|
Читайте также: |
1. Алексеев С. С. Общая теория права. – М., 1981.
2. Алексеев С. С. Теория права. – М., 1993.
3. Законодательство Украины о борьбе с преступностью: Сборник нормативных листов / Сост. В. В. Астахов. – Х., 2000.
4. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності векономічній сфері. // Право України. – 1999. – № 5.
5. Зозуленський Б. Щодо погляду за законністю оперативно - розшукової діяльності. // Право України. – 1995. – № 5 – 6.
6. Колодій А. М. та ін. Теорія держави та права. – К., 1995.
7. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави та права. – К., 1997.
8. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996.
9. Общая теория права и государства: Академічний курс: В 2Т. / Отв. ред. М. Н. Марченко. – М., 2000.
10. Рабіновіч П. М. Основи загальної теорії права і держави. – Бородянка, 1993.
11. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001.
12. Сурілов А. А. Теорія государства і права. –К., - Одесса, 1989.
13. Теорія права: Новые подходы. – М., 1991.
14. Ткач А. П. Право України. – К., 1992.
15. Фазікам Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення. // Право України. – 2001. – № 12.
16. Шишкін В. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні // Право України. – 1992. – № 1.
17. Юридична відповідальність. – Львів, 1975.
Тести для поточного й підсумкового контролю
1.Основою організації первісного суспільства була:
а) корпоративна спорідненість людей;
б) кровна спорідненість людей;
в) територіальна спорідненість людей;
2. Організуючими засадами у додержавний період були:
а) тільки спільна воля людей у вигляді спільних рішень;
б) тільки воля вождів, старійшин.
в) як воля вождів, старійшин, так і спільна воля людей;
3. Розрізняють такі форми виникнення держави:
а) афінська; б) німецька; в) римська; г) германська;
4. Основними ознаками державної влади є:
а) самостійність; б) легітимність; в) суверенність;
г) загальність; д) примусовість; е) публічність;
5. Своєрідною матеріальною базою для будь-якої держави є:
а) загальнодержавна власність; б) територія;
в) природні ресурси; г) сувернітет;
6. Найважливішими ознаками державного органу є:
а) державний орган являє собою колектив державних службовців або конкретну службову особу;
б) державний орган виступає від імені держави і наділений нею конкретними владними повноваженнями;
в) має визначену законом організаційну структуру і діє у визначених законом нормам;
г) первинною структурною ланкою державного органу, на яку покладено певне коло службових повноважень, є відділ;
д) державний орган видає обов’язкові для виконання приписи, реалізація яких забезпечується можливістю застосування примусу;
7.Основною функцією держави є:
а) реалізація права; б) реалізація влади;
в) утвердження і забезпечення прав і свобод людини
8. Характерними рисами органу законодавчої влади є:
а) формується шляхом обрання;
б) здійснює управлінську діяльність;
в) підпорядкований главі держави;
г) контролює діяльність виконавчої вертикалі влади;
9. Характерними рисами органів виконавчої влади є те, що вони:
а) формуються шляхом обрання;
б) формуються шляхом призначення;
в) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, тобто організовують втілення у життя волі держави, висловленої у законах;
г) наділені правотворчими повноваженнями, на основі яких видають закони
д) здійснюють свою діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.
10. У системі органів виконавчої влади розрізняють:
а) вищі; б) верховні;в) центральні;г) локальні;д) місцеві;е) органи безпосереднього управління.
11. Основними принципами організації і діяльності державного апарату є:
а) законності і конституційності;б) професіоналізму та етики;в) толерантності.
12.Ознаками демократичного режиму є:
а) визнання особи найвищою соціальною цінністю;
б) верховенство закону у всіх сферах суспільного життя;в) багатопартійність;
г) наявність і рівноправність різних видів власності;
д) наявність офіційної і не забороненої опозиції державній владі.
13. Ознаками авторитарного режиму є:
а) значне зосередження влади у руках однієї особи або групи осіб;
б) домінування органів законодавчої влади;
в) домінування органів виконавчої влади;
г) обмеженням загальновизнаних демократичних інститутів.
14. Основними ознаками тоталітарного режиму є:
а) зосередження неконтрольованої народом влади в руках правлячої верхівки – олігархів або однієї особи;
б) єдина ідеологія та нетерпимість до інакодумства;в) монополія власності;
г) наявність офіційної і не забороненої опозиції державній владі;
д) крайній прояв відчуження держави і суспільства.
15. Асиметричність в управління характерна для:
а) федерації;б) імперії;в) конфедерації;г) унітарної держави.
16. Найбільш динамічною складовою частиною форми держави є:
а) державний режим;б) державний устрій;в) форма правління;
17. Суб’єктом правовідносин є:
а) людина;б) індивід;в) особистість;г) особа.
18. Держава поділяє осіб на громадян, іноземців, апатридів та біпатридів залежно від:
а) правового статусу форми правління;
б) правового статусу державного устрою;
в) правового статусу політичного режиму.
19. До формально – визначених норм відносяться:
а) морально – етичні;б) релігійні;в) корпоративні;г) правові.
20. До ознак права відносяться:
а) складається з норм;
б) норми права мають пріоритет перед іншими соціальними нормами;
в) норми права гарантуються державою і забезпечуються її примусовою силою;
г) правові норми висловлені у правових актах.
21. За характером впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції права:
а)статичну;б) динамічну;в) установчу;г) інтегративну;д) охоронну;е) запобіжну.
22.Право виконує такі функції:
а) нормативно-регулюючу;б) запобіжну;в) інформаційну;г) орієнтаційну;д) комунікативну.
23.Правові акти можуть бути нормативними та індивідуальними залежно від:
а) юридичної сили;б) юридичної природи;в) призначення.
24.Індивідуальними правовими актами є:
а) рішення суду;б) вирок суду;в) ухвала суду;г) акт помилування;
д) наказ про зарахування на роботу.
25.Основним критерієм поділу правових норм на галузі є:
а) метод;б) спосіб;в) предмет.
26.Теоретичною конструкцією норми є:
а) стаття нормативного акта;б) правова норма;в) правовий припис;г) нормативний припис.
27.Основними джерелами міжнародного права є:
а) міжнародні договори;б) міжнародні звичаї;в) міжнародні прецеденти.
28.Факультативним елементом правової норми є:
а) гіпотеза;б) диспозиція;в) санкція.
29.У залежності від того, як окремі елементи правової норми викладені у статтях нормативного акта розрізняють такі способи їх викладу:
а) непрямий;б) прямий;в) відносний;г) відкритий;д) бланкетний.
30.Відповідно до змісту функції, що виконуються конкретними нормами, розрізняють:
а) регулятивні;б) спеціальні;в) охоронні;г) спеціалізовані.
