Облік власного капіталу 3 страница

Закінчення табл. 11.2 II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За поперед­ній період
Матеріальні затрати		546,2	480,1
Витрати на оплату праці		301,4	289,3
Відрахування на соціальні заходи		74,3	65,7
Амортизація		401,0	375,2
Інші операційні витрати		447,2	118,4
Разом		1770,1	1328,7

Ш. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За поперед­ній період
Середньорічна кількість простих акцій
Скоригована середньорічна кількість простих акцій
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію
Дивіденди на одну просту акцію

Керівник: Гриб В.М.

Головний бухгалтер: Дерева О.В.

У другому розділі "Елементи операційних витрат" відобра­жають операційні витрати за їх елементами.

Третій розділ "Розрахунок показників прибутковості ак­цій" заповнюють акціонерні товариства, прості акції яких від­крито продаються та купуються на фондових біржах, включа­ючи товариства, де такі акції перебувають у процесі випуску.

Звіт про фінансові результати складається наростаючим під­сумком із початку року на підставі інформації, що міститься на рахунках класів 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".

Доходи і витрати у звіті про фінансові результати відобра­жаються в розрізі звичайної діяльності і надзвичайних подій.

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підпри­ємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступно­му звітному періоді.

Розділ II "Елементи операційних витрат" звіту про фінансо­ві результати складають на підставі інформації накопиченої на рахунках класу 8 "Витрати за елементами", в якому на кож­ний елемент витрат передбачено окремий рахунок.

Якщо на підприємстві рахунки класу 8 не ведуть, то інфор­мацію для складання розділу II звіту про фінансові результати беруть шляхом аналізу кредитових оборотів за рахунками з об­ліку запасів, зносу (амортизації) основних засобів, розрахунків з оплати праці, розрахунків за соціальним страхуванням та ін.

Розділ III "Розрахунок прибутковості акцій" звіту про фі­нансові результати складають шляхом проведення арифметич­них розрахунків.

Суб'єкти малого підприємництва складають фінансовий звіт за скороченою формою показників, яка включає баланс і звіт про фінансові результати. Інші чотири форми фінансової звіт­ності (звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності, інформація за сегмен­тами) суб'єкти малого підприємництва не складають.

11.4. Інші форми фінансової звітності

На підприємствах витрачаються гроші на закупівлю сиро­вини, матеріалів та надходження від реалізації продукції, то­варів, робіт, послуг, основних засобів тощо. Безпосередньо в балансі показується лише наявність грошей на початок і кі­нець звітного періоду, а даних про їх рух немає. У Звіті про фі­нансові результати відображається сума нарахованих доходів, витрат та прибутку протягом звітного періоду, але немає ін­формації про джерела надходження та видатку грошових кош-

тів. Проте потенційних інвесторів, кредиторів, власників може цікавити інформація про причини зміни наявності грошей, джерела їх надходження та канали витрачання. Така інформа­ція відображається у звіті про рух грошових коштів, який по­дається у складі річної фінансової звітності. Звіт складається на основі балансу, звіту про фінансові результати, а також да­них бухгалтерського обліку.

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні ви­моги до розкриття його статей визначено П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів". Метою складання звіту про рух грошо­вих коштів є надання користувачам фінансової звітності по­вної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух гро­шових коштів протягом звітного періоду в результаті операцій­ної, інвестиційної та фінансової діяльності. Це дає можливість користувачам звітності оцінювати вплив видів діяльності на фінансовий стан підприємства та суму його грошових коїнтів.

У звіт не включають внутрішні зміни у складі грошових кош­тів та їх еквівалентів, бартерні та інші негрошові операції. Ре­зультат руху грошових коштів визначається непрямим методом шляхом коригування суми прибутку (збитку) звітного періоду.

Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначено П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". Метою складання звіту про власний капітал є роз­криття інформації про зміни у складі власного капіталу під­приємства протягом звітного періоду. У звіті зазначаються дані про наявність та рух власного капіталу за видами.

Звіт про власний капітал складається за рік на підставі да­них бухгалтерського обліку.

Власний капітал — це частина активів підприємства, що за­лишається після вирахування всіх його зобов'язань.

