Двоє без Мула

Зореліт був майже готовий, але ніхто не знав, куди летіти. Мул запропонував повернутися на Трентор, планету, що була колись галактичною метрополією найбільшої Імперії з усіх коли-небудь знаних.

Прітчер заперечив. Це був старий слід, уже тисячу разів перевірений.

Він побачив Білла Чаніса в навігаційній рубці зорельота. Кучеряве волосся модно одягненого хлопця було зачесане досить недбало, і один локон падав на чоло, ніби його спустили туди навмисне. Навіть оголені в усмішці зуби пасували його зовнішньому вигляду. Черговий офіцер завмер, виструнчившись перед командиром.

Чаніс був явно збуджений.

- Прітчере, такого збігу просто не може бути.

Генерал холодно відповів:

- Мене не доводили до відома щодо змісту вашої бесіди.

- Кхм... Ну, та годі вам, несіть сюди стілець, і я вам дещо покажу.Переглянув ваші записи і вважаю, що вони прекрасні.

- Як це мило з вашого боку.

- Але мені цікаво, ви дійшли того ж висновку, що і я? Чи намагалися аналізувати цю проблему за допомогою дедуктивного методу? Хочу сказати, що дуже добре, звісно, перевіряти всі зірки поспіль, але за ці п'ять років ви не дізналися нічого. Ви розраховували, скільки часу в вас піде на всі зорі в Галактиці?

- Так. Декілька разів.

Прітчеру не сподобалася ця бесіда, і йому захотілося промацати юнака, що володіє неконтрольованим, а отже, живим розумом.

- Тоді проаналізуймо ці розрахунки і спробуємо зрозуміти, що ж ми шукаємо, - продовжував Чаніс.

- Другу Фундацію, - похмуро відповів Прітчер.

- Фундацію Психологів, - поправив його Чаніс, - яка настільки ж слаба в фізичній науці, наскільки Перша Фундація - в психології.Втім, ви самі народилися на Першій Фундації, на відміну від мене, і висновки мають стати для вас очевидними. Ми шукаємо світ, керований інтелектом та вкрай відсталий у галузі техніки.

- Хіба це обов'язково? - спокійно промовив Прітчер. - Наш Союз тут аж ніяк не відстає в науці і техніці, хоча наш вождь володіє потужним інтелектом.

- Тому що спирається на ресурси Першої Фундації, - пролунала нетерпляча відповідь, - що дозволяє говорити про єдине джерело знань у всій Галактиці.

Друга Фундація мала існувати в надрах розваленої Першої Імперії, про це годі й сперечатися.

- Отже, ви вважаєте, що самою лише силою інтелекту можна керувати кількома світами, незважаючи на безпорадність в іншому плані?

- Відносну безпорадність. Ясна річ, вони в змозі захиститися від сусідніх світів, але проти об'єднаних сил Мула з його інтелектом і атомною технікою Першої Фундації їм не встояти. Інакше з якого дива стали б приховувати своє розташування і за часів Селдона, і зараз.

Гладке засмагле обличчя Прітчера скривилося іронічною посмішкою:

- А тепер, якщо довели до кінця свій глибокий аналіз, чи не хочете отримати список усіх королівств, республік, однопланетних держав і диктаторських режимів будь-якого краю Галактики, де панує повна анархія в політиці, але які цілком підходять під наведену вами характеристику та ще й містять безліч інших факторів?

- Значить, усе вже обговорювалося? - голос Чаніса раптом утратив свою жвавість.

- Зрозуміло, ви не знайдете цього в записах, але ми склали для себе політичний покажчик планет потойбік периферії. Невже думаєте, що Мул вестиме пошуки наосліп?

- Ну гаразд, - тут голос молодика побадьорішав. - А як щодо олігархії Тазенди?

Прітчер задумливо пощипав себе за вухо.

