Конспіратори

Доктор Дарелл і Пелліс Антор проводили вечори в дружніх бесідах, а дні - в приємному байдикуванні. Це могли бути найбільш звичайні зустрічі. Доктор уявляв собі молодика, ніби далекого родича з однієї з планет, і інтерес до нього швидко згас.

Цьогочас Аркадія займалася власними справами, які йшли досить удало. Якщо відверто, її дії навряд чи можна було назвати чесними. Наприклад, вона вмовила Олунтуса Дама, свого шкільного приятеля, позичити їй портативний звукоприймач, до того ж удавалася задля цієї мети до методів, які свідчать, що в майбутньому вона стане грозою для чоловіків.

Коли настав сьомий вечір і в вітальні Дарелла зібралося п'ятеро чоловік, які повечеряли і вже закурили, нагорі, на столі Аркадії, з'явився той самий, але змінений до невпізнання геніальний прилад Олунтуса.

Отже, п'ятеро чоловік. Серед них, ясна річ, доктор Дарелл, сивуватий, зі смаком одягнений, на вигляд трохи старший за свої п'ятдесят два, Пелліс Антор, серйозний, зі швидким поглядом, молодий та невпевнений, а також троє нових людей: Джоль Турбор, телеінженер, огрядний і з тонкими губами, доктор Ельветт Семмік, професор, консультант із питань фізики при університеті, та страшенно сором'язливий Хомір Мунн, довготелесий, в обвислому костюмі.

Доктор Дарелл говорив звичайним спокійним тоном:

- Думаю, ви вже здогадалися, що ми зібралися тут не просто для приємної бесіди, а задля цілком конкретної справи.Оскільки тут присутні дуже поважні особи, можна припустити, що причиною стала якась небезпека. Не хочу нічого применшувати і повинен наголосити, що всі ми, щонайменше, приречені. Прошу зауважити - зустріч проходить без усіляких претензій на секретність: жоден із вас не прийшов сюди непомітно, вікна не завішені шторами, а кімната не захищена силовим полем. Варто лише привернути увагу - а найлегше це зробити зайвою секретністю, - і нас тут же знищать.

«Ха!» - подумала Аркадія, низько нахилившись над невеликою коробкою і напружено прислухаючись до чутних із неї голосів.

- Розумієте?

Ельветт Семмік витяг нижню губу, і обличчя його зморщилося.

- О, годі передмов.Розкажіть ліпше про молодого чоловіка.

Доктор Дарелл вів далі:

- Його звати Пелліс Антор.Він учень мого старого колеги Кляйзе, який помер минулого року. Перед смертю Кляйзе надіслав мені модель свого мозку до п'ятого субрівня, і цей запис звірили з мозком людини, яку бачите перед собою. Мабуть, знаєте, що навіть учені-психологи не можуть продублювати модель мозку до такого рівня. А якщо не знаєте, то доведеться повірити мені на слово.

Майже не розтуляючи губ, Турбор вимовив:

- Може, все-таки розпочнемо? Ми повіримо вам на слово, тим паче що після смерті Кляйзе ви є найбільшим у Галактиці електронейрологом. Принаймні так я говорив про вас у своєму телеповідомленні і навіть сам у це вірю. Скільки вам років, Анторе?

- Двадцять дев'ять, містере Турборе.

- Гм-м-м. І ви також електронейролог? Також великий?

- Я просто студент.Але багато працюю, і, крім того, мені пощастило вивчати цю науку під керівництвом самого Кляйзе.

В розмову втрутився Мунн, що, сильно хвилюючись, починав заїкатися.

- Я... я хотів би, щоб ви п... почали.Думаю, ми б-ба-балакаємо забагато.

Доктор Дарелл поглянув на Мунна і підняв брову.

- Маєте рацію, Хоміре. Кажіть, Пеллісе.

- Зачекайте, - повільно відповів молодий чоловік. - Розумію нетерпіння містера Мунна, але перш ніж почати, повинен отримати дані хвильової діяльності вашого мозку.

Дарелл насупив брови.

- В чому річ, Анторе? Про які дані ви говорите?

- Про моделі мозку кожного з вас.Ви маєте мою, містере Дарелле, і я хочу мати вашу та всіх інших. Я сам зроблю вимірювання.

- Молодий чоловік впринципі має рацію, містере Дарелле, - втрутився Турбор. - Він не має причин нам довіряти.

- Дякую, - відповів Антор. - Тоді продовжимо, якщо проведете нас до своєї лабораторії, докторе Дарелле. Сьогодні вранці зважився перевірити ваш апарат.

