Тема 6 облік необоротних активів 8 страница

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням за­пасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для ви­користання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Використовуючи перший спосіб, середній відсоток ТЗВ можна визначити так:

Таблиця 7.1. Наявність та рух сировини

Наявність та рух сировини	Вартість сировини без ТЗВ, гри	ТЗВ*, грн	Разом, гри
Залишок на 01.03.10	4 000		4 350
Надійшло за березень	6 000		6 650
Разом надійшло із за­лишком на початок місяця	10 000
Списано на основне виробництво	7 000		7 700
Залишок на 01.04.10	3 000		3 300
Разом вибуло із залиш ком на кінець місяця	10 000

*ТЗВ — транспортно-заготівельні витрати.

Отже, потрібно списати сировини на суму 7 700 гри (7 000 + + 700 = 7 700) у витрати виробництва: дебет рахунку 23 "Ви­робництво" і кредит рахунку 20 "Виробничі запаси".

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з на­ступним коригуванням до первісної вартості.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

За чистою вартістю реалізації відображаються запаси при переоцінці, тобто якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реаліза­ції запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очі­куваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вар­тість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітно­го періоду.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капі­талу підприємства, визнається погоджена засновниками (учас­никами) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Надходження запасів від засновників у рахунок їх внеску до статутного капіталу відображається так: дебет рахунків 20 "Ви­робничі запаси", 28 "Товари", кредит рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством без­оплатно, визнається їх справедлива вартість. Одержані безо­платно цінності оприбутковують таким записом: дебет рахун­ків 20, 28, кредит субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

До первісної вартості запасів не включаються, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

— понаднормові втрати і нестачі запасів;

— проценти за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпо­середньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та при­веденням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Підприємству важливо правильно вибрати метод оцінюван­ня вибуття запасів, оскільки він впливає на розмір прибутку. Обраний метод фіксується в наказі про облікову політику, яка може змінюватися при уточненні статуту та за умов, передба­чених П(С)БО.

Відповідно до принципу "обачність" підприємства мають за­стосовувати методи оцінювання, які б запобігали заниженню

оцінки зобов'язань та витрат і завищненю оцінки активів і до­ходів підприємства.

И(С)БО 9 "Запаси" передбачає, що при відпуску запасів у ви­робництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— нормативних затрат;

— ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, засто­совується тільки один із наведених методів. На одному підпри­ємстві можливе використання кількох методів одночасно.

Застосування методів оцінювання запасів розглянемо на прикладах.

Вихідні дані прикладу показано в табл. 7.2. Вибуття матері­алів буде оцінене за різними методами, тому в умові не наведе­но ціни вибуття.

Таблиця 7.2. Записи за місяць щодо наявності та руху бензи­ну Л-76

Наявність та рух цінностей	Кількість, л	Ціна, грн	Сума, грн
Залишок на 01.05		4,20	336,00
Надійшло 15.05		4,10	410,00
Вибуло 20.05		X	X
Надійшло 24.05		4,25	170,00
Вибуло 26.05	ЗО	X	X
Залишок на 01.06		X	X

Запаси, які відпускають, та послуги, що виконують, для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замі­нюють один одного, оцінюють за ідентифікованою собівартіс­тю відповідної одиниці (specific identification of their individual costs). Цей метод використовується при незначній номенкла-

турі матеріалів на підприємстві. Облік їх та відпуск здійсню­ють за конкретними видами або партіями.

Оцінку за середньозваженою собівартістю (weighted average cost) проводять щодо кожної одиниці запасів діленням сумар­ної вартості залишку таких запасів на початок звітного міся­ця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумар­ну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів (табл. 7.3).

