Початок війни

Зустріч крейсера «Хобер Меллоу» з ескадрою калганських зорельотів на чолі з «Безстрашним», коли після відмови пропустити на борт людей для проведення обшуку останнього розтрощили на димні друзки, сталася 185,11.692 Г.Е., тобто на 185-й день 11692 року Галактичної Ери, що веде відлік від початку правління першого імператора династії Кембелл. Цю дату можна подати також як 185,419 Е. Ф., якщо вести відлік з моменту появи Фундації. За калганським літочисленням ця дата виглядала так: 185,56 Е.П.Г., тобто відлік починався від часу затвердження Першого Громадянина - Мула. В кожному випадку для зручності писали один і той же день, незалежно від початку літочислення.

Але яку дату ми б собі не вподобали, саме цей день назвуть історики, коли мова піде про початок Сеттінської війни.

Втім, усе це було зовсім не байдуже доктору Дареллу. У нього з'явився цілком ясний спосіб відліку часу: тридцять другий день відколи Аркадія полетіла на Калган. Ніхто ніколи не довідається, чого коштував йому зовнішній спокій усі ці дні.

Але Ельветт Семмік гадав, що може це зрозуміти. Він був уже старою людиною, і його перші клітини випалилися настільки, що він думав про все безболісно. Семмік любив кепкувати з того, що його життєві сили йдуть на спад. І хоча його тіло вже почало здавати, проте очі зоставалися такими ж пильними, а розум іще більше загострився.

Семмік злегка скривив губи і сказав:

- Чому не хочете нічого зробити?

Звук фізично вдарив доктора по вухах, і він скривився.

- На чому ми зупинилися? - напружено запитав Дарелл.

Семмік уважно подивився на нього:

- Вам би краще вжити заходів щодо дівчинки.

Але Дарелл холодно відповів:

- Вся річ у тому, чи зможе резонатор Сеймс-Мольфа працювати в цих межах?

- Я вже відповів, що зможе, але ви не слухали...

- Пробачте мені, Ельветте. На жаль, те, чим ми зараз займаємося, важливіше для Галактики, ніж запитання, куди поділася моя донька. Принаймні для всіх, окрім Аркадії і мене, а я бажаю приєднатися до більшості. То наскільки великий буде резонатор?

Семмік із сумнівом захитав головою.

- Не знаю.Можете знайти його розміри в якому-небудь каталозі.

- Ну, приблизно? Тонна? Фунт?

- О, думав, вам потрібні більш точні дані.Загалом, приблизно як суглоб мізинця -. Семмік демонстративно зігнув палець. - Приблизно ось такий.

- А зможете зробити для мене таку штуку?

Дарелл почав щось квапливо викреслювати в блокноті, потім простяг креслення Семміку, який із сумнівом подивився на нього, а потім посміхнувся.

- Ви ж знаєте, що в таких старців, як я, судини мозку вкриваються кальцієм. Що ви хочете сконструювати?

Дарелл вагався. Йому вкрай необхідно було скористатися знаннями старого фізика та не видати при цьому своїх думок. Але це виявилося неможливим, і довелося все пояснити. Семмік захитав головою.

- Вам знадобиться гіперреле. Це єдине, що спрацює досить швидко. І ще й не одне, а багато.

- А можете його зробити?

- Що ж тут складного? Звісно.

- А як щодо деталей? Можна буде дістати, не викликаючи жодних розмов? Ну, в ході вашої роботи?

Семмік випнув нижню губу.

- Дістати п'ятдесят гіперреле... Мені не треба було стільки за все життя.

- Ми зараз працюємо над оборонним проектом. Невже не зможете вигадати щось невинне, для чого їх нібито довелося б використовувати? Гроші маємо.

- Гм-м-м. Можливо... постараюся щось зробити.

- Гіперреле має вийти мініатюрним. Так, дроти, трубки... Великий Космосе, в вас тут кілька сотень контурів!

- Знаю.Розмір?

Семмік розвів руками.

- Занадто великий, - заперечив Дарелл. - Треба, щоб влазив до маленької кишені.

Доктор дуже повільно скрутив креслення в маленький кульку і кинув у попільничку. Короткий спалах - і кулька щезла.

- Хто прийшов? - запитав Дарелл.

Семмік нахилився над маленьким білим екраном на своєму столі.

- Це наша молода людина, Антор.З ним іще хтось.

Дарелл відсунув своє крісло на місце.

