Примарний світ

Трентор був світом уламків старого і зачатків нового.

Минули часи, коли невидимі нитки панування тяглися від його металевої сорочки до всіх зірок Галактики. Сторіччя тому всьому було покладено край, і велич Трентора канула в Лету.

Ті, хто вижили після всіх катастроф і воєн, геть би забули про величне та грандіозне минуле своєї планети, якби не велетенські металеві конструкції, що в гордому мовчанні здіймались до неба.

Аркадія дивилася на металеву панораму горизонту з болем у серці. Село, де жили Палвери, здавалося їй стовпищем будиночків, маленьких і примітивних. Поля навколо села колихалися золотим морем пшениці, але далі, на горизонті, досі жило те, що можна було назвати пам'яттю про минуле, і сонце жарило вогнем, відбиваючись у металевих хмарочосах.

Одного разу Аркадія побувала там, живучи на Тренторі вже три місяці. Ступила на гладкий суцільний тротуар, а далі проникла в мовчазні, запилені приміщення. Крізь пробоїни та поламані вікна пробивалося сонячне світло. Від самого вигляду такої руйнування боліло серце. Це було святокрадством.

Аркадія побігла, не зупиняючись ні на мить, і відвела дух, лише коли її ноги знову торкнулися до землі.

Відтоді вона дивилася на будівлі лише здалеку, не наважуючись знову порушити їхню самоту. Аркадія знала, що десь на цій планеті, поруч із місцем її народження, стояла стара Імперська Бібліотека. Це був, по суті справи, Трентор у Тренторі, святиня зі святинь, найсвященніше місце на світі. Лише ця будівля на всій планеті пережила жахи часів великого Сакса і впродовж століть була недоторканним сховищем знань усієї Галактики.

Там Гарі Селдон і його група спряли нечувану за своєю складністю мережу, там Еблінг Міс розкрив секрет Другої Фундації і довго сидів, німий од подиву, а потім був убитий, аби таємниця залишилася таємницею.

Тут, в Імперській Бібліотеці, бабуся та дідусь Дарелли жили протягом десяти років, потім помер Мул, і вони змогли повернутися на звільнену Фундацію. Сюди, до Імперської Бібліотеки, повернувся і батько Аркадії в пошуках Другої Фундації. Але в нього нічого не вийшло. Тут народилася маленька Дарелл, і тут же померла її мати.

Аркадія хотіла побувати в Бібліотеці, але Прім Палвер похитав головою:

- Вона за тисячі миль звідси, а в нас багато справ.Окрім того, не треба там нічого турбувати, ти ж знаєш - це святиня.

Але дівчинка розуміла, що він не хоче відвідати Бібліотеку з тієї ж причини, чому жителі Калгану оминають десятою дорогою палац Мула: забобонний страх сковував пігмеїв теперішнього перед реліквіями великого минулого.

Втім, не варто було ображатися за це на смішного маленького чоловічка. Аркадія була на Тренторі вже три місяці, і весь цей час татко і матуся ставилися до неї, мов до рідної. А що чотирнадцятирічна дівчинка могла запропонувати натомість? Навіщо взагалі було втягувати їх у вселюдну катастрофу? Або, можливо, слід було їх попередити, що вона - людина мічена та її в будь-який момент можуть знищити? Ні! Аркадія дозволила цим людям узяти на себе смертельно небезпечну роль її захисників. У душі вона страшенно картала себе за це, але, з іншого боку, чи був у неї інший вихід?

Дарелл неохоче пішла до сніданку і почула голоси.

Прім Палвер із серветкою за коміром покрутив товстою шиєю, влаштовуючись зручніше, і з неймовірним задоволенням узявся за намолодо зварені яйця.

- Вчора ходив до міста, ма, - сказав, напхавши рота так, що зрозуміти його було досить важко.

- І що там у місті? - байдужим тоном запитала матуся і присіла, досвідченим хазяйським оком оглядаючи стіл. Помітивши, що бракує солі, знову встала.

- Ай, не має значення. З Калгану прилетів зореліт із газетами. Там війна.

- Війна? Он як! Ну хай і трощать собі черепи, якщо в них нічого нема. Слухай, ти вже отримав свій чек? Попередив старого Кокера, що це єдиний кооператив на світі? Дивись, батьку. Мені й так соромно казати друзям, скільки тобі заплатили, але хоч чек таки можна виписати вчасно!