Доктор Дарелл сидів у кріслі, відчуваючи ледь чутні дотики легких електродів до черепа. Голки самописця ходила туди-сюди. Реєстраційний апарат стояв за спиною піддослідного, оскільки було виявлено, що спостерігання за рухом ліній викликало в людини бажання їх регулювати, і це підсвідоме бажання давало досить значний ефект. Але Дарелл знав, що центральний диск видає сильну ритмічну і злегка варіативну сигма-криву, на що і слід було чекати від його потужного дисциплінованого мозку. Ця лінія буде очищена і посилена на допоміжному диску, що реєструє імпульси мозочка.

Доктор знав хвильову функцію свого мозку, як художник знає колір своїх очей.

Пелліс Антор не сказав ні слова, коли Дарелл підвівся з крісла і вийняв із реєстраційного апарату сім стрічок, швидко переглянувши їх натренованим оком людини, яка знає, чого шукає.

- Якщо не заперечуєте, ваша черга, докторе Семмік.

Пожовкле від віку обличчя Семміка спохмурніло. Він був старий і знав, що запис хвильової функції його мозку це покаже. Семміка взагалі бентежило небажане вторгнення в його мозок.

Потім дійшла черга Турбора, він спокійно й нерухомо просидів у кріслі весь час, поки йшов запис.

Наступний, Мунн, здригнувся при першому ж дотику електродів і всі п'ятнадцять хвилин просидів, закотивши очі, наче хотів повернути їх назад і подивитися крізь потилицю, що з ним роблять.

- А тепер... - ніби вибачаючись сказав Антор, коли все закінчилось. - У цьому будинку є ще одна особа.

Насупившись, Дарелл запитав:

- Моя донька?

- Якщо пам'ятаєте, я пропонував, щоб сьогодні ввечері вона залишилася вдома.

- Для енцефалографічного аналізу? Велика Галактико, з якого дива?

- Не можу нічого сказати, доки не зроблю цього.

Дарелл знизав плечима і пішов нагору. Аркадія, знаючи про все до його приходу, вимкнула звукоприймач і покірно пішла за ним униз. Уперше відколи їй у дитинстві робили енцефалограму, вона сиділа з електродами на голові.

- Можна подивитися? - запитала дівчинка, коли все закінчилося, і простягла руку.

- Ти все одно нічого не зрозумієш, Аркадіє, - сказав доктор Дарелл. - І взагалі, чи не час тобі спати?

- Так, звісно, тату, - слухняно відповіла вона. - На добраніч усім.

Аркадія вибігла нагору і кинулася в ліжко, майже не роздягаючись. Завдяки звукоприймачеві Олунтуса, що стояв біля подушки, вона відчувала себе героїнею детективного фільму і щосили насолоджувалася цим.

Перші слова, що почула Аркадія, належали Антору.

- Ваші аналізи задовільні, джентльмени.І дівчинки теж.

«Дівчинки» - з огидою подумала вона і в темряві скорчила Антору гримасу.

Антор відкрив свою валізу і дістав звідти кілька дюжин плівок із записами моделей мозку. Це не були оригінали, і валіза замикалася не на звичайний замок.

Якби ключ тримала чужа рука, вміст валізи швидко і безшумно перетворився б на купу попелу. Вийняті звідти плівки в будь-якому разі ставали попелом через півгодини. Але поки цього ще не трапилося, Антор заговорив:

- Тут у мене записи моделей мозку деяких дрібних чиновників із Анакреона.Ось ця - психолога з університету на Локрісі, ця - промисловця з Сівенни. Решту самі побачите.

Все підсунулося ближче, але для них, за винятком доктора Дарелла, це були лише тонкі лінії на жовтому папері. Для доктора вони кричали тисячами різних голосів.

- Хочу звернути вашу увагу на це плато в зоні вторинних хвиль у фронтальній частці, - Антор показав рукою, - яке притаманне всім цим записам. Чи не скористаєтеся ви Аналітичним Правилом, щоб перевірити мої дані?

Дарелл провів аналіз. Швидким та впевненим рухом руки він накреслив результат, і в тому місці, де мали б сформуватися сильні сплески, було рівне плато, як і казав Антор.

- Як це поясните, докторе? - запитав Антор.

- Не знаю.Можливо, якась страшна нейрохірургічна операція на мозку?

- О так, щось видалили! - нетерпляче вигукнув Антор -. Так!Але не фізичним методом. Ви ж знаєте, Мул умів робити саме це. Він повністю пригнічував можливі емоції і тенденції мислення, не залишаючи нічого, крім рівних прямих.