31.Дію регулятивних і охоронних норм забезпечують:
а) спеціалізовані норми;б) імперативні норми;в) диспозитивні норми;
г) рекомендаційні норми.
32.Залежно від ступеня і категоричності вимог, що закріплені у правових нормах, розрізняють:
а) уповноважуючі норми;б) рекомендаційні норми;в) імперативні норми;
г) диспозитивні норми.
33.Залежно від характеру правових відносин, що регулюються правовими нормами, розрізняють норми:
а) матеріального права;б) процедурного права;в) процесуального права;
г) публічного права.
34.Залежно від характеру об’єктів, з приводу яких здійснюються правові відносини виділяють:
а) цивільні відносини;б) майнові відносини;в) немайнові відносини.
35. Існують такі теорії співвідношення національного та міжнародного права:
а)космополітична; б) дуалістична; в)нігілістична;г)теорія примату міжнародного права.
36.Серед колективних суб’єктів розрізняють:
а)державу в цілому; б)державні органи та установи;
в)підприємства та господарські обєднання;
г)об’єднання громадян; д)територіальні громади.
37.Сторонами у правовідносинах є:
а)всі їх учасники;
б)тільки ті учасники, права і обов’язки яких складають зміст зобов’язальних правовідносин;
в) тільки ті учасники, права і обов’язки яких впливають із суті правових норм.
38. Змістом дієздатності є здатність:
а) своїми діями набувати прав та обов’язків;
б) самостійно здійснювати свої права та обов’язки;
в) самостійно відповідати за свою протиправну поведінку.
39. Юридичними підставами виникнення правових відносин є:
а) правові норми, що передбачають та регулюють ці відносини;
б) наявність суб’єктів права,які наділені відповідною правосуб’єктністю, що включає правоздатність і дієздатність цих осіб;
в) юридичні факти, які безпосередньо зумовлюють виникнення конкретних правовідносин.
40. Матеріальними підставами виникнення правових відносин є:
а) правові норми, що передбачають та регулюють ці відносини;
б) наявність суб’єктів права, які наділені відповідною правосуб’єктністю, що включає правоздатність і дієздатність цих осіб;
в) юридичні факти, які безпосередньо зумовлюють виникнення конкретних правовідносин.
41. Особа позбавлена правоздатності:
а) перестає бути тільки суб’єктом правовідносин;
б) перестає бути тільки об’єктом правовідносин;
в) престає бути як суб’єктом так і об’єктом правовідносин.
42. Матеріальний аспект змісту правовідносин становить:
а) фактична поведінка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;
б) юридична поведіка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;
в) визначені законом суб’єктивні права і юридичні обов’язки їх учасників.
43. Юридичний аспект змісту правовідносин:
а) фактична поведінка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;
б) юридична поведіка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;
в) визначені законом суб’єктивні права і юридичні обов’язки їх учасників.
44. Залежно від способу забезпечення дисципліна може бути:
а) примусовою;б) свідомою;в) легітимною.
45. Правопорядок – це одна із складових суспільного порядку, яка полягає:
а) у правовій регламентації суспільних відносин;
б) у вимозі додержання чинних правових норм;
в) у вимозі неухильного додержання законів усіма учасниками правовідносин.
46. Основними вимогами законності є:
а) обов’язковість законів для всіх учасників правовідносин;
б) верховенство закону;
в) рівність усіх перед законом;
г) належне та ефективне застосування права і послідовна боротьба з порушенням правових норм.
47.Згідно з рівнями відображення правових реалій розрізняють:
а) наукову правосвідомість;б) професійну правосвідомість;
в) індивідуальну правосвідомість;г) буденну правосвідомість.
48.За суб’єктами, які є носіями правосвідомості, розрізняють:
а) професійну правосвідомість;б) суспільну правосвідомість;
в) групову правосвідомість;г) індивідуальну правосвідомість.
49.Підставою розрізнення видів правопорушень, а також конкретних правопорушень у межах певного їх виду є:
а) ознаки правопорушення;б) склад правопорушення;
в) наслідки правопорушення;г) способи правопорушення.
50.За характером наслідків і ступенем суспільної небезпечності серед міжнародних правопорушень розрізняють:
а) найтяжчі;б) серйозні;в) ординарні.
51.Злочини проти людства поділяють на:
а) злочини проти міжнародної безпеки;б) злочини проти миру;
в) воєнні злочини;г) злочини проти людяності.
52.Юридична відповідальність:
а) є синонімом слова покарання;б) є вужчим поняттям ніж покарання;
в) є ширшим поняттям ніж покарання.
53. За змістом юридична відповідальність полягає у застосуванні до правопорушників заходів державного впливу, які можуть бути:
а) правостимулюючими;б) присікаючими;в) виховними;г) правовідновлюючими;
д) каральними;е) правозапобігаючими.
54.Об’єктивними передумовами юридичної відоповідальності є:
а) наявність норм права і суспільних відносин, учасники яких як носії прав і обов’язків здатні адекватно реагувати на приписи, закладені у правових нормах;
б) наявність у діянні учасників складу правопорушення;в) свобода волі особи.
55.Фактичною підставою юридичної відповідальності є:
а) наявність у діянні особи ознак правопорушення;
б) наявність у діянні особи складу правопорушення;
в) наявність у діянні особи ознак проступку.
56.Процесуальною підставою юридичної відповідальності є:
а) факт застосування права уповноваженим органом;
б) факт наявності справи у зв’язку із скоєнням правопорушення;
в) факт наявності процесуальної норми, яка дає підставу для притягнення до юридичної відповідальності.
57.Кримінальна відповідальність настає з моменту:
а) порушення кримінальної справи проти особи;
б) пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину;
в) набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
58.Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту:
а) порушення кримінальної справи проти особи;
б) пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину;
в) затримання особи, яка скоїла злочин.
59.На презумпції невинуватості особи заснована:
а)кримінальна відповідальність;б)цивільно-правова відповідальність;
в)адміністративна відповідальність;г)дисциплінарна відповідальність.
60.Як фізичні так і юридичні особи можуть бути суб’єктами:
а)кримінальної відповідальності;б)цивільної відповідальності;
в)адміністративної відповідальності;г)дисциплінарної відповідальності.
61Без вини можлива:
а)дисциплінарна відповідальність;б)матеріальна відповідальність;
в)кримінальна відповідальність;г)цивільна відповідальність.
62.Може наставати за чужу вину:
а)дисциплінарна відповідальність;б)матеріальна відповідальність;
в)кримінальна відповідальність;г)цивільна відповідальність.
