Ознаки продуктивної педагогічної діяльності вчителя та навчальної діяльності учнів

Основні позиції вчителів в системі продуктивного навчання:
-наставник;
-співробітник;
-компетентний консультант;
-тренер;
-особистий радник, вчитель життя;
-науковий керівник індивідуального проекту;
-менеджер;
-партнер у плануванні, аналізі й оцінці навчання;
-співрозмовник;
-організатор навчання (через зміст передає соціокультурні зразки пізнання);
-організатор учіння (індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи);
-посередник між дитиною, учнівським колективом, загалом та засобами
інформації;

Основні позиції учня в системі продуктивного навчання:
-суб'єкт діяльності;
-дослідник проблеми;
-учень-творець;співрозмовник;
-учень-споживач;
-самостійне отриманнязнань;
-створення умов саморозвитку у взаємодії з педагогом;
-рецензент;
-проектувальник свого життя.
Основні продукти учнів:
- навчання;
- гіпотези, дослідження, твори, правила, живописні картини, комп'ютерні
програми, вироби з різних матеріалів, рекомендації щодо виготовлення
будь яких речей тощо;
- установки учнів, рекомендації як поліпшити, досягти, зберегти, взаємодіяти, вдосконалювати;
- праця: результативна, плідна, обміркована;

-відкриття (суб'єктивно нове знання);
- знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;
- науково-дослідницькі роботи;експериментальні вправи тощо.

Перед вчителем-практиком сьогодні стоять проблеми і питання:

• Як задовольнити вимоги замовника в споживача «продукту», який випускає система освіти, конкретний навчальний заклад?

• Скільки й яких знань та вмінь здатна кожна з педагогічних технологій вкласти в голову й руки учня за одиницю часу

(урок)?

• Яка продуктивність різних педагогічних технологій?

• Що треба зробити, щоб система осві­ти забезпечувала якість випущеного «продукту», який необхідний сучасній конкурентоздатній економіці?

• Навіщо вчити? Чого навчати? Як? Кого?

Сьогодні учень (вихованець) повинен по­вернутися зі школи (освітнього середовища, освітнього простору) з певним результа­том. Щоб дійсно був результат і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в продуктивну ді­яльність. Щоб привернути увагу молодих людей, дати їм досвід, який відповідав би потребам нинішнього суспільства, школа має постійно адаптуватися до цих потреб. Школа має максимально реалізовувати го­ловні принципи продуктивної освіти. [10]

Замість учителя як носія інформації, що транслює культуру, продуктивне навчання: здійснює консультант, який використовує свої здібності для того, щоб ініціювати, розвивати, супроводжувати й оцінювати індивідуальні навчальні процеси та допома­гати кожному учневі самостійно формувати особисті способи навчання. Замість вчителя, який контролює уніфікований навчальний процес у приміщенні класу, має бути ве­дучий (керівник групи), який забезпечує об'єднання теми, учня і групи.

Вчитель має керуватись такими правилами:

§ не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

§ сьогоднішній активний учень -завтрашній активний член суспільства;

§ навчайте учнів вчитися найбільш продуктивними методами;

§ через запитання вчіть мислити;

§ насправді знає той, хто застосовує знання на практиці;

§ привчайте учнів думати та діяти самостійно;

§ творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами;

Структура продуктивного уроку

1. Мотивація

Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обгово­рюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути обговорення малюнка і читання діалогу на початку параграфа, виконання відповід­ного завдання за підручником або постановка цікавого питання за темою уроку, цитата, коротка жвава історія, розминка тощо. За­ймає не більш як 5 % часу уроку.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета—забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні до­сягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів (приблизно 5 % часу).

Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в по­чатковій частині уроку потрібно:

• назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її;

• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

• запропонувати комусь з учнів оголосити очікувані результати за вашим записом надошці, зробленим заздалегідь. Пояс­нити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;

• нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.

3. Надання необхідної інформації

Мета — дати учням достатньо інформа­ції для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3—5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Нагадаємо, що в 5-му класі обов'язковим для учнів є читання тексту вголос, засто­сування прийому коментованого читання, читання ланцюжком або по ролях тощо. Ознайомлення з інформацією не є само­ціллю. Будувати навчальний матеріал треба, таким чином, щоб основні поняття учні опрацьовували неодноразово, поступово поглиблюючись і ускладнюючись за змі­стом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачаєть­ся не більш ніж 5—10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 20 % часу.

4. Інтерактивні та інші вправи — цен­тральна частина заняття

Мета—засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:

• інструктування — вчитель розповідає учасникам про мету вправи або поря­док виконання завдання, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання; чи все зрозуміло учням;

• якщо це передбачено підручником, від­бувається об'єднання в пари чи групи і розподіл ролей;

• виконання завдання, в якому вчитель виступає як організатор, помічник, ве­дучий дискусії, намагаючись дати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві одне з одним;

• презентація виконання вправи або за­вдання.

Ця частина уроку займає, як правило, близь­ко 50 % його часу.

5. Підбиття підсумків, оцінювання ре­зультатів уроку

Мета — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто постав­леної мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсум­ків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна запропонувати запитання: що ново­го дізналися, яких навичок навчилися, де це можна застосувати в житті. Крім того, можна поставити запитання й щодо про­ведення самого уроку: шо було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) самі змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10—20 % часу, відведеного на урок. [9]

Основні засади створення та підтримки продуктивної атмосфери на уроці:

Створення загальних умов ефективного на­вчання:

• ефективність роботи класу вчитель сти­мулює передачею учням своєї функції (оцінювання, контроль, корекція, пла­нування тощо);

• надання можливості засвоєння навчаль­ного матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності).

