Тема 6 облік необоротних активів 1 страница

6.1. Економічний зміст необоротних активів

П(С)ВО 2 "Баланс" містить таке визначення: "Оборотні ак­тиви — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у ви­користанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом два­надцяти місяців з дати балансу". Необоротні активи — це всі активи, що не є оборотними.

Необоротні активи включають основні засоби, нематері­альні активи, капітальні інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, від­строчені податкові активи, інші необоротні активи. Вони ві­дображаються в активі балансу за розділом І "Необоротні ак­тиви".

Залежно від способу перенесення вартості на готову продук­цію засоби виробництва поділяють на основні та оборотні. Ос повні засоби обслуговують виробництво протягом тривалого періоду, беручи участь у декількох виробничих циклах, збері­гають свою натуральну форму, переносять свою вартість на го­тову продукцію частинами у міру свого зносу. Оборотні засоби повністю споживаються в одному виробничому циклі і всю свою вартість одноразово передають на створюваний продукт.

Для продовження процесу виробництва потрібно мати знову оборотні засоби, тоді як основні засоби залишаються функціо­нувати тривалий час підряд у декількох виробничих циклах.

Частина вартості основних засобів, яка ввійшла у вартість готової продукції, відшкодовується у міру реалізації продук­ції, виручка від якої включає спожиті основні та оборотні засо­би, витрати на оплату праці і суму одержаного прибутку. Та­ким чином, вартість основних засобів окуиляеться поступово у міру їх зносу.

Частина об'єктів довгострокового використання може не брати участі у процесі виробництва, зберігаючи свою натураль­ну форму і поступово зношуючись. Це об'єкти для задоволення культурно-побутових потреб населення, лікувальних закла­дів, шкіл тощо. Такі засоби є також основними, але невиробни­чого призначення.

Отже, основні засоби підприємства, установи — це сукуп­ність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального ви­робництва, так і у невиробничій сфері.

Як бачимо, основні й оборотні засоби у процесі використан­ня обертаються, однак порядок відображення обертання одних і других неоднаковий. Тому, на нашу думку, введення поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО] тер­міна "Необоротні активи" і назва в балансі розділу І "Необорот­ні активи" не є коректними, оскільки вони не відображають реальної суті економічних явищ. Більш логічним є поділ акти­вів на поточні й непоточні, як передбачено міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

В офіційних документах та економічній літературі часто ототожнюють поняття "основні засоби" й "основні фонди". Наприклад, в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (з наступни­ми змінами та доповненнями) записано: "Під терміном "ос­новні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призна­чаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який пере­вищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує

1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом".

У Законі стверджується, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності. В бухгалтерському обліку, коли йдеться мова про матеріальні цінності, використовують поняття "засоби", а не "фонди".

П(С)БО 7 "Основні засоби" містить таке визначення термі­на "основні засоби": "Матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-куль­турних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких — більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

До основних засобів належать земля, будівлі, споруди, пе­редавальне устаткування, машини та обладнання, транспорт­ні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, доросла робоча і продуктивна худоба (крім дрібних тварин), багаторічні насадження тощо. До основних засобів включають також капітальні вкладення на поліпшення земель (меліора­тивні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти.

З метою спрощення економічних взаємовідносин та бух­галтерського обліку частину засобів праці (об'єктів) не відно­сять до основних засобів. Це так звані малоцінні і швидкозно­шувані предмети, які обліковують у складі оборотних активів. Малоцінні предмети — це такі, ціна придбання яких за оди­ницю не перевищує встановлений розмір. Офіційними доку­ментами не визначено ціну, згідно з якою предмети відносять до малоцінних. В П(С)БО 7 "Основні засоби" записано: "Під­приємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що не входять до складу малоцінних необоротних матеріаль­них активів".

Податковим законодавством передбачено вартісну межу основних засобів у сумі 1000 грн за одиницю, на яку доцільно орієнтуватися і в бухгалтерському обліку. Швидкозношувані предмети — це такі, строк служби яких становить менше одно­го року незалежно від їх вартості.

