Кінець війни

Квірстон... битва між силами Фундації і лорда Сеттіна при К. відбулася 9.17.377 Е. Ф. Це була остання битва Фундації в період запланованого тисячоліття.

Галактична Енциклопедія

Джолю Турбору подобалося, як він виглядає в новому військовому мундирі військового кореспондента. Йому приносило величезне задоволення знову бути в космосі та бачити справжню битву, а не ту примарну, що велася з Другою Фундацією.

Щоправда, ця війна поки не відзначалася перемогами Фундації, але дивитися на все ще можна було по-філософськи. Після шести місяців битви сама Фундація і її Чотири Королівства не були переможені і досі зберігали основні сили космічного флоту. Завдяки новим поповненням флот став сильнішим чисельно і ще сильнішим технічно.

Тоді третій флот, де служив Турбор, стояв на кордоні з Анакреоном. До кімнати Турбора зайшов молодший офіцер Тіппеліум. Запропонувавши кореспонденту цигарку, він хвацько заламав кашкета на потилицю.

- Ви чули, ми захопили полоненого, - повідомив він.

- Ну?

- Якийсь божевільний коротун. Кричить, що з нейтральної сторони і дипломатично недоторканний. По-моєму, наші не знають, що з ним робити. Його звати Палвор чи Палвер, щось таке. Він із Трентора. Ніяк не второпаю, чого ошивається в воєнній зоні.

Але Турбор уже присів на своєму ліжку, і солодкий сон, у який він збирався пірнути, миттєво щез. Турбору добре запам'яталася остання розмова з Дареллом на другий день війни, коли він збирався летіти в зону воєнних дій.

- Прім Палвер, - повторив він радше ствердно, ніж запитально.

Тіппеліум задумався і з насолодою випустив носом дим.

- Так, - сказав він. - А ви звідки знаєте?

- Неважливо. Я можу його бачити?

- Великий Космосе, звідки мені знати? Шеф узяв його до себе в рубку для допиту. Всі думають, що шпигун.

- Краще скажіть шефу, що я його знаю і беру на себе всю відповідальність, якщо він не той, за кого себе видає.

Капітан Даксайл, офіцер третього флоту, не кліпаючи дивився на Головний Детектор. Кожен зореліт випромінював субатомну субстанцію, і це випромінювання відбивалося на головному екрані маленької іскоркою.

На Детекторі зараз проглядалися всі зорельоти Фундації, але жодної зайвої іскорки не залишилося після того, як маленького шпигуна, що розповіда про свій нейтралітет, заарештували. Цей сторонній зореліт викликав на певний час пожвавлення в рубці. Можливо, слід було негайно змінити тактику, але тепер...

- Ви впевнені в правильності розрахунків? - перепитав капітан.

Командор Кенн кивнув.

- Я проведу всю ескадру через гіперкосмос: радіус 10000 парсеків, тета - 269 градусів, фі - 34,15 градуса. Повернення назад о 13:30. Час відсутності – 11.83 години.

- Добре, тільки врахуйте - нам потрібна абсолютна точність, як у просторі, так і в часі. Зрозуміло?

- Так, капітане, - Кенн подивився на годинник. - Мої зорельоти будуть готові о 01:40.

- Добре, - відповів капітан Даксайл.

Калганська ескадра ще не ввійшла в межі Детектора, але скоро повинна була. Отримана з боку інформація виявилася правдивою. Без ескадри Кенна сили Фундації поступатимуться силам Калгану, але капітан був упевнений в успіху. Твердо впевнений.

Прім Палвер тоскно роззирнувся довкола. Спочатку він глянув на високого худого адмірала, потім на інших людей у мундирах і нарешті на великого дебелого чоловіка з розстібнутим комірцем і без краватки, несхожого на інших. Саме він хотів поговорити з Палвером.

Джоль Турбор тим часом наполягав:

- Цілковито розумію серйозність становища, адмірале, але якби ви дозволили мені поговорити з ним кілька хвилин, то я, можливо, зумів би прояснити ситуацію, що трапилася.

- Але чому не хочете зробити це в моїй присутності? Яку маєте на це причину?

Турбор уперто стиснув губи.

- Адмірале, - сказав він, - поки я з вашими зорельотами, про третій флот по відео говорять тільки хороше. Можете поставити на дверях охорону і, якщо хочете, повернутися, через п'ять хвилин. А поки підіть мені назустріч, і, запевняю, ваш авторитет від цього не постраждає. Розумієте мене?

Адмірал зрозумів.

Залишившись наодинці з Палвером, Турбор повернувся до нього і швидко заговорив:

- Як звати дівчинку, яку ви викрали?

Палвер зміг лише потрясти головою, і його очі округлилися від подиву.

- Я не жартую, - сказав Турбор. - Якщо не відповісте, будете кваліфіковані як шпигун, а шпигунів у воєнний час розстрілюють без суду і слідства;

- Аркадія Дарелл, - видихнув Палвер.

- Чудово! Вона в безпеці?

Палвер кивнув.

- Краще б вам бути певним, якщо не хочете великих неприємностей.

