Двоє та Мул

Айзек Азімов

Друга Фундація

Роман

Переклад: Євген Очеретяний

Дружнє сприяння: fish_MD

Частина перша. Кінець влади Мула

Двоє та Мул

Мул... лише після падіння Першої Фундації почали прояснюватися причини, що сприяли появі Мула на історичній арені. Після розпаду Першої Галактичної Імперії саме він уперше в історії став володарем усього космічного простору Галактики. Всупереч прогнозам психоісторії, торгове правління полеглої Фундації ніколи не досягало таких висот і не могло порівнятися з жорстокою владою Мула над «Об'єднаним Світом», що містив одну десяту галактичного простору й одну п'ятнадцяту його населення. Це особливо стосуєтьсяі тієї ери, яка ввійшла до історії під назвою «Ера Пошуку»...

Галактична Енциклопедія.

Про Мула та його Імперію можна розповісти значно більше, ніж написано в Енциклопедії, але сьогодні все це настільки застаріло, що більше не викликає цікавості.

Тому ми відкладемо в бік Енциклопедію і продовжимо нашу розповідь, висвітлюючи період завершення Великого Проміжку, тобто період бездіяльності між Першою і Другою Галактичними Імперіями.

Політична ситуація в Союзі Світів здавалася спокійною. Його економіка процвітала; Світи, які ще п'ять років тому шанували Фундацію, можливо і відчували деякий жаль і ностальгію, але не більш од того. Нікчемні лідери Фундації були знищені, а ті, хто ще міг стати в нагоді, навернені. І найкориснішим із навернених був Ган Прітчер, нині вже генерал-лейтенант.

За часів Фундації Ган Прітчер ще капітаном був членом підпільної демократичної опозиції. Коли Фундація добровільно здалася Мулу, Прітчер продовжував боротися проти нього, поки його не навернули. Це навернення полягало не в тому, що непокірного просто переконали, довівши неправильність його суджень, і Ган Прітчер досить добре це розумів. Його змінили тому, що Мул-мутант володів розумовими здібностями, що дозволяли йому зі звичайних людських створінь ліпити все, що заманеться. Проте Гана Прітчера це цілком влаштовувало, що, ясна річ, також було наслідком навернення, але над цим він уже не замислювався.

А зараз Прітчер повертався зі своєї п'ятої за рахунком далекої Галактичної експедиції, з неозорих глибин, які не належать Союзу. Космічний ветеран, агент розвідки, генерал-лейтенант, немов дитина радів, що скоро зустрінеться з «Першим Громадянином Союзу».

Прітчер залишив свій аероліт у старому ангарі намісника та рушив до території палацу пішки, як того вимагав етикет. Він знав, що на відстані багатьох миль навколо палацу немає жодного охоронця, жодної озброєної людини. Мул не потребував охорони: він охороняв себе краще за будь-кого.

Кроки Прітчера м'яко відлунювали в його вухах, а палац перед ним сяяв і переливався матовим світлом, вражаючи грандіозними металевими стінами, вигнутими арками, характерними для пізньої архітектури колишньої Імперії. В темряві ця споруда здавалася велетнем, що нависає над перенаселеним містом на горизонті.

У всьому палаці жила лише одна людина, інтелекту якої були підвладні нова аристократія і вся система Союзу.

Чаніс був молодий. І він не був наверненим. Тобто, кажучи більш звичною мовою, Мул не мав контролю над його емоціями, вони залишалися недоторканими. І це Білла цілком задовольняло. Йому не виповнилося ще й тридцяти років, а він уже мав добру славу в Столиці. Маючи в руці красу і наполегливість, Білл, ясні річ, мав успіх серед інших. Був він також розумний та впевнений у собі, отже, мав довіру Мула. І ще Чаніс відчував задоволення від постійних успіхів у всьому. А тепер сам Мул уперше запросив його на особисту зустріч.

Чаніс не сумнівався в причині цього запрошення. Звісно ж, це Друга Фундація. Цей вселенський страхопуд, через який Мул полишив політику нескінченної експансії і став обачно вичікувати.

Всюди ширилися чутки, зупинити які здавалося неможливим. Мул збирається поновити воєнні дії. Мул помітив Другу Фундацію і почне воєнні дії проти неї. Мул домовився з Другою Фундацією і поділив із нею всю Галактику. Мул думає, що Другої Фундації не існує і завоює всю Галактику сам.