Власний капітал включає: статутний капітал, пайовий ка­пітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

Наявність власного капіталу легко визначається за балан­сом. Проте користувачів інформації цікавлять також зміни,

які відбулися у складі власного капіталу, а також причини та­ких змін. Це розкривається у "Звіті про власний капітал". Ін­формацію для складання цього звіту беруть із рахунків класу 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань".

Примітки до фінансової звітності деталізують та роз'ясню­ють інформацію щодо фінансово-майнового стану підприєм­ства та результатів його діяльності, розкривають найважли­віші обставини, які мали вплив на діяльність підприємства. Примітки мають важливе значення для користувачів звітності стосовно правильного розуміння ними поданої інформації.

У примітках до фінансових звітів потрібно розкрити: об­лікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за від­повідними положеннями; інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумі­лості та доречності.

Типова форма фінансової звітності № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 29 листопада 2000 р. № 302 "Про примітки до річної фінансової звітності".

Примітки до річної фінансової звітності подаються у тексто­вому вигляді та у формі затверджених таблиць, яких усього п'ятнадцять.

I. Нематеріальні активи. Зазначається залишок первісної
вартості та зносу нематеріальних активів на початок року, над­
ходження, переоцінка, та вибуття за рік і залишок їх на кінець
року. Інформація наводиться за групами нематеріальних ак­
тивів згідно з їх класифікацією. Для заповнення цього розді­
лу використовують дані бухгалтерського обліку за рахунком

12 "Нематеріальні активи", та за субрахунком 133 "Накопиче­
на амортизація нематеріальних активів".

II. Основні засоби. Подається інформація про залишок основ­
них засобів на початок року, їх надходження, вибуття та зали­
шок на кінець року. При цьому зазначають первісну вартість
основних засобів і суму їх зносу. Така інформація подається за
групами основних засобів, які виділяють згідно з прийнятою
класифікацію. Розділ складається за даними обліку рахунків
10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи",

13 "Знос (амортизація) необоротних активів".

III. Капітальні інвестиції. Наводиться розмір проведених капітальних інвестицій в капітальне будівництво, придбання основних засобів, формування основного стада тощо. Склада­ється розділ за даними рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

IV. Фінансові інвестиції. Подається інформація про фінан­сові інвестиції за методом участі в капіталі та інші фінансові інвестиції. Показники цього розділу заповнюють за даними об­ліку на рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції".

V. Доходи і витрати. Відображаються доходи і витрати за
іншою операційною діяльністю та фінансовою діяльністю. За­
повнюють розділ за даними обліку на рахунках 71 "Інший опе­
раційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фі­
нансові доходи", 74 "Інші доходи", 94 "Іншівитрати операційної
діяльності", 95 "Фінансові витрати", 96 "Втрати від участі
в капіталі".

VI. Грошові кошти. Подається інформація про наявність на
кінець року грошових коштів у касі, на поточному рахунку
в банку, грошових коштів у дорозі, еквівалентів грошових ко­
штів. Заповнюють цей розділ за даними рахунків ЗО "Каса",
31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти".

VII. Забезпечення і резерви. За видами забезпечень показу­
ються залишки на початок і кінець року, їх збільшення та ви­
користання протягом року. Цей розділ заповнюють з рахунку
47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

VIII. Запаси. За видами запасів показується їх балансова
вартість на кінець року, переоцінка за рік. Заповнюють розділ
за даними обліку рахунків класу 2 "Запаси" (рахунки 20—28).

XI. Дебіторська заборгованість. Показується наявність на кінець року дебіторської заборгованості з розшифровкою за строками погашення.

X. Нестачі й втрати від псування цінностей. Подається
інформація про суми виявлених нестач і втрат та їх стан.

XI. Будівельні контракти. Подається інформація про дохо­
ди і витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів.

XII. Податок на прибуток. Наводиться інформація про суму
поточного та відстроченого податку на прибуток, а також суму
відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань.

XIII. Використання амортизаційних відрахувань. Відобра­
жається інформація про нараховану амортизацію і викорис-

тання її на відтворення основних засобів і нематеріальних ак­тивів за такими напрямами: будівництво об'єктів; придбання (виготовлення) основних засобів; поліпшення (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) основних засобів; придбання (створення) нематеріальних ак­тивів; інші капітальні роботи; погашення позик, включаючи позички, отримані на капітальні інвестиції.

