Розділ 3: Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку міжнародної валютної системи та регулюванні платіжних балансів

1. Країни-учасниці Латинського монетного союзу:

1) Велика Британія

2) Франція

3) Німеччина

4) Сербія

5) Бельгія

6) Фінляндія

7) Італія

8) Іспанія

9) Швейцарія

10) Греція

2. В рамках Латинського монетного союзу були прийняті такі рішення:

1) було запроваджено єдину грошову одиницю – фунт, який дорівнював англійському фунту стерлінгів

2) було запроваджено єдину грошову одиницю – франк, який дорівнював французькому франку

3) задля підтримання стійкості грошового обігу введено систему біметалізму

4) задля підтримання стійкості грошового обігу введено систему золотого стандарту

5) країни-учасниці зобов’язалися карбувати золоті та срібні монети однієї ваги та проби

6) країни-учасниці зобов’язалися приймати вищевказані монети їхніми державними касами за співвідношення цін металів 1:20

3. Принципи Паризької валютної системи:

1) основною валютою системи є золотомонетний стандарт

2) встановлюється золотий вміст національних грошових одиниць

3) банкноти центральних банків країн вільно обмінюються на золото відповідно до їхніх золотих паритетів

4) при обміні банкнот центральних банків на золото виникають складності

5) курс валют може відхилятись від монетних паритетів у межах так званих золотих точок

6) золото використовується як світові гроші

7) окрім золота у міжнародному обігу визнається англійський фунт стерлінгів

8) підтримується жорстоке співвідношення між національними золотими запасами та внутрішньою позицією грошей

9) дефіцит платіжних балансів покривається лише золотом

10) якщо ринковий курс золотих моне відхиляється від паритету, боржники можуть розраховуватись за міжнародними зобов’язаннями іноземними банкнотами

4. Основними завданнями IMF є:

1) розвиток міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням

2) підтримка стабільності валютних паритетів

3) розроблення багатосторонньої системи платежів

4) усунення валютних обмежень

5) надання кредитних ресурсів своїм членам у разі валютних ускладнень, спричинених проблемами платіжних балансів

6) сприяння інвестуванню в валютні фонди

5. До правил Бретонвудської міжнародної валютної системи, викладених у Статуті МВФ, належать:

1) функції світових грошей зберігалися за золотом

2) масштаби використання золота у міжнародних фінансах та регулювальна роль істотно не зменшились

3) нарівні із золотом у ролі міжнародних платіжних засобів і резервних валют використовувалися долар США та фунт стерлінгів Великої Британії

4) нарівні із золотом у ролі міжнародних платіжних засобів і резервних валют використовувався лише долар США

5) прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювався на основі офіційно узгоджених з членами IMF валютних паритетів, виражених у золоті та доларах США

6) ринкові курси валют не повинні відхилятися від фіксованих доларових паритетів більш як на ± 0,86%

7) міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося головним чином через IMF

6. Паритети провідних валют мали бути переглянуті згідно з:

1) положеннями Латинського монетного союзу

2) принципами Паризької валютної системи

3) рішеннями Генуезької конференції

4) принципами Бретонвудської міжнародної валютної системи

5) Смітсонівською угодою

6) положеннями Ямайської валютної системи

7. Сучасні тенденції міжнародної валютної системи

1) інтеграційні та глобалізаційні процеси у валютно-фінансовій та економічній сферах

2) глибокі фінансово-економічні кризи

3) прагнення держав до формування єдиної регіональної валюти

4) прагнення світової спільноти до послаблення регулюючої ролі міжнародних утворень у функціонуванні міжнародної валютної системи

5) прагнення світової спільноти до посилення регулюючої ролі міжнародних утворень у функціонуванні міжнародної валютної системи

6) посилення контролю наддержавних утворень над політичними аспектами внутрішньодержавних відносин

8. До принципів Ямайської валютної системи є такі:

1) базовою валютою системи був євро

2) базовою валютою став SDR

3) окрім SDR країнам дозволялося встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, в тому числі і до золота

4) юридично було завершено демонетизацію золота

5) закріплювалася тенденція до багато валютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США – Західна Європа - Японія

6) знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів

7) узаконювався режим плаваючих валютних курсів

8) поняття «валюта, що вільно використовується» замінено терміном «оборотна (конвертована) валюта»

9. Наприкінці 2009 року була сформована Рада з питань валюти. Відповідну угоду підписали такі держави-учасниці Ради співробітництва арабських держав Перської затоки:

1) Саудівська Аравія

2) Бахрейн

3) Кувейт

4) Катар

5) Нігерія

6) Чад

7) Єгипет

8) ПАР

10. Платіжно-розрахункова одиниця SDR:

1) у перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют та основним платіжно-розрахунковим засобом

2) використовується для забезпечення країн-членів IMF додатковою ліквідністю

3) призначена для регулювання сальдо платіжних балансів

4) призначена для поновлення офіційних резервів

5) призначена для розрахунків з IMF

6) призначена для вимірювання вартості національних валют

7) наявність у країни ліміту SDR позбавляє її права придбавати у інших країн в обмін на SDR конвертовану валюту

8) частка країни у загальній сумі SDR від величини квоти не залежить

9) квоти переглядаються кожні 3 роки

11. Утримувати та використовувати SDR можуть:

1) країни-члени IMF

2) безпосередньо сам IMF

3) за рішенням Ради керуючих IMF країни, що не є його членами

4) регіональні банки розвитку

5) регіональні валютні та інші фонди

6) національні центральні банки

12. На Міжнародний валютний фонд покладені наступні завдання з розвитку механізмів платіжних балансів:

1) удосконалення методики складання платіжних балансів

2) уніфікація платіжних балансів держав-членів

3) збір та аналіз інформації по платіжних балансах держав-членів

4) оприлюднення результатів аналізу платіжних балансів держав-членів

5) допомога держава-членам у регулюванні їхніх платіжних балансів

6) контроль за звітністю видатків екологічним фондам та фондам захисту довкілля

13. Згідно з політикою Міжнародного валютного фонду резидентом вважається:

1) особа, що функціонує на території даної країни

2) особа, що функціонує на території даної країни і має на ній центр економічного інтересу

3) особа, що функціонує на території даної країни і має на ній центр економічного інтересу упродовж більше ніж одного року

4) особа, що функціонує на території даної країни і має на ній центр економічного інтересу упродовж більше, ніж 5 років

5) особа, що веде господарську діяльність у межах країни і має наміри продовжувати цю діяльність

6) тільки іноземний громадян/іноземна організація, що маю всю повноту прав та обов’язків в межах країни їх перебування

14. Поняття економічної території охоплює

1) географічну територію,що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни

2) географічну територію,що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, в межах якої робоча сила, товари та капітал можуть вільно переміщуватись

3) повітряний простір, територіальні води та частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння

4) повітряний простір, територіальні води та частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння, а також анклави, що розташовані в інших країнах

5) повітряний простір, територіальні води та частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння, а також територіальні анклави, що використовуються урядами інших країна або міжнародними організаціями, що розташовані в географічних кордонах цієї країни

6) територію, що адмініструється урядом конкретної країни

7) економічна територія країни збігається з кордонами, які визначені політично

15. Для рахунку вторинних доходів справедливими є такі твердження:

1) на рахунку вторинних доходів відображаються суми вимог та зобов’язань як платежі нерезидентам за тимчасове використання трудових, фінансових та природних ресурсів.

2) тут обліковуються суми компенсацій найманим працівникам

3) тут обліковуються інвестиційні доходи та ін.

4) рахунок вторинних доходів призначений для відображення перерозподілу поточних доходів, що не супроводжуються прямим зворотним рухом якої б то не було вартості

5) до нього належать особисті трансферти та поточна міжнародна допомога, що надаються на урядовому рівні

6) до нього належать особисті трансферти та поточна міжнародна допомога, що мають місце на рівні фінансових та не фінансових корпорацій, домогосподарств та неприбуткових громадських організацій

16. Рахунок операцій з капіталом відображає:

1) придбання та розміщення фінансових активів та зобов’язань

2) рух коштів між резидентами та нерезидентами за природні не фінансові активи та капітальні трансферти

3) обсяг прямих інвестицій

4) обсяг портфельних інвестицій

5) фінансові деривативи

6) продаж землі для посольств

7) обсяг інших інвестицій

8) продаж ліцензій та предметів лізингу

9) обсяг резервних активів

10) забезпечення ресурсів для капітальних цілей без прямого зворотного руху вартостей

17. Рахунок фінансових операцій відображає:

1) придбання та розміщення фінансових активів та зобов’язань

2) рух коштів між резидентами та нерезидентами за природні не фінансові активи та капітальні трансферти

3) обсяг прямих інвестицій

4) обсяг портфельних інвестицій

5) фінансові деривативи

6) продаж землі для посольств

7) обсяг інших інвестицій

8) продаж ліцензій та предметів лізингу

9) обсяг резервних активів

10) забезпечення ресурсів для капітальних цілей без прямого зворотного руху вартостей

18. Фінансовими активами країни вважаються:

1) іноземні інвестиції у цій країні

2) кошти, вкладені резидентами країни в акції

3) кошти, вкладені резидентами країни в облігації

4) кошти, вкладені резидентами країни на поточні та депозитні рахунки в іноземних банках

5) злитки золота, утримувані у якості резервів за кордоном

6) фінансові зобов’язання резидентів країни перед нерезидентами

19. До тимчасових методів балансування платіжних балансів може бути віднесено наступне:

1) використання коштів з внутрішніх валютних резервів країни

2) одержання іноземних позик та ввезення підприємницького капіталу

3) короткострокові кредити за взаємними угодами між центральними банками країн за системою «swop»

4) використання кредитів IMF (резервна позиція IMF)

5) обмін SDR на певну кількість необхідної іноземної валюти

6) мобілізація коштів на світовому фінансовому ринку

7) пільгові кредити по лінії програм іноземної «допомоги»

8) перерозподіл валютної виручки від експорту нафти (нафтодоларів)

20. До остаточних методів балансування платіжних балансів належать:

1) використання коштів з внутрішніх валютних резервів країни

2) обмін SDR на певну кількість необхідної іноземної валюти

3) пільгові кредити по лінії програм іноземної «допомоги»

4) купівля іноземної валюти в обмін на золото з подальшим використанням валюти для розрахунків

5) отримання кредиту в іноземній валюті під заставу золота з подальшим використанням валюти для розрахунків

6) отримання іноземної «допомоги» у вигляді субсидій та дарувань (грантів)

7) використання кредитів IMF (резервна позиція IMF)

Дата добавления: 2015-09-03