Розділ 4: Роль міжнародних фінансових організацій у контексті еволюції вивозу капіталу

1. Міждержавні фінансові організації були покликані:

1) формувати наднаціональну систему фінансового правопорядку

2) забезпечувати перерозподіл фінансових ресурсів між державами з метою загального соціально-економічного зростання

3) створювати додаткові механізми мінімізації ризиків для міжнародних інвесторів

4) поширювати знання з питань фінансів у глобальному масштабі

5) формувати сучасні форми вивозу капіталу

6) сприяти збільшенню обсягів вивозу капіталу

7) мінімізувати ризики трансграничного руху капіталів

8) максимізувати доходи від валютних транзакцій

9) забезпечувати відкритість фінансових звітностей для інвестиційних фондів

2. На сучасному етапі МФО:

1) перетворилися на найпотужніших учасників міжнародних ринків капіталів

2) сприяють розвитку ринкових відносин лише у країнах, що розвиваються

3) сприяють розвитку ринкових відносин у країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою

4) стали єдиними у сучасному світогосподарстві організаціями, що здатні запропонувати великі обсяги фінансування на тривалий термін і на досить привабливих умовах як для урядів держав-учасниць, так і для їх підприємств

5) можуть виступати гарантами у разі фінансування за рахунок третіх джерел проектів у економіках країн, що розвиваються, так країн з перехідною економікою

6) є впливовими експертами з економічних, фінансових, валютних чи інших питань

7) мають право впливати на податкові ставки країн-членів

3. Державне втручання у зовнішньоекономічні відносини, обмеження вивозу з країни валюти, необхідність збільшення експорту порівняно з імпортом – такі погляди на вивіз капіталу мав:

1) Т. Манн

2) В. Стаффорд

3) А. Сміт

4) К. Маркс

5) Ф. Енгельс

6) В. Ленін

4. Погляди К.Маркса щодо вивозу капіталу наступні:

1) підкреслена необхідність збільшення експорту товарів порівняно з імпортом

2) вивіз капіталу є необхідною умовою економічного розвитку

3) вивіз капіталу є способом завоювання нових ринків, переважно колоній

4) одним з основних рушіїв вивозу капіталу є надлишок капіталу в країнах, що його вивозять

5) одним з основних рушіїв вивозу капіталу є вища норма прибутку на вкладений капітал у країнах, де він реалізується

6) обмеження вивозу з країни валюти, оскільки це негативно впливає на розширене відтворення національного виробництва

5. Економіст класичної школи, який розглядав вивіз капіталу як необхідну умову економічного розвитку, оскільки він має пряму вигоду не тільки для національних економік, але і для загальносвітового прогресу, будучи шляхом до збільшення сукупного світового продукту та зростання капіталу – це:

1) Т. Манн

2) В. Стаффорд

3) А. Сміт

4) К. Маркс

5) Ф. Енгельс

6) В. Ленін

6. У 1960-х рр. були засновані такі міжнародні регіональні фінансові організації:

1) Міжамериканський банк розвитку

2) Міжарабська корпорація гарантування інвестицій

3) Центральноамериканський банк економічної інтеграції

4) Арабська нафтова інвестиційна корпорація

5) Африканський банк розвитку

6) Азіатський банк розвитку

7) Карибський банк розвитку

8) Андська корпорація розвитку

7. У 1970-х рр. були створені такі міждержавні регіональні організації:

1) Міжарабська корпорація гарантування інвестицій

2) Західноафриканський банк розвитку

3) Центральноамериканський банк економічної інтеграції

4) Арабська інвестиційна компанія

5) Арабська нафтова інвестиційна корпорація

6) Північний інвестиційний банк

7) Міжамериканський банк розвитку

8. У 1990 р. Північну екологічну фінансову корпорацію створили уряди таких країн:

1) Великої Британії

2) Данії

3) Фінляндії

4) Ірландії

5) Ісландії

6) Норвегії

7) Швеції

8) Швейцарії

9. Експерти міжнародних організацій наполягають на:

1) необхідності розвитку системи корпоративного управління

2) впровадження міжнародних стандартів обліку та звітності

3) збереженні строгої секретності фінансових звітів

4) відході від класичної моделі соціально-орієнтованої економіки

5) проведення авторитетного зовнішнього аудиту фінансової звітності

6) підвищенні рівня фінансового менеджменту

7) підвищенні рівня управління ризиками у всіх секторах економіки

10. До країн, що розвиваються відносять наступні:

1) Африка

2) Латинська Америка, Карибський басейн

3) південно-східна Європа

4) СНД

5) Західна Азія

6) Південь, Схід та південно-східний регіон Азії

7) Океанія

11. Для фінансових та нефінансових ТНК інвестування коштів в економіки країн з ринками, що формуються, характеризується:

1) ризиками, що супроводжують іноземні інвестиції в цих країнах

2) наявним великим попитом на фінансові ресурси

3) наявністю дешевої робочої сили

4) наявністю необхідних природних ресурсів

5) високою дохідністю інвестицій

6) сприйняття іноземних інвестицій цими країнами переважно як таких, що сприяють їхньому економічному розвитку

7) вірна відповідь відсутня

12. Довгострокова заборгованість включає в себе:

1) державний прямий борг

2) державний умовний борг

3) кредити терміном не більше 1 року

4) борг приватних суб’єктів господарювання

5) заборгованість перед Міжнародним валютним фондом

6) платежі з обслуговування довгострокових кредитів, що графіком мають сплачуватись в поточному році

13. За поділом Світового банку залежно від обсягу ВНП у розрахунку на душу населення до країн з середнім рівнем доходів належать такі, що мають ВВП у межах:

1) 1 430 – 2 470 дол. США

2) 2 471 – 4 770 дол. США

3) 2 471 – 7 252 дол. США

4) 4 770 – 7 252 дол. США

5) 7 253 – 32 823 дол. США

6) 32 824 та більше дол. США

14. Тенденції заборгованості країн є наступними:

1) у міру економічного зростання країни та накопичення нею внутрішніх фінансових ресурсів її залежність від зовнішніх запозичень зростає

2) у країн з високим рівнем доходів на душу населення довгострокова зовнішня заборгованість відсутня, а короткострокова, якщо і виникає, є незначною за обсягом

3) з погляду надійності повернення кредитів та їхньої ціни країни І групи є більш привабливими для кредиторів, ніж країни ІІ групи

4) заборгованість перед МБРР та МАР за тривалістю за тривалістю належить до довгострокової та майже на половину формується країнами І групи

5) залежність від позик МБРР та МАР зростає в міру розвитку економіки країн-реципієнтів

6) наприкінці І-го десятиріччя ХХІ ст. левова частка запозичень IMF здійснювалася країнами ІІ групи.

15. На практиці платоспроможність країн оцінюють за кількома показниками, серед яких:

1) зовнішній борг країни/ВВП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВВП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/ВВП

16. Для двох країн з однаковою величиною показника «зовнішній борг/ВНП» ситуація може доволі сильно відрізнятись, тому розраховують ще показник:

1) зовнішній борг країни/ВНП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВНП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни

17. Для врахування експортних можливостей держави-боржника розраховують такі показники:

1) зовнішній борг країни/ВНП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВНП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни

18. Показник, відомий також як «норма обслуговування боргу», що вважається основним під час аналізу платоспроможності:

1) зовнішній борг країни/ВНП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВНП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни

19. Показники, що використовуються для оцінки платоспроможності держав-боржників (особливо за умов реструктуризації їх боргу) та дозволяють аналізувати ціну (відсоткові ставки) зовнішніх запозичень, а також є корисними коли кредити надаються на умовах плаваючої відсоткової ставки:

1) зовнішній борг країни/ВНП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВНП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни

20. Ліквідні позиції країни боржника характеризуються показником:

1) зовнішній борг країни/ВНП країни

2) платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни/ВНП країни

3) зовнішній борг країни/експорт товарів та послуг країни

4) платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ експорт товарів та послуг країни

5) відсотки за міжнародними кредитами/ВНП країни

6) відсотки за міжнародними кредитами/ експорт товарів та послуг країни

7) золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни

Дата добавления: 2015-09-03