Методика формування навичок звукового та складавого аналізу та синтезу у дітей із ВПМ.

Звуковий аналiз є найбiльш складною формою мовного аналiзу, однак саме його сформованiсть є однiєю з головних умов оволодiння дитиною читанням та письмом на основi аналiтико-синтетичного звукобуквеного методу, а також для засвоeння фонетичного та морфологiчного принципiв правопису, провiдних в украïнськiй мовi. Однак якщо для нормально розвинутоï дитини молодшого шкiльного або старшого дошкiльного вiку оволодiння усвiдомленим фонологiчним аналiзом є цiлком посильним завданням, то формування названих операцiй у дiтей iз порушеннями мовленнєвого розвитку супроводжується цiлим рядом труднощiв. Д.Б.Ельконiн пiдкреслював, що “не вмiючи видiлити звуки зi слова, назвати ïх послiдовнiсть, учнi не зможуть у процесi письма пiдiбрати та правильно застосувати для них вiдповiднi букви. Без цього неможливе не тiльки оволодiння грамотою, а й усiєю мовою – граматикою та орфографiєю. Без формування навичок звукового аналiзу, без розвитку у дiтей фонематичного сприймання навчати грамоти важко”().

Терміном „фонематичний аналіз” визначають як елементарні, так і складні форми звукового аналізу. До елементарної форми відноситься виділення звуку на фоні слова. Більш складною формою є виділення першого та останнього звуку зі слова та визначення його місця (початок, середина, кінець). Найбiльш складним є визначення послiдовностi звукiв у словi, їх кількості та місця по відношенню до інших звуків.

Корекційну роботу слід спрямовувати на поетапне формування дії звукового аналізу слова у відповідності до закономірностей формування розумової дії та врахуванням складності того чи іншого виду аналізу, який визначив П.Я. Гальперін. У своïх дослiдженнях він встановив, що повноцiнна розумова дiя може бути сформованою тiльки тодi, коли ïï засвоeння проходить послiдовно через декiлька етапiв:

1 етап – усвiдомлення завдання: за допомогою пiдкресленоï вимови окремих звукiв в словi дiтям дають можливiсть “проникнути” в звукову структуру слова, “доторкнутись” до неï.

2 етап – засвоeння дiï з предметами: звукову структуру слова подають у виглядi матерiальних одиниць – фiшок, схем. Фiшки, графiчнi схеми - прийоми матерiалiзацiï звукового аналiзу.

3 етап – засвоєння дiï в планi голосного мовлення: дитина послiдовно проговорюe звуки, не моделюючи схему слова.

4 етап – перенесення дiï в розумовий план i кiнцеве становлення дiï: знiмається проговорювання, дитина виконує операцію звукового аналізу в розумовому планi, за уявленням.

Дослідники стверджують, що першим видом мовного аналізу, що виникає у процесі онтогенезу, є аналіз морфологічний. Це пояснюється кількома факторами:

1) морфема є мінімальним носієм семантики, а тому орієнтація на ії значення полегшує її визначення зі складу слова;

2) межі морфем досить часто співпадають з межами складів, у цьому випадку ритмічна структура слова допомагає виділенню морфеми;

3) деякi морфеми (суфікси, закінчення) часто знаходяться в кінці слова під наголосом, що сприяє приверненню до них уваги і, як наслідок, полегшує їх виділення.

4) висока частотність, з якою слова з однотипним морфологічним оформленням (зокрема словоформи) зустрічаються в мовленні.

У зв'язку з названим вище морфологічний аналіз на мимовільному неусвідомленому рівні є сформованим у більшості дітей старшого дошкiльного вiку. Про це свiдчить, зокрема, володiння дiтьми морфологiчною системою словозмiни та словотворення. Не є складним для дошкiльникiв як з нормою, так i з нерiзко вираженими порушеннями мовлення оволодiння морфологiчним аналiзом на рiвнi видiлення спiльноï морфеми у рядi однотипних похiдних слiв (зайчик, хлопчик, пальчик, горобчик тощо). Дитина здатна до визначення словотворчих суфiксів, якi вказують на зменшувально-пестливу форму або незрiлiсть, а також префiкси (приïхав, прийшов, прибiг, принiс тощо). Складнiшим є видiлення спiльноï кореневоï морфеми (лiс, лiсовий, лiсок, полiсся тощо).

Одночасно з формуванням морфологiчного аналiзу слiв у дiтей поширюється словниковий запас, вони на практичному рiвнi оволодiвають системою словотворення та словозмiни.

В.К.Орфiнська, Є.Ф.Соботович, Л.I.Бартєнєва, В.В.Тищенко засвiдчують, що доступнiсть морфологiчного аналiзу може бути використана як основа для бiльш складного звукового аналiзу слова.

\ Безпосерeдньо звуковий аналiз має кiлька рiзних за складнiстю видiв та рiвнiв.

Так, найбiльш простим є аналiз заданого звуку з ряду звукiв, що вимовляються iзольовано. При цьому Р.I.Лалаєва вiдзначає, що й тут iснує певна послiдовнiсть. Так, найбільш доступним для аналiзу є iзольований голосний звук в оточеннi приголосних. Бiльш складним – iзольований голосний звук серед голосних. Потiм – приголосний серед голосних; приголосний серед приголосних, далеких за акустико-артикуляцiйними ознаками; приголосний серед приголосних, близьких за акустико-артркуляцiйними ознаками (але не тих, що змiшуються у власному мовленнi).

Цей вид аналiзу заданого iзольованого звука у ряду iнших звукiв за своєю психологiчною структурою близький до слухового гнозису (впiзнавання звукiв), тому недолiки його виконання можуть свiдчити або ж про певнi порушення слухового сприймання, або ж про недолiки слуховоï уваги, слуховоï пам¢ятi.

Бiльш складним видом звукового аналiзу є аналiз звукiв на фонi слова. За своєю суттю це також впiзнавання звукiв, але вже у складi слова. Його бiльша складнiсть порiвняно з аналiзом iзольованих звукiв пояснюється тим, що в межах слова звуки впливають один на одного, тим самим фонетичнi умови звукiв у словi вiдрiзняються вiд фонетичних умов iзольованих звукiв. Таким чином, в межах слова однi звуки можуть знаходитись в бiльш вигiдних фонетичних умовах (так звана сильна позицiя), а iншi звуки пiд фонетичним впливом звукiв-сусiдiв – навпаки, в умовах, незручних для аналiзу (слабка позицiя).

За даними Л.Зiндер, фонетичну позицiю звука (сильну чи слабку) визначають кiлька факторiв, якi наведенi у таблицi.

Таблиця 1

Дата добавления: 2015-08-10