- Це могла скоїти Друга Фундація, це хочете сказати?! - повільно і з посмішкою промовив Турбор.

Відповідати на це суто риторичне питання не було жодної необхідності.

- Щось наштовхнуло вас на цю думку, містере Антор? - запитав Мунн.

- Запідозрив не я, а Кляйзе.Він збирав хвильові моделі мозку, як це робить міжпланетна поліція, але з інших міркувань. Його цікавили люди інтелігентні, члени уряду, бізнесмени. Бачте, Друга Фундація, цілком очевидно, керує ходом розвитку всієї Галактики, і вони мусять робити це за можливості дуже тонко, непомітно. Оскільки вони мають справу з мозком, їхню увагу повинні привертати розуми впливових людей - інтелігентів, промисловців, політичних діячів. Саме такими людьми і хотів займатися доктор Кляйзе.

- Так, - запротестував Мунн, - але ви маєте які-небудь докази? Як поводяться ці люди? Маю на увазі це ваше плато. Може, це звичайнісіньке явище?

Він безпорадно подивився на інших своїми блакитними очима, але не отримав жодної підтримки.

- Це хай розкаже доктор Дарелл, - сказав Антор. - Запитайте, чи багато разів він стикався з цим явищем під час своїх великих досліджень або читав про такі випадки в літературі за останні п'ятдесят років.

- Думаю, двох точок зору бути не може, - задумливо промовив Дарелл. - Це штучні явища.Відбулося втручання в мозок. Певною мірою я це підозрював.

- Я знаю, що хочете сказати, докторе Дарелл. - Також знаю, що ви колись працювали з доктором Кляйзе.Хотілося б дізнатися, чому ви з ним розійшлися.

В цьому запитанні не було ворожості. Можливо, його поставили дещо обережним тоном. Зрештою, пауза, витримана після нього, здалася всім дуже довгою.

- Тому, що боротьба Кляйзе була безглуздою.Він змагався з противником явно не на свої зуби, і впритул дійшов висновку, як, втім, і я, що ми самі собі не господарі. А я не бажав цього знати! Вирішив, що краще просто взяти і піти, поки ще не до кінця зневірився в цьому. Мені не потрібні були гроші, бо родині моєї матері давали урядову пенсію. Домашня лабораторія не давала нудьгувати, а життя все одно мало колись скінчитися... Потім Кляйзе помер.

- Цей Кляйзе... - перебив Дарелла Семмік -. Ніколи його не бачив.Як він помер?

- Він помер, - втрутився Антор. - Думав про те, що помре, і за півроку до цього сказав мені, що він уже зовсім близько...

- А тепер ми занадто близько, - перебив Мунн, ковтнувши пересохлим ротом слину.

- Так, - холодно відповів Антор, - у будь-якому разі всі ми були більш аніж близько, і саме тому вас сюди запросили.Я - студент Кляйзе. Доктор Дарелл був його колегою. Джоль Турбор надто часто оголошував по відео про нашу сліпу віру в Другу Фундацію, допоки його не зупинив уряд через одного могутнього магната, прошу зауважити, в мозку якого Кляйзе виявив те, що потім назвав «платом втручання». В Хоміра Мунна найбільша колекція Муліани, коли дозволите так назвати все, що стосується Мула. Крім того, він опублікував кілька статей про можливості Другої Фундації. Доктор Семмік зробив величезний внесок у математику енцелографічного аналізу.

Очі Семміка широко розкрилися, і він упевнено заявив:

- Помиляєтеся, молодий чоловіче.Я аналізував внутрішньоядерні перетворення - проблему п-тіл - і дуже навіть захоплювався енцефалографією.

- Тим паче.Отже, всі ми чудово уявляємо собі предмет нашого обговорення. Розширюючи пізнання, станемо рухатися в більш і більш безпечному напрямку. Ми тільки починаємо діяти, якщо розумієте, про що я.

- Наскільки широко, - запитав Турбор, - сягає вплив Другої Фундації?

- Не знаю. Принаймні, це найчесніша відповідь. Усі зміни, які досі виявили, торкаються покищо лише периферії. До столичних світів вони, схоже, ще не дісталися, хоча і це під сумнівом, інакше не став би вас перевіряти. Найбільшу підозру викликали ви, докторе Дарелл, бо кинули роботу з Кляйзе. Знаєте, адже Кляйзе так вам і не пробачив.

Перш ніж відповісти, Дарелл глибоко зітхнув.