- Тазенда? О, я, здається, знаю, де це. Але ж це не на периферії, чи не так? По-моєму, вони на відстані двох третин від центру Галактики.

- Так.Ну і що?

- В усіх наших звітах ідеться про те, що Друга Фундація знаходиться на протилежному кінці Галактики.І це єдине, на що можемо опиратися. Та й до чого тут узагалі Тазенда? Її кутове відхилення від радіуса Першої Фундації складає від ста десяти до ста двадцяти градусів і аж ніяк не сто вісімдесят.

- У звітах ховається ще одна підказка.Другу Фундацію створили там, де закінчуються зірки.

- Такої зони в Галактиці не зареєстровано.

- Бо вона носила місцеву назву, пізніше виведену з ужитку з метою збереження повної таємниці.І, можливо, вигадане Селдоном і його групою з певною метою. Скажіть, ви були там коли-небудь?

- Ні.

- А проте, це місце згадується у вашому бортовому журналі.

- Де? Ах, так! Але ми просто поповнювали там запаси харчів і води. Можу хіба сказати, що в цьому світі не було нічого особливого.

- Ви сідали на центральну планету? Представницький центр?

- По правді не знаю.

Прітчер задумався під допитливим поглядом Чаніса. Потому він мовив:

- Чи не глянете разом зі мною в Лінзу?

- Аякже!

Лінзи, можливо, були найновішим застосунком, яким на той час обладнували зорельоти. Цей застосунок був складною обчислювальною машиною, здатною накреслити на екрані зображення зоряного неба з будь-якої заданої точки Галактики.

Чаніс увів координати - і світло в рубці пілота погасло. В тьмяному червоному промінні контрольної панелі Лінз обличчя Чаніса здавалося налитим кров'ю. Прітчер сидів у пілотському кріслі, схрестивши руки на грудях і заклавши ногу за ногу.

Екран почав поступово світлішати і нарешті заблищав численними зоряними скупченнями центру Галактики.

- Це, - пояснив Чаніс, - зимове нічне небо, яким його можна побачити з Трентора.Дуже важливий пункт, який, скільки знаю, не берете до уваги в своїх пошуках. Будь-який свідомий пошук повинен починатися з якогось відправного пункту, в даному разі - з Трентора. Він був столицею Галактичної Імперії, радше науковою та культурною, ніж політичною. А отже, в дев'яти випадках із десяти значення кожної назви слід розглядати з тренторної точки зору. До цього ж можна згадати, що хоча Селдон був з Гелікона, планети галактичної периферії, його група працювала на самому Тренторі.

- Що ви намагаєтеся показати?

Крижаний тон Прітчера різко контрастував із натхненними словами юнака.

- Карта все пояснить.Бачите це темне скупчення? - тінь від його руки впала на екран, закривши велику частину Галактики.Вказівний палець уперся в невеликий чорний простір, що здавався діркою в неосяжному морі світла. - В стенографічних звітах воно згадується під назвою «Скупчення Пелота». А тепер дивіться - я збільшу зображення.

Прітчер і раніше бачив, як Лінзи збільшують зображення, але все ж йому перехопило дух. Здавалося, ніби мчишся швидше думки сліпучою Галактикою, не виходячи в гіперпростір. Зорі гнали назустріч із центру екрана, розходилися в боки і пропадали за його межами. Прості зірки ставали подвійними, далі перетворювалися в сліпучі кулі; туманності розсипалися мільярдами окремих зірок. І весь час створювалася ілюзія руху. А Чаніс тим часом провадив далі:

- Зауважте, що ми рухаємося по прямій до Скупчення Пелот, тому вважаймо, що спостереження ведеться з самого Трентора. Можливо, тут присутня невелика помилка через гравітаційне відхилення світла, яку я міг допустити при розрахунках, але впевнений, що це не так суттєво.

Весь екран заповнила темрява. З уповільненням швидкості збільшення зірки стали летіти повільніше і розташувалися по краях, немов не бажаючи йти з поля зору. Чаніс знову простяг руку.