Такі чутки ходили не вперше, і прислухатися до всіх домислів, що наповнювали вітальні, не мало жодного сенсу. Але зараз вони стали більш обережними, і всі шукачі пригод, вояки і політики-пройдисвіти раділи, самі не знаючи чого.

Білл Чаніс виявився одним із них. Він не боявся загадкової Другої Фундації. Але якщо вже на те пішло, Чаніс не боявся навіть самого Мула та ще й не приховував цього. Можливо, багато хто, в кому його молодість і багатство не збуджували добрих почуттів, насуплено чекали, коли ж нарешті впорають цього ловеласа, який настільки відкрито говорить про фізичне каліцтво та самотнє життя Мула. Ніхто не наважувався підтримати Білла, і рідко хто сміявся разом із ним. Але час минав, а з Чанісом нічого не траплялося, ба більше - його репутація суттєво зросла.

Чаніс наспівував мелодію і на ходу видумував для неї безглузді слова з постійним приспівом:

- Друга Фундація загрожує знанню, новому творенню.

Він уже зайшов досередини.

Людина, що не мала іншого імені, крім Мул, та іншого титулу, крім Перший Громадянин, дивилася крізь прозору з одного боку стіну на сяюче віддалеки місто. В чорніючих сутінках з'являлися зірки. І все це було під його владою.

Мул із гіркотою посміхнувся на цій думці. Він панував над ними, але мало хто з них бачили свого володаря.

Він, Мул, був людиною, на яку неможливо дивитися без огиди. Зростом у п'ять футів вісім дюймів Мул важив лише сто двадцять фунтів. Його кістляві кінцівки, схожі на патики, згиналися під будь-яким кутом, а худе обличчя ледве виднілося за величезним носом, що нагадував пташиний дзьоб.

Одні лише очі не личили тому фарсу, яким була зовнішність Мула. В теплому погляді Першого Громадянина - напрочуд теплому як для переможця і завойовника Галактики - завжди блищав смуток.

Усі корилися йому, боялися і навіть поважали - здалеку. Але хто міг поглянути на мутанта без презирства? Лише ті, кого він навернув. А яка ціна їхній штучній відданості? Їй не вистачало душі.

Раптово Мул відчув сильне і жорстоке бажання: жоден закапелок Галактики не повинен залишитися поза його владою! П'ять років сидів він склавши руки, поховавши себе тут, на Калгані, через вічну примарну загрозу невиданої, нечуваної і невідомої Другої Фундації. Мулу було тридцять два роки. Не так вже й багато, але він відчував себе старим. Яким би не був його інтелект, тіло мутанта було слабким.

Кожна зірка! Кожна зірка, яку бачить і не бачить, повинна належати йому.

Помста всім! Людству, частиною якого не був, Галактиці, в яку не вписувався, - всім!

Мул стежив за пересуванням людини, що зайшла до палацу з такою легкістю, ніби її здібності посилилися в цих загадкових сутінках, і раптом відчув, як емоційна хвиля гостя захлеснула його мозок.

Він упізнав без зусиль: це був Ган Прітчер.

Капітан Прітчер із колишньої Фундації. Прітчер, на якого не звертали жодної уваги і якого обганяли по службі бюрократи загниваючого уряду. Капітан Прітчер, який шпигував за ними і в кому Мул розгледів свого часу великий талант. Капітан Ган Прітчер, якого він зробив полковником, а потім і генералом, надавши свободу дій у всій Галактиці.

Генерал Прітчер, який спочатку повстав проти нього, а тепер був беззастережно відданим. І все ж відданий не тому, що виграв щось від цього, не з удячності, не в відповідь на що-небудь, а тільки тому, що був навернений.

Двері позаду Мула відчинились і він обернувся.

Ган Прітчер присів на вказане місце. Під час особистих зустрічей із Мулом не потрібні були ні поклони, ні вигадливі звернення. Мул був просто Першим Громадянином. До нього зверталися, додаючи слово «сер». У присутності Мула можна було сидіти і повертатися до нього спиною, якщо вже так виходило.

Для Гана Прітчера все це було ознакою сили і впевненості людини в собі, і генерал був приємно цим вражений.

- Учора отримав ваш останній звіт, - почав Мул. - Не приховуватиму, що мене він не дуже потішив, Прітчере.

Генерал насупив брови.

- Так, розумію.Але я не міг дійти інакшого висновку. Другої Фундації просто не існує, сер.

Мул ґрунтовно обміркував ці слова і похитав головою.

- Ми маємо дані Еблінга Міса. Які б докази не стверджували про зворотнє, дані Міса їх нівелюють.