- Вчасно, не вчасно, - роздратовано відповів татко. - Слухай, перестань мені чуба милити хоч за сніданком, а то шматок у горло не лізе, - і на цих словах він заповнив рот тостами з сиром. Раптом, щось пригадавши, татко додав більш миролюбним тоном:

- Війна між Калганом і Фундацією, і б'ються вони вже два місяці, - він зчепив руки, глузливо зобразивши космічну битву.

- Гм-м-м, і які результати?

- Кепські справи в Фундації. Ну, сама ж бачила Калган, там усі солдати. Вони підготувалися, а Фундація ні, і - ба-бах!

Раптово матуся поклала виделку і засичала:

- Дурню!

- Га?

- Телепень! Твій балакучий язик вічно несе, що не треба!

Вона швидко крутнула головою, і, обернувшись, татко побачив завмерлу в дверях Аркадію.

- Фундація воює? - запитала вона.

Татко безнадійно подивився на матусю і кивнув.

- І вони програють?

Знову кивок. Аркадія відчула, як щось перетисло горло, і підійшла до столу.

- Отже, все скінчено, - прошепотіла вона.

- Скінчено? - перепитав татко з фальшивим оптимізмом. - Хто сказав, що все скінчилося? На війні всяке буває і... і...

- Сідай, моя люба, - заспокійливим тоном запросила матуся -. Не гоже говорити перед сніданком. Поки голодна, вважай, що нездорова.

Але Аркадія не звернула на неї жодної уваги.

- Значить, калгіани вже на Термінусі?

- Ні, - серйозно відповів татко. - Новини, правда, тижневої давності, але Термінус іще бореться. Це чесно. І Фундація досі сильна. Хочеш, принесу тобі газети?

- Так!

Аркадія прочитала їх за сніданком, якщо те, що з'їла, можна було так назвати, і очі їй раз у раз застеляли сльози. Сатані та Корель завойовані без бою. Ескадра зорельотів Фундації загнана в пастку біля Інфіі і знищена майже до останнього корабля. Зараз Фундація повернулася до того, з чого колись починалася - до Чотирьох Королівств, об'єднаних іще Сальвором Гардином, першим мером.Але вона досі чинила опір, і ще зоставався шанс. Що б не сталося, Дарелл повинна попередити свого батька.

Вона мусить якось йому повідомити!

Мусить!

Але як? Та ще й почалася війна. Після сніданку Аркадія запитала татка:

- Чи скоро вам доручать чергову місію, містере Палвер?

Татко сидів у розкішному кріслі на галявині і брав сонячні ванни. Велика сигара диміла між товстими пальцями, і він був схожий на задоволеного життям пса.

- Місію? - ліниво перепитав Палвер. - Хтозна.Моя відпустка досі триває, і вона мені подобається. Нащо говорити про нові місії? Тобі не сидиться на місці, Аркадіє?

- Мені? Що ви, мені тут подобається. Ви та місіс Палвер дуже добрі до мене.

Він відмахнувся.

- Я думаю про війну, - сказала Аркадія.

- Не треба про неї думати. Що ти можеш зробити? Якщо не можна нічим допомогти, то і не треба мучитися.

- Але думаю, тепер Фундація втратила більшу частину своїх сільськогосподарських світів.Напевно, продукти там зараз видають строго за картками.

Таткові стало якось незатишно, і він засовався в кріслі.

- Не турбуйся, все буде гаразд.

Аркадія майже його не чула.

- Я б хотіла передати їм продукти.Знаєте, після того як Мул помер і Фундація повстала, Термінус був деякий час повністю ізольований, і Ган Прітчер, спадкоємець Мула, вів облогу. Продукти майже закінчилися, і батько зі слів дідуся розповідав, як люди харчувалися сухими амінокислотними концентратами, просто жахливими на смак. Одне яйце тоді коштувало двісті кредиток. А потім вони прорвали облогу, і зі Сантанії примчали продуктові зорельоти. Певно, все це було страшно. Годі казати, зараз там відбувається те ж саме.

Запала мовчанка, потім Аркадія заговорила знову:

- А знаєте, б'юся об заклад, що Фундація платить зараз колосальні гроші за харчі. Вдвічі, втричі і навіть більше. Якби якийсь кооператив Трентора взявся за таке, то, звичайно, міг би втратити кілька зорельотів, але зате всі його члени стали б мільйонерами. В минулому торговці Фундації постійно так робили. Коли йшла війна, вони ризикували і продавали воюючим сторонам усе необхідне, заробляючи по два мільйони кредиток за один лише рейс. Уявляєте, два мільйони чистого прибутку! Більше товарів просто не влазило в трюми їхніх кораблів.