- Мешканці цього району космосу називають ділянку, яку бачите, «ротом».І це дуже важлива деталь, оскільки лише з боку Трентора вона має такий вигляд. - тепер він показував на щілину в скупченні, що виглядала, як рот, окреслений зоряним небом в обрамленні екрану. - А тепер слідкуйте за «ротом», - сказав Чаніс. - Он за цією світловою смугою, яка звужується.

І знову зображення злегка збільшилося, скупчення розійшлося в боки, і зосталася тільки вузька смужка «роту», якою безшумно ковзав палець Чаніса все нижче і нижче, туди, де виблискували останні зірки.

- Тут зірки закінчуються, - сказав юнав. - Скупчення в даному місці має невисоку щільність, і світло цієї самотньої зірки досягає Трентора.

- Цим ви хочете сказати...

Підозріливий голос генерала раптом обірвався.

- Навіть не намагаюся. Це Тазенда, місце, де закінчуються зірки.

Увімкнулося світло, і Лінзи погасли. Трьома широкими кроками Прітчер підійшов до Чаніса.

- Чому це спало вам на думку?

Чаніс відкинувся в кріслі з дивним виразом подиву на обличчі.

- Це сталося випадково. Мені хотілося б послатися на свій розум і винахідливість, але, зважаючи на все, на жаль, це сталося випадково. В будь-якому разі все збігається. Згідно з вашим списком Тазенда - це олігархія. Вона володарює над двадцятьма сімома населеними планетами. Крім того, цей дивний світ завжди дотримується нейтралітету в політичних махінаціях цього зоряного регіону і не намагається розширити свої володіння. Я вважаю, що нам варто навідатися туди.

- Ви доповіли про це Мулу?

- Ні. І не будемо доповідати. Ми зараз у космосі перед першим зоряним стрибком.

Рука Прітчера лягла на зручне руків'я бластера.

- За чиїм наказом?

- За моїм, генерале, - тут уперше Чаніс звернувся до нього за званням. - Поки я висловлював свої міркування, ви, можливо, не відчули прискорення, бо я одночасно додав прискорення і на Лінзи, а якщо і відчули, то вирішили, що це також ілюзія.

- Навіщо? Що ви, врешті-решт, затіяли? Нащо тоді було вигадувати все те про Тазенду?

- А ось тут я якраз нічого не вигадував. Усе було цілковито серйозно. Ми рушили саме туди і сьогодні, хоча мали б летіти десь через два дні. Генерале, ви не вірите, що Друга Фундація існує, а я вірю. Ви просто виконуєте накази Мула без віри, а я вірю. Я визнаю, що є серйозна небезпека. Друга Фундація мала п'ять років, аби підготуватися. Наскільки добре вони підготувалися, я не знаю, відомо лише, що вони мають агентів на Калгані. Якщо в моєму мозку з'явиться інформація про їхнє розташування, вони з легкістю це прочитають. Тоді моє життя потрапить у небезпеку, а я, як не дивно, ціную своє життя. Навіть якщо така ймовірність дуже низька і практично нереальна, я волів би перестрахуватися. Тому ніхто не знає про Тазенду, крім вас, а ви дізналися про це лишень у космосі. Залишається ще команда зорельота.

Чаніс знову іронічно посміхнувся, розуміючи, що тримає ситуацію під контролем. Рука Прітчера відпустила руків'я бластера, і на хвилю на його обличчі проковзнуло щось на кшталт незадоволення. Що завадило саме йому зробити це відкриття? Що запилювало очі? Були часи, коли впертий капітан Першої Фундації, ще не просуваючись по службі, міг діяти так само сміливо й рішуче, як зараз Чаніс. Значить, Мул мав рацію. Невже його підконтрольний мозок так звик до послуху, що втратив усяку ініціативу?