Така розмова відбуваласа не вперше, і Прітчер відповів не замислюючись:

- Міс, імовірно, був найкращим психологом Фундації, але він був малюком проти Гарі Селдона. Він вивчав роботи Селдона під штучною стимуляцією з боку вашого мозку. Ви могли занадто сильно натиснути на нього, тому можлива помилка.

Мул зітхнув, і його потворна голова захиталася на тонкій шиї.

- Якби він прожив хоча б іще хвилину.Вже хотів казати, де знаходиться Друга Фундація. Він знав, я вам повторюю. Не слід було йому потурати, не треба було чекати, чекати і чекати. Стільки часу втрачено! П'ять років даремно!

Прітчер міг поставитися презирливо до тієї слабкості, якій зараз дав волю начальник, якби не емоційний контроль.

- Але чи можливе інакше пояснення, сер? - сказав він. - П'ять разів я вилітав на пошуки, і ви самі складали для мене маршрути. Я обшукав усе, аж до астероїдів. Минуло триста років відколи Гарі Селдон зі старого світу нібито створив дві Фундації, щоб вони стали ядром світу нового, що замінить Першу Імперію. Через сто років після смерті Гарі Селдона слава про розголосну Першу Фундацію гриміла по всій периферії. Через сто п'ятдесят років після смерті Селдона, за часів останньої битви зі Старою Імперією, це ім'я гриміло вже по всій Галактиці. А тепер минуло вже триста років - і де ж ця таємнича Друга Фундація? В жодному закамарку космосу про неї і не чули.

- Еблінг сказав мені, що місце її розташування тримали в суворій таємниці.Лише секретність могла перетворити на силу її слабкість.

- Зберегти таку таємницю практично неможливо.Легше припустити, що Другої Фундації просто не існує.

Мул підняв голову.

- Ні, вона існує, - кістлявий палець володаря захитався в повітрі. - Нам доведеться дещо змінити тактику.

Прітчер насупився.

- Хочете самі полетіти на пошуки? Я б цього не радив.

- Ні, звісно ж, ні. Вам доведеться полетіти ще один раз, останній. Але з іншим командиром.

Запала мовчанка, потім Прітчер поцікавився:

- З ким же, сер?

- Тут, на Калгані, є один молодий юнак - Білл Чаніс.

- Ніколи не чув про нього, сер.

- Знаю.Але в нього живий розум, він чванливий. І ненавернений.

На якусь мить щелепа Прітчера затремтіла.

- Не бачу в цьому особливих переваг.

- Але вони є, Прітчере. Ви відповідальна і справна людина. Добре мені служите. Але ви - навернений, і всі мотиви вашої поведінки - це вимушена і безнадійна відданість мені. Разом із втратою своїх природних емоцій ви позбулися чогось дуже тонкого, чого я не в змозі відшкодувати.

- Я цього не відчуваю, сер, - похмуро відповів Прітчер. - Прекрасно пам'ятаю той час, коли був вашим ворогом, але не відчуваю тепер жодної втрати.

- Певна річ, ні, - рот Мула скривився посмішкою. - Навряд чи ваші розсуди з цього питання можуть бути об'єктивними.А цей Чаніс пихатий і шукає вигоди лише для себе, тому йому можна повністю довіряти. Він знає, що цілком залежить від мене, і зробить усе, щоб продовжити мою владу, а заодно і самому відкусити шматок пирога. Політ із вами буде для Чаніса додатковим поштовхом у його прагненні піднятися соціальною драбиною ще вище.

- Але тоді, - продовжував наполягати Прітчер, - чому б не зняти з мене контроль, якщо вважаєте, що від цього я стану кращим? Навряд чи мені тепер можна не довіряти.

- А от цього я поки не робитиму, Прітчере.Допоки ви знаходитесь на відстані простертої руки або пострілу від мене, ви завжди залишатиметеся наверненим. Якби вас звільнив, то в наступну ж мить був би мертвий.

Ніздрі генерала роздулися.

- Мені боляче чути таке від вас.

- Я не хотів заподіяти вам болю, але ви навіть уявити не можете ваші почуття, якщо їх звільнити від контролю. Людський мозок відкидає всяке насильство, і саме з цієї причини неможливо загіпнотизувати людину всупереч її волі. Я можу це зробити, але не тому, що гіпнотизер. І повірте, Прітчере, те обурення, яке ви не можете продемонструвати і про яке навіть не здогадуєтеся, проявилося б таким чином, що я не хотів би опинитися з вами віч-на-віч у ту мить.