- Нічого про це не кажіть, Семміку. Нам смерть, якщо вони дізнаються.З нас досить, ми ризикуємо собою.

Пелліс Антор аж палав, спраглий до діяльності. В спокійному та тихому повітрі кабінету Семміка його рукава літали, мов підхоплені вітром.

- Докторе Дарелл, докторе Семмік - Орум Діридж, - він представив свого супутника.Це був високий худий чоловік, горбатий ніс на прямому обличчі надавав йому дещо диявольського виразу.

Доктор Дарелл простяг руку.

- Лейтенант поліції Діридж, - злегка посміхнувшись, уточнив Антор і багатозначно додав: - З Калгану.

Дарелл обернувся і гаряче втупився в молодика.

- Лейтенант поліції Діридж з Калгану, - чітко повторив він. - І ви привели його сюди.Нащо?

- Бо він останній, хто бачив на Калгані вашу доньку... Гей, що ви робите?!

Переможний погляд Антор змінився на стурбований вираз на обличчі, і він кинувся розбороняти двох чоловіків. Впоратися з Дареллом було досить важко, але все ж не зовсім делікатно Антор змусив літню людину сісти назад у крісло.

- Що ви робите? - Антор поправив пасмо волосся, що впало йому на чоло, присів на край столу і заходився задумливо хитати ногою. - Думав, що приніс вам добрі вісті.

Дарелл звернувся до поліцейського:

- Що він має на увазі, кажучи, що ви останній, хто бачив мою доньку?Вона загинула? Будь ласка, скажіть мені всю правду!

Обличчя Дарелла побіліло від ледь стримуваного хвилювання. Лейтенант Діридж безсторонньо відповів:

- Було сказано так: останній на Калгані.Зараз її на Калгані немає, більше нічого не знаю.

- Послухайте, - втрутився Антор, - давайте все розповім, як було.Вибачте, док, якщо трохи переграв, але ви завжди були такі безсторонні, що я навіть не врахував ваших батьківських почуттів. По-перше, лейтенант Діридж - один із нас. Народився на Тренторі, але батько взяв його з собою на Калган, коли пішов за Мулом. Можу поручитися за відданість лейтенанта Фундації. Контакт з Діриджем встановили на наступний день після того, як ми перестали отримувати щоденні рапорти від Мунна.

- Чому? - люто перебив Дарелл -. Я був упевнений, що ми вирішили остаточно і безповоротно не втручатися в хід подій.Ви ризикуєте багатьма життями!

- Я займаюся цією справою ґрунтовніше, ніж ви.Маю зв'язки на Калгані, про які не здогадуєтесь, бо всі мої дії базуються на більш глибоких знаннях! Це вам зрозуміло?

- Думаю, ви просто божевільний.

- Ви будете слухати?!

Запало мовчання, далі повіки доктора Дарелла опустилися. Антор криво посміхнувся.

- Ну добре, док, дайте мені всього кілька хвилин.Кажіть, Діридже.

Діридж спокійно вів далі:

- Наскільки мені відомо, докторе, ваша донька на Тренторі.Принаймні, в Східному космопорту вона тримала в руках квиток до Трентора. Дівчинка була з торговим представником цієї планети, який стверджував, що вона його племінниця. У вашої доньки трохи дивна колекція родичів, докторе. Це вже другий дядько, якого змінила всього за два тижні. Тренторієць навіть намагався підкупити мене і, напевно, вирішив, що саме завдяки цьому їм вдалося вислизнути, - лейтенант хмуро посміхнувся.

- Як вона?

- Наскільки здалося, все було гаразд.Правда, дівчинка виглядала переляканою, але я її розумію. Всю поліцію підняли на ноги. Досі не знаю, чому.

Дарелл глибоко вдихнув. Уперше за ці кілька хвилин відчув, що в нього сильно тремтять руки, і насилу змусив себе заспокоїтися.

- Значить, із нею все добре? А торговий представник? Хто він такий? Скажіть, до чого він тут?

- Сам не знаю. Ви що-небудь чули про Трентор?

- Колись я там жив.Зараз це сільськогосподарська планета. Експортує здебільшого корм для тварин і високоякісне зерно, яке продається по всій Галактиці. На планеті приблизно два десятки кооперативних ферм, і кожна має представника на інших планетах. Розумні люди завжди домагаються вигоди для себе.

- Це я знаю. Він уже бував на Калгані раніше і зазвичай із дружиною. Ідеально чесний та абсолютно нешкідливий.