До основних засобів не відносять готову продукцію на під­приємствах, де вона виготовляється, а також товари, придбані для наступної реалізації. Наприклад, підприємство виготов­ляє холодильники. Вони на цьому підприємстві є готовою про­дукцією, яка призначена для реалізації, а тому не включають­ся до складу основних засобів. Торговельне підприємство, яке купило у виробника холодильники з метою подальшої реаліза­ції, теж не відносить їх до основних засобів, бо це звичайні то­вари. Ллє якщо такі ж холодильники використовують для господарських потреб на підприємствах (включаючи і вироб­ників) або в торговельних організаціях, то вони є об'єктами основних засобів. Однаковий об'єкт може бути віднесений до основних чи оборотних засобів залежно від мети його викорис­тання, а не тільки від фізичних властивостей.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо є ймо­вірність того, що підприємство отримає в майбутньому еконо­мічні вигоди від його використання, а його вартість може бути достовірно визначена.

Об'єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться на під­приємстві і не є його власністю, прийняті в операційну оренду, для монтажу, у довірче управління, обліковуються поза балан­сом (на рахунку 01 "Орендовані необоротні активи"). Об'єкти, що знаходяться у фінансовій оренді, обліковують на балансо­вих рахунках (рахунки 10 "Основні засоби", 11 "Інші необо­ротні матеріальні активи") в орендаря.

Основні засоби обліковують за об'єктами. П(С)БО 7 "Основ­ні засоби" визначає, що об'єкт основних засобів — це: закінче­ний пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для ви­конання певних самостійних функцій; відокремлений комп­лекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різ­ного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підпри­ємством.

Наприклад, будівля мас конструктивні елементи з різним строком експлуатації: основна конструкція — 50 років; систе­ма опалення — 25 років; ліфт — 20 років. Підприємство може прийняти рішення про виділення таких конструктивних еле­ментів у окремі об'єкти обліку. Л це означає, що всі об'єкти бу­дуть розглядатися як окремі основні засоби з різними строками експлуатації, за якими нарахування амортизації передбача­ється здійснювати різну кількість років. За ними буде нарахо­вуватись амортизація виходячи з строку експлуатації кожного такого об'єкта. Отже, основна конструкція (за мінусом вартості системи опалення і ліфта) буде амортизуватись 50 років, систе­ма опалення — 25 років, ліфт — 20 років.

Проте варто пам'ятати, що об'єкт має бути конструктивно відокремлений і призначений для виконання певних самостій­них функцій. Наприклад, в будівлі не можна виділяти як окре­мі об'єкти двері, вікна, панелі, бо це її конструктивні елемен­ти, без яких немає будівлі. Аналогічно не можна виділяти в окремі об'єкти мотор, кузов, колеса, коробку передач та інші частини, з яких складається автомобіль. Автомобіль у цілому (а не його частини) є окремим об'єктом основних засобів.

Отже, на основну конструкцію разом із системою опалення і ліфтом (тобто на загальну вартість будівлі) необхідно нарахо­вувати амортизацію виходячи зі строку її експлуатації, що становить 50 років.

Бухгалтерський облік мас забезпечити контроль за збере­женням основних засобів, їх надходженням, вибуттям, ремон­том, нарахуванням зносу, а також надавати інформацію, не­обхідну для економічної оцінки ефективності використання конкретних об'єктів основних засобів.

Залежно від цільового призначення засоби поділяють на ви­робничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби функціонують у сфері матеріаль­ного виробництва, неодноразово беруть участь у виробничому процесі, поступово зношуються і переносять свою вартість на створюваний продукт частинами в міру зношення.

Невиробничі основні засоби функціонують у галузях неви­робничої сфери. Вони безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва і призначені для невиробничого споживання.

Наприклад, будівля цеху або корівника належить до основних засобів виробничого призначення, а будівля будинку культури теж до основних засобів, але невиробничого призначення.

Згідно з П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліппіення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2.Інші необоротні матеріальні активи.

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи. 3. Незавершені капітальні інвестиції.

Вкладення в нерухомі об'єкти поділено на два види: інвес­тиційна нерухомість і операційна нерухомість.

П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість" дає такі визначення.

Інвестиційна нерухомість — власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу у процесі звичайної ді­яльності.

Операційна нерухомість — власні або орендовані на умо­вах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання

для виробництва або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Отже, нерухомість поділена на інвестиційну та операційну залежно від мети використання об'єктів. Наприклад, будівля, яка утримується з метою використання для виробництва, на­лежить до операційної нерухомості, а будівля, яка використо­вується для отримання орендних платежів, належить до інвес­тиційної діяльності. За фізичними характеристиками обидві будівлі можуть бути однаковими, але належати до різних видів нерухомості.

