Захворювань щитоподібної залози

● При пальпаторному та візуальному обстеженні щитоподібної залози визначають її розміри.

Існує декілька класифікацій розмірів щитоподібної залози на підставі пальпаторного дослідження.

Збільшення об'єму щитоподібної залози називають зобом.

Класифікація розмірів щитоподібної залози (ВООЗ, 1986)

Ступені

0 - Щитоподібна залоза не пальпується або при пальпації об'єм її менше кінцевої фаланги

великого пальця пацієнта (норма).

І-а - Щитоподібна залоза пальпується розміром більше кінцевої фаланги великого пальця

пацієнта, але не візуалізується при будь-якому положенні голови.

І-б - Щщитоподібна залоза пальпується і візуалізується при відхиленні голови назад.

ІІ - Щщитоподібна залоза пальпується та візуалізується при нормальному положенні

голови пацієнта.

ІІІ - Щщитоподібна залоза візуалізується на відстані 5 м і більше.

У 1994 році ВООЗ запропонована нова класифікація розмірів щитоподібної залози.

Сучасна класифікація розмірів щитоподібної залози (ВООЗ, 1994)

Ступені

0 - Зоба немає

І - Розміри долей більше дистальної фаланги великого пальця. Зоб пальпується, але не

візуалізується; або в щитоподібній залозі пальпується один чи кілька вузлів

ІІ - Зоб пальпується і візуалізується.

Але пальпація не є точним методом визначення розмірів щитоподібної залози, особливо на початкових стадіях захворювання.

●Найбільш доступним та інформативним засобом візуалізації щитоподібної залози є ультрасонографія (УЗД).

За міжнародними нормативами при використанні УЗД у осіб старше 18 років зоб (збільшення об’єму щитоподібної залози) діагностується, якщо об’єм залози у жінок перевищує 18 мл, у чоловіків – 25 мл.

В результаті епідеміологічних обстежень дітей в регіонах з адекватним забезпеченням йодом спеціалістами ВООЗ та Міжнародного комітету по Контролю йододефіцитних захворювань (МККЙДЗ) розроблені нормативні показники об’єму щитоподібної залози, розрахованих відносно площі поверхні тіла та віку дітей від 6 до 15 років. Щитоподібна залоза вважається збільшеною, якщо її об’єм перевищує верхню межу для даного віку або площі поверхні тіла (табл.1 і 2).

Таблиця 1. Верхня межа нормальних значень (97 перцентиль) об'єму ЩЗ (мл) у дітей у віці 6-15 років, які проживають в умовах нормального забезпечення йодом (ВООЗ та МККЙДЗ, 1997)

Вік (років)	Хлопчики	Дівчатка
	5,4	4,9
	5,7	6,3
	6,1	6,7
	6,8	8,0
	7,8	9,3
	9,0	9,8
	10,4	11,7
	12,0	13,8
	13,9	14,9
	16,0	15,6
Дорослі	Чоловіки до 25,0	Жінки до 18,0

Таблиця 2. Верхня межа нормальних значень (97 перцентиль) об'єму ЩЗ (мл) з розрахунку на

площу поверхні тіла у дітей, які проживають в умовах нормального забезпечення йодом (ВООЗ, 2003)

Площа поверхні тіла (м^2)	0,8	0,9	1,0	1,1	1,2	1,3	1,4	1,5	1,6	1,7
Хлопчики	4,7	5,3	6,0	7,0	8,0	9,3	10,7	12,2	14,0	15,8
Дівчатка	4,8	5,9	7,1	8,3	9,5	10,7	11,9	13,1	14,3	15,6

Для приблизного, але більш простого застосування в практиці можна використовувати рекомендації (Hegedeus et al.):

- об’єм залози у дітей до 3-х років у нормі = кількість років х 2;

- об'єм залози у дітей від 3-х до 18 років (хлопчики) у нормі = кількості років;

- об'єм залози у дітей від 3-х до 18 років (дівчатка) у нормі = кількість років – 1,5-2 см³.

Кольорове допплерівське картирування щитоподібної залози розширює діагностичні можливості

ультразвукового методу. В нормі кровотік визначається у верхніх і нижніх полюсах часток. Васкуляризація усередині вузла підвищує імовірність його злоякісності, кровотік по периферії характерний для доброякісних вузлів. Дифузне посилення кровотоку характерне для дифузного токсичного зоба.

●Для оцінки функціональної активності щитоподібної залози визначають базальні рівні тиреоїдних гормонів і тиротропіну в крові.

◘ Визначення ТТГ в сироватці крові.

◘ Визначення рівнів тироксину (Т₄) і трийодтироніну (Т₃) в сироватці крові.

Найбільш простим і поширеним способом оцінки секреторної функції щитоподібної залози є визначення концентрації загальних Т₄ і Т₃ в сироватці крові радіоімунологічним методом. Але рівні загальних Т₄ і Т₃ можуть змінюватися при патології зв’язуючих білків і симулювати захворювання щитоподібної залози. Визначення вільних фракцій (FT₄ та FT₃ або тільки FT₄) має перевагу перед оцінкою загальних тиреоїдних гормонів.