Прітчер схилив голову. Марно намагаючись розібратися в усьому сказаному, відчув себе старим і змученим.

- Але як ви можете довіряти цій людині? - промовив він насилу. - Маю на увазі: так само, як і наверненій?

- Що ж, цілковито довіритися, звичайно, не можу. Ось тому ви і повинні вирушити з ним. Бачте, Прітчере, - тут Мул зручніше вмостився в величезному кріслі, на темному тлі якого виглядав, немов зламана зубочистка, - якщо Білл наштовхнеться на Другу Фундацію і йому впаде на думку, що вигідніше укласти угоду з ними, ніж зі мною... Розумієте?

Очі Прітчера засвітилися від задоволення.

- Ось так уже краще, сер.

- Чудово.Але пам'ятайте, що він повинен отримати цілковиту волю дії по всіх напрямках.

- Певна річ.

- І... е-е-е... Прітчере. Хлопець до біса гарний, приємний - просто чарівний. Не дайте йому обманути себе. Це небезпечна і сильна особистість. Не заступайте йому шлях, доки не будете впевнені в своїй правоті. Це все.

Мул знову зостався наодинці.

Навіщо йому це все? Якщо він стане володарем усього, то що ж далі? Хіба це завадить людям, на зразок Прітчера, зоставатися такими ж високими і сильними? Невже Білл Чаніс стане від цього потворнішим?

Мул прокляв свої сумніви. Чого він узагалі хотів?

Холодне світло над його головою попередливо заблимало. Володар стежив за людиною, що ввійшла до палацу, і майже проти власної волі відчув, як емоційна хвиля гостя захлеснула його мозок. Це був Чаніс.

Мул уявив, як може зупинити цей потік, знищити м'який спокій і перенаправити течію в інше русло. Але що з того? Якщо він змусить схилитися в величавому захопленні перед собою кучеряву голову Чаніса, хіба це зцілить його від каліцтва, через яке володар ховається вдень і не спить ночами, через яке став бранцем своєї ж власної імперії?

Двері позаду Мула відчинилися, і він обернувся.

Білл Чаніс умостився в кріслі і сказав:

- Це не зовсім несподівана честь для мене, сер.

Мул потер кінчиками пальців щоки і відповів дещо роздратовано:

- Чому ж, юначе?

- Інтуїція.Але якщо чесно, то я просто повірив чуткам.

- Чуткам? Яким саме з тих, що горами передаються від уст до уст уже стільки часу?

- Тим, які пророкують швидкий початок війни за всю Галактику. І сподіваюся, що це так, і я зможу зіграти належну мені роль.

- Отже, ви вважаєте, що Друга Фундація все ж існує?

- А чому б і ні?Це зробило б життя тільки цікавішим.

- Ах, вам навіть і це цікаво?

- Авжеж.Одна таємничість чого варта! Хіба є зараз більш цікава річ для обговорення? Всі газети віднедавна лише про це і пишуть, а це все-таки щось означає. Журнал «Космос» надрукував мало не цілу повість про планету, населену людьми з «чистим розумом», - ідеться, звичайно, про Другу Фундацію, жителі якої розвинули в собі здібність зрушувати гори самою лише думкою.Вони можуть знищувати зорельоти на відстані, зміщувати планети з орбіт.

- Так, це дуже цікаво. Але ви-то самі маєте уявлення про предмет чуток? Чи також вірите в «силу думки»?

- Та де там! О Галактико, та невже такі люди зосталися б жити на одній планеті! Ні, сер, думаю, що Друга Фундація ховається тільки тому, що воно слабша, ніж ви думаєте.

- В такому разі мені буде легко повідомити вам. Що скажете на те, щоб очолити експедицію, яка вирушить на пошуки Другої Фундації?

На мить Чанісу здалося, що його застали зненацька: події розгорнулися швидше, ніж він очікував. Білл довго мовчав, ніби не знаючи, як зреагувати.

- Ну? - сухо запитав Мул.

- Згоден.Але куди летіти? Ви дасте мені напрям?

- Із вами полетить генерал Прітчер.

- Отже, очолюю її не я?

- Я все скажу, а ви самі міркуйте.Ви ж не з Фундації, чи не так? Ви уродженець Калгану?

- Так.