- Гм, - промовив Антор. - Адже Аркадія народилася на Тренторі, чи не так, докторе?

Дарелл кивнув.

- Усе співпадає.Вона хотіла полетіти якнайшвидше та якнайдалі, і першим їй на думку спав Трентор. А ви як вважаєте?

- Але чому не додому? - здивувався Дарелл -. Може, вважала, що її переслідують, і хотіла замести сліди? Хтозна.

Доктору не стало духу запитувати далі.

- Сподіваюся, тепер вона буде в безпеці на Тренторі, якщо в цій жахливій ​​Галактиці взагалі можна зараз бути в безпеці.

Він піднявся та попрямував до дверей. Відчувши легкий дотик руки Антора до свого плеча, Дарелл зупинився, але не обернувся.

- Чи не заперечуєте, якщо піду додому разом із вами, док?

- Так, звичайно, - пролунала розсіяна відповідь.

До вечора всі хвилювання, що змушували Дарелла йти на контакт із іншими, вляглися, і він знову сховався в своїй непроникній броні. Доктор відмовився від вечері і весь вечір провів над енцефалографічним аналізом, глибоко та гарячково проникаючи в його складні математичні дані. Була майже північ, коли він знову з'явився в вітальні. Пелліс Антор досі був там, крутив ручки на стійці для відео та намагався зловити що-небудь, окрім бюлетенів. Схоже, крейсер «Хобер Меллоу» затримувався і нічого не давав про себе знати.

- Які маєте версії, докторе?

- А ви як думаєте? Калганські головорізи. Повідомляють, що зорельоти військового флоту Калгану знаходяться якраз у тому секторі, звідки востаннє виходив на зв'язок «Хобер Меллоу».

Дарелл знизав плечима, Антор із сумнівом потер чоло рукою.

- Послухайте, док, - сказав він. - Чому б вам не вирушити на Трентор?

- З якого дива?

- Тут із вас сенсу все одно ніякого: ви сам не свій.Та це й зрозуміло. А на Тренторі змогли б виконати одне важливе завдання. Стара Імперська Бібліотека з повними звітами про Селдонівську Конференцію...

- Ні! Бібліотеку переглядали вже тисячу разів, але так і не змогли нічого знайти.

- Але вона допомогла колись Еблінгу Місу.

- Звідки знаєте?

- Кажуть, він знайшов Другу Фундацію і ваша мати вбила його за п'ять секунд до того, як хотів розповісти про своє відкриття Мулу. Але розумієте, що, зробивши це, вона знищила будь-яку можливість з'ясувати, чи справді Міс знайшов те, що шукав. Зрештою, жодна людина не змогла більше нічого почерпнути з цих звітів.

- Якщо пам'ятаєте, Еблінг Міс працював під сильним тиском з боку інтелекту Мула.

- Так, але ми не можемо нічого знати про властивості мозку, що перебуває під емоційним контролем.

- Як би не було, я не полечу на Трентор.

Антор насупився.

- Чому ви такі роздратовані? Я просто запропонував... Присягаюся Космосом, я вас розумію! Ви постаріли років на десять. Для вас, очевидно, важко це витримати. Але тут ви не робите нічого, що могло б допомогти, і якби я опинився на вашому місці, то не замислюючись полетів би за дівчинкою.

- Ось! Саме це мені хочеться зробити. Значить, не зроблю цього. Подумайте, Анторе, і спробуйте зрозуміти. Ми зіштовхнулися з силами, про які й гадки не маємо і з якими не можемо боротися. Якщо поміркуєте тверезо, то багато чого зрозумієте і відкинете вбік усяке донкіхотство. Вже п'ятдесят років, відколи дізналися, що Друга Фундація - реальні нащадки та учні математика Селдона, значить, - і ви це прекрасно розумієте - нічого в Галактиці не відбувається без їхнього попереднього розрахунку. Для нас усе життя - серія випадковостей, із якими потрібно впоратися, імпровізуючи. Для них же все життя - це мета, до якої вони крокують, попередньо все розрахувавши.

Але вони мають свої слабкості. Вони - статисти, і лише дії мас піддаються їхнім розрахунками. Далі. Яку роль я як індивідуум граю в передбаченому ході історії? Не знаю, можливо, в мене і немає певної ролі, бо План залишає для індивідуума свободу волі. Але я досить важливий, і вони могли щонайменше розрахувати мої ймовірні реакції. Тому не довіряю своїм імпульсам, бажанням, і хочу поставити їх перед фактом непередбачуваності моїх дій. Таким чином, я залишаюся, незважаючи на те, що відчайдушно хочу полетіти. Ні - тому що хочу полетіти!