63.Особа, яка скоїла злочин може бути притягнена до:
а)кримінальної і дисциплінарної відповідальності;
б)кримінальної і матеріальної відповідальності;
в) кримінальної і цивільної відповідальності;
г) кримінальної і конституцїйної відповідальності.
64.На загальну і спеціальну поділяються:
а)конституційна відповідальність;б)дисциплінарна відповідальність;
в)матеріальна відповідальність.
65. Повною, обмеженою або підвищеною може бути:
а)конституційна відповідальність;б)дисциплінарна відповідальність;
в)матеріальна відповідальність;г) цивільна відповідальність.
66. Правове регулювання і правовий вплив співвідносятсься як:
а) частина і ціле; б) ціле і частина; в) загальне і особливе.
67. Функція права охоплює:
а) тільки правовий вплив; б) тільки правове регулювання;
в) як правовий вплив так і правове регулювання.
68. Існують такі форми реалізації функцій права:
а) інформаційна; б) орієнтаційна; в) правове регулювання.
69. Коло суб’єктів правотворчості:
а) є ширшим ніж коло суб’єктів правотворчої ініціативи;
б) є вужчим ніж коло суб’єктів правотворчої ініціативи;
в) співпадає з колом суб’єктів правотворчої ініціативи.
70. Існують такі основні види правотворчості:
а) законотворчість; б) підзаконна правотворчість;
в) локальна нормотворчість місцевого самоврядування;
г) пряма, безпосередня правотворчість; д) договірна правотворчість.
71. Пряма правотворчість характеризується такими ознаками:
а) вона здійснюється виключно з ініціативи груп громадян, населення (певної чисельності);
б) у референдумі беруть участь виборці, чия сукупна воля є прямим і єдиним правоутворюючим джерелом конституції, закону чи іншого рішення;
в) підсумки референдуму є остаточними, не підлягають будь-якому затвердженню і мають найвищу юридичну силу.
72. Правова норма може бути викладена:
а) у кількох статтях закону;
б) у різних законах;
в) у різних підзаконних актах.
73. Збереження незмінним змісту нормативного регулювання відрізняє інкорпорацію:
а) тільки від кодифікації; б) тільки від консолідації;
в) як від кодифікації так і від консолідації.
74. Вищою формою правотворчості є:
а) кодифікація; б) інкорпорація; в) консолідація.
75. Повністю поглинає всі норми відповідної галузі:
а) Цивільний кодекс; б) Земельний кодекс;
в) Кримінальний кодекс; г) Трудовий кодекс.
76. Містять основну за обсягом, найбільш важливу частину норм відповідної галузі:
а) Цивільний кодекс; б) Земельний кодекс;
в) Кримінальний кодекс; г) Трудовий кодекс.
77. Які з нижченаведених частин правових норм є диспозицією:
а) кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;
б) шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка;
в) створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу 3-го або 4-го рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.
78. Прикладами санкцій у цивільному праві є:
а) відшкодування збитків за невиконання договірних зобов’язань;
б) відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю потерпілого;
в) витребування власником майна із чужого незаконного володіння.
79. У комплексних галузях права відповідальність поєднує:
а) цивільно-правові стягнення; б) загальні стягнення;
в) спеціальні покарання; г) адміністративні стягнення;
д) кримінальні покарання.
80. Норми, які встановлюють легальне визначення тих чи інших правових понять, носять назву:
а) установчих; б) відправних; в) дефінітивних; г) імперативних.
81. За ступенем категоричності приписів норми поділяються на:
а) імперативні і регулятивні;
б) диспозитивні і охоронні;
в) імперативні і рекомендаційні;
г) імперативні і диспозитивні.
82. Бланкетними можуть бути:
а) тільки диспозиції; б) тільки санкції; в) тільки гіпотези.
83. Всю родову сукупність суспільних відносин регулює:
а) інститут права; б) галузь права; в) розділ права.
84. Окремі сторони і особливості суспільних відносин регулює:
а) інститут права; б) галузь права; в) розділ права.
85. Процесуальні норми:
а) є об’єктивними; б) є суб’єктивними; в) можуть бути як об’єктивними так і суб’єктивними.
86. Матеріальні норми:
а) є об’єктивними; б) є суб’єктивними; в) можуть бути як об’єктивними так і суб’єктивними.
87. Структурними компонентами методу правового регулювання є:
а) встановлення меж відносин, що регулюються;
б) видання відповідних нормативних актів, які передбачають права і обов’язки суб’єктів;
в) надання учасникам суспільних відносин правоздатності і дієздатності;
г) визначення міри відповідальності на випадок порушення правових норм.
88. Метод заохочення притаманний головним чином:
а) цивільному праву; б) трудовому праву;
в) кримінальному праву; г) екологічному праву.
89. Метод автономії і рівності сторін є типовим для:
а) процесуальних галузей права;б) кримінального права;в) адміністративного права.
90. Переконання і примус є:
а) прийомами впливу на свідомість і поведінку людей;
б) засобами впливу на свідомість і поведінку людей;
в) способами впливу на свідомість і поведінку людей.
91. Основними функціями конституційного права є:
а) регулювання структури законодавства;
б) правове структурування держави як єдиної державної влади;
в) встановлення загальних меж свободи особистості у системі відносин держави, суспільства і особи;
г) регулювання пріоритету права перед законом і режиму законів як форми права.
92. Космічне право є підгалуззю:
а) адміністративного права; б) повітряного права; в) міжнародного права.
93. Фундаментальними галузями права є:
а) конституційне;б) сімейне;в) кримінально-виконавче;г) адміністративне.
94. Для публічного права характерні такі ознаки:
а) одностороннє волевиявлення суб’єктів права;
б) вільне волевиявлення суб’єктів при реалізації своїх прав;
в) рівність суб’єктів правовідносин;
г) переважання директивно-зобов’язальних норм.
95. Для приватного права характерні такі ознаки:
а) одностороннє волевиявлення суб’єктів права;
б) вільне волевиявлення суб’єктів при реалізації своїх прав;
в) рівність суб’єктів правовідносин;
г) переважання директивно-зобов’язальних норм.
96. З точки зору зв’язку з відповідними правовими відносинами юридичні факти діляться на:
а) первинні; б) вторинні; в) матеріальні; г) процесуальні.
97. Юридичними фактами - подіями за походженням можуть бути:
а) природні; б) такі, що залежать у своєму походжені від людини;
в) такі, що тривають у часі; г) одноактні.
98. Юридичні факти – дії за способом здійснення можуть бути:
а) особисто; б) мовчанням; в) через представника;
г) документом; д) конклюдентними діями.
99. Функції юридичних фактів це:
а) тільки узагальнена характеристика їх ролі у механізмі правового регулювання;
б) тільки узагальнення їх завдань у механізмі правового регулювання;
в) і перше і друге.
