

Кожна країна розвиває свою унікальну систему, яка може поєднувати риси «чистих» моделей та власні особливості. Ступінь жорстокості або ліберальності визначається не ступенем втручання держави у функціонування страхового ринку та діяльність страхових компаній, а ступенем контролю держави за дотриманням єдиних правил і норм усіма суб’єктами страхової діяльності. Найбільш доцільною та виправданою вважається «жорстка» модель державного регулювання. Що стосується України, то система державного регулювання діяльності страхових компаній еволюціонувала в напрямку континентальної моделі.

Її можна визнати скоріше жорсткою, ніж ліберальною, що цілком відповідає розвитку страхової справи та всієї економіки загалом.

Модель державного регулювання страхового ринку України можна розмістити між континентальною та змішаною, про що свідчить неодноразова зміна центрального органу у справах нагляду за страховою діяльністю, отримання ліцензії на кожний вид страхування, чіткі вимоги до платоспроможності страховиків, захист інтересів страхових компаній державою, умови вільної конкуренції під час страхової діяльності.

Становлення системи державного регулювання проходила в декілька етапів:

1 етап – визначення ролі страхової галузі в економічній системі держави, аналіз стану галузі;

2 етап – позначення напрямків впливі держави на страхову галузь;

3 етап – розроблення довгострокової програми розвитку страхування в Україні.

Система державного регулювання страхового ринку України включає такі елементи:

1) мету регулювання – сприяння розвитку страхового ринку шляхом взаємодії економічних інтересів страховиків, страхувальників та держави;

2) форми регулювання - економічне адміністрування, адміністративно- правове регулювання, програмування та планування, пруденційне регулювання, грошово-кредитне регулювання;

3 ) органи регулювання:

а) о сновний – Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері надання фінансових послуг (НКРРФП);

б) д опоміжні: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Державна податковаадміністрація, ДКЦПФР,НБУ, Фонд державногомайна, місцеві органи влади;

4) нормативно-правова базу: ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Господарський кодекс України, Конституція України, Цивільний Кодекс України, Укази та Постанови Кабінету Міністрів України.

Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

§ пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

§ законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

§ здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Державне регулювання також важливе для проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

Дата добавления: 2015-08-21