Татко заворушився. Сигара далі горіла, але він не звертав на неї уваги.

- Продуктова угода, так? Гм. Але ж Фундація так далеко!

- О, я знаю! Думаю, тут вам не вийде нічого організувати. Якби полетіли на рейсовому зорельоті, то, можливо, добралися б до Массени або Смішека, а там завжди можна винайняти маленький скутер, який проскочить через усі лінії облоги.

Прикидаючи вигоду, татко задумливо перебирав волосся пальцями.

Через два тижні всі приготування до подорожі завершилися. Останнім часом матуся все метушилася, репетуючи спершу, що це просто самогубство, а потім наполягаючи, щоб татко взяв її з собою. Тут усякі заперечення були марні.

- Мати, ти поводишся як стара леді, - говорив їй татко. - Не можу взяти тебе з собою, це не жіноча справа. Думаєш, війна - це забавки? Дитячі ігри?

- Чому тоді ти летиш? Невже вважаєш себе чоловіком, старий дурбило? Та ти однією ногою на тому світі! Хай сією справою молоді займаються, а не старі, товсті і голомозі, як ти.

- Я не голомозий, - гордо заперечив татко. - У мене ще багато волосся. І чому це я маю впускати свою вигоду? Чому це має дістатися молодому? Слухай, тут пахне мільйонами!

Мамочка це знала і тому здалася.

Побачивши Палвера перед відльотом, Аркадія запитала:

- Ви летите на Термінус?

- А що тут такого? Сама казала, що їм потрібні хліб, рис і картопля. Ось я і складу з ними контракт.

- Тоді... Маю до вас прохання. Якщо будете на Термінусі, чи не змогли б навідати мого батька?

Обличчя татка вкрилося зморшками і засяяло від симпатії.

- Ох, старий я дурень, чекав, поки ти сама мені нагадаєш. Ну, звичайно, навідаю твого батька і скажу, що ти в безпеці і що в тебе все гаразд. А коли війна скінчиться, привезу йому його доньку.

- Спасибі. Я скажу вам, де живе тато. Його звуть Торан Дарелл. Наш будинок розташований у Сентмарку. Це зовсім поряд із Термінус-сіті, і туди ходить рейсовий літак. Адреса: п'ятдесят п'ять, Чарнелл Драйв.

- Почекай, запишу.

- Ні, ні! - Аркадія схопила його за руку. - Цього не можна записувати, і ви повинні знайти наш будинок без сторонньої допомоги.

Схоже було, що татко здивувався, але лише знизав плечима.

- Ну, добре.Значить, п'ятдесят п'ять, Чарнелл Драйв у Сентмарку, поруч із Термінус-сіті, і потрапити туди можна на маленькому літаку, правильно?

- І ще одна деталь...

- Так?

- Передасте йому те, що я зараз скажу?

- Ну, звичайно!

- Хочу сказати це на вухо.

Палвер нахилив до дівчинки злегка обвислу щоку, і Аркадія тихо прошепотіла йому на вухо. Очі татка округлилися.

- Ти хочеш, щоб я це передав? Але ж це нісенітниця!

- Він зрозуміє. Просто передайте те, що я сказала, і саме цими словами. Не переплутайте і не забудьте.

- Та як можу забути всього чотири слова! Ось, слухай...

- Ні, ні! - Аркадія аж підстрибнула на місці. - Не повторюйте! Нікому і ніколи не повторюйте цих слів. Забудьте про них, поки не зустрінете мого батька. Обіцяєте?

Татко знову знизав плечима.

- Гаразд, обіцяю. Па-па!

- Па-па, - повторила Аркадія, дивлячись йому вслід.

Палвер ішов до аеротаксі, що мало відвезти в космопорт, а дівчинка думала, чи не підписала своїми словами для нього смертний вирок. Чи побачить вона його знову?

Аркадія ледь наважилася ввійти в будинок і подивитися в очі добрій, хорошій матусі.

Напевно, коли все скінчиться, їй краще вбити себе за те, що вона зробила з цими людьми.

Дата добавления: 2015-08-10