Предметна і навчальна компетентність вчителя:

• без складнощів використовувати не менш якдві форми або методи навчання на уроці;

• крім поширених застосовувати також оригінальні методи та засоби навчан­ня;

• урок починати зі стимулюючого вступу (привернення уваги учнів та забезпе­чення необхідної мотивації);

• урок закінчувати підбиттям підсум­ків (співвідношення результатів з тим, що вивчалося, з іншими предметами, з життям).

Стимулювання інтересу учнів:

• формувати важливість теми уроку в кон­тексті навчального курсу та майбутнього життя;

• використовувати цікаві та незвичайні аспекти теми;

• ідеї учнів опрацьовувати та використо­вувати на уроці.

Допомога учням у виробленні позитивної са­мооцінки:

• мова вчителя вільна від глузування та сарказму;

• імена учнів використовувати у теплій, дружній манері;

• конкретних учнів заохочувати за кон­кретну роботу;

Ознаки продуктивності педагогічної діяльності вчителя і навчальної діяльності учня зображені в таблиці 1.1.

Учитель	Учень
Виокремлює в предметному матеріалі основні ідеї та прин­ципи	Аналізує і активізує власні інтелектуальні ресурси, які можуть бути використані, введені у сферу організації особистісного зростання, збагачення, ускладнення, гармонізації, динамізації. Ініціює залучення зовнішніх ресурсів. Розуміє особисті потре­би. Розмірковує, перелічує, порівнює, виділяє головне
Проектує пізнавальні методи та узагальнювальні засоби дій	Позитивно ставиться до самостійності як якості особистості. Проектує самостійну діяльність з опанування новими знання­ми, формулює очікувані результати. Позитивна установка на роботу. Комбінує, поєднує, складає, творить
Конструює предметний зміст навколо цих методологічних орієнтирів, аби кожне предметне знання «працювало» на здатність особистості до самозміни	Знає і цінує свої результати і досягнення, поширює і розвиває свій інтерес до навчання, визначає ступінь впливу певних знань на особистісні самозміни. Реагує, сприймає, згадує, упізнає
Добирає дидактичний матеріал, який дозволяє учневі ви­бирати найбільш значущі для нього вид та форму роботи (діяльності)	Сам вирішує, діє, замислюється над своїми справами та вчин­ками, відповідає за них. Самостійність — основна його цін­ність. Пояснює, перекладає, показує, інтерпретує
Забезпечує постановку навчального завдання, особистісно значущого для учнів, яке викликає в них потребу нового (важкого, але посильного)	Бере участь у постановці нового навчального завдання, у ви­явлені проблеми. Планує власну навчальну діяльність, вибирає спосіб фіксації нового матеріалу (конспект, схема, опора, та­блиця, тези, план, висновки тощо)
Організовує пошук рішення навчального завдання шляхом розкриття суб'єктивного досвіду учнів через діалог, рольо­ву гру, рефлексію тощо: • пошук ідеї, гіпотези вирішення; • складання орієнтовної програми дій для виконання за­вдання; • максимальну самостійність учнів (дружня підказка — тільки після спроби самостійного вирішення проблеми); • залучення учнів до аналізу етапів вирішення проблеми, особистих ускладнень; • стимулювання висловлювань без остраху помилитися; • орієнтація на використання різних дієвих засобів, за­охочення до нетипових навчальних дій; • навчання прийомів розвитку уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, творчого пошуку, роботи з на­вчальним текстом	Намагається разом з учителем та іншими учнями через обмін репліками, діалог: • критично осмислити слова вчителя, виявити ідею, гіпотезу її вирішення; • пропонує свої варіанти рішення, особисте бачення про­блеми; • вчиться виявляти методи вирішення проблеми; • самостійно проектує процес отримання знань; • вчиться відокремлювати спосіб вирішення від результату; • намагається визначати узагальнені способи дій; • виконує завдання диференційованого типу; • охоче аналізує свою навчальну роботу; •_ аналізує свій психологічний стан; • -відверто демонструє власні «плюси» та «мінуси»
Під час повторення та закріплення матеріалу навчає спо­собів суттєвої обробки вивченого, не зловживає оцінками, частіше використовує методи «цінування», оцінюючи не лише результат, а й процес його досягнення	Самостійно визначає продуктивність власної діяльності: прак­тичність отриманих знань, доступність нової інформації для сприйняття, науковість, насиченість та глибину навчального матеріалу, його актуальність; якість і результативність власного просування до успіху; аналіз очікуваних результатів та реалізації себе в пізнанні. Самостійно або спільно з іншими учнями оці­нює результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стан­дартом (критеріями досягнення мети). Представлення, обгрун­тування та захист отриманих результатів
Домашні завдання різнорівневі (з можливістю вибору рів­ня, методів та засобів вирішення), що вміщують узагальне­ні способи дій	Може обирати рівень, методи і засоби виконання завдань

До технології продуктивного навчання відносять технологій зображені в схемі:

Далі детальніше розглянемо використання на уроках математики таких технологій продуктивного навчання: проблемне та проектне навчання.

Дата добавления: 2015-08-18