Таблиця 7.3. Звіт про рух матеріальних цінностей за субрахун­ком 203 "Паливо" аналітичним рахунком бензин А-76 за травень 201_ р. (метод середньозваженої собівартості)

Дата	Показник	Кількість, л	Ціна за одиницю, грн	Всього, грн
	Залишок на 01.05		4,20	336,00
	Надійшло
15.05	Накладна № 5		4,10	410,00
24.05	Накладна №12		4,25	170,00
	Разом надійшло		X	580,00
	Вибуло
20.05	Накладна № 4		4,16	249,60
26.05	Накладна № 5	ЗО	4,16	124,80
	Разом вибуло		4,16	374,40
	Залишок на 01.06		4,16	541,60

Оцінка запасів за методом ФІФО (від англ. first in, first out — перший надійшов, перший пішов) базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробни­цтво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО (від англ. last in, first out — останній надійшов, перший пішов) базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерсько­му обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у вироб­ництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Метод ЛІФО дає змогу штучно занижувати суму одержаного прибутку, тому цей метод у зарубіжній практиці мас обмежене використання. В Україні використання цього методу в 2004 р. призупинене.

Потрібно враховувати, що матеріали необхідно списувати за тією ціною, за якою вони придбані і взяті на облік. Інакше будуть траплятись випадки, коли кількість цінностей уже спи­сана, а сума за ними на матеріальному рахунку ще залишаєть­ся. Або навпаки — кількість залишилася, а сума списана. Такі випадки свідчать про недотримання принципів і правил веден­ня бухгалтерського обліку.

Оцінювання за нормативними затратами (standard cost) по­лягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нор­мальних рівнів використання запасів, праці, виробничих по­тужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального на­ближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни мають регулярно перевірятися і переглядатися у норма­тивній базі. Цей метод передбачає оцінювання запасів, що ви­бувають, за нормативними цінами, які потім коригуються до фактичних цін.

Якщо при коригуванні нормативні ціни вищі за фактичні, то бухгалтер методом "червоне сторно" віднімає за дебетом і кредитом відповідних рахунків необхідну суму. Якщо норма­тивні ціни дорівнюють фактичним (це ідеальний варіант, який зустрічається рідко), то ніяких додаткових записів не прово­дять. Коли ж нормативні ціни нижчі за фактичні, то бухгалтер додатковим проведенням записує різницю у дебет і кредит від­повідних рахунків.

За нормативними цінами оцінюють також готову продук­цію, яка виготовляється. Фактична собівартість продукції,

яка виробляється протягом звітного періоду, не відома. її моле­на визначити в кінці періоду, коли стане відомою загальна сума витрат на виробництво усієї продукції.

Таким чином, бухгалтер в обліку відображає готову продук­цію за плановою собівартістю протягом періоду, а потім у кінці періоду порівнює її з фактичною собівартістю і до її рівня кори­гує планову собівартість.

Оцінку запасів за нормативними затратами доцільно прово­дити шляхом обліку запасів за обліковими (фіксованими) ціна­ми з урахуванням відхилень від цих цін. Сутність цього методу полягає в тому, що на підприємстві ведеться облік запасів за фіксованими цінами і на окремому субрахунку відображають­ся відхилення від цих цін. Наприклад, вартість бензину А-76 на підприємстві обліковується за фіксованою ціною 4,00 грн, хоча його придбавали за різними цінами — 4,25,4,20,3,95 грн і т. д. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо на відповідному рахунку.

Відхилення від облікових цін щодо надходження цінностей враховують шляхом оцінювання матеріалів за постійними ці­нами і зіставлення одержаних сум з даними рахунків поста­чальників.

Одержані відхилення списують у розрізі каналів руху мате­ріалів за відсотком, який складається в конкретних умовах.

Ціна запасів, що вибули, визначається як добуток середньо­го відсотка відхилень і облікової вартості запасів, що вибули. Середній відсоток відхилень визначається діленням суми від­хилень на початок періоду і суми відхилень за цінностями, що надійшли за звітний період, на суму вартості цінностей за облі­ковими цінами, які були на початок періоду, і суми вартості цін­ностей за обліковими цінами, що надійшли за звітний період.

Середній відсоток відхилень знаходять за формулою

ЦП — вартість цінностей за обліковими цінами, які були на початок періоду;

Ції — вартість за обліковими цінами тих цінностей, що на­дійшли.

Отже, запаси, що вибувають, будуть списані за оцінкою в облікових цінах і на них відносять відхилення за встановле­ним відсотком.