100. Складний юридичний факт:
а) є складовою фактичного складу;
б) це теж саме, що й фактичний склад;
в) жодна з вищенаведених відповідей не є правильною.
101. У залежності від форми регулятивного впливу на суспільні відносини індивідуальні акти поділяють на:
а) виконавчі; б) забороняючі; в) зобов’язуючі; г) правоохоронні.
102. Мовний спосіб тлумачення правових норм базується на використанні правил:
а) фонетики; б) синтаксису; в) морфології; г) слововживання.
103. При звужувальному тлумачені правової норми:
а) її зміст є вужчим від буквальної формули норми;
б) буквальна формула норми є вужчою від її змісту;
в) інше.
104. У залежності від характеру та способів перетворення суспільних відносин необхідно розрізняти:
а) правотворчу практику; б) правореалізаційну практику;
в) розпорядчу практику; г) інтерпретаційну практику.
105. У функціональному аспекті існують такі види юридичної практики:
а) правоконкретизуючу; б) контрольну; в) правосистематизуючу;
г) правотворчу; д) правозастосовну; е) розпорядчу.
106. Основними функціями правосвідомості є:
а) регулятивна; б) охоронна;в) пізнавальна; г) оціночна.
107. Правове регулювання включає наступні стадії:
а) видання норми права і її загальний вплив (регламентація суспільних відносин);
б) виникнення суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;
в) реалізація суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, втілення їх в конкретній, фактичній поведінці учасників суспільних відносин;
г) застосування права.
108. Пільга:
а) є тотожним поняттю “гарантія”;
б) є ширшим за обсягом поняттям ніж гарантія;
в) є вужчим за обсягом поняттям ніж гарантія.
109. Пільги виконують такі функції:
а) охоронні;б) компенсаційні;в) запобіжні;г) стимулюючі.
110. Правовими обмеженнями в диспозиції виступають:
а) юридичні права;б) юридичні обов’язки;в) законні інтереси.
111. Спільними ознаками заохочень і покарань є:
а) вони є правовими засобами впливу на інтереси осіб;
б) забезпечуються мірами державного захисту, гарантуються законом;
в) для них встановлені певні процедури застосування;
г) для їх настання необхідно крім об’єктивної сторони ще й певний суб’єктивний стан особи.
112. Система охорони (захисту) законності включає:
а) виявлення порушень права і закону в право – законотворчості і в правозастосуванні;
б) негайне присікання правопорушень;
в) приведення в дію засобів захисту права і закону;
г) відновлення права і правопорядку;
д) притягнення до відповідальності посадових осіб, які винні у порушенні права і закону.
113. За ступенем активності процесу залучення особистості у правове регулювання виділяють наступні види правомірної поведінки:
а) маргінальну; б) адекватну; в) конформістську;
г) моральну; д) звичну; е) соціально-активну.
114. Первинний виробничий, соціальний і етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновується і існує як правило на кровно-родинних зв’язках-це:
а) плем’я; б) рід; в) сім’я; г) племінний союз.
115. Найважливіші питання організації життя первісного суспільства вирішувалися:
а) всіма дорослими членами суспільства;
б) всіма дорослими чоловіками у період патріархату і дорослими жінками у період матріархату;
в) старійшинами; г) вождями;
116. Влада в первісному суспільстві:
а) базувалася на родових відносинах;
б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною;
в) мала такі якості як єдність, взаємодопомога, співробітництво;
г) здійснювалася рядовими та виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління.
117. Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися:
а) корпоративними нормами; б) нормами моралі; в) звичаями і традиціями;
г) релігійними нормами; д) всілякими заборонами (табу).
118. За змістом або напрямками державної діяльності розрізняють такі види органів держави:
а) органи державної влади; б) глава держави;
в) органи державного управління; г) судові органи;
д) контрольно-наглядові органи.
119. Основними теоріями походження держави є:
а) психологічна, правова, теологічна, марксистська;
б) афінська, римська, германська, американська;
в) технократична, історико-матеріалістична, космічна, договірна, органічна, патріархальна, теологічна, насильства.
120. Порядок організації і функціонування державної влади-це:
а) форма держави; б) державно-правовий режим;
в) форма правління; г) форма державно-територіального устрою.
121. Під сукупністю методів і засобів реалізації державної влади розуміють:
а) державно-територіальний устрій; б) форму правління;
в) форму державного режиму; г) форму держави.
122. Ознаками правової держави можна вважати:
а) наявність державного апарату, суверенітет, вища законність, правопорядок;
б) система справедливих податків, верховенство правового закону, наявність омбудсмана;
в) верховенство права, поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, високий рівень правової культури громадян, реальність гарантованих державою прав та свобод громадян;
г) незалежність у міжнародних відносинах, наявність загальнодержавної власності, взаємна відповідальність держави та особи.
123. Функції держави розкривають:
а) сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві;
б) напрями здійснення зовнішньої та внутрішньої політики;
в) основні принципи державного устрою.
124. Під принципами здійснення державної влади розуміють:
а) основні напрями діяльності держави для забезпечення суверенітету нації та народу;
б) вирішення завдань та функцій держави на даному історичному етапі;
в) основні ідеї, керівні положення організації та функціонування органів державної влади.
125. Систематизація нормативно – правових актів здійснюється з метою:
а) розширення предмета правового регулювання;
б) впорядкування та вдосконалення нормативних актів;
в) внесення змін та поправок до індивідуальних актів;
г) усунення прогалин у законах.
126. Характерними ознаками кодифікації є:
а) є різновидом систематизації законодавства;
б) припускаються зміни у тексті актів і усунення дублювань;
в) завжди має офіційний характер;
г) всі вище названі риси.
127. Соціальне призначення правотворчості полягає:
а) у прийнятті законів; б) у прийняття підзаконних актів;
в) у встановленні еталонів і стандартів поведінки, що відповідають інтересам суспільства і держави.
128. Правотворчість виконує такі функції:
а) регулювання суспільних відносин;
б) оновлення правових норм;
в) ліквідація колізій у праві;
г) впорядкування нормативно – правового матеріалу.
129. Правотворчості властиві такі ознаки:
а) вона здійснюється уповноваженими органами держави і в межах законодавчого процесу;
б) її результатом є прийняття нормативно – правового акта;
в) має організований характер та мету;
г) охороняється та гарантується державою.
130. Існують такі різновиди правотворчості за суб’єктами:
а) правотворчість держави; б) правотворчість нації;
в) безпосередня правотворчість народу;г) делегована правотворчість;
д) санкціонована правотворчість.