- Ну що ж, тоді маєте досить туманне уявлення про Гарі Селдона. Коли Перша Галактична Імперія розвалилася, Гарі Селдон, аналізуючи з групою психоісториків хід майбутньої історії за допомогою математичних рівнянь, нікому вже не зрозумілих у наші дні загальної дегенерації, створив дві Фундації - по одній на різних кінцях Галактики - таким чином, щоб соціальні та економічні сили, повільно розвиваючись, не вможливили створення нової Імперії. Гарі Селдон прорахував, що на це піде не менше тисячі років, а без Фундації пішло б у тридцять разів більше. Але він не міг вирахувати мене. Я - мутант і мене не передбачити психоісторією, яка оперує лише реакціями мас. Розумієте?

- Чудово розумію, сер. Але до чого тут я?

- Незабаром зрозумієте.Хочу об'єднати Галактику зараз і закінчити селдонівський План через триста років. Одна Фундація - світ учених-фізиків - процвітає досі, але вже під моєю владою.Наш Союз може вистояти проти чого завгодно в Галактиці, крім, можливо, Другої Фундації. Тому я і повинен знати про неї якомога більше. Генерал Прітчер впевнений, що її взагалі не існує, але я знаю, що це не так.

- А звідки ви це знаєте, сер? - Обережно і ввічливо запитав Чаніс і раптово почув жагучу відповідь Мула:

- Тому що в ті розуми, що знаходяться під моїм контролем, втручаються!Акуратно! Тонко! Але не настільки тонко, щоб я цього не помітив. І це втручання, щоразу посилюючись, зачіпає потрібних мені людей і в потрібний час. Тепер вас не дивує, що всі ці роки я чогось вичікував? Ось чому ви такий важливий. Генерал Прітчер - найкращий з усіх, хто в мене залишився, але і він також не буде в безпеці. Він про це, ясна річ, не знає. Але ви - ненавернені і, отже, менш помітні як людина Мула. Можете водити Другу Фундацію за носа довше, ніж мої люди. Можливо, достатньо довго, щоб знайти її. Тепер розумієте?

- Е-е-е... Так. Але даруйте, сер, якщо поставлю нетактовне запитання. Яким чином змінюються ці ваші люди за втручання Другої Фундації? Питаю, аби бути обізнаним на випадок, якщо таке трапиться з генералом Прітчером. Він знову стане ненаверненим? Перестане коритися вам?

- Ні.Я вже сказав, що втручання відбувається на дуже високому рівні. І це завдає мені навіть більшої шкоди, бо часто не можу збагнути, чи поводиться людина нормально, а чи над нею попрацювали люди з Другої Фундації. Вони зостаються такими ж відданими, але їх повністю позбавляють ініціативи та здібностей. За останній рік таке трапилося зі шістьма моїми людьми, - він посміхнувся половиною рота. - Зараз вони командують моїми тренувальними базами, і найбільше мені хочеться, щоб їм ніколи не довелося приймати швидкі рішення.

- Припустимо, сер... Нехай це не Друга Фундація.Що як це такий самий, як ви... мутант?

- Занадто ретельно все продумано і занадто далекосяжні заміри.Одна людина намагалася б зробити все якомога швидше. Ні, це цілий світ, і ви будете моєю зброєю проти нього.

Очі Чаніса засяяли, і він відповів:

- Радію, що надаєте мені таку можливість.

Але Мул уловив раптовий емоційний злет.

- Так, вам, вочевидь, спало на думку, що робите для мене неоціненну послугу, гідну неймовірної нагороди, - сказав він. - Можливо, ви навіть бажаєте стати моїм наступником?Але не забувайте, що існують і покарання, які важко собі уявити. Мої можливості не обмежовані тим, що можу навіювати людям вірність собі.

Тонка посмішка на його губах стала понурою і Чаніс підскочив у своєму кріслі. На якусь ледве вловиму мить відчув, як усе його єство переповнила журба. Вона вдарила з майже фізичною силою, нестерпно затьмаривши мозок, потім минула. Все закінчилося, але Чаніс не відчував тепер нічого, крім природньої сильної злості.

- Злостивість не допоможе, - сказав Мул. - Так, так, ви намагаєтеся зараз приховати її від мене, чи не так? Але я бачу. І затямте: те, що я з вами зараз проробив- дрібниця. Подібні відчуття можна посилювати багатократно і без спотворення. Емоційним впливом я вбивав людей, а гірш од такої смерті немає.

Чаніс промовчав.

- Це все.

Мул залишився наодинці.

Весь простір навколо був заповнений скупченням зірок, таким велетенським, що вони розчинялися одна в одній, зливаючись у суцільну хмару світла. Все це буде належати йому. А тепер залишалося зробити лише одну річ - і можна лягати спати.

Дата добавления: 2015-08-10