Оцінка за цінами продажу (retail method) ґрунтується на за­стосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки на товари. Цей метод застосо­вують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці між вар­тістю продажу (роздрібною) реалізованих товарів і сумою тор­говельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток собівартості реа­лізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки можна визначити дво­ма способами:

1) діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у вартості продажу одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роз­дрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному міся­ці товарів;

2) діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у вартості продажу одержаних у звітному місяці товарів на суму продажу вартості (роздрібної) залишку товарів на кінець звітного місяця та про­дажної (роздрібної) вартості товарів, що вибули у звітному місяці.

П(С)БО 9 "Запаси" визначає оцінку запасів на дату балансу, а саме:

— запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звіт­ності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чи­стою вартістю реалізації;

— запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, за-

старіли, або іншим чином втратили первісно очікувану еконо­мічну вигоду.

— чиста вартість реалізації визначається за кожною одини­цею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікува­них витрат на завершення виробництва і збут.

7.5. Синтетичний та аналітичний облік матеріальних запасів

Для синтетичного обліку товарно-матеріальних цінностей призначені рахунки класу 2 "Запаси". Цс активні рахунки, за дебетом яких відобраясають залишок та надходження запасів, а за кредитом — їх вибуття. Призначення кожного рахунку розглянемо детальніше.

Рахунок 20 "Виробничі запаси" мас дев'ять субрахунків, з назв яких зрозуміло, що на них відображається.

Субрахунок 201 "Сировина й матеріали" — обліковують сировину та основні матеріали, призначені для виготовлення продукції, господарських потреб, додаткового обладнання вагонів, барж, суден тощо. Заготовлену сільськогосподарську продукцію для наступної переробки також обліковують на цьо­му субрахунку.

Субрахунок 202 "Купівельні напівфабрикати та комплекту­ючі вироби" — напівфабрикати, конструкції та вироби, при­дбані для комплектування продукції, що випускається.

Субрахунок 203 "Паливо" — нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, мастильні матеріали тощо), тверде паливо (вугілля, торф, дрова), газ, призначені для експлуатації транспортних засобів, технологічних потреб виробництва, вироблення енергії, опалення будівель тощо.

Субрахунок 204 "Тара й тарні матеріали" — тара із дерева, картону, металу, пластмаси, мішки, тарні матеріали і дета­лі, призначені для виготовлення та ремонту тари (деталі для зборки ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, фольга та ін.). Інвентарну тару обліковують у складі основних засобів.

Субрахунок 205 "Будівельні матеріали" — будівельні матеріа­ли, лкі використовуються на виконання будівельних і монтажних робіт, виготовлення будівельних конструкцій і деталей, оздоблю­вальні роботи, силікатні матеріали (цегла, цемент, камінь, пісок та ін.), лісові матеріали (ліс круглий, дошки, фанера, дерев'яно-стругальні або волокнисті плити та ін.), будівельний метал (залізо листове, бляха, цинк листовий, сталь та ін.), металовироби (цвя­хи, гайки, болти та ін.), електротехнічні матеріали (провід, патро­ни, лампи, запобіжники, ізолятори та ін.), вироби хімічної про­мисловості (азбест, кислоти, фарба, оліфа, руберойд, толь тощо) та інші матеріали. Обладнання, яке не потребує монтажу (транс­портні засоби, сільськогосподарські машини, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, виробничий інвентар, вимірю­вальні прилади тощо), на цьому субрахунку не обліковують.

Субрахунок 206 "Матеріали, передані в переробку" — сиро­вина, продукція і матеріали, які передані для переробки на сторону з наступним включенням в собівартість одержаних з них виробів. Передані в переробку матеріали списують у дебет субрахунку 206 з кредиту відповідних матеріальних рахунків. Витрати з переробки (оплата виконаних робіт, вантажно-роз­вантажувальні роботи, транспортування та ін.) відносять у де­бет рахунку 23 "Виробництво". На нього списують вартість переробленої сировини: дебет рахунку 23 і кредит субрахун­ку 206. Одержану продукцію з переробки оприбутковують з кредиту рахунку 23 у дебет рахунку 26 "Готова продукція".