Молодий чоловік хмуро посміхнувся.

- Ви не знаєте свій власний мозок настільки, наскільки його знають вони.Уявіть, що, вивчивши вас, вони могли розрахувати все, що ви думаєте, всі реакції, просто передбачаючи, як спрацює ваша логіка в даній ситуації.

- В такому разі, не можна нічого зробити.Бо якщо піду вашою логікою і полечу на Трентор, то і це може бути своєю чергою передбачено. Це нескінченний ланцюг обманів - обман в обмані і так далі. Незалежно від того, як далеко зайду, розплутуючи клубок, я або залишуся, або полечу. Всі хитрощі, до яких вони вдалися, аби моя дочка опинилася мало не на іншому боці Галактики, навряд чи можуть означати, що вони хотіли б моєї присутності тут. Це могли зробити лише з метою змусити мене полетіти - тому я залишаюся.

Крім того, Анторе, не на всьому лежить слід Другої Фундації, не всі події є результатом їхніх розрахунків. У справі з Аркадією вони можуть бути й ні до чого, і вона, ймовірно, в безпеці на Тренторі, тоді як ми всі загинемо.

- Ні! - різко сказав Антор. - Тут ви помиляєтеся.

- Маєте щодо цього інакшу думку?

- Так, якщо бажаєте вислухати.

- Ну, звичайно! Терпіння мені не позичати.

- Що ж, тоді... Чи добре знаєте свою доньку?

- Так добре, як одна людина може знати іншу. Зрозуміло, не можу знати всього.

- Як і я в цьому випадку, але з тією лиш різницею, що я можу поглянути на неї свіжим, неупередженим оком. Пункт перший: вона до божевілля романтична. Будучи єдиною дочкою вченого, живучи будинку в ізоляції і захоплюючись відеофільмами та пригодницькою літературою, вона існує в створеному нею власноруч світі шпигунства та інтриг. Пункт другий: Аркадія розумна, принаймні, досить розумна, аби обдурити вас. Вона ретельно підготувала й успішно здійснила прослуховування нашого першого засідання та ретельно підготувала відліт з Мунном на Калган, також пройшло успішно. Пункт третій: Аркадія шалено схиляється перед своєю бабусею, вашою матір'ю, яка перемогла Мула.

Як бачите, поки що я правий, заперечити нічого. Далі. Я отримав повний звіт лейтенанта Діриджа, крім того, маю на Калгані також інші джерела інформації. Всі дані збігаються. Знаємо, наприклад, що Хомір Мунн отримав відмову від лорда Калгану на прохання відвідин палацу Мула і що цю відмову раптово скасували після бесіди Аркадії з леді Каллією, подругою Першого Громадянина.

Дарелл перебив його:

- Звідки все це знаєте?

- Насамперед, Мунна допитав Діридж якраз перед початком пошуків Аркадії. Ясна річ, маємо записи всіх запитань і відповідей. А тепер розгляньмо саму леді Каллію. Ходять чутки, що лорд Сеттін утратив до неї всякий інтерес, але факти їх спростовують. Ніхто не займає місця Каллії, ба більше, вона лорд Калгану. Та ще й відкрито допомагає Аркадії втекти. Мінімум дюжина солдатів стверджують, що їх бачили вдвох у день, коли Аркадія зникла. І проте про Каллію тут навіть не згадують, хоча на пошуки Аркадії підняли всю поліцію.

- Але які висновки з усього цього?

- Втеча Аркадії була організована.

- Я казав те ж саме.

- Але варто дещо додати.Аркадія повинна була знати, що вона організована, а вона розумна дівчинка і стала міркувати, як ви. Хтось хотів, щоб вона повернулася на Фундацію, але замість цього вона полетіла на Трентор.

- Ну?

- Бо саме туди Байта, ідеалізована нею бабуся, полетіла, коли її переслідували. Свідомо чи несвідомо, Аркадія її наслідувала. Хотів би я знати: вона тікала від того ж ворога?

- Мула? - запитав Дарелл із сарказмом.

- Звичайно, ні.Аркадія втікала від Другої Фундації або від її впливу на Калгані - з ментальними силами вона не в змозі боротися.

- Про який вплив кажете?