Згідно з П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а її первісна вартість може бути достовірно визначена.

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховуєть­ся на баланс підприємства за первісною вартістю, яка форму­ється аналогічно як і за іншими об'єктами основних засобів.

В Законі України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (з наступними змі­нами та доповненнями) основні фонди поділено на чотири групи:

— група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх час­тини (квартири і місця загального користування), вартість ка­пітального поліпшення землі;

— група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні час­тини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні електро­механічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

— група 3 — будь-які ІНШІ основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

— група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші ма­шини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформа­ційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вар­тість малоцінних товарів (предметів).

6.2. Склад капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють капітальні вкла­дення в реальні об'єкти. Термін "капітальні інвестиції" у прак­тику податкового обліку введений Законом України "Про опо­даткування прибутку підприємств". Згідно із цим Законом (п. 1.28.1) капітальні інвестиції — це господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Витрати на створення основних засобів також називають капітальними інвестиціями. До капітальних інвестицій нале­жать такі витрати: на будівельно-монтажні роботи, на при­дбання обладнання, інструменту, інвентарю, на закладання і вирощування багаторічних насаджень, формування основно­го стада, а також інші види капітальних вкладень (рис. 6.1).

Облік капітальних інвестицій ведуть на рахунку 15 "Капі­тальні інвестиції". На дебеті рахунку 15 відображають фактич­ні витрати за капітальними інвестиціями, а на кредиті — опри­буткування об'єктів у складі основних засобів або списання витрат. На кінець звітного періоду на рахунку 15 може бути дебетовий залишок, який показує вартість незакінчених буді­вельних робіт, операцій з придбання основних засобів та ін.

Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має такі субрахунки:

— 151 "Капітальне будівництво";

— 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів";

— 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних ма­теріальних активів";

— 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів";

— 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологіч­них активів".

На субрахунку 151 відображаються витрати на будівництво, яке здійснюється господарським або підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому субрахунку облікову­ють також устаткування, що підлягає монтажу у процесі бу­дівництва, та авансові платежі для фінансування цього будів­ництва.

Субрахунок 152 призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами необоротних матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

Па субрахунку 153 відображають витрати на придбання або виготовлення власними силами необоротних матеріальних ак­тивів, які обліковуються на рахунку 11 "Інші необоротні мате­ріальні активи".

На субрахунку 154 відображають витрати на придбання або створення власними силами активів, які обліковуються на ра­хунку 12 "Нематеріальні активи".

На субрахунку 155 ведеться облік витрат на придбання або вирощування (створення) довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться на рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи", у тому числі на вирощування незрілих довгостроко­вих біологічних активів, та формування основного стада робо­чої і продуктивної худоби.

Аналітичний облік витрат на капітальні інвестиції ведуть за об'єктами будівництва та придбання основних засобів.

Для синтетичного та аналітичного обліку капітальних інвес­тицій використовується журнал № 4, а в сільськогосподар­ських підприємствах — журнал-ордер № 4Б с.г.

6.3. Облік будівництва

Будівництво здійснюють господарським або підрядним спо­собом. Підрядний спосіб будівництва більш прогресивний, ніж господарський, бо його виконують спеціалізовані будівельні організації, які мають свої кадри будівельників, будівельні машини і механізми, практичний досвід роботи тощо. Проте підприємства великий обсяг будівельних робіт виконують гос­подарським способом.

За будівельно-монтажними роботами, які виконують госпо­дарським способом, забудовник обліковує витрати за кожним об'єктом. До витрат відносять: матеріали, заробітну плату (оплату праці), відрахування на соціальні заходи, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів, інші прямі ви­трати, загальновиробничі витрати.

Будівельні матеріали відносять до витрат виробництва на підставі накладних або лімітно-забірних карток.

Облік будівельних матеріалів, як придбаних, так і власного виробництва, а також устаткування, яке підлягає встановлен­ню, провадять на субрахунку 205 "Будівельні матеріали". На ньому обліковують усі будівельні матеріали незалежно від по­дальшого використання їх у господарстві або подальшої реалі­зації. Тут обліковують також садивний матеріал, призначений для закладання багаторічних насаджень.

Обладнання, яке не потребує монтажу, на субрахунку 205 не обліковують, а відносять його вартість на рахунок 15 "Капі­тальні інвестиції". На цей рахунок записують витрати з при­дбання автомобілів, тракторів, комбайнів, обладнання, вироб­ничого і господарського інвентаря тощо.