Субрахунок 207 "Запасні частини" — куплені та виготовле­ні у своєму господарстві запасні частини, деталі, вузли, агрега­ти, призначені для ремонтів і технічних доглядів тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарської та іншої техні­ки. На цьому ж субрахунку обліковують гуму (автомобільні та інші шини) у запасі та обороті. Облік ведуть за номерами. При заміні вартість нових шин списують на витрати. Зняті шини, придатні для відновлення, оприбутковують у дебет субрахунку 207, а непридатні для відновлення — у дебет субрахунку 209. Шини, що були в експлуатації і підлягають відновленню, об­ліковують окремо від нових. Автомобільні шини, які знахо­дяться на колесах автомобілів, включені в їх ціну і облікову­ються у складі основних засобів.

Акумулятори обліковують за видами і марками.

На субрахунку 207 обліковують також обмінний фонд иовно-комплсктних машин, устаткування, двигунів, вузлів та агрега­тів. Обмінний фонд, як правило, мають ремонтні підприємства.

Субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського при­значення" — мінеральні добрива, біопрепарати, медикаменти і хімікати, які використовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур та хворобами тварин.

Біопрепарати, медикаменти і хімікати обліковують в бух­галтерії в грошовому вираженні. Кількісний їх облік ведуть працівники ветеринарної служби в окремій книзі. Проведення профілактичних прищеплень реєструють у журналі (форма № 2-вет.). Списують біопрепарати і медикаменти за актами, які складають на підставі записів у амбулаторному журналі. Дефіцитні лікарські засоби, а також ліки, які містять отруйні і сильнодіючі засоби, мають списуватися індивідуально за ре­цептом. Порядок обліку медикаментів і біопрепаратів визна­чено спеціальною інструкцією. Ветеринарний працівник що­місяця складає і подає в бухгалтерію звіт про рух біопрепаратів і медикаментів.

Субрахунок 209 "Інші матеріали" — матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів (металобрухт, утиль), зношені шини, бланки суворого обліку, відходи виробництва тощо.

Облік готової продукції відображається на рахунках 21 "По­точні біологічні активи", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова про­дукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".

До готової продукції належить продукція, обробка якої за­кінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплек­тування згідно з умовами договорів із замовниками і відпові­дає технічним умовам і стандартам.

Рахунок 23 "Виробництво" призначений для обліку вироб­ництва. За дебетом цього рахунку відображають витрати на виробництво, а за кредитом — вихід продукції: дебет рахунків 21 "Поточні біологічні активи", 25 "Напівфабрикати", 26 "Го­това продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського ви­робництва", кредит рахунку 23 — оприбутковано продукцію із виробництва.

Рахунок 24 "Брак у виробництві" використовується для об­ліку браку у виробництві, яким є продукція, напівфабрикати, деталі, роботи, які не відповідають за своєю якістю встановле­ним стандартам або технічним умовам.

Брак поділяється на внутрішній та зовнішній. Внутрішній — це такий брак, який виявлений у процесі виробництва. Зовніш­ній — це такий брак, який виявлений споживачем і пред'яв­лений для відшкодування збитків.

Фактична собівартість виявленого браку списується з вироб­ництва: дебет рахунку 24 "Брак у виробництві", кредит рахунку 23 "Виробництво". Витрати, пов'язані з ліквідацією (виправлен­ням) браку, відносять у дебет рахунку 24. За кредитом рахун­ку 24 відображаються суми, що списуються на витрати виробни­цтва як втрати від браку (у дебет рахунку 23), оприбуткування відходів через брак, відшкодування браку винними особами:

а) суми відшкодування браку віднесені на винних осіб: дебет
субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодування завданих збит­
ків", кредит рахунку 24 "Брак у виробництві";

б) оприбуткування бракованої продукції за цінами можли­
вої реалізації: дебет рахунку 209 "Інші матеріали", кредит ра­
хунку 24.

Рахунок 25 "Напівфабрикати" використовується для обліку напівфабрикатів власного виробництва. Придбані напівфабри­кати обліковуються на субрахунку 202 "Купівельні напівфаб­рикати та комплектуючі вироби" рахунку 20 "Запаси".

