Суть та типи технологічної політики.

Технологічна політика підприємства або організації — це су­купність принципів і дій, на основі якої вибираються, розробля­ються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси. Основні задачі технологічної політики фірми:

1) моніторинг науково-дослідних досягнень у світі, а також загальних технологічних тенденцій;

2) стимулювання постійного підвищення освітнього і кваліфі­каційного рівня персоналу компанії;

3) визначення факторів, які сприяють інноваціям (нововве­денням);

4) формування організаційної структури підприємства, най­більш сприятливої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

5) координація і досягнення узгодженості дій різних підрозді­лів компанії з проведення НДДКР.
Технологічна політика слугує двоєдиній глобальній цілі фір­ми — по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою.

Глобальний характер конкуренції не лише робить но­вовведення більш значними для ТНК, але обумовлює необхід­ність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційно бі­льшість МНК застосовувала один з двох класичних типів про­ведення технологічної політики:

— політика глобального центру («center-for-global»);

— політика поліцентризму («local-for-local»).
Політика глобального центру полягає в пошуку нових тех­нологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів за рахунок використання централізованих ресурсів мате­ринської компанії і поширенні інновацій по світових відділен­нях МНК.

Другий традиційний тип здійснення технологічних змін, полі­тика полі центризму «local-for-local», передбачає, що дочірні компанії МНК використовують свої можливості і ресурси для розробки нових технологій, які забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє враховувати унікальні потреби різних країн, в яких діють МНК. У сучасних умовах, незважаючи на поглиб­лення тенденції глобалізації у багатьох галузях, необхідність врахування особливостей місцевого попиту і національних від­мінностей не зникає, а часто навіть зростає.

Крім основних двох типів технологічної політики варто згада­ти ще два проміжні варіанти, а саме розподілена та інтегрована системи технологічного розвитку.

Технологічна політика типу «locally-leveraged» включає вико­ристання ресурсів національного відділення в цілях створення інновацій не лише для місцевого ринку, але й для поширення їх на світовій основі. Це дозволяє менеджменту МНК об'єднати ін­новаційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. Даний спосіб проведення технологічної політики вимагає від менеджменту розвивати і контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їх діяльність в області НДДКР, проте дає можливість значно підвищити ефективність використання ін­новаційних ресурсів.

Останній тип проведення інноваційної політики — «globally- linked» — передбачає об'єднання ресурсів і можливостей всіх елементів МНК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочі­рніх фірм для спільного створення і впровадження інновацій. Цей тип технологі­чної політики краще інших підходить в умовах, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можливостям даного внутрішньодержавного відділення або коли об'єднані ресурси і можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці потрібної технології.

Дата добавления: 2015-08-21