131. До основних функцій держави відносять:
а) матеріально – технічне забезпечення та управління майном;
б) підтримання зовнішніх відносин;
в) забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку;
г) пошук, збирання і поширення необхідної для управління інтелектуальної інформації.
132. До неосновних функцій відносять:
а) матеріально – технічне забезпечення та управління майном;
б) підтримання зовнішніх відносин;
в) забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку;
г) пошук, збирання і поширення необхідної для управління інтелектуальної інформації.
133. За правовими наслідками форми здійснення функцій держави поділяють на:
а) правові;б) правотворчі;в) державотворчі;г) неправові.
134. Існують такі види правових форм здійснення функцій держави:
а) правотворча;б) управлінська;в) правозастосовна;г) правоохоронна.
135. До ознак інституту права належать:
а) наявність сукупності нормативних приписів;
б) юридична однорідність названих приписів;
в) об’єднання правових норм стійкими закономірностями та зв’язками, які знаходять свій вияв в юридичних приписах і в цілому у юридичній конструкції.
136. За роллю, яку виконують інститути права розрізняють:
а) предметні;б) функціональні;в) загальні;г) спеціальні.
137. Залежно від відносин, що регулюються інститутами права розрізняють:
а) загальні;б) матеріальні;в) спеціальні;г) процесуальні.
138. За способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню правозастосовчі акти поділяють на:
а) регулятивні;б) правоохоронні;в) зобов’язальні.
139. За формою зовнішнього виразу правозастосовчі акти поділяють на:
а) усні; б) загальні; в) конкретні; г) конклюдентні; д) письмові.
140. Основні ознаки правовідносин:
а) виникають на основі норм права;
б) характеризуються наявністю сторін, які мають взаємні права та юридичні обов’язки;
в) є видом суспільних відносин фізичних та юридичних осіб, організацій і спільностей;
г) здійснення суб’єктивних прав чи додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
141. До ознак правової поведінки відносять:
а) поведінка перебуває під контролем свідомості і волі людини;
б) вона регламентована правом;
в) вона підконтрольна суспільству і державі;
г) вона здатна потягнути за собою юридичні наслідки.
142. Механізм правової поведінки містить:
а) правові норми, що регулюють поведінку людини;
б) юридичні факти, з якими закон пов’язує настання юридичних наслідків чи виникнення, зміну або припинення правових відносин;
в) правовідносини як взаємозв’язок суб’єктів права та юридичні обов’язки;
г) акти здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
143. Універсальними засобами механізму правової поведінки є:
а) правопорядок;б) законність;в) правосвідомість;г) правова культура.
144. До ознак правомірної поведінки відносять:
а) об’єктивну можливість і необхідність;
б) об’єктивну необхідність і достатність;
в) бажаність і допустимість;
г) відповідність інтересам держави;
д) відповідність інтересам громадянського суспільства;
е) відповідність поведінки нормам права;
є) гарантованість і охорона державою.
145. Правомірну поведінку за формою вияву назовні можна диференціювати як:
а) подію;б) дію;в) бездіяльність;г) стан.
146. Правомірну поведінку за способом детермінації можна диференціювати як:
а) змішану; б) активну; в) пасивну.
147. Ознаками організуючих засад первісного суспільства було те, що:
а) суб’єкт і об’єкт влади не збігалися;
б) права чітко відмежовувалися від обов'язків;
в) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах;
г) влада ґрунтувалася майже виключно на авторитеті.
148. Ознаками організуючих засад сучасного періоду організації суспільних відносин є те, що:
а) люди об’єднуються за територіальною ознакою;
б) існує офіційний примус від імені держави та спеціальні органи, які його здійснюють;
в) суб’єкт і об’єкт влади збігаються;
г) права і обов’язки не розрізняються.
149. Внутрішня складова державного суверенітету полягає в:
а) колегіальності державної влади;
б) універсальності державної влади;
в) незалежності державної влади від інших пануючих суб’єктів та суб’єктів суспільних відносин;
г) верховенстві державної влади;
150. Зовнішня складова державного суверенітету полягає в:
а) незалежності державної влади при вирішенні будь-яких питань у відносинах з іншими державами;
б) наявності Збройних сил, які є гарантом її територіальної цілісності;
в) наявності спеціальних органів, через які держава спілкується з іншими державами;
151. Гарантіями державного суверенітету є:
а) волевиявлення народу мати суверенну державу;
б) спроможність економічного потенціалу країни, який би забезпечував її економічну самодостатність;
в) військова могутність, яка спроможна захистити країну від зовнішньої агресії;
г) міжнародне визнання суверенітету держави.
152. Правовою основою суверенітету є:
а) конституції; б)міжнародні договори;
в) міждержавні договори; г) загальновизнані принципи міжнародного права.
153. Перехідним типом політичного режиму є:
а) демократичний; б) авторитарний;
в) ліберальний; г)тоталітарний; д) деспотичний.
154. Головними ознаками державного органу є те, що він:
а) являє собою колектив державних службовців або окрему службову особу;
б) виступає від імені держави і наділений нею конкретними владними повноваженнями, які визначені або конституцією, або спеціальними нормативними актами;
в) має визначену законом організаційну структуру;
г) діє у визначених законом формах;
д) видає обов’язкові для виконання приписи – нормативні або індивідуальні правові акти, реалізація яких забезпечується можливістю застосування примусу.
155. За функціями розрізняють такі державні органи:
а) законодавчі; б) правозахисні;
в) виконавчі; г) правоохоронні.
156. За складом розрізняють такі державні органи:
а) групові; б) колективні;
в) колегіальні; г) одноособові.
157. За способом утворення розрізняють такі державні органи:
а) первинні; б) похідні;
в) виборні; г) призначувані; д) успадковані.
158. За характером компетенції розрізняють такі державні органи:
а) органи загальної компетенції;
б) органи спеціальної компетенції;
в) органи первинної компетенції;
г) органи похідної компетенції.
159. За характером діяльності розрізняють такі державні органи:
а) правотворчі; б) правозастосовчі;
в) правоохоронні; г) контрольно – наглядові; д) установчі.
160. Характерними рисами органів виконавчої влади є те що вони:
а) як правило формуються шляхом призначення;
б) здійснюють виконавчо – розпорядчу діяльність, тобто організовують реалізацію волі держави, висловленої в законах;
в) займають провідне місце в системі державних органів;
г) наділені правотворчими повноваженнями, згідно з якими видають підзаконні акти;
д) здійснюють свою діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.
161. У системі органів виконавчої влади розрізняють:
а) найвищі; б) головні; в) центральні; г) галузеві;
д) місцеві; е) органи безпосереднього управління.
162. Серед повноважень президента розрізняють:
а) представницькі; б) правозастосовні; в) законодавчі;
г) правотворчі; д) розпорядчі; е) організаційні.