Обладнання, яке підлягає монтажу, списують з субрахунку 205 на рахунок 15 після здавання в монтаж (прикріплення до фундаменту, підлоги, міжповерхове перекриття, укрупнене складання, що підлягає оплаті згідно з цінниками на монтаж обладнання). Роботу з підготовки обладнання до монтажу, а саме — перевезення до місця встановлення, розпакування, складання, комплектування окремих його частин і перевірка обладнання — не вважають здачею обладнання в монтаж.

За статтею "Заробітна плата (оплата праці)" відображають за­робітну плату робітників, які безпосередньо зайняті на будівельно-монтажних роботах, включаючи суми, нараховані за доставку матеріалів від приоб'єктного складу до місця їх призначення.

На цю статтю не відносять суми заробітної плати (оплати праці) за роботи зі спорудження нетитульних пристроїв, по­точного ремонту основних засобів, благоустрою будівельного майданчика; за роботи, пов'язані зі здачею об'єктів будівни­цтва, та інші роботи, витрати на які входять до складу наклад­них витрат, а також заробітну плату (оплату праці) робітників, які зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах з доставки матеріалів до приоб'єктного складу, на обслуговуван­ні будівельних машин і механізмів тощо, що списується на со­бівартість відповідних запасів.

Первинний документ з обліку праці та її оплати в будівни­цтві — це наряд на відрядну роботу. Нараховані суми оплати

праці з нарядів групують за витратами виробництва для відне­сення на відповідні об'єкти будівництва, а також заносять у та­бель обліку робочого часу і підраховують у розрахунково-пла­тіжній відомості належні суми для виплати працівникам.

В установленому порядку роблять нарахування на заробіт­ну плату в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і витрат, пов'язаних з наро­дженням та похованням, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Витрати у процесі експлуатації будівельних машин і меха­нізмів обліковують на рахунку 15 на окремих аналітичних ра­хунках.

Щомісячну фактичну суму витрат на утримання і експлуа­тацію будівельних машин списують безпосередньо на відповід­ні об'єкти будівництва на основі первинних документів, а за тими машинами і механізмами, облік витрат яких ведеться за видами або групами маїпин, — шляхом розподілу пропорційно кошторисній вартості відпрацьованих машино-змін на відпо­відних об'єктах.

Витрати на створення тимчасових (нетитульних) споруд, пристроїв інвентарного характеру для будівництва облікову­ють окремо. До тимчасових (нетитульних) споруд відносять: навіси, сараї для об'єктів будівництва, убиральні, утеплені приміщення для робітників, огорожі, настили, перехідні мос­тики, сходи, ходові дошки, дрібні такелажні та монтажні при­строї, бункери для розчинів тощо. Витрати на спорудження таких пристроїв обліковують пооб'єктно або за групами одно­рідних об'єктів. У міру завершения робіт за вказаними об'єк­тами витрати на їх спорудження відносять на субрахунок 113 "Тимчасові (нетитульні) споруди" і обліковують за видами або однорідними групами за фактичною собівартістю. Пога­шення проводять щорічно, виходячи із встановленого строку їх експлуатації і залежно від тривалості проведення робіт. При визначенні розміру погашення враховують вартість матеріа­лів, які одержать від розбирання тимчасових об'єктів.

Відображення операцій на рахунках з обліку будівництва господарським способом показано в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Облік будівництва, яке виконується господарським способом

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
дебет	кредит
Придбано будівельні матеріали:
а) вартість матеріалів без ПДВ	205 "Будівельні матеріали"	631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	150 000
б) сума ПДВ (податковий кредит)	641 "Розрахунки за податками"	631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	30 000
Оплачено постачальнику за будівельні матері­али	631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	180 000
Списано будівельні матеріали на об'єкт будівництва	151 "Капітальне будівництво"	205 "Будівельні матері­али"	150 000
Нараховано оплату праці будівельникам за будівництво об'єкта	151 "Капітальне будівництво"	661 "Розрахунки за заробітною платою"	80 000
Здійснено нарахування на оплату праці у Пенсійний фонд та інші соціальні фонди	151 "Капітальне будівництво"	65 "Розрахунки за стра­хуванням"	29 500
Нараховано амортизацію машин і механізмів, що використовуються на будівництві	151 "Капітальне будівництво"	131 "Знос основних засобів"
Введено в експлуатацію об'єкт будівництва за фактичною собівартістю (150 000 + 80 000 + + 29 500 + 9 000 = 268 500)	103"Будинки та споруди"	151 "Капітальне будівництво"	268 500

Якщо будівництво виконують підрядним способом, то між замовником і підрядником укладається договір підряду (конт­ракт) на весь період будівництва. Учасниками підрядного до­говору с: замовник — визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює оплату за них; підряд­ник — за обумовлену ціну виконує передбачені контрактом роботи, передає їх замовнику і одержує оплату за них.