Рівні тиреоїдних гормонів та ТТГ в крові представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Рівні тиреоїдних гормонів та ТТГ в крові (Kaplan S.A., 1982) (цит. за Н.П.Шабалов, 2003)

Вік	FT4 (пмоль/л)	Т4 (нмоль/л)	Т3 (нмоль/л)	ТТГ (мОД/л)
Недоношені	6,4-20,6	25,7-83,7	0,2-0,77	0,8-5,2
Пуповинна кров (термінові пологи)	1,6-28,3	95,2-167,3	0,2-1,15	1,0-17,4
1-3 дні	28,3-68,2	151,9-290,9	0,5-3,32	1,0-17,4
1-2 тижні	20,6-48,9	126,1-213,6	3,84	1,7-9,1
2 тиж.-4 міс.	11,6-28,3	90,1-193,0	1,8-3,7	1,7-9,1
4-12 міс.	9,0-24,5	100,4-213,5	1,7-4,3	0,8-8,2
1-5 років	10,3-29,6	94,0-193,0	1,6-4,1	0,8-8,2
5-10 років	9,0-27,0	82,3-171,2	1,44-3,7	0,7-7,0
10-15 років	7,7-25,7	72,0-150,6	1,3-3,3	0,7-5,7
Дорослі	7,7-25,7	51,0-154,0	1,2-3,5	0,5-10,0
Вагітні, І триместр	9-26	-	-	0,3-4,6
Вагітні, ІІ і ІІІ триместр	6-21	117-181	1,8-3,8	0,8-5,2

● Функціональні проби: проба з тироліберином, супресивна проба з Т₃. Застосовують рідко.

● Серологічні дослідження

◘ Маркери аутоімунного ураження щитоподібної залози.

˅ Антитіла до тиреоглобуліну, тиреопероксидази, другого колоїдного антигену. Визначення титрів даних антитіл в сироватці використовують для діагностики аутоімунного ураження ЩЗ.

Антитіла до тиреоглобуліну виявляють майже у всіх хворих на аутоімунний тиреоїдит, у близько 50% дітей з гіпотиреозом, 20-30% - з дифузним токсичним зобом.

Тиропероксидаза (мікросомальний антиген) є ліпопротеїдом мембрани апікальної частки тиреоцита та пухирців, що містять щойно синтезований тиреоглобулін. Антитіла до тиропероксидази визначаються у хворих на аутоімунний тиреоїдит (90-95%), дифузний токсичний зоб (80-85%), іноді при пухлинах ЩЗ, що вказує на аутоімунний генез.

Антитіла до другого колоїдного антигену (білок колоїду, який не містить йоду) виявляються при аутоімунному тиреоїдиті, дифузному токсичному зобі. У практично здорових осіб вони зустрічаються у близько 8% випадків.

˅ Антитіла до рецепторів ТТГ. Рецепторні антитіла, які при взаємодії з рецепторами призводять до стимуляції ТТГ аденілатциклази і відповідно стимуляції синтезу та вивільнення тиреоїдних гормонів в кров – тиреостимулюючі антитіла. Рецепторні антитіла, які пригнічують стимулюючу дію ТТГ на даний фермент, – тиреоблокуючі антитіла.

Тиреостимулюючі антитіла є головним патогенетичним фактором дифузного токсичного зоба та тиреотоксикозу при хронічному тиреоїдиті.

З тиреоблокуючими антитілами пов'язують первинний гіпотиреоз.

◘ Маркери раку щитоподібної залози.

˅ Визначення рівня тиреоглобуліну перед видаленням новоутворення не має діагностичного значення і є високоінформативним в післяопераційному контролі за хворими з диференційованими формами раку після тиреоїдектомії з наступною радіойодтерапією.

˅ Визначення рівня кальцитоніну в сироватці крові. Підвищення вмісту кальцитоніну є маркером медулярного раку щитоподібної залози.

˅ Проби з інфузією кальцію використовують для виявлення та підтвердження медулярного раку щитоподібної залози. Вони грунтуються на тому, що кальцій стимулює викид кальцитоніну як з нормальних С-клітин щтоподібної залози, так і з клітин медулярного раку, але клітини пухлини набагато сильніше реагують на кальцій. Застосовують коротку та тривалу проби з інфузією кальцію.

●За допомогою методів комп'ютерної та ЯМР-томографії можна отримати дані про локалізацію та структуру як щитоподібної залози, так і оточуючих тканин, особливо при загрудинній її локалізації.

●У разі виявлення вузлів у щитоподібній залозі після ультразвукового обстеження проводять тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням пунктату. Цей метод вважають єдиним доопераційним методом, що дозволяє оцінити структурні зміни і цитологічну характеристику вузлового утворення. У дітей біопсію використовують як основний метод діагностики і диференціальної діагностики новоутворень ЩЗ.

● Рентгенографія ділянки ЩЗ допомагає отримати дані щодо локалізації та розмірів вузлів. Можна діагностувати загрудинний зоб зі здавлюванням трахеї та стравоходу, визначити ділянки кальцифікації, що характерні для раку ЩЗ, особливо медулярного.

●Існують також методи ангіографії та лімфографії ЩЗ з використанням контрастних речовин. Але рентгенологічні методи діагностики захворювань ЩЗ у дітей майже не застосовують.

Захворювання щитоподібної залози класифікують переважно за ознаками порушення її функції та розмірів.

Виділяють захворювання зі зниженням та підвищенням функціїї щитоподібної залози, а також без порушення її функції.

---

Дата добавления: 2015-09-03