- А гадаєте, над Калганом не висить та сама загроза, що й над нами? Ми обидва дійшли висновку, що втеча Аркадії була організована, так? Її шукали та знайшли, але навмисне відпустили через Діриджа. Розумієте? Але як усе так вийшло? Він був нашою людиною, однак звідки їм було знати? Може, вирішили, що Діридж зрадник, як думаєте, док?

- Тепер із ваших слів випливає, що вони дійсно намагалися впіймати Аркадію.Чесно кажучи, трохи втомився від вас, Анторе. Закінчуйте думку - і ходімо спати.

- Я майже закінчив.

Антор засунув руку до кишені і дістав кілька фотозаписів. На папері виднілися знайомі лінії енцефалограми.

- Мозкові коливання Діриджа, - недбало кинув він, - зняті після повернення.

Дарелл усе зрозумів із першого погляду, і обличчя його спохмурніло.

- Діридж під контролем.

- Саме так.Він дозволив Аркадії втекти не тому, що був нашою людиною, а тому, що так наказала Друга Фундація.

- Навіть після того, як дізнався, що Аркадія летить не на Термінус, а на Трентор?

Антор знизав плечима.

- Від Діриджа вимагалося всього-на-всього відпустити дівчинку.Він був лише знаряддям у руках Другої Фундації. Аркадія ж віддала перевагу найпростішому шляху і зараз знаходиться в безпеці доти, поки Друга Фундація не прорахує інший варіант.

Антор замовк. Сигнальна лампочка над відео раптово замигала - це означало, що зараз покажуть важливий випуск новин. Почавши слухати на середині речення, чоловіки одразу ж дізналися, що знайдені уламки «Хобера Меллоу» і що після п'ятдесяти років миру Фундація знову втягнена в війну.

Антор заскрипів зубами.

- Ну от, док, самі чули.Калган атакує, а він під контролем Другої Фундації. Тепер поїдете за донькою на Трентор?

- Ні. Ризикну залишитися тут.

- Докторе Дарелл, ви не такі розумні, як донька.Хотілося б знати, наскільки вам можна довіряти.

Кілька секунд Антор дивився Дареллу в очі, потім повернувся і вийшов. Доктора охопив відчай. По відео транслювали жвавий огляд першої години бойових дій між Фундацією та Калганом.

Війна

Мер Фундації люто почухав потилицю і зітхнув.

- Скільки років ми втратили, скільки шансів проґавили! Не скаржуся, докторе Дарелл, але ми заслуговуємо на поразку.

Дарелл спокійно відповів:

- Не бачу причин такому відчаю, сер.

- Не бачите причин!!! Присягаюся Галактикою, докторе, що тут можна вдіяти?! Ходіть сюди...

Він майже силоміць потягнув Дарелла до невеликого куба на підставці. Слідом за дотиком руки мера куб заблискав ізсередини точною копією подвійної спіралі Галактики.

- Жовтий колір - збуджено заговорив мер, - це планети, контрольовані Фундацією, червоний - Калганом.

Те, що побачив Дарелл, було червоною сферою, що була всередині жовтого витягнутого кулака, оточена ним з усіх боків, окрім одного напрямку - центру Галактики.

- Галактографія, - сказав мер, - наш найбільший ворог. Адмірали Фундації не роблять таємниці з того, що наше стратегічне становище майже безнадійне. Подивіться. Ворог захопив усі внутрішні лінії сполучення, сконцентрувався і приготувався зустріти нас із будь-якого напрямку, захищаючись із мінімальною затратою сил. А наші сили розкидані. Середня відстань між населеними світами Фундації приблизно втричі більша, ніж між світами Калгану. Щоб потрапити з Сантани на Локріс, наприклад, нам потрібно покрити двісті п'ятдесят парсеків, а їм тільки вісімдесят.

- Я все розумію, - сказав доктор Дарелл.

- Але не розумієте, що означає наша поразка.

- На війні виграє не відстань. Я стверджую: ви не можете програти. Це неможливо.

- А чому так думаєте?

- Тому що правильно інтерпретував План Селдона.

- О! - мер скривив рот і склав руки за спиною. - Значить, ви теж сподіваєтеся на містичну допомогу Другої Фундації?

- Ні. Просто на допомогу неминучого, а також на наші відвагу та безстрашність.

І все ж, попри те, що Дарелл говорив твердо й переконано, він думав... А що, коли...