- Але дівчинка абсолютно здорова і в повній безпеці, - промовив бранець тремтячим голосом.

Адмірал повернувся.

- Ну?

- Ця людина не шпигун, сер. Можете вірити всьому, що каже. Я за нього ручусь.

- Ось як? - адмірал насупився. - Значить, він представник сільськогосподарського кооперативу на Тренторі, що бажає скласти торговий договір про постачання зерна та картоплі на Термінус? Що ж, прекрасно, але зараз він не зможе нікуди полетіти.

- Чому? - схвильовано запитав Палвер.

- Бо зараз буде самий розпал бою.Коли він закінчиться, ми, як будемо живі, ясна річ, відвеземо вашого дорогоцінного пана на Термінус.

Калганська флотилія виявила зорельоти Фундації з неймовірної відстані, і так само дала й про себе знати. На Великих Детекторах з обох сторін сиділи маленькі вогняні мошки.

Адмірал Фундації насуплено сказав:

- Мабуть, вони вирішили дати нам генеральний бій. Подивіться, скільки зорельотів. Вони б ніколи не наважилися на це, якби знали про ескадру Кенна.

Але командор Кенн відлетів уже багато годин тому, перед самою появою ворожого флоту, і тепер було неможливо змінити початковий план, якби навіть постала така потреба. Або він спрацює, або ні. Але адмірал був абсолютно спокійний, як і офіцери з матросами.

Вони дивилися на вогненних мошок, які виблискували, немов у балеті смерті, рівними рядами. Йшли години. Флот Фундації повільно відступав, збиваючи зорельоти противника в бік від правильного курсу і намагаючись завести їх у визначений заздалегідь сектор простору. На кораблі, що пролітати повз, ішла блискавична і жорстока атака, але люди всередині залишалися неушкодженими. Все пояснювалося небажанням флоту лорда Сеттіна брати ініціативу в свої руки. Він волів залишатися на місці доти, поки його не атакують.

Капітан Діксайл подивився на годинника.

- Тринадцята десять.Маємо ще двадцять хвилин, - сказав він.

Лейтенант, що стояв поруч, кивнув.

- Поки що все йде за планом, капітане.Вже понад дев'яноста відсотків їхніх кораблів у потрібному нам секторі. Якщо вони там залишаться...

- Так. Якщо.

Кораблі Фундації знову повільно рушили назад, потім уперед, не надто швидко і не надто повільно, щоб калгіани не відступили, але й не кинулися атакувати. Ті воліли чекати.

А час ішов.

О тринадцятій двадцять п'ять на сімдесяти п'яти зорельотах Фундації пролунав адміральський дзвінок, і вони кинулися з максимальним прискоренням до переднього краю калганського флоту, що складався з трьохсот кораблів. Миттєво ввімкнулися калганські захисні поля, і в космосі заблищали енергетичні промені. Всі триста зорельотів ринулися в одному напрямку - до цих божевільних, які кинулися в атаку, не подумавши...

О тринадцятій тридцять нізвідки єдиним компактним строєм з'явилися в точно розрахованому місці п'ятдесят зорельотів на чолі з командором Кенном і люто накинулися на приголомшених ворогів із тилу.

Пастка спрацювала безвідмови.

Калгіани досі мали чисельну перевагу, але тепер у них зникло бажання рахувати свої кораблі. Першою їхньою реакцією була спроба відступити, і рівний стрій ворога зламався. Від цього калгіани стали ще більш уразливими, бо заважали один одному, і згодом битва почала скидатися радше на полювання за щурами.

З трьохсот калганських зорельотів, опори та гордості сеттінского флоту, не більше шістдесяти досягли Калгану, та ще й багато хто вже не підлягав ремонту. Фундація ж утратила лише вісім зорельотів зі ста двадцяти семи.

Прім Палвер приземлився на Термінусі в розпал свята. Атмосфера здалася дещо метушливою, але перш ніж покинути планету, він виконав два доручення і отримав ще одне.

Першою справою стало складення договору, відповідно до якого кооператив Палвера зобов'язався поставляти двадцять зорельотів продовольства на місяць протягом усього наступного року за цінами воєнного часу, ще й без особливого ризику - завдяки результатам останнього бою.

Потім Палвер передав доктору Дареллу чотири коротких слова Аркадії.

Кілька секунд здивований Дарелл дивився на нього широко розплющеними очима, потім доручив незнайомцеві відповісти на слова Аркадії наступне: «Повертайся, небезпеки більше немає». Палверу сподобалася відповідь, бо була проста і мала сенс.

Лорда Сеттіна охопила шалена лють. Вигляд того, як зброя ламається в руці і військова міць тріщить, наче гнилі нитки, довів би до сказу навіть флегматика. Лорд став безсилим і зрозумів це.

Вже багато тижнів Сеттін не міг знайти час, аби як слід виспатися. Не голився три дні, скасував усі аудієнції. Генерали Калгану полишились на самих себе, і ніхто краще за Сеттіна не знав, що після поразки на війні він скоро зіткнеться з внутрішнім повстанням.