163.Серед виконавчих органів розрізняють органи загальної, міжгалузевої та галузевої компетенції залежно від:
а) напряму роботи; б) особливостей функцій;
в) обсягу і характеру роботи; г) обсягу і характеру компетенції.
164. Основними функціями органів судової влади є:
а) охоронна; б) правосуддя; в) судочинство; г) контрольно – наглядова;
165. Правосуддя і судочинство:
а) це слова – синоніми;
б) судочинство – це процесуальна форма здійснення правосуддя;
в) правосуддя – це процесуальна форма здійснення судочинства;
166. Головними правоохоронними функціями є:
а) профілактична; б) захисна; в) ресоціалізаційна;
г) охорона громадського порядку, громадської безпеки і власності;
д) розслідування злочинів; е) судового розгляду справ;
є) розгляду справ про адміністративні правопорушення;
167. Допоміжними правоохоронними функціями є:
а) контрольна; б) наглядова; в) дозвільна; г) правороз`яснювальна;
д) аналітична; е) методична; є) інформаційна; ж) нормотворча.
168.Загальними ознаками республіканської форми правління є:
а) первинний характер державної влади;
б) обов’язковість рішень верховних органів державної влади для інших державних органів;
в) офіційне декларування можливості юридичної відповідальності верховних органів державної влади;
г) соціальна спрямованість діяльності держави та взаємна відповідальність особи і держави.
169. Первинними ознаками парламентської республіки є те, що:
а) вся повнота державної влади фактично зосереджується в руках парламенту;
б) парламент обирається всенародно;
в) парламент обирає президента і формує уряд;
г) уряд формується з числа депутатів парламентської більшості;
д) функції президента зводяться до представницьких.
170. Вторинними ознаками парламентської республіки є те, що:
а) вся повнота державної влади фактично зосереджується в руках парламенту;
б) парламент обирається всенародно;
в) парламент обирає президента і формує уряд;
г) уряд формується з числа депутатів парламентської більшості;
д) функції президента зводяться до представницьких.
171. Ознаками надпрезидентської республіки є:
а) практично необмежене право розпуску парламенту;
б) право призначати і звільняти з посад керівників місцевих адміністрацій та суддів;
в) право вводити на власний розсуд режим надзвичайного і воєнного стану;
г) відсутність системи стримувань і противаг;
д) практична неможливість усунення президента з посади.
172. Ознаками демократичного режиму є:
а) визнання людини найвищою соціальною цінністю;
б) офіційне декларування патерналістської функції держави;
в) домінування публічних інтересів над приватними;
г) організація державної влади на засадах її поділу.
173. Ознаками тоталітарного політичного режиму є:
а) визнання людини найвищою соціальною цінністю;
б) офіційне декларування патерналістської функції держави;
в) домінування публічних інтересів над приватними;
г) організація державної влади на засадах її поділу.
174. Головними ознаками конфедерації є те, що:
а) кожен її член залишається суверенною державою;
б) вона не має спільної території, громадянства, правової і податкової систем;
в) повноваження спільних координуючих органів є чітко визначеними і обмеженими;
г) спільний бюджет конфедерації складається не з податків, а із внесків членів конфедерації.
175. Особистість – це:
а) конкретна людина; б) конкретний індивід; в) конкретна особа.
176. На основні та додаткові поділяються:
а) права і свободи; б) обов’язки і законні інтереси;
в) свободи і законні інтереси.
177. Правовий статус особи базується на таких ідеях:
а) усі люди народжуються вільними і ніхто не має права відчужувати їхні природні права;
б) забезпечення і охорона цих прав і свобод є головним обов’язком держави;
в) свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі;
г) обмеження прав і свобод є можливим виключно з метою сприяння загальному добробуту.
178. Набуття громадянства способом репатріації є:
а) правоутворюючим юридичним фактом;
б) правозмінюючим юридичним фактом;
в) правопоновлюючим юридичним фактом.
179. Набуття громадянства на підставі міжнародних договорів може здійснюватися шляхом:
а) оптації; б) трансферту; в) репатріації.
180. Серед гарантій створення та функціонування соціальної держави розрізняють:
а) економічні; б) ідеологічні; в) політичні; г) правові.
181. Місце правових норм у системі інших соціальних норм визначається тим, що правові норми:
а) регулюють найскладніші суспільні відносини;
б) є складовою системи соціальних норм;
в) мають пріоритет перед іншими соціальними нормами;
г) визначають принципи регулювання суспільних відносин, тому є основою для створення інших соціальних норм.
182. Право і мораль:
а) спрямовані на врегулювання суспільних відносин;
б) є правилами поведінки спеціального характеру;
в) базуються на принципі справедливості;
г) за їх невиконання особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.
183. За характером впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції права:
а) охоронна; б) захисна; в) запобіжна; г) виховна.
184. Ознаками нормативного акта є те, що він:
а) видається уповноваженими органами держави або народом шляхом референдуму;
б) містить нові правові норми або скасовує чи змінює старі;
в) має чітко формулювати права та обов’язки осіб, на яких він поширюється;
г) публікується у визначених законом офіційних джерелах.
185. До форм права відносять:
а) правові акти; б) нормативні акти; в) індивідуальні правові акти.
186. Ознаками правотворчості є те, що вона:
а) здійснюється лише уповноваженими державними органами або з участю всього народу;
б) полягає у створенні, зміні чи скасуванні правових норм;
в) здійснюється згідно з процедурою, визначеною законом;
г) має конкретно – цільову та організаційну спрямованість;
д) здійснюється з дотриманням певних принципів.
187. Загальними принципами правотворчості є:
а) гуманізм; б) професіоналізм;
в) поєднання динамізму і стабільності;
г) гласність; д) науковість; е) плановість.
188. Спеціальними принципами правотворчості є:
а) гуманізм; б) професіоналізм;
в) поєднання динамізму і стабільності;
г) гласність; д) науковість; е) плановість.
189. Серед форм участі держави у правотворчості розрізняють:
а) безпосередню; б) санкціоновану; в) спільну; г) делеговану.
190. У випадку прийняття закону шляхом референдуму специфіка законодавчого процесу полягає в тому, що:
а) такий закон може прийматися як за народною ініціативою так і за ініціативою будь – кого із числа тих громадян, які мають право голосу;
б) у референдумі беруть участь тільки ті громадяни, які мають право голосу;
в) на стадії підготовки референдуму законопроект, який на нього виноситься, підлягає опублікуванню без обговорення у засобах масової інформації;
г) закон, прийнятий шляхом референдуму має бути затверджений парламентом.