Що, коли Антор має рацію, і Калган - пряма зброя ментальних сил цих чаклунів?! Що, коли їхня мета - перемогти та знищити Фундацію? Але ні, це просто безглуздо.

І все ж...

Дарелл гірко посміхнувся. Постійно одне й те ж, завше перед ним поставала напівпрозора стіна, крізь яку все так добре видно ворогові.

Значення ситуації, відображеної за допомогою галактографіі, не вислизнуло і від лорда Сеттіна.

Лорд Калгану стояв перед двійником галактичної моделі, яку розглядали Дарелл і мер, але там, де мер хмурився, лорд Сеттін посміхнувся.

Адміральський мундир виблискував на його масивної фігурі, справляючи солідне враження. Багряна стрічка Ордена Мула, яким нагородив лорда Перший Громадянин, повалений ним же через шість місяців не без застосування сили, по діагоналі перетинала груди Сеттіна від плеча до талії. Срібна Зірка з Кометою і Шпагами весело виблискувала на лівому плечі.

Лорд обернувся до шести членів генеральської ставки, чиї мундири навряд чи виблискували менше, ніж його власний, і першого міністра - худого сивобородого старого, що губився в такому оточенні.

- Думаю, ми прийняли правильні рішення, - виголосив лорд. - Можемо дозволити собі розкіш зачекати.А для них кожний день затримки - ще один удар по бойовому духу. Якщо спробують захистити свої планети, їм доведеться значно розосередити сили, і ми зможемо вдарити в двох напрямках - ось тут і тут. - Сеттін показав на моделі Галактики дві білі стріли, що пронизували жовтий кулак та відтинали Термінус із двох боків -. Таким чином, ми блокуємо їхній флот, розбиваємо на три частини, які можна дробити і далі. Якщо ж вони сконцентрують сили, то віддадуть нам дві третини своїх планет добровільно і найпевніше ризикнуть організувати повстання.

Наступили галасливі репліки, крізь які ледь пробився слабкий голос першого міністра.

- Максимум через шість місяців Фундація стане в шість разів сильнішою. Ресурсів у них більше, ніж у нас, це знаємо чудово. Вони мають чисельну перевагу в зорельотах, не кажучи про живу силу. Ймовірно, безпечніше буде завдати швидкого удару.

Старий мав явно найменший вплив серед компанії. Лорд Сеттін осміхнувся та зневажливо махнув рукою.

- Шість місяців, нехай навіть рік.Люди Фундації не можуть підготуватися, вони ідеологічно на це не здатні. Вся їхня філософія ґрунтується на вірі, що Друга Фундація їх порятує. Але не цього разу, чи не так?

Присутні зніяковіло заворушилися.

- Мені здається, вам не вистачає впевненості, - напружено промовив лорд Сеттін -. Значить, іще раз треба переглянути звіти наших агентів із Фундації. Або прочитати матеріали досліджень Хоміра Мунна, агента Фундації, який зараз перебуває гм-м-м... у нас на службі. Давайте розходитися, панове.

Сеттін повернувся до своїх покоїв із застиглою посмішкою. Іноді він із подивом думав про Хоміра Мунна. Ця дивна, хистка людина, ясна річ, не дотримала своїх обіцянок, але все ж розшукала цікаві відомості, що дуже навіть переконували, особливо в присутності леді Каллії.

Посмішка лорда ще більше розійшлася в боки. Ця товстуха, зрештою, інколи приносить користь. Принаймні, вона без особливих зусиль витягує з Мунна цікаві речі. Чому б не подарувати її Мунну? Сеттін насупився. Чорт би забрав її дурні ревнощі! Великий Космосе! Якби ця дівчинка Дарелла досі була в нього! Чому, цікаво, він не розбив об стіну дурну довбешку своєї коханки, коли та влаштувала втечу.

Лорд і справді не міг зрозуміти, в чому тут річ. Може, в тому, що в Каллії все так добре виходить із Мунном? Адже саме Мунн відкопав докази, що Мул заперечував існування Другої Фундації, а його адміралам тепер просто необхідна повна впевненість у цьому. Сеттін із задоволенням би оприлюднив усе необхідне, але було потрібно, щоб Фундація вірила в неіснуючу допомогу. А може, Каллія йому це підказала?

Ну, звісно, вона сказала...

Ай, маячня! Що розумного могла сказати Каллія! І все-таки...

Сеттін захитав головою, відганяючи накопичення думок, і пішов далі.

Дата добавления: 2015-08-10