Перший міністр Лев Майрус нічим не міг зарадити. Стоячи перед лордом, старий та спокійний, він за звичкою погладжував обличчя нервовими тонкими пальцями від носа до підборіддя.

- Та придумайте що-небудь! - кричав Сеттін. - Хіба не розумієте, що ми зазнали поразки? Поразки! А чому? Особисто мені не відомо! А вам?

- Думаю, що так, - спокійно відповів Майрус. - Зрада!

- Ви знали про зраду і мовчали! Служили тому дурневі, якого я звергнув із крісла Першого Громадянина, і думаєте, що, як проженуть мене, то служитимете комусь іншому. Якщо це справді так, я відірву вам дещо та спопелю перед вашими ж очима.

Майрус зберігав спокій.

- Я не один раз намагався висловити вам свої сумніви.Наскрипів вам усі вуха, але ви воліли слухати поради інших, ті, що були вам більше до вподоби. Справи пішли не так, як я передбачав, а ще гірше. Якщо не бажаєте слухати мене і цього разу, то скажіть прямо, я піду. Через деякий час, ясна річ, я складу договір із вашим наступником, чиїм першим кроком буде складення мирного договору.

Сеттін утупився в Майруса червоними від безсоння очима, то стискаючи, то розтискаючи кулаки.

- Говори ж, старий виродку!

- Я часто вам нагадував, сер, що ви не Мул.Ви можете командувати зорельотами, але не керувати розумами підлеглих. Ви хоча б тямите, з ким воюєте, сер? Ви воюєте з Фундацією, яку ніхто й ніколи не перемагав, з Фундацією, яку захищає План Селдона і якій судилося створити Другу Імперію.

- Плану більше не існує. Так казав Мунн.

- Значить, Мунн помилявся. А якщо й мав рацію, то що з того? І ви, і я не ті люди, сер. Калган разом із підданими світами глибоко й непохитно вірять у План Селдона, як і всі мешканці Галактики. Майже чотириста років історії підтверджують, що перемогти Фундацію неможливо. Цього не змогли зробити ні правителі королівства, ні генерали старої Імперії.

- Але Мул зробив?

- Саме так. Але він був Мулом і не входив у жодні розрахунки, на відміну від вас. Іще гірше те, що люди знають: ви не Мул, тому ваші зорельоти йдуть у бій, боячись поразки з невідомого боку. Цей План засів у головах солдатів, і вони атакують обережно, з осторогою. А з іншого боку, цей же План дає нашим противникам упевненість у собі та підтримку, навіть коли дивляться в очі поразці. Фундація завше програвала на початку війни, але потім закінчувала переможцем.

Зупиніться - або вас поставлять на коліна. Зупиніть себе самі, і тоді врятуєте те, що ще можна врятувати. Прийміть мою єдино вірну пораду: в вас є людина з Фундації - Мунн. Звільніть його та пошліть назад на Термінус із пропозицією про складання миру.

Зуби Сеттіна заскрипіли, губи побіліли від люті. Але куди було йому подітися?

У перші дні нового року Мунн покинув Калган. Понад шість місяців минуло відколи він полетів із Термінуса, і за цей час почалася та закінчилася війна. Прилетів скромно, а відлетів із почтом, і вже не простою людиною, а хоч і не офіційним, але справжнім послом миру.

І якщо в Мунні щось змінилося, то перш за все - ставлення до Другої Фундації. Він розсміявся, подумавши про це, та уявив собі бесіду з доктором Дареллом, енергійним молодим Антором і всіма іншими. Тепер він знав. Він, Хомір Мунн, нарешті знав правду!

Я знаю

Останні два місяці Сеттінської війни не були для Мунна важким часом. Він опинився в самому вирі міжзоряних подій у незвичній ролі миротворця, яку не міг назвати неприємною.

Більше не проводили жодних вирішних боїв, були лише кілька сутичок випадкового характеру, що не привертали особливої ​​уваги, тому уряд воскреслої Фундації пропрацьовував умови договору без тривалих нарад. Сеттін залишався при владі, але втратив усе, що мав. Його флот поділили між домініонами, які отримали автономію або можливість повернути свій колишній статус - повну незалежність усередині федерації Фундації, - за вибором.

Формально війна закінчилася на астероїді в зоряній системі самого Термінуса, найстарішій базі Фундації. З боку Калгану в підписанні мирного договору брав участь Лев Майрус, а Хомір Мунн запросили як зацікавленого спостерігача. За весь цей час він жодного разу не бачився ні з доктором Дареллом, ані з іншими конспіраторами. Але навряд чи це турбувало Хоміра - його новина зачекає. Така думка викликала посмішку.

Доктор Дарелл повернувся на Термінус через кілька тижнів після підписання договору, і того ж вечора його будинок став місцем зустрічі п'ятьох людей, які десять місяців тому почали будувати свої перші плани.

Пообідавши, вони сиділи, повільно цмулячи вино і немов боячись починати стару розмову. Нарешті Джоль Турбор, зазираючи одним оком до глибин червоного напою, радше пробурмотів, ніж виразно мовив:

- Ну, Хоміре, бачу, ви стали тепер людиною справи.В вас усе чудово вийшло.