Напівфабрикати — це продукція, яка не пройшла всіх тех­нологічних стадій виробництва і потребує доопрацювання.

За дебетом рахунку 25 відбражають надходження напівфаб­рикатів з виробництва (з кредиту рахунку 23 "Виробництво"), за кредитом рахунку 25 показують списання напівфабрикатів у виробництво (дебет рахунку 23) або на реалізацію (дебет ра­хунку 90 "Собівартість реалізації").

Уцінку напівфабрикатів списують у дебет субрахунку 946 "Втрати від знецінення запасів", а нестачу — у дебет субра­хунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" з кредиту рахунку 25.

Рахунок 26 "Готова продукція" призначений для обліку на­явності та руху готової продукції підприємства. Оприбуткову­ють готову продукцію з виробництва: дебет рахунку 26 і кре-

дит рахунку 23 "Виробництво". При списанні готової продукції запис роблять у кредит рахунку 26 і дебет різних рахунків: 90 "Собівартість реалізації", 23 "Виробництво" та ін.

Рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробни­цтва" використовується для обліку наявності та руху сільсько­господарської продукції, яка призначена для продажу на сто­рону, невиробничого споживання, виробничих цілей (насіння, корми, саджанці), побічної продукції. Одержання сільськогос­подарської продукції з виробництва відображають за дебетом рахунку 27 і кредитом рахунку 23. Списання продукції пока­зують за кредитом рахунку 27 і дебетом рахунків 90, 23, 91, 92 таін.

На рахунку 28 "Товари" обліковують матеріальні цінності, що надійшли на підприємство з метою продажу. Надходження товарів відображають за дебетом, а їх вибуття — за кредитом рахунку 28.

Рахунок 28 має сім субрахунків:

— 281 "Товари на складі" — товари, що знаходяться на скла­дах, базах, в овочесховищах, морозильниках тощо;

— 282 "Товари в торгівлі" — товари, що знаходяться на під­приємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, лотках, кіосках, буфетах підприємств громадського харчування тощо);

— 283 "Товари на комісії" — товари, передані на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договора­ми, які не передбачають перехід права власності на цей товар до оплати його вартості;

— 284 "Тара під товарами" — облік наявності та руху тари під товарами та порожньої тари як купованої, так і власного ви­робництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і обліковується на рахунках 11 "Інші необоротні матеріальні активи" або 20 "Виробничі запаси";

— 285 "Торгова націнка" — торгові націнки на товари;

— 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу";

— 289 "Транспортно-заготівельні витрати".
Операції на рахунку 28 відображають так:

— надходження товарів від постачальника (за купівельною
вартістю) — дебет субрахунку 281 і кредит субрахунку 63 "Роз­
рахунки з постачальниками та підрядниками";

— витрати із заготівлі товарів (навантаження, доставка, розвантаження) — дебет субрахунку 289 і кредит субрахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

— проведено торгову націнку на товари — дебет субрахунку

281 і кредит субрахунку 285;

— передано товари зі складу в торгівлю — дебет субрахунку

282 і кредит субрахунку 281;

— передано товари зі складу на комісію — дебет субрахунку

283 і кредит субрахунку 281;

— списано собівартість реалізованих товарів — дебет рахун­ку 90 і кредит субрахунків 281 або 282;

— списано торгову націнку, яка відноситься на реалізовані товари, — дебет субрахунку 285 і кредит субрахунків 281 або 282.

Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних запасів на­ведена в табл. 7.4.

Таблиця 7.4. Кореспонденція рахунків з обліку ТМЦ (рахунки 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Ма­лоцінні та швидкозношувані предмети", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського ви­робництва", 28 "Товари")

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
дебет	кредит
Одержано ТМЦ від по­стачальників та інших підприємств і орга­нізацій	20,21, 22,28	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями"
Витрати з доставки ТМЦ	20, 21, 22,289 "Транспортно-заготівельні витрати"	63,65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки за виплатами праців­никам", 68 "Розрахунки за іншими операціями"
Куплені ТМЦ за готівку через підзвітних осіб	20, 21, 22,28	372 "Розрахунки з під­звітними особами"

Продовження табл. 7.4

Дата добавления: 2015-08-13