- Я намагався зберегти нашу дружбу, але Кляйзе не дзвонив і не писав із тих пір і аж до того самого дня, коли прислав модель вашого мозку, а це трапилося чи не за тиждень перед його смертю.

- Якщо не заперечуєте, - перервав його Хомір Мунн, - то зауважу, що ніяк не можу второпати, чого ж ви хочете.Ми ж-жалюгідна купка конспіраторів і весь час балакаємо, балакаємо, балакаємо... Не розумію, на що ми ще здатні. Все це виглядає дуже по-дитячому. М-мозкові хвилі та інші дурниці. Скажіть, що ви збираєтеся робити?

Очі Пелліса Антора заблищали, і він відповів:

- Так, справа до роботи в нас є.Але спершу нам треба зібрати якомога більше інформації про Другу Фундацію. Це наша початкова задача. Перші п'ять років свого правління Мул провів у пошуках саме цієї інформації, але безуспішно - принаймні нам так говорили. Але потім він перестав цікавитися нею взагалі. Чому? Бо в нього нічого не вийшло? Чи тому, що Мул про все дізнався?

- Знову балаканина, - гірко сказав Мунн. - Як ми зможемо про все це дізнатися?

- Та ні, ви послухайте. Столиця Мула була на Калгані, а він як не входив до комерційної сфери впливу Фундації до Мула, так не входить туди і зараз. Зараз на Калгані править одна людина, якщо найближчим часом не відбудеться ще один переворот у дворі. Сеттін називає себе Першим Громадянином і наступником Мула. Якщо там і існують якісь традиції, то всі є наслідком десятирічного правління Мула і відтоді перетворилися майже на забобони. Звідси старий палац Мула шанується як храм, як святиня. Жодна людина не може ввійти туди без спеціального дозволу.

- Ну?

- А чому? Сьогодні ніщо не відбувається без вагомих на те причин. Що, коли ці причини, через які палац не можна відвідувати, не тільки забобони? Що, якщо це організовано Другою Фундацією?

- Дурниці.

- Чому? - наполегливо вів далі Антор -. Протягом усієї історії Друга Фундація мінімально втручалася в справи Галактики і намагалася бути в тіні. Розумію, що нам здається більш логічним знищити якщо не сам палац, то принаймні збережену в ньому інформацію. Але слід взяти до уваги тактику цих справді великих психологів. Вони ніколи не будуть ні руйнувати, ні видаляти, якщо того ж результату можна домогтися, лише змінивши щось у людському мозку.

Відповіді не було, і Антор продовжував:

- І ви, Мунне, якраз та людина, хто може здобути для нас цю інформацію.

- Я?.. Я?!

То був крик подиву. Мунн кидався поглядами з одного присутнього на іншого.

- Нічого подібного я не можу!Я не людина дії і не герой телефільмів. Я - бібліотекар.

- Але послухайте, - нетерпляче сказав Антор, - ми з доктором Дареллом дійшли висновку, що ви - найбільш придатна для цієї мети людина.Лише так усе виглядатиме правдоподібно. Кажете, що бібліотекар? Чудово! В вас уже зібрана багатюща колекція про Мула. Цілком природньо, що хочете зібрати ще більше. Для вас це куди більш природньо, ніж для когось іншого. Ви можете попросити дозволу відвідати палац Мула, не викликаючи нічиєї підозри. Вам можуть відмовити, але вже ніяк не запідозрити. Більш того, маєте маленький космічний корабель. Усім відомо, що під час відпустки ви літаєте на інші планети. Тоді невже не розумієте, що вам просто потрібно бути собою, і ми досягнемо своєї мети?

- Але ж я не можу просто прийти і сказати: «Не б-будете такі люб'язні пропустити мене до святині, П-Перший Громадянине?»

- Чому б і ні?

- Та бо, клянусь Галактикою, він нікуди мене не пустить.

- Ну і чудово. Не пустить, то не пустить. Тоді повернетеся додому, і постараємося придумати щось інакше.

Мунн обвів присутніх безнадійним поглядом. Він відчував, що його вмовили зробити те, чого явно не хотів, ба більше, одна лишень думка про це йому не подобалася.

Отже, в будинку доктора Дарелла було прийнято два рішення. Перше, з неохочої згоди доктора Мунна, полягало в тому, що він вирушить у космос, яктільки прийде відпустка. Друге, неофіційне, прийняла закулісна учасниця зібрання, коли вимкнула приймач і солодко позіхнула.

Але друге рішення нас поки не стосується.

Дата добавления: 2015-08-10