- В мене? - Мунн розсміявся голосно і радісно.Вже багато місяців він чомусь зовсім не заїкався. - Я тут абсолютно ні до чого.Це все Аркадія. До речі, Дарелле, як вона? Чув, що повертається з Трентора.

- Саме так, - спокійно відповів Дарелл. - Її зореліт прибуде наприкінці тижня.

- Значить, усьому справді кінець, - сказав Турбор -. Хто б міг таке передбачити десять місяців тому? Мунн злітав на Калган і щасливо повернувся, Аркадія побувала на Калгані і Тренторі і також повертається. Ми вплуталися у війну та виграли її, присягаюся Космосом! Кажуть, що всю історію можна передбачити, але в такому сум'ятті якось важко в це повірити.

- Казна-що, - мовив Антор крижаним тоном. - Чого, власне, так радієте? Немов дійсно перемогли на війні, хоча насправді ми нікого не перемогли, лише відволікалися від нашого справжнього ворога.

Запала незручна мовчанка, і лише слабка посмішка Мунна не пасувала до загального настрою. Раптом Антор люто вдарив по підлокітнику крісла.

- Так, я про Другу Фундацію! Про неї ми навіть не згадуємо і, здається, взагалі хочемо забути про її існування. Невже вам так до вподоби ця атмосфера перемоги, якою насолоджуються дурні, що навіть вважаєте за потрібне брати участь у святкуванні? Тоді вмикайте музику, плескайте одне одного по спинах, відчиняйте вікна і кидайте туди конфетті. Робіть що завгодно, тільки переказіться нарешті. А коли перебіситеся, повертайтеся, і обговоримо проблему, що стояла перед нами десять місяців тому, коли ви сиділи і тряслися від страху незрозуміло перед чим. Та сама проблема перед нами і зараз. Думаєте, що коли перемогли кілька жалюгідних зорельотів, Другої Фундації можна не боятися?

Молодий чоловік замовк. Усі помітили, як розчервонілося його обличчя, а дихання почастішало.

- А тепер чи не послухаєте мене, Анторе? Чи вам і далі хочеться грати роль злісного конспіратора?

- Кажи, Хоміре, - сказав Дарелл -. Тільки позбав нас своєї красномовності.Взагалі-то мова в тебе, певна річ, літературна, але зараз може досить утомити.

Хомір Мунн відкинувся в кріслі і обережно наповнив склянку з карафки, що стояла поруч..

- Мене послали на Калган, - почав він, - з'ясувати все можливе з записів у палаці Мула. Я провів над ними кілька місяців. Не чекаю на похвалу за працю. Як уже сказав, лише завдяки винахідливості Аркадії мені вдалося потрапити до палацу. Проте факт зостається фактом: саме моє знання життя Мула та його епохи дозволило зібрати докази, чого не зміг би зробити на моєму місці ніхто інший. Відповідно, зараз я в особливому становищі та спроможний оцінити небезпеку з боку Другої Фундації краще, ніж наш молодий і запальний друг.

- І як оцінюєте небезпеку? - зухвало запитав Антор.

- Нуль.

Після недовгого мовчання Ельветт Семмік недовірливо та здивовано запитав:

- Хочете сказати, що немає жодної небезпеки?

- Авжеж! Друзі мої, Другої Фундації взагалі не існує!

Антор опустив повіки і відкинувся в крісло. На його обличчі не відбилося нічого. Мунн, будучи в центрі уваги та отримуючи від цього задоволення, вів далі:

- Ба більше, її і не було ніколи.

- З якого дива робиш такі висновки? - запитав Дарелл.

- Я заперечую існування цієї надприродньої Другої Фундації. Всі знаєте історію пошуків Мула. Але що можна ствердити про інтенсивність цих пошуків? Він мав грандіозні можливості, але не використав їх. Мул був цілеспрямованою людиною, але все ж нічого не досяг - Другу Фундацію так і не знайшли.

- Було б смішно, якби її знайшли, - нервово прокоментував Турбор. - Там достатньо можливостей, щоб захиститися від допитливих умів.

- Навіть якщо такий допитливий ум живе в черепі Мула-мутанта? Не думаю. Але зачекайте, я ж не можу переказати вам п'ятдесят томів звітів за п'ять хвилин! Усі матеріали за умовами мирного договору стануть частиною Історичного Музею імені Селдона, і ви матимете час провести на дозвіллі такий же аналіз, який я зробив за ці місяці. Висновки Мула там ясно викладені, і я вже сказав, у чому вони полягають: немає і ніколи не було ніякого Другої Фундації.

- Але що ж тоді зупинило Мула? - втрутився Семмік.

- Велика Галактико, а як гадаєте? Та смерть - так само, як вона зупинить усіх нас. Найбільший забобон сторіччя полягає в тому, що Мула нібито зупинили загадкові особи, більш могутні, ніж він сам. Це результат того, що на ті самі речі дивляться під різними кутами.

- По-моєму, немає людини в Галактиці, яка не знає, що Мул був мутантом як фізичним, так і ментальним. Він помер у сорок років, бо стан його організму не дозволяв прожити більше. За кілька років до смерті Мул уже був інвалідом. Навіть у доброму здоров'ї почувався так, як почувається нормальна людина, коли нездужає. Ось так. Мул переміг усю Галактику, але прийшов його час - і він помер. Ще й дивно, що взагалі так довго прожив і досяг таких успіхів. Друзі, все це написано чорним по білому найбільш розбірливим шрифтом. Наберіться терпіння, і самі поглянете на речі зовсім по-іншому.

Дарелл задумливо мовив:

- Ну що ж, давайте спробуємо зробити так, як хочеш, Мунне. Буде цікаво, навіть якщо нічого не дасть. А як щодо тих людей, у чий мозок втручалися і чиї записи моделей мозку привіз Антор минулого року? Допоможи поглянути і на це по-іншому.

- Будь ласка. Скільки років науці енцефалографічного аналізу? Або, інакшими словами, наскільки глибоко вивчений мозок?

- Ми на самому початку шляху, - погодився Дарелл.

- Саме так! Тоді як можемо бути впевненими в правильності інтерпретації того, що ви називаєте Платом Втручання? Ви маєте свої теорії, але чи можете не сумніватися в їхній правильності? Чи достатньо переконані, щоб стверджувати про існування якоїсь могутньої сили, реальність якої заперечують усі інші джерела? Завжди й усе було найбільш просто пояснювати втручанням якихось надприродних сил. Що ж, це найвищою мірою притаманне людині. В історії Галактики були випадки, коли мешканці ізольованої планетної системи поверталися до дикого способу життя. І що ми тоді бачили? В кожному випадку люди ототожнювали природні явища - шторми, урагани, епідемії чуми - з божественними істотами, більш могутніми, ніж людина. Наскільки розумію, це називають антропоморфізмом, і в нашому випадку ми такі ж неосвічені, як і ті дикуни. Погано розбираючись у ментальній науці, ми скидаємо всі свої нещастя на вищі сили, в даному випадку - на Другу Фундацію, на існування якої Селдон лише натякав.

- О, значить, ви все-таки згадали Селдона, - перебив Антор. - А Селдон говорив, що Друга Фундація існує. Погляньте на це з іншого боку.

- А ви знаєте, що Селдон мав тут на меті? Яку необхідність диктували його обрахунки? Друга Фундація могла бути вигадана для досягнення певних цілей. Наприклад, як нам удалося перемогти Калган? Що ви писали про останній тиждень воєнних дій, Турборе?

Турбор засовався в кріслі.

- Розумію, до чого ви хилите.Я був на Калгані до останнього дня війни, і було очевидно, що настрої на планеті - гірше не можна. Переглянув усі їхні газети... Калгіяни практично від самого початку були впевнені, що програють. Дійсно, їх абсолютно вибивала з колії думка про те, що рано чи пізно Друга Фундація протягне руку допомоги Першій.

- Саме так, - підтвердив Мунн. - Я був там протягом усієї війни і коли сказав Сеттіну, що Другої Фундації не існує, він повірив мені і відчув себе в безпеці.Але неможливо змусити весь народ раптом у це повірити, коли все життя він вірив у зворотнє. Так що в результаті цей міф прислужився нам у шаховій партії Гарі Селдона.

Раптом Антор широко розплющив очі і витріщився на просторіку Мунна.

- А я кажу, що ви брешете!

Хомір побілів, немов стіна.

- Не вважаю за потрібне відповідати на такі випади.

- Анітрохи не волію вас образити.Просто можете брехати і не розуміти, що брешете. Але в будь-якому разі це так!

Семмік поклав свою суху руку на плече молодої людини.

- Переведи-но дух, хлопче.

Антор не дуже делікатно скинув руку і продовжив:

- Я вже втратив із вами весь терпець.Бачив цю людину лише кілька разів, втім розумію, що вона неймовірно змінилася. Ви всі знаєте його вже багато років, однак не звертаєте жодної уваги на зміни, що відбулися в ньому. З глузду можна з'їхати! Ви гадаєте, що людина, яку так уважно слухаєте, - Хомір Мунн?

Запала шокова мовчанка, далі Мунн обурено заволав:

- Хочете сказати, що я самозванець?

- Можливо, не в звичному сенсі слова, - Антор максимально підвищив тон, перебиваючи здійнятий шум, - але все-таки самозванець. Та замовкніть нарешті! Я вимагаю, щоб мене вислухали!

Молодий чоловік люто насупився, і шум поступово спав.

- Чи пам'ятає хтось із вас Хоміра Мунна таким, яким пам'ятаю я, - незґрабним бібліотекарем, що не вмів говорити без зніяковілості, людиною нервовою, яка заїкалася в хвилини сумнівів? Скажіть, ця людина хоч трохи схожа на ту? Він говорить вільно, впевнений у собі, напханий усякими теоріями і, присягаюся Космосом, не заїкається! Хіба перед нами та сама людина?

Мунн виглядав збентежено. Антор продовжував:

- Взагалі, давайте його перевіримо.

- Як? - запитав Дарелл.

- І ви ще питаєте, як? Є тільки один спосіб. Адже ви зберегли його енцефалограму десятимісячної давності? Зробимо ще одну і порівняємо.

Антор показав пальцем на насупленого бібліотекаря і багатозначно промовив:

- Хай тільки-но насмілиться відмовитися від аналізу.

- Не заперечую, - захищаючись, відповів Мунн. - Але я такий самий, як і раніш.

- Звідки вам про це знати! - зневажливо кинув Антор -. Пропоную піти далі. Нехай із кожним проведемо новий аналіз. Була війна. Мунн був на Калгані. Турбор подорожував усім театром воєнних дій, Дарелл і Семмік теж були відсутні... Тільки я був на самоті та в безпеці, тому не довіряю жодному з вас. Але щоб усе було чесно, згоден теж піддатися аналізу. Ну, то як, згодні? Або мені піти прямо зараз і продовжити цю справу самому?

Турбор знизав плечима:

- Не заперечую.

- Я вже сказав, що згоден, - відгукнувся Мунн.

Семмік махнув рукою, мовляв, згоден, і Антор став чекати відповіді Дарелла.

Нарешті Дарелл кивнув на знак згоди.

- Обстежте мене першим, - запропонував Антор.

Коли молодий нейролог сидів із заплющеними очима в кріслі, голки викреслювали свої криві. Дарелл дістав із картотеки старі енцефалограми Антора та показав їх йому.

- Ваш підпис, чи не так?

- Так, моя енцефалограма. Порівняйте.

Сканнер поєднав на екрані старий і новий записи. Всі шість кривих наклалися одна на іншу, і в повній темряві пролунав голос Мунна:

- Ану, подивіться, ось тут не збігається.

- Первинні хвилі фронтальної частини півкуль? Це нічого не означає, Хоміре. Додаткові піки, які показуєш, означають усього-на-всього злість. Важливі інші криві.

Він натис на кнопку, і криві повністю поєдналися. Лише пульсація вказувала на те, що крива на екрані - подвійна.

- Задоволені? - запитав Антор.

Дарелл кивнув і сів до крісла. За ним пішли Семмік і Турбор. Повністю мовчки відбулися порівняння їхніх записів зі старими.

Останнім у кріслі сидів Мунн. На мить він завагався, потім відчайдушно промовив:

- Але тільки врахуйте, що я останній і дуже хвилююся. Сподіваюся, дасте мені поблажку.

- Дамо, дамо, - запевнив Дарелл. - Жодна з твоїх емоцій ніде не відобразиться, крім первинних хвиль, а це найголовніше.

Тиша. Здавалося, час уповільнив свій хід. Далі, провівши в темряві порівняння, Антор хрипко вимовив:

- Ну, звичайно, все це тільки від нестачі знань. Чи не так він казав? Немає ніякого втручання в мозок, усе це дурний антропоморфізм... Ні, ви лише погляньте! Не інакше як збіг.

- Що сталося?! - верескнув Мунн.

Рука Дарелла міцно тримала бібліотекаря за плече.

- Спокійно, Мунне.В твій мозок втручалися. Вони тебе підналаштували.

Ввімкнулося світло, і Мунн роззирнувся довкола незрячими жалюгідними очима.

- Але ж це несерйозно, ну? Ви що, навмисне? Розігруєте мене?

Але Дарелл лише похитав головою в відповідь.

- Ні, Хоміре, це правда.

Очі бібліотекаря раптом наповнилися слізьми.

- Але ж я не відчуваю ніякої різниці.Не може бути! - і він упевнено додав: - Ви всі змовилися! Це змова!

Дарелл спробував покласти йому руку на плече, але Мунн люто відкинув її вбік і закричав:

- Ви хочете мене вбити! Клянуся Космосом, ви змовилися, аби вбити мене!

Одним стрибком Антор підлетів до бібліотекаря, почувся глухий удар - і Мунн розслабився в кріслі.

Антор, тремтячи з голови до п'ят, заявив:

- Нам ліпше зв'язати його та сунути кляпа до рота, а пізніше можна подумати, що з ним робити, - він відкинув назад своє довге волосся.

- Як ви здогадалися, що з ним щось не так? - запитав Турбор.

Антор повернувся і з іронією подивився на нього.

- А це було неважко.Бачте, я знаю, де розташована Друга Фундація.

Якщо шокуючі заяви випливають одна за іншою, то втрачають свою гостроту. Семмік дуже обережно запитав:

- Ви в цьому впевнені? Хочу сказати, ми тільки що вислухали доповідь Мунна на цю тему.

- Це не зовсім одне й те саме, - відповів Антор -. У той день, коли почалася війна, Дарелле, я говорив із вами цілком серйозно, намагаючись змусити покинути Термінус. Ще тоді я б повідомив вам те, що збираюся сказати зараз, якби міг довіряти повністю.

- Натякаєте на те, що знали відповідь ще півроку тому? - Дарелл посміхнувся.

- Я знав її з тої самої миті, як Аркадія полетіла на Трентор.

Дарелл зосереджено втупився в свої черевики.

- До чого тут Аркадія?До чого хилите?

- Абсолютно ні до чого.Аркадія вирушає на Калган і втікає до самого центру Галактики, замість того щоб повернутися додому. Лейтенант Діридж, наш найкращий агент на Калгані, опиняється під впливом Другої Фундації. Хомір Мунн вирушає на Калган і теж потрапляє там під контроль. Мул завойовує Галактику, але, як не дивно, робить своєю столицею Калган, що змушує замислитися, а чи був він дійсно завойовником або просто зброєю в чужих руках? Куди не глянь, усюди наштовхуєшся на Калган. Цей світ якимось дивом пережив усі війни генералів та намісників за останні сто років і зостався недоторканим.

- Які ж робите висновки?

- Та вони ясні, мов білий день, - очі Антора горіли. - Друга Фундація розташована на Калгані.

Турбор перебив його:

- Я був на Калгані, Анторе. Минулого тижня. Якщо там і є якась Фундація, то я ненормальний. Хоча все ж думаю, що ненормальний у даному випадку ви.

Молодик люто накинувся на співрозмовника.

- Тоді ви просто товстий дурень! Що таке, по-вашому, Друга Фундація? Граматична школа? Ви що, хотіли, щоб слова «Друга Фундація» писали величезними зеленими та пурпуровими буквами на космічних маршрутах? Послухайте, Турборе, ким би не були, вони утворюють тісну олігархію, і на своїй планеті заховані краще, ніж сама ця планета в Галактиці.

Обличчя Турбора напружилось.

- Мені не до вподоби ваш тон, Анторе.

- О, як це мене пригнічує! - пролунала саркастична відповідь. - Роззирніться довкола! Термінус у самому центрі Фундації, що так старанно займається фізичними науками, а, скажіть, скільки тут вчених? Ви можете бути оператором на Енергостанції Передачі? Що знаєте про Гіператомний Двигун, га? Справжні вчені на Термінусі - навіть на Термінусі - складають не більше одного відсотка від усього населення планети! А що тоді казати про Другу Фундацію, де все тримається в таємниці? Там має бути ще менше вчених, і вони повинні бути ще краще заховані від чужого ока.

- Скажіть, - обережно почав Семмік. - Ми тільки-но перемогли Калган...

- Звичайно, ми перемогли, перемогли! - з тією ж іронією підтвердив Антор.

- Так, і святкуємо цю перемогу. В містах досі виблискує ілюмінація, палають феєрверки, диктори телебачення гучно славлять героїв. Але зараз, коли знову постає питання про Другу Фундацію, де ми шукатимемо її в останню чергу? Правильно, на Калгані! Адже ми, в принципі, не заподіяли ніякої шкоди, що не спричинили жодних втрат. Так, знищили кілька зорельотів, убили кілька людей, розкололи їхню імперію, захопили деякі комерційні та економічні об'єкти, але все це нічого не означає. Тримаю парі, жодна людина з правлячого на Калгані класу не відчуває жодних незручностей. Навпаки, тепер вони відмежовані від небажаної цікавості. Що на це скажете, докторе Дарелл?

Дарелл знизав плечима.

- Намагаюся зіставити ваші слова з повідомленням, яке кілька місяців тому отримав від Аркадії.

- О, з повідомленням? І яким же?

- Я не зовсім певен... Чотири коротенькі слова, але дуже цікаві.

- Послухайте, - втрутився явно стурбований Семмік. - Я чогось не розумію.

- А саме?

Семмік обережно добирав кожне слово, піднімаючи верхню губу, немов куштуючи його спочатку:

- Хомір Мунн тільки що сказав, ніби Гарі Селдон блефував, згадуючи про існування Другої Фундації. Ви ж зараз стверджуєте, що це не так і Селдон казав правду, вірно?

- Так.Він не блефував. Селдон сказав, що створив Другу Фундацію, і це співпадає з істиною.

- Прекрасно, але ж він також говорив, що обидві Фундації розташовані на протилежних кінцях Галактики.Тому, молода людино, можливо, це дійсно блеф, бо, як усі прекрасно знаємо, Калган знаходиться аж ніяк не на протилежному боці Галактики.

Антор виглядав роздратованим.

- Це все дрібниці. Якраз це він міг і вигадати, аби трохи ліпше їх замаскувати. Та й зрештою, подумайте самі, який сенс повелителям розуму мешкати на іншому боці Галактики? Адже в чому полягає їхнє завдання? Реалізувати План! Хто основні виконавці цього Плану? Ми - Перша Фундація. Тоді звідки їм найлегше спостерігати за нами і домагатися своїх цілей? Із протилежного краю Галактики? Смішно! Вони за п'ятдесят парсек звідси, що здається більш логічним.

- Мені подобається цей аргумент, - сказав Дарелл. - У ньому є сенс.Послухайте, Мунн давно прийшов до тями, пропоную його звільнити. Він не заподіє нам ніякої шкоди.

Антору це не подобалося, але Хомір відчайдушно кивав. Через п'ять хвилин звільнений уже розтирав кисті рук.

- Як почуваєшся? - запитав Дарелл.

- Жахливо, - хрипко відповів Мунн -. Але це неважливо. Я тільки хочу поставити одне запитання цій блискучій молодій людині. Чув, що каже, і мені цікаво, як він збирається діяти далі?

Запала мовчанка. Мунн гірко посміхнувся.

- Ну, припустімо, Друга Фундація справді на Калгані. Як збираєтеся шукати її людей? Як їх знешкодити?

- Ах, - втрутився Дарелл, - як не дивно, але на це запитання можу відповісти я. Розповісти, чим ми з Семміком займалися останні півроку? Це частково пояснить вам, Анторе, чому я весь цей час не покидав Фундації.

По-перше, я працював над проблемою енцефалографічного аналізу, і суттєво наполегливіше, ніж можете припустити. Засікти мозок людини Другої Фундації важче, ніж просто виявити Плато Втручання. Не можу стверджувати, що домігся повного успіху, але все-таки.

Чи знає хоч хтось із вас природу емоційного контролю? Ця тема набула популярності серед письменників наукової фантастики ще за часів Мула, і відтоді про це написано багато всякої нісенітниці. Здебільшого про такі здібності говорили як про містичні та окультні, що, безумовно, неправда. Мозок є джерелом мільярдів електромагнітних коливань - це знає кожен. Найменша емоція змінює надскладний малюнок полів, і це теж загальновідомо.

Зараз же стало можливим створити мозок, який відчуває ці зміни і навіть із ними резонує. Точніше, це завдання виконує особливий орган мозочка, що реагує на коливання поля, які тільки може виявити. Про те, як це відбувається, не маю поняття, але це й не головне. Якби я був, наприклад, сліпим, то міг би пояснити, яке значення для зору має енергія фотонів і квантів. Мені було б цілком ясно, що поглинання цієї енергії здатне викликати хімічні зміни в будь-якому органі тіла, і таким чином потік світла вдалося б зареєструвати. Але це зовсім не означає, що я зміг би розрізняти кольори. Стежите за ходом думки?

Антор кивнув упевнено, інші не зовсім.

- Такий гіпотетичний резонуючий орган мозку, налаштовуючись на поля іншого мозку, може виконувати функцію, відому як читання емоцій або навіть читання думок.Із усього мною сказаного неважко зрозуміти, що існує інший, подібний орган, який здатний змінювати інший мозок, налаштовуючи так, як йому потрібно. Своїм сильним полем він може орієнтувати більш слабке - як сильний магніт орієнтує диполі в шматку сталі - і залишати його «намагніченим» назавжди.

Я роз'язав математичні рівняння Другої Фундації та вивів функцію, яка допоможе в розрахунку необхідної комбінації нейронних зв'язків, комбінації, що допускає утворення тільки-но описаного мною органу. Але, на жаль, ця функція занадто складна, щоб вирішити її відомими мені математичними засобами. Це дуже погано, бо означає, що мені ніколи не вдасться виявити такий мозок за допомогою самого лише енцефалографічного аналізу.

Але я зумів зробити ще дещо. З допомоги Семміка винайшов те, що назвав би Ментальним Статичним Пристроєм. Сучасна наука цілком спроможна створити джерело енергії, яке може відтворювати енцефалографічну модель електромагнітного поля. Більш од того, можна зробити так, щоб він створював певний шум і таким чином впливав на діяльність органу, про який іде мова, або статичне поле, яке захищає інший мозок, із яким цей орган буде контактувати. Ще досі вловлюєте думку?

Семмік осміхнувся. Він допомагав Дареллу наосліп, але здогадувався, про що мова, і ці здогади виявилися правдою. Старий ще мав кілька фокусів у запасі

- Здається, я розумію, - сказав Антор.

- Пристрій цей, - продовжував Дарелл, - дуже просто виготовити, а в моєму розпорядженні були всі ресурси Фундації, оскільки я очолював оборонний науково-дослідний інститут. Тому зараз будинок мера та службові приміщення оточені Ментальним Статичним Полем. Те саме стосується і більшості наших заводів. І нашого будинку також. Як наслідок, будь-яке місце, яке забажаємо, можна захистити від впливу Другої Фундації або від майбутнього Мула. Це все, що хотів сказати, - доктор розвів руками.

Турбор, здавалося, був вражений.

- Значить, все в порядку? Великий Селдоне, все в порядку?

- Ну, не зовсім, - відповів Дарелл.

- Тобто як це не зовсім? Що ж іще?

- Адже ми так і не з'ясували, де розташована Друга Фундація!

- Що?! - заревів Антор. - Хочете сказати...

- Так, Калган - це не Друга Фундація.

- Звідки знаєте?

- Ну, все дуже просто, - спокійно відповів Дарелл. - Бачте, я точно знаю, де Друга Фундація.

Дата добавления: 2015-08-10