XIV. Біологічні активи. Наводиться інформація про довго­
строкові та поточні біологічні активи, які обліковуються за
первісною та справедливою вартістю.

XV. Фінансові результати від первісного визнання та реа­
лізації сільськогосподарської продукції та додаткових біоло­
гічних активів. Відображається інформація від первісного ви­
знання та реалізації сільськогосподарської продукції.

Крім передбачених стандартних форм звітності готують до­даткову інформацію, яка подається в довільній формі у вигля­ді пояснювальної записки. Наводиться наказ про облікову по­літику підприємства. У примітках до фінансової звітності відображають події, які надають додаткову інформацію про об­ставини, що існували на дату балансу. До них належать: оголо­шення банкрутом дебітора підприємства; переоцінка активів після звітної дати, інформація про фінансовий стан дочірніх та асоційованих підприємств, що свідчить про стійке зниження ринкової вартості їх акцій; отримання від страхової організа­ції даних про уточнення розміру страхового відшкодування; виявлення помилок у звітності тощо.

Фінансова звітність супроводжується листом підприємства, в якому вказується склад звітності, що подається.

Методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звіт­них сегментів та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами".

Інформація формується у бухгалтерському обліку за госпо­дарськими та географічними сегментами, які визначаються підприємством на основі його організаційної структури. Сег­мент може бути визначений і за критерієм дотримання єдиного технологічного процесу, який може здійснюватися в кількох географічних регіонах.

Інформація за сегментами дає змогу аналізувати за сегмен­тами доходи, витрати, фінансові результати, активи, зобов'я­зання, капітальні інвестиції та амортизацію необоротних ак­тивів.

11.5. Консолідована фінансова звітність

Господарським кодексом України від 16 січня 2003 р. № 436-IV (ст. 126) передбачено функціонування асоційованих підприємств (господарських організацій) як групи суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі у статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і ви­рішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає тоді, коли одне з них має можливість блокувати при­йняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих докумен­тів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємств вами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюють­ся відносини контролю — підпорядкування за рахунок пе­реважної участі контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння конт­рольним пакетом акцій.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним паке­том акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контро­лю — підпорядкування відповідно до вимог.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підпри­ємством було укладено невигідні для нього угоди або здійснено невигідні операції, то контролююче підприємство має компен­сувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє

Тема 11

підприємство з вини контролюючого підприємства опинить­ся у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

У П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" визначається, що материнське (холдингове) підприємство — це підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств. Дочірнє підпри­ємство — підприємство, яке перебуває під контролем материн­ського (холдингового) підприємства. Отже, материнське під­приємство — це таке підприємство, яке мас одне або декілька дочірніх підприємств. Материнське підприємство контролює дочірнє підприємство, якщо воно володіє більш як 50 % голосів останнього. Контроль досягається прямо або через інші дочірні підприємства.

Із наведеної схеми (рис. 11.2) видно, що материнське під­приємство Л прямо контролює дочірні підприємства Б і В і не­прямо (через підприємство В) — підприємство Г.

Материнське підприємство і його дочірні підприємства с окремими юридичними особами і складають окремо фінансову звітність. Ллє, якщо материнське підприємство одночасно во­лодіє вирішальним голосом у дочірніх підприємствах, то су­купність пов'язаних підприємств (материнського та його до-

чірніх) розглядається як окрема економічна одиниця — група. Отже, виникає потреба мати загальну інформацію про сукуп­ність пов'язаних підприємств, що диктує необхідність склада­ти консолідовану фінансову звітність.

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" дає таке визначення: "Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці".

Згідно з П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність" консолідовану фінансову звітність подає материнське підпри­ємство.

Консолідована фінансова звітність материнського та його дочірніх підприємств складається за один і той самий звітний період і на одну й ту саму дату балансу. Материнське і дочірні підприємства використовують єдину облікову політику для подібних операцій. Якщо при складанні консолідованої фінан­сової звітності неможливо застосувати єдину облікову полі­тику, то про це зазначається у примітках до консолідованої фінансової звітності.

Консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

При складанні консолідованої фінансової звітності підля­гають виключенню:

а) балансова вартість фінансових інвестицій материнського
підприємства в кожне дочірнє підприємство і частка материн­
ського підприємства в кожному дочірньому підприємстві;

б) сума внутрішпьогрупових операцій та внутріїпньогрупо-
вого сальдо;

в) сума нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньо-
групових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшко­
довані).