191. Особливістю конституції, як правого акта є те, що вона:
а) є політико – правовим документом державного характеру, яким виражені найважливіші державно – правові інститути;
б) визначає принципи взаємовідносин суспільства і держави та держави і окремих соціальних груп;
в) закріплює правовий статус особи і цим визначає принципи взаємовідносин особи і держави;
г) є юридичною базою для інших галузей права;
д) не може суперечити міжнародним договорам, учасником яких є держава.
192. Неписана конституція – це:
а) інкорпорована конституція; б) консолідована конституція;
в) кодифікована конституція; г) некодифікована конституція.
193. Залежно від підстав виникнення індивідуальні правові акти поділяють на:
а) виконавчо – розпорядчі; б) запобіжні; в) правоохоронні.
194. Щодо чинності правових актів за колом осіб серед них розрізняють:
а) реальні; б) універсальні; в) спеціальні; г) виняткові.
195. Імплементація за своєю суттю є різновидом:
а) консолідації; б) інкорпорації; в) кодифікації.
196. За змістом правового впливу на суб’єктів правовідносин серед методів правового регулювання розрізняють:
а) встановлення; б) заохочення; в) примус; г) обмеження;
д) зобов’язування; е) дозвіл; є) уповноважування; ж) рекомендації.
197. Залежно від характеру впливу на суб’єктів правовідносин розрізняють:
а) імперативний метод; б) превентивний метод;
в) диспозитивний метод; г) варіативний метод.
198. Специфіка методів публічно – правового регулювання полягає в тому, що:
а) ці відносини можуть виникати не тільки за згодою, а й всупереч волі однієї з осіб;
б) ці відносини виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, а й юридичних фактів;
в) спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судом у позовному порядку;
г) спори між учасниками цих відносин, як правило, розв’язуються в адміністративному порядку.
199. Специфіка методів приватно – правового регулювання полягає в тому, що:
а) ці відносини можуть виникати не тільки за згодою, а й всупереч волі однієї з осіб;
б) ці відносини виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, а й юридичних фактів;
в) спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судом у позовному порядку;
г) спори між учасниками цих відносин, як правило, розв’язуються в адміністративному порядку.
200. Серед елементів правової системи розрізняють:
а) право як систему створених і охоронюваних державою норм;
б) правові акти як форму їх вираження;
в) установи, які реалізують правову політику держави;
г) судову та іншу юридичну практику;
д) механізм правового регулювання;
е) правореалізаційний процес;
є) право в суб’єктивному значенні;
ж) систему правовідносин.
201. Якої форми можуть набувати підзаконні акти:
а) постанов парламенту;
б) постанов і указів Президента;
в) постанов та розпоряджень уряду;
г) наказів голів місцевих державних адміністрацій;
д) рішень місцевих рад та їх виконкомів.
202. Способами систематизації правових актів є:
а) консолідація; б) інкорпорація; в) кодифікація; г) звід законів;
д) імплементація; е) з використанням комп’ютерних технологій.
203. Принцип верховенства законів означає, що закон:
а) обов’язковий для всіх учасників правових відносин;
б) підпорядковує собі право;
в) має перевагу над владою;
г) врегульовує найважливіші аспекти суспільних відносин, а тому підзаконні акти не повинні врегульовані законом;
д) має пріоритет перед іншими правовими актами, тому підзаконні акти не повинні містити положень, які суперечили б тим, що закріплені в законах.
204. Систематизація правових актів це:
а) впорядкування правових актів;
б) переробка правових актів;
в) вдосконалення правових актів;
г) приведення правових актів до певної, внутрішньо узгодженої системи.
205. Поняття "система права" і "правова система" це:
а) одне і те ж (ідентичні поняття);
б) перше поняття включає в себе друге (система права включає в себе правову систему)
в) перше поняття є елементом другого.
206. Публічне право регулює відносини:
а) між державними органами;
б) між державою та суспільством;
в) між державою та особою;
207. Приватне право регулює відносини;
а) між приватними фізичними особами;
б) між приватними юридичними особами;
в) між приватними юридичними особами і юридичними особами публічного права незалежно від того, які види правових відносин існують між ними.
208. Залежно від способів тлумачення розрізняють:
а) граматичний; б) історичний; в) системно-структурний;
г) ідеологічний; д) логічний; е) спеціально-юридичний.
209. Правова норма – це певне правило поведінки, яке:
а) встановлюється державою і виражає волю народу;
б) має одночасно і публічний і приватний характер;
в) закріплене у правовому акті;
г) є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами права;
д) охороняється суспільством і державою.
210. Які способи викладу правових норм вам відомі:
а) прямий; б) делегований; в) відсильний; г) бланкетний.
211. Залежно від суб’єктів, на яких поширюються правові норми розрізняють:
а) особливі; б) загальні; в) спеціальні; г) галузеві; д) індивідуальні.
212.Залежно від обсягу змісту, який вкладають у правову норму, розрізняють:
а) буквальне тлумачення; б) вичерпне тлумачення;
в) доктринальне тлумачення; г) розширювальне тлумачення;
д) звужувальне тлумачення.
213. Залежно від юридичного значення результатів тлумачення розрізняють:
а) офіційне тлумачення; б) неофіційне тлумачення; в) варіативне тлумачення.
214. Офіційне тлумачення поділяється на:
а) логічне; б) автентичне; в) функціональне; г) делеговане.
215. Залежно від обсягу правовідносин, на які поширюється правова норма, зміст якої з'ясовується, розрізняють:
а) індивідуальне тлумачення; б) казуальне тлумачення; в) нормативне тлумачення.
216. Залежно від кількості суб’єктів, які беруть участь у правовідносинах розрізняють:
а) прості правовідносини; б) змішані правовідносини;
в) складні правовідносини.
217. Залежно від статусу визначеності кола суб’єктів, які виступають сторонами у правовідносинах, розрізняють:
а) загальні правовідносини; б) особливі правовідносини;
в) абсолютні правовідносини; г) відносні правовідносини.
218. Залежно від підстав виникнення розрізняють правовідносини:
а) правові; б) загальні; в) неправові; г) договірні; д) позадоговірні.
219. За тривалістю часу, протягом якого вони відбуваються розрізняють правовідносини:
а) триваючі; б) короткочасні; в) одноактні.
220. Залежно від функціонального призначення розрізняють правовідносини:
а) імперативні; б) охоронні; в) регулятивні; г) диспозитивні.
221. Залежно від характеру обов'язків розрізняють правовідносини:
а) активного типу; б) пасивного типу; в) змішаного типу.
222. Правовідносини є:
а) основним способом реалізації права;
б) основним методом реалізації права;
в) основним засобом реалізації права.