Ціна контракту визначається сторонами за домовленістю і залежить від розміру витрат. Для визначення ціни використо­вують проектно-кошторисну документацію. Ціни в контракті можуть бути твердими і динамічними. Тверді ціни не зміню­ються протягом усього будівництва. Динамічні ціни коригу­ються у процесі виконання робіт з урахуванням рівня інфляції.

Строки виконання робіт визначаються на підставі календарно­го плану будівництва. Вказуються конкретні дати початку робіт та здачі об'єкта в експлуатацію. Наприклад, виконання робіт по­чинається у травні 2010 р. і закінчується в листопаді 2010 р.

Розрахунки за виконані роботи здійснюють, як правило, у безготівковій формі. Оплата може проводитися за повністю закінчений об'єкт або шляхом проміжних платежів за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт.

Субпідрядні організації виконують спеціальні й окремі види робіт за домовленістю з генеральним підрядником, головним підрядчиком або замовником.

Під час будівництва підрядним способом витрати за стаття­ми та елементами обліковує підрядник. Замовник приймає ви­конані роботи за актом приймання виконаних підрядником робіт (форма № КБ-2), який складають у двох примірниках — один для замовника і один для підрядника, і відображає витра­ти за дебетом субрахунку 151 "Капітальне будівництво" за­гальною сумою (табл. 6.2).

Облік розрахунків з підрядними організаціями ведуть на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядника­ми". Контроль за станом розрахунків здійснюють за кожним документом в розрізі організацій. На підставі актів на при­ймання будівельно-монтажних робіт складають проводку: де­бет рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Таблиця 6.2. Облік будівництва, яке виконується підрядним способом

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
дебет	кредит
Нараховано за виготовлення проектно-кошторисної документації:
а) вартість документації без ПДВ	151 "Капітальне будівництво"	631 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками"	10 000
б) сума ПДВ (податковий кредит)	641 "Розрахунки за податками"	631 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками"	2 000
Оплачено за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації	631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	12 000
Прийнято будівельно-монтажні роботи(об'єкт будівництва) згідноз актами:
а) вартість робіт без ПДВ	151 "Капітальне будівництво"	631 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками"	150 000
б) сума ПДВ (податковий кредит)	641 "Розрахунки за податками"	631 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками"	30 000
Оплачено підряднику за виконані будівельно-монтажні роботи (об'єкт будівництва)	631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	180 000
Введено в експлуатацію об'єкт будів­ництва за фактичною собівартістю (10 000 + 150 000 - 160 000)	103"Будинки та споруди"	151 "Капітальне будівництво"	160 000

Будівлі та споруди, які закінчені, приймас в експлуатацію відповідно до затверджених правил приймальна комісія.

Комісія перевіряє готовність об'єкта до приймання в експ­луатацію, якість викопаних будівельно-монтажних робіт, відповідність обладнання об'єкта і його вартості, передбаче­ної ироектно-кошторисною документацією, тощо. Приймання об'єкта в експлуатацію оформляють актом встановленої форми.

Якщо комісія вважає, що об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, то це підтверджують мотивованими висновка­ми і подають їх замовнику та генеральному підряднику.

Після введення в експлуатацію закінчених будівництвом будівель і споруд закривають відповідно і кошторисну доку­ментацію.

6.4. Облік придбання основних засобів

Придбання основних засобів здійснюється за договором купівлі-продажу, згідно з яким продавець передає відповідне майно у власність покупцю, а останній приймас майно і спла­чує за нього визначену суму.

У процесі придбання нерухомості покупець сплачує пенсій­ний збір. Якщо придбання будинку здійснюється через товар­ну біржу, то остання мас право стягувати плату за реєстрацію угод.

Дата добавления: 2015-08-13