- Вправно виконано, - сказав він. - Та ну добре, все в порядку. Але надалі перш ніж ухвалювати подібні рішення, консультуйтеся зі мною.

Увагу генерала привернув спалах сигнальної лампочки.

- Це машинне відділення, - зневажливо сказав Чаніс -. Їм довелося розігрівати двигуни з п'ятихвилинним випередженням, і я попросив доповісти мені про можливі відхилення від норми. Ви залишитеся в рубці?

Прітчер розгублено кивнув і раптом відчув себе самотньою людиною, яка наближається до п'ятдесятирічного рубежу.

В ілюмінаторі сяяли зорі. Центр Галактики з одного боку затуманився. Що буде, якщо він звільниться коли-небудь з-під впливу Мула? Але на одній лише думці про таке він здригнувся в смертельному жаху.

Головний інженер Гукслані пильно дивився на молоду людину без форми, що вела себе впевнено і, схоже, мала цілковиту владу на зорельоті.

Не зронивши ні слова, він простягнув Чанісу маленький овальний предмет. Той зважив його на руці й посміхнувся.

- Ви ж із Першої Фундації, шеф?

- Так, сер. Я прослужив на флоті Фундації вісімнадцять років, поки Перший Громадянин не почав правити Союзом.

- І освіту здобули теж на Фундації?

- Кваліфікований технік першого класу - Центральна Школа на Анакреоні.

- Чудово. І ви знайшли це в комунікаційному блоці, там, де я велів вам подивитися?

- Так, сер.

- Ця штука взагалі звідти?

- Ні, сер.

- Що ж це таке?

- Гіпертрейсер, сер.

- Мені це ні про що не каже - я ж не з Фундації.

- Це прилад, за допомогою якого можна стежити за курсом зорельота в гіперпросторі.

- Інакше кажучи, за нами можуть іти слідом куди завгодно?

- Так, сер.

- Дуже добре.Це ж недавній винахід, так? Він був розроблений одним із дослідницьких інститутів, заснованих Першим Громадянином, чи не так?

- По-моєму, так, сер.

- І все-таки він опинився тут.Дивно.

Деякий час Чаніс перекидав гіпертрейсер із однієї руки в іншу, потім різко простягнув його техніку.

- Тоді візьміть його та покладіть на місце саме там, де знайшли.Зрозуміло? А потім забудьте геть про цей випадок!

Зореліт нісся крізь Галактику, і його шлях позначався точками і лініями.

Білл Чаніс, сидячи за панеллю керування Лінзами, знову відчув, що перед таким винаходом можна хіба схилитися. Він був не з Фундації і не звик, що простим обертом перемикача можна пустити в рух колосальні сили. Що й казати, Лінзи могли вразити й людину з Фундації. Цей неймовірно компактний апарат уміщував у своїй пам'яті інформацію про сотні мільйонів зірок та їхні взаємозв'язки. Навіть більше, він міг вирахувати будь-який відтинок галактичного поля за всіма трьома осями й обертати будь-яку частину поля навколо центру.

Згідно з розрахунками найближчою зіркою в ту мить була Вінсеторі, й у центрі екрану Лінз горіла яскрава цятка.

Чаніс акуратно набрав координати Вінсеторі, натиснув кнопку - і на екрані спалахнуло зоряне поле. В центрі також була яскрава зірка, але зображення не були подібні: Чаніс увімкнув Лінзи та по осях розширив поле доти, поки фотометр не показав однакову яскравість обох зірок, потім став повільно переводити зображення на екрані в потрібне кутове положення. Поглянувши на результат, невдоволено скривив губи і знову став обертати екран, поки не з'явилася ще одна зірка, а за нею третя. Нарешті він усміхнувся. Все збігалося.

Чаніс знайшов генерала Прітчера в його каюті. Той явно збирався лягти спати і невдоволено підняв голову.

- Якісь новини?

- Не зовсім.Ми будемо на Тазенді через один стрибок.

- Знаю.

- Я не турбував би вас, знаючи, що лягаєте спати, однак хотів лише запитати, чи дивилися фільм, який ми взяли з собою на Кілі.

Ган Прітчер кинув оком на згорнуту трубку фільмокниги, що лежала на низькій полиці.

- Так.

- І що ви про це думаєте?

- Думаю, якщо історія й була колись наукою, то про це вже давно забули в даному районі Галактики.

Чаніс широко посміхнувся.

- Розумію про що ви. Доволі нудно, чи не так?

- Якщо не переглядати персональні хроніки правителів. Але це може не відповідати дійсності. В багатьох випадках, якщо історія стосується особистостей, усе малюється або в чорному, або в білому кольорі, залежно від інтересів письменника. Це все практично не має сенсу.

- Але там ідеться про Тазенду.Саме про це я й хотів із вами поговорити, пропонуючи подивитися цей фільм. І він єдиний, який мені вдалося знайти, - в інших про Тазенду просто не згадується.

- Ну добре. Вони мали і хороших, і поганих правителів. Підкорили кілька планет, виграли кілька битв, програвши одну-дві. Нічого конкретного про них тут не розповідається. Я не дуже покладаюся на вашу теорію.

- Але ви не звернули на дещо увагу. Ви помітили, що вони ніколи не вступали в коаліцію? Вони завжди залишалися осторонь політичного життя в цьому куточку Галактики. Як ви ствердили, завоювали кілька планет і на цьому зупинилися. Складається враження, що вони розширилися до меж, достатніх для того, щоб зуміти себе захистити, але не настільки великих, аби привернути до себе увагу.

- Ну гаразд, - пролунала відповідь. - Не маю нічого проти приземлення. В крайньому разі втратимо трохи часу.

- О ні, в крайньому разі - цілковита поразка. Якщо це Друга Фундація. Не забувайте, що це буде світ чорт-зна скількох Мулів!

- Що ви збираєтеся робити?

- Висадитися на якій-небудь невеличкій, підпорядкованії центру планеті і дізнатися про Тазенду все, що можливо, а там уже доведеться імпровізувати.

- Ну добре, не заперечую.А тепер із вашого дозволу хотів би вимкнути в каюті світло.

Чаніс вийшов, махнувши на прощання рукою.

А генерал Ган Прітчер так і не заснув у темряві своєї невеликої каюти, обмірковуючи від самого початку те, що допомогло дійти остаточного висновку.

Якщо все, що він так ретельно аналізував, було правдою - а факти збігалися, - тоді Тазенда справді є Другою Фундацією. Але все-таки... Невже вона? Звичайний світ! Нетрі, загублені серед уламків Імперії. Уламок серед уламків. Перед Прітчером немов із туману виринуло видовжене обличчя Мула під час розмови про психолога старої Фундації Еблінга Міса - єдину, ймовірно, людину, яка розкрила секрет Другої Фундації.

Прітчер згадав тонкий, напружений голос Мула: «Складалося враження, що Міс страшенно чимось здивований. Немов те, що дізнався про Другу Фундацію, перевершило всі його сподівання та відкрило зовсім інший напрямок, аніж той, що він припускав. Якби ж я міг читати не емоції, а думки! Але емоції його були зрозумілі, і серед них - величезне здивування скоєному відкриттю. Це було ключем. Чимось геть неймовірним!» А тепер прийшов цей хлопчисько, цей самовдоволений вискочка та весело просторікує про Тазенду та її аномальність. І він повинен мати рацію. Повинен! Інакше все втрачає сенс.

Останнім свідомим відчуттям Прітчера була понура впевненість. Гіпертрейсер і досі перебував у комунікаційній коробці. Генерал перевірив це годину тому, коли Чаніс кудись вийшов.

Дата добавления: 2015-08-10