223. Серед колективних суб’єктів правовідносин розрізняють такі державні утворення:
а) державу в цілому; б) державні органи та установи;
в) адміністративні одиниці;
г) державні підприємства і господарські організації та їх об'єднання.
224. Серед колективних суб’єктів правовідносин розрізняють:
а) соціальні спільноти – народи, нації, національні меншини, територіальні громади;
б) трудові колективи; в) приватні юридичні особи.
г) об`єднання громадян – політичні партії, громадські та релігійні організації;
225. Надаватись може:
а) дієздатність; б) повна цивільна дієздатність;
в) обмежена цивільна дієздатність; г) правоздатність.
226. Ознаками юридичного обов’язку є:
а) необхідність певної поведінки;
б) він покладений на суб’єкта права;
в) він існує у правовідносинах;
г) існує лише відповідно до суб’єктивного права;
д) забезпечується (гарантується) державою.
227. У найширшому розумінні об’єктами правовідносин є:
а) матеріальні цінності; б) майнові цінності;
в) немайнові цінності; г) нематеріальні цінності;
д) жодна відповідь не є правильною.
228. Залежно від тривалості часу, протягом якого юридичний факт відбувається, серед них розрізняють:
а) різноактні; б) одноактні; в) багатоактні; г) стани.
229. Залежно від повторюваності події можуть бути:
а) унікальні; б) періодичні; в) класичні; г) фактичні.
230. Залежно від кількості осіб, що беруть у них участь події можуть бути:
а) одноособові; б) колективні; в) масові.
231. Окремим видом юридичних фактів є:
а) аксіоми; б) події; в) презумпції; г) діяння.
232. Способами забезпечення законності є:
а) переконання; б) заохочення; в) примус; г) профілактична діяльність.
233. Основними ознаками правопорядку є те, що він:
а) визначається правовими нормами;
б) спирається на принцип верховенства права;
в) встановлюється в результаті реалізації правових норм;
г) створює передумови для здійснення суб'єктивних прав;
д) передбачає неухильне виконання юридичних обов'язків;
е) забезпечується державними і громадськими засобами.
234. Серед гарантій законності розрізняють:
а) економічні; б) ідеологічні; в) політичні; г) юридичні;
д) суспільні; е) колективні; є) громадські; ж) міжнародні.
235. Ідеологічними гарантіями законності є:
а) система поглядів на існуючий правопорядок як соціальну цінність;
б) система поглядів на правову систему;
в) рівень розвитку системи права;
г) рівень розвитку економічної системи.
236. Юридичні гарантії законності – це:
а) наявність самих правових норм, які справедливо врегульовують суспільні відносини і користуються авторитетом у суспільстві;
б) наявність тих державно – правових інститутів, діяльність яких забезпечується підтриманням існуючого правопорядку;
в) наявність високої правової культури населення.
237. Серед юридичних гарантій за найближчими цілями розрізняють:
а) превентивні; б) припиняючі; в) каральні.
238. За суб’єктами застосування серед юридичних гарантій розрізняють:
а) парламентські; б) урядові; в) президентські; г) судові;
д) колегіальні; е) прокурорські; є) адміністративні.
239. Правова ідеологія – це сукупність:
а) правових ідей; б) правових теорій;
в) правових принципів; г) правових понять.
240. Серед функцій, які виконуються правосвідомістю, розрізняють:
а) охоронну; б) превентивну; в) пізнавальну; г) оціночну;
д) регулятивну; е) запобіжну; є) конструктивну; ж) комунікативну.
241. Ознаками юридичної відповідальності є те, що вона:
а) має приватний характер; б) є одним із видів державного примусу;
в) її фактичною підставою є наявність у діянні особи складу правопорушення;
г) передбачає обов’язок правопорушника перетерпіти лише такі негативні наслідки своєї протиправної поведінки, які визначені уповноваженим органом згідно з вимогами закону.
242. Заходи впливу, які застосовуються до правопорушника можуть бути:
а) присікаючими; б) запобіжними; в) уповноважуючими; г) виховними;
д) правовідновлюючими; е) компенсаційними; є) упорядковуючими; ж) каральними.
243. До принципів юридичної відповідальності відносять:
а) наявність правових підстав;
б) пропорційність покарання скоєному правопорушенню;
в) вмотивованість; г) обгрунтованість; д) невідворотність.
244. Загальними показниками будь – якого політичного режиму є:
а) ступінь захищеності і забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян та ступінь врахування інтересів різних соціальних груп;
б) способи легітимації державної влади;
в) співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій;
г) методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади;
д) механізм ідеологічного тиску.
245. Федерація може утворюватися:
а) за територіальним принципом;
б) за національним принципом;
в) з урахуванням обох принципів.
246. Серед нижченазваних органів виберіть ті, які є органами первинного, а які органами вторинного представництва:
а) Верховна Рада України; б) Кабінет Міністрів України; в) Президент України;
г) Генеральний прокурор України; д) Верховний Суд України; е) Конституційний Суд України;
є) місцеві ради; ж) міські, сільські, селищні голови.
247.Залежно від характеру свободи, відображеної в правах або юридичних свободах, розрізняють:
а) негативні права; б) природні права; в) делеговані права; г) позитивні права.
248. Принцип єдності прав і обов'язків суб’єктів суспільних відносин може бути виражений таким поєднанням прав і обов'язків:
а) загальному суб'єктивному праву кореспондує обов’язок інших осіб сприяти здійсненню цих прав, хто б не був їх носієм;
б) загальним юридичним обов'язком відповідають суб'єктивні юридичні права конкретних осіб вимагати їх дотримання;
в) праву одного суб’єкта відповідає обов’язок іншого;
г)кожен суб’єкт виступає щодо іншого водночас і як носій прав і обов'язків.
249. Для нормативно – правових актів характерні такі ознаки:
а) завжди містять норми права;
б) приймаються тільки правотворчими суб'єктами і в межах їх компетенції;
в) приймаються з дотриманням певної процедури;
г) ухвалюються суб'єктами правотворчості у формах, визначених для кожного з них Конституцією і законами України.
250. До юридичних актів належать:
а) акти виконання норм права, б) акти використання норм права;
в) акти застосування норм права; г) інтерпретаційні акти;
д) нормативні акти.
251. Дію нормативного акта у часі характеризують такі показники:
а) моменти набуття актом чинності;
б) напрям темпоральної дії нормативного акта;
в)момент зупинення дії нормативного акта;
г) момент припинення дії нормативного акта.
252. За колом осіб нормативні акти поділяються на акти:
а) особливої дії; б) центральної дії; в) спеціальної дії; г) загальної дії.
253. Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів вважаються різновидом:
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 172 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Семінарське заняття № 31 | | | ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ |