РОЗДІЛ 1

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОНОМАСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ................................................................................................................6

1.1. Особливості топонімічних назв…………………………………….6

1.2. Урбонімія як розділ топоніміки……………………..……………...9

РОЗДІЛ 2. УРБОНІМІЯ М.ХЕРСОНА: СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА ……………………………………………………………………….12

2.1. Лінійні урбоніми…………………………………………………….12

2.2 Локальні урбоніми…………………………………………………..17

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….27

ДОДАТКИ..............................................................................................................30

ВСТУП

Будь-яке розвинене й цивілізоване суспільство виявляє інтерес і турботу, яка належить топоніміці. Таке суспільство відчуває прагнення до самооцінки через вивчення й пізнання своєї історико-культурної спадщини. Паралельно з функцією орієнтирів топонім виконує функції історико-культурних, а також просторово-часових віх існування як етносу, так і його мови.

Власні назви займають значне місце у складі лексики будь-якої мови. Їх сукупність являє собою народну творчість, яка складалася століттями. Географічні назви, особливо давні, є історичними пам'ятками, тому що в них відобразилися соціальні відносини попередніх століть, особливості етнографії, побуту, а головне – мова відповідного періоду з усіма його рисами. Якби добре людина не володіла тією чи іншою мовою, її знання завжди будуть неповними й поверхневими, якщо вона не має уявлення про культуру, історію і традиції народу. Ономастична лексика робить можливим поєднання вивчення мови з літературою та історією народу, її культурою.

Першими отримали власні імена самі люди, відомі їм місця на землі, тварини (домашні й дикі) і видимі небесні світила. Ці об'єкти й їхні імена заповнювали ономастичний простір давньої людини.

Світ, у якому ми живемо, можна назвати світом імен і назв. Адже практично кожен реальний об'єкт (часто й вигаданий) має або може мати своє власне найменування. Одні назви настільки давні, що їх сприймають як ті, що виникли самі собою, оскільки невідомий їх автор, а іноді навіть і народ, мові якого це слово належало. Історія таких імен прихована від нас завісою часу. Цим відрізняються назви деяких річок, морів, гір, зірок. Навпаки, існують інші імена й назви, дата народження яких встановлена точно або навіть широко відома, вони нерідко молоді, часто відомі й автори цих слів-назв. Межі світу ономастики, що дозволяють визначити кількість таких незвичайних слів в нашій мові, віддалені від погляду навіть досвідченого дослідника.

Актуальність дослідження зумовлена підвищенням зацікавленості у мовних особливостях сучасного міста, виявленні специфічних рис мовного побуту міста. Нагальність зібрати й проаналізувати урбоніми зумовлена тим, що цей клас онімів протягом останнього півстоліття зазнав і далі продовжує зазнавати значних змін.

Власні назви внутрішньоміських об’єктів входять до складу загальнонаціональної лексики, утворюючи окремий лексичний шар, що підпорядковується законам її розвитку.

Урбоніми семантично близькі до загальних назв, проте визначаються меншою граматичною стійкістю, історично мінливіші. Їх специфіка тісно й органічно пов’язана з різними особливостями іменованих об’єктів. Урбоніми – це вид топонімів, які позначають власне ім’я будь-якого внутрішньоміського топографічного об’єкта.

Результати дослідження дають можливість виявити специфіку урбонімів м.Херсона, доповнюють висновки інших ономастів щодо регіональних особливостей української топоніміки.

Об’єктом дослідження є урбонімія м.Херсона як широкий шар лексики сучасного міста.

Предметом дослідження є словотвірна структура та лексико-семантичні особливості лексичної бази сучасних урбонімів Херсона.

Мета дослідження –здійснити структурно-семантичний аналіз урбонімії м.Херсона. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1) визначити поняття «топонімія», «урбонімія»;

2) з’ясувати особливості топонімічних назв;

3) виявити специфіку творення урбонімів міста;

4) дослідити природу назв внутрішньоміських об’єктів Херсона;

5) класифікувати урбоніми міста Херсона;

6) укласти словник урбонімів Херсона.

Методи дослідження. У роботі використовується синхронно-описовий метод, методи лінгвістичного спостереження, а також прийоми класифікації та систематизації.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків (словник назв внутрішньоміських об’єктів міста Херсона).

РОЗДІЛ 1

Дата добавления: 2015-08-18