Материнське підприємство для складання консолідованої фінансової звітності визначає частку меншості в капіталі та фінансових результатах дочірніх підприємств. Частка меншості визначається як добуток відсотка голосів, які не належать ма-

теринському підприємству, відповідно до власного капіталу та чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств.

Частка меншості — частина чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочірнього підприємства, яка не належить ма­теринському підприємству (прямо або через інші дочірні під­приємства).

Частка меншості відображається в консолідованому балансі окремо від зобов'язань та власного капіталу материнського під­приємства. Якщо вона у збитках дочірнього підприємства пере­вищує частку меншості в капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення і величину наступних збитків, яка належить до частки меншості, зменшується частка материн­ського підприємства у власному капіталі групи підприємств за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов'язання і здатна покрити збитки. Якщо згодом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображено прибуток, то вся сума такого прибутку розподіляється на частку материнського під­приємства до покриття збитків меншості, сума яких відшко­дована раніше за рахунок материнського підприємства.

Якщо дочірнім підприємством випущені привілейовані ак­ції, за якими накопичується сума дивідендів та які перебува­ють у володінні за межами групи, то материнське підприємство розраховує свою частку прибутку або збитку після коригуван­ня на суму дивідендів за привілейованими акціями дочірнього підприємства незалежно від оголошення дивідендів.

У примітках до консолідованої фінансової звітності наво­диться інформація:

1) про перелік дочірніх підприємств із зазначенням назви, країни реєстрації та місцезнаходження, частки в капіталі, част­ки в розподілі голосів (у разі її незбігу з часткою в капіталі);

2) причини, з яких показники фінансової звітності дочір­нього підприємства не включено до консолідованої фінансової звітності;

3) характер відносин між материнським і дочірнім підпри­ємством, якщо материнське підприємство не володіє в дочірньо­му підприємстві (прямо чи непрямо) більш як половиною го­лосів;

4) назву дочірніх підприємств, у яких материнському під­приємству прямо або непрямо (через дочірні підприємства) на-

лежить більше половини голосів, але яке з причин відсутності контролю не є дочірнім підприємством;

5) вплив придбання або продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан (на дату балансу), фінансові результати звіт­ного періоду та такі самі показники попереднього періоду;

6) статті консолідованої фінансової звітності, до яких засто­совувалася різна облікова політика.

В Україні практикують зведення звітності шляхом підсумо­вування різних показників. При зведенні звітності потрібно застосовувати методологічні принципи консолідованої звітнос­ті. Зведену звітність складають за результатами основної діяль­ності підприємств промисловості, капітального будівництва, торгівлі та громадського харчування, з виробництва сільсько­господарської продукції, побутового обслуговування, транс­порту, зв'язку, житлово-комунального господарства, наукових організацій, постачальницько-збутових організацій та за ін­шими видами діяльності.

11.6. Позабалансовий облік

Позабалансові рахунки призначені для обліку майна та за­боргованості, які фактично не належать підприємству, а тому не можуть бути включені до балансу. Це орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи тощо. Вони обліковуються на балансі тих підприємств, яким вони належать на правах власності. При складанні балансу за­лишки з позабалансових рахунків не включають до балансу, бо вони входять у баланс тих підприємств, яким фактично нале­жать. Якби такі активи відображалися у балансі, то при зве­денні балансів підприємств вони показувалися б двічі: один раз — на балансі власника, а другий — на балансі того підпри­ємства, в якому вони перебувають тимчасово.

Позабалансові рахунки за структурою схожі на активні ра­хунки. Вони не кореспондують міні собою і не кореспондують із балансовими рахунками, на них не поширюється правило подвійного запису.

Виникнення будь-якої господарської операції (відображен­ня появи активів, гарантій, зобов'язань) відображається за де­бетом позабалансових рахунків, а вибуття — за їх кредитом.

На нашу думку, від позабалансових рахунків доцільно від­мовитися. Активи, які тимчасово перебувають на підприємстві, можна відображати на балансових рахунках, встановивши від­повідні субрахунки. Але при підрахунку такі активи у підсу­мок балансу не включати, а показувати у балансі довідково.

Інформація з позабалансових рахунків використовується для заповнення Приміток до річної фінансової звітності (фор­ма № 5).

Позабалансові рахунки включені у клас 0 "Позабалансові рахунки" плану рахунків. Вони призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:

— цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на збері­ганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засо­бів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, пере­робці, комісії, монтажі);

— умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гаран­тії, зобов'язання тощо);

— бланків суворого обліку;

— списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська забор­гованість) для спостереження за можливістю їх відшкодуван­ня винними особами (боржниками);

— амортизаційних відрахувань.

Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку за­пасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 р. № 2 передбачено, що бухгалтерський облік на позабалансових рахунках здійснюється, зокрема, у разі:

— використання давальницької сировини;

— надходження і реалізації (повернення) запасів на підста­ві договору комісії (консигнації) та інших подібних цивільно-правових договорів;

— надходження та руху запасів, отриманих від постачаль­ника і в оплаті яких відмовлено внаслідок порушення договір­них зобов'язань (невідповідність асортименту, якості, строкам постачання запасів, технічним умовам тощо) або поломки та псування запасів;

— одержання запасів, які згідно з угодою заборонено вико­ристовувати до оплати їх вартості;

— якщо оплачені та прийняті покупцем у підприємства-по-стачальника запаси на території (на складі, в цеху) останнього тимчасово залишаються у підприємства-постачальника за зго­дою (зверненням) покупця у зв'язку з відстроченням відванта-

(вивозу, відправки) запасів покупцеві;

— перевищення кількості фактично одержаних запасів над кількістю, зазначеною у видаткових документах постачальника;

— якщо право власності на запаси, що надійшли на підпри­ємство, не переходить до підприємства з інших причин;

— прийняття запасів на відповідальне зберігання;

— одержання від замовника підрядними організаціями устат­кування і будівельних матеріалів для монтажу та виконання будівельних робіт;

— виключення з активів запасів, які зіпсовані або наявність яких інвентаризацією не підтверджена та їх відсутність або псування не обґрунтована нормами природного убутку, а рі­шення щодо відшкодування їх вартості винними особами ще не прийняте.

Бухгалтерський облік указаних цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, вико­ристання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з ба­лансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської за­боргованості, нарахування і використання амортизаційних відрахувань проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з указуванням змісту і кількісно-вартісних показни­ків операції.

Товарно-матеріальні цінності відображаються за договір­ною вартістю або за вартістю, що вказана у приймально-пере­давальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, зазначеною в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов'язан­ня відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов'язання.

Товарно-матеріальні цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та необо­ротних активів, прав і зобов'язань, відображених на позаба­лансових рахунках, проводиться в порядку, що діє для ба­лансових рахунків відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріаль­них цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу.

На рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" обліковують­ся основні засоби, нематеріальні активи та інші необоротні ак­тиви, які тимчасово знаходяться на підприємстві і не є його власністю, прийняті в операційну оренду, для монтажу, у довір­че управління. Підстава для взяття на облік — договір оренди, копії інвентарних карток, акти приймання-передачі цінностей.

Після повернення об'єкта оренди орендодавцю орендар спи­сує його з рахунку 01.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ве­деться за їх видами.

Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" при­значено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у пе­реробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих ціннос­тей ведеться за цінами, передбаченими в договорах, прий-мально-иередавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризу­ються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей.

Позабалансовий рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" має п'ять субрахунків.

На субрахунку 021 "Устаткування, прийняте для монтажу" обліковуються підрядною організацією обладнання, устатку­вання та інші товарно-матеріальні цінності, які надійшли від замовника та прийняті для монтажу. Аналітичний облік ве­деться за замовниками, за видами товарно-матеріальних цін­ностей, окремими об'єктами й агрегатами та місцями їх розта­шування. Облік затрат на монтаж цих цінностей здійснюється

на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості самих цінностей, прийнятих для монтажу).

На субрахунку 022 "Матеріали, прийняті для переробки" ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовника, які прийняті для переробки (давальницька сирови­на) і не оплачуються одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Аналітичний облік даваль­ницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх зберігання чи переробки. Облік затрат із переробки чи доробки давальницької сировини здій­снюється на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості давальницької сировини замовника).

